Основні напрямки вивчення «Я-концепції» у сучасній психології.

Залежно від приписуваного поняттю Я онтологічного, гносеологічного і методоогічного статусу психологи по різному визначають свої дослідницькі завдання при вивченні Я. Наприклад є дослідження, які розкривають Я через:

1. Структурні, процесуальні особливості, вивчаючи компоненти, процеси і дії.
2. визначають активне, діюче Я (розглядають Я як регулятивне джерело психіки, або як феноменальне Я).
3. Розкривають відповідні структури і процеси, як інтраіндивідуальні, зосереджені в середині особистості чи інтерсубєктивні, які похідні від соціального середовища, міжособистісних стосунків, змісту діяльності і т.д.

Теорії:

· теорія сили Я у психоаналізі – Фройд, Ловінджер, Балінт, Узнадзе; (див №8)

· соціально-когнітивна теорія (теорія Бандури, теорія Я-схем Маркус); (див №9,10)

· теорія Келлі

У соціально-когнітивних теоріях актуальним є визначення багатомірності Я і Я виконує, не тільки інтегративну та керівну роль, але й відображає мотиваційні та емоційні якості. Іншими словами окремі Я-схеми можуть мати мотиваційні властивості і такі схеми називають можливими (бажаними, майбутніми) Я.

Можливі Я служать не тільки для організації інформації, але й мають суттєвий мотиваційний вплив, підштовхуючи нас до того, якими нам хотілося б себе бачити.Отже для вираження системних комплексних аспектівфункціонування особистості використовується поняття рефлексивного Я (Я-его), як однієї з особистісних інстанцій.

У психоаналітичній теорії поняття Я відображає керівні, інтегративні аспекти функціонування системи. Хоча іноді психоаналітиками Я подається як певний гумункулус, який існує всередині індивіда і який узгоджує, керує різними процесами, що відбуваються в людини.

Для Роджерса, Келлі поняття рефлексивного Я грає важливу інтегративну роль. За Роджерсом людина прагне до самоактуалізації і до того, щоб зробити Я-концепцію і її досвід конгруентним (відповідним) один одному. Для Келлі конструкти, які звязані з рефлексивними Я і спосіб їхньої організації, відіграють вирішальну роль у функціонуванні людини. Тобто в людини існує цілісна система конструктів (ставлення до себе, ставлення до інших, до світу вцілому), які забезпечують функціонування людини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: