Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Розвиток предметно-маніпулятивної діяльності в ранньому дитинстві




Провідною діяльністю в ранньому дитинстві є Предметно-маніпулятивна діяльність. Перехід від дитинства до раннього дитинства зв'язаний з розвитком нового відношення до світу предметів – вони починають виступати для дитини не просто як об'єкти зручні для маніпулювання, а як речі, що мають певне призначення і певний спосіб використання. Функції предметів не можуть бути виявлені шляхом простого маніпулювання, їх розкриває дитині дорослий. На перших ступенях розвитку предметно-маніпулятивної діяльності дія і предмет дуже жорстко зв'язані між собою: дитина здатна виконати засвоєну дію лише з тим предметом, який для цього призначений. Тільки поступово відбувається відділення дії від предмету в результаті якого діти раннього віку набувають можливість використовувати предмет не по призначенню. Ельконін розглядав розвиток предметних дій в ранньому дитинстві по двох основним напрямах: 1) розвиток дії від сумісного з дорослим до са мостійного виконання; 2) Під час виконання предметних дій сама вчиться і знаходить способи і засоби виконання дій з тими чи іншими предметами, шляхом спроб і помилок..Лінія розвитку орієнтації в системі властивостей об'єкту і дій з ними проходить ряд етапів. / етап. Від неспецифічного вживання знарядь до спроб специфічного використання знарядь при відсутності сформованого способу його застосування і нарешті, до оволодіння специфічним способом використання. // етап. Дитина починає вживати дію в не адекватній ситуації. Спостерігаються два типи перенесення. 1 - перенесення дії з одного предмету на іншій, функціонально тотожний. Тут відбувається узагальнення функції. 2 - перенесення дії з ситуації. Дитина діє з одним і тим же предметом, але в різних си туаціях. /// етап. Виникнення ігрової дії. Дорослий не нав'язує дитині спосіб дії з іграшками. Іграшки поліфункциональні, з ними можна робити все, що завгодно. Із-за цих властивостей іграшки орієнтування сторона дії відділяється від старанної, в орієнтацію включається і ситуація. Дитина починає порівнювати свої дії з діями дорослої людини вона починає впізнавати в своїй дії дії дорослого, що сприяє відділенню дитини від дорослого. Соціальна ситуація тут починає розпадатися.

Розвиток сприймання: В ранньому дитинстві сприймання є домінуючим.Зорове: до кінця 3 року засвоює 5-6 форм сприйняття: коло, квадрат, трикутник, овал; 8 кольорів.До кінця 2 року засвоюються усі звуки рідної мови.Усі психічні функції за Виготським розвиваються навколо сприймання, через сприймання і за допомогою сприймання.

Розвиток мислення: Відбувається:

1. Узагальнення – мисленнєве поєднання предметів або дій, що характеризуються спільними ознаками в певну групу. Засвоюється узагальнення за допомогою спостереження за дорослим і на основі повторення дій.

2. Оволодіння мовою.

3. Етап порівняння – починається розвиток логічного мислення: коли вчиться бачити схожість або відмінність.

Основний вид мислення наочно-дійове, наочно-образне починає формуватися.

Досягненням раннього віку є формування знаково-символічної функції (імітування лікаря зі шприцом). Формується в практичних діях, пізніше переноситься на слова. Коли одні речі або дії можуть вживатися для позначення інших.

Особливістю мислення є те, що різні його сторони наочно-дійове, наочно-образне, формування узагальнень і засвоєння знакової функції не поєднані між собою. Лише в дошкільному віці сходяться в єдине і створюють основу для формування складніших форм мислення.

Розвиток памяті: Пам'ять приймає участь у розвитку всіх психічних процесів. Вона є довільною – дитина не здатне пригадувати з певною метою щось, запам’ятовує те що їй цікаве. Дитина дуже багато запам’ятовує за рахунок загальної пластичності нервової системи мозку яка властива всім дітям в ранньому дитинстві. Для запам’ятовування має значення: частота виконання і повторення дій.

Запамятовування реалізується за допомогою: рухової, емоційної, образної памяті. Дитина краще запам’ятовує власні рухи, переживання і дії. Довготривала пам'ять починає розвиватися тоді, коли дитина починає усвідомлювати своє Я: завдяки виникненню власної позиції і оцінки.

Розвиток уваги: Відбувається в процесі предметної діяльності і мовленнєвої, і в процесі ходіння.Увага мимовільна, нестійка. Дитині важко переключитися або розподілити увагу, слабка концентрація уваги. Довільна увага починається в кінці першого року життя, а мимовільна виникає незалежно від свідомості.

Розвиток уяви: Розвивається в грі, функціонує при наявності реальних предметів з опорою на них і під час виконання дій з цими предметами.

Розвиток мови в ранньому дитинстві: Раннє дитинство є сенситивним періодом для засвоєння мови. Автономна мова дитини досить швидко трансформується ізникає.

Розвиток мови йде по двох лініях: удосконалюється розуміння мови дорослих і формується особиста активна мова дитини.

Уміння відносити слова до тих, що позначаються предмети і дії приходить до дитини не відразу. Спочатку розуміється ситуація, а не конкретний предмет або дія. Для дитини другого року слово набагато раніше носить пускове, аніж гальмуюче значення. Лише на третьому році мовні вказівки дорослих починають по-справжньому регулювати поведінку дитини в різних ситуаціях. Розуміння мови дорослих в цей період якісно змінюється. Вона може розуміти слова, виконувати наочні дії з інструкції дорослих, слухає казки, розоповіді, вірші. Коли центром ситуації при взаємодії з дорослим стає слово, дитина дивиться на дорослу зосереджуючись на його губах, придивляється до артикуляциї. З'являються перші спроби вимовити слово.

Розвиток активної мови дитини до півтора років відбувається поволі. Вона засвоює від 30-40 до 100 слів і вживає їх дуже рідко. Після півтора років дитина стає ініціативною. З'являється питання. що це?.. Темп розвитку мови відразу же зростає. До кінця другого року дитина вживає до 300, а до кінця третього року - від 500 до 1500 слів. Разом з розширенням словника і уточненням висловлювання слів в ранньому дитинстві відбувається засвоєння граматичної будови рідної мови. Спочатку діти обмежуються пропозиціями, що складаються з одного пізніше з двох слів. Пізніше мова дитини починає набувати зв'язний характер і виражати прості стосунки між предметами. До трьох років засвоюются основні граматичні форми і основні синтаксичні конструкції рідної мови. У мові дитини зустрічаються майже всі частини мови.. Мова стає повноцінним засобом спілкування.

Розвиток особистості здійснюється в процесі спілкування і спільної діяльності з однолітками і дорослими. Здобуває досвід нормативної поведінки. Мотиви її поведінки ще не усвідомлені. Особливістю її поведінки є те, що вона діє під впливом почуттів, бажань. Поведінка залежить від зовнішніх умов, тобто її легко відволікти. Дитина особливо відчуває потребу в любові, тому дуже сильне бажання отримувати ласку, похвалу. Вона легко піддається впливу почуттів інших і дуже емоційно вразлива. Починає усвідомлювати себе як особистість, вивчає своє тіло, прагне володіти ним. Важливим є імя – легко його засвоює, воно виступає мірою її захищеності, визначальним фактором у формуванні індивідуальності, ідентифікує себе з іменем, і боляче і негативно реагує коли її називають по-іншому. Завдяки імені виділяє себе в оточуючому середовищі. Усвідомлення дитиною себе відбувається через тілесні відчуття; візуальний образ відображення у дзеркалі; через переживання свого волевиявлення; через здатність відчувати себе джерелом волі, уяви.

Новоутворення в ранньому дитинстві. Напри­кінці першого року життя малюки вже можуть легко упізнавати предмети, на початку другого року в них роз­вивається здатність до використання предметів у грі не за прямим призначенням. Якщо немовлята, сприймаючи будь-яку нову подію, створюють перцептивні схеми, які реально відображають її ознаки, то на другому році життя діти не просто пристосовують свої дії до фізичних якостей об'єкта, а співвідносять з ним власні ідеї.

Уже в ранньому дитинстві вони виявляють здатність до символічних дій — створення нових відношень між пред­метом і його використанням.

У грі дитина починає активно наслідувати людей, які її оточують. Наслідування (відтворення дій, ідеалів, рис ха­рактеру, творчої манери інших осіб) малюка є вибірковим, тобто його реакція виникає лише після певної поведінки дорослого або інших дітей.

Притаманна лише людині здатність наслідувати пов'я­зана з її дозріванням. Вона є основою інтелектуального та моторного розвитку дитини. Протягом перших двох років життя наслідування залежить від ступеня впевненості ди­тини у здатності виконати побачене.

Наслідування зумовлене прагненням дитини до соці­ального утвердження, бажанням бути подібним на іншу людину або досягти певної мети.

Про формування самосвідомості (образу себе і став­лення до себе) дитини на другому році життя свідчить її здатність впізнавати себе у дзеркалі, активно використо­вувати займенник «Я». У період від одного до трьох років відбувається перетворення малюка з істоти, яка вже стала суб'єктом (зробила перший крок на шляху становлення особистості), на істоту, що усвідомлює себе як особистість.

У ранньому дитинстві Я має тілесне вираження: розку­тість, вільність чи скутість, напруженість, усмішка чи сум, доброта і щирість чи зверхність і зухвала поведінка. Саме в цей період виникає тенденція до «сили Я», основою якої є справжні (нормативні) людські цінності і яка забез­печує розвиток просоціальної спрямованості особистості дитини, або тенденція до «слабкості Я», що виражається в почутті меншовартості, інфантильних інтересах. Ця тен­денція зумовлює постійне напруження у психіці та суперечливість поведінки (заздрощі, ревнощі, невдоволення, агресію, намагання використати інших людей у власних інтересах, дискредитувати їх тощо).

Із зародженням самосвідомості у дитини розвивається здатність розуміти емоційний стан іншої людини. Після 1,5 року вона виявляє усвідомлене прагнення втішити за­смучену людину, обняти її, поцілувати, дати їй іграшку або солодощі. Це свідчить про її здатність згадати свої поперед­ні емоційні почуття, діяти відповідно до власного досвіду.

Криза трьох років виникає в результаті певних досягнень у особистому розвитку дитини і неможливості її діяти по освоєних раніше способах спілкування з іншими людьми. Але саме переживання кризи ускладнюється сензитивністю дитини до відчуттів інших людей. Л. С. Виготський описує характеристики кризи трьох років:

1) негативізм - дитина дає негативну реакцію не на само дію, яку він відмовляється виконувати а на вимогу або прохання дорослого;

2) упертість - це реакція дитини, яка наполягає на чомусь не тому, що їй це дуже хочеться а тому, що вона сама про це сказала дорослому і вимагає щоб на її думку зважали;

3) знецінення - коли знецінюється те, що було звично, цікаво, дорогоцінне раніше;

4) норовистість направлена проти прийнятих в сім'ї норм поведінки;

5) свавілля - тобто дитина хоче робити все сама прагне до самостійності наміру, задуму;

6) протест-бунт, який виявляється в частих сварках з батьками;

7) деспотизм - диктує свою поведінку (якщо в сім'ї одна дитина).






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных