Психологія натовпу в вітчизняній психологічній науці

М.К. Михайловський першим зробив спробу виявити природу несвідомого у масовій поведінці, він приділяв багато уваги дослідженню механізмів взаємодії людей і натовпу. Про внесок М.К. Михайловського в дослідження проблеми психології натовпу написано багато. [7]

У російській науці на початку ХХ ст. цими проблемами займалися також інші дослідники. Зокрема, В.М.Бехтерєв у роботах «Роль навіювання у суспільному житті» (1898р.), «Колективна рефлексологія» (1921 р.) аналізує психологію натовпу, визначає його різновиди, умови формування, механізми взаємодії його учасників [11, с.24].

Соціально-психологічні дослідження поведінки російсько­го натовпу провів у 1917 році П.Сорокін. У книзі «Революція і соціологія» він виявив наступні особливості поведінки людей у революційний період:

• вседозволеність поведінки;

• соціальна активність, яка різко росте;

• безвідплатна допомога один одному;

• ентузіазм натовпу, створення коротких і гучних гасел;

• відсутність підпорядкування і дисципліни як в армії, так і на виробництві;

• неврівноваженість емоційних станів, виявлення почуття ненависті, жорстокості, презирства до людського життя і страждань людей;

• безлад у всіх сферах суспільного життя.

Загальний висновок, який робить П.Сорокін: революція не соціалізує, а біологізує поведінку і психіку людей [11, с.25].

Несподівано яскраво ідея наслідування була заявленою в Європі 80-х років ХХ ст. С. Московічі. Причому Московічі, по суті, повертається до соціально-психологічних джерел цієї ідеї – робіт Г. Тарда, Г. Лебона і З. Фрейда. Обставини, які змусили С. Московічі взятися за цей серйозний аналітичний аналіз, він опи­сує так: «Розрив соціальних зв'язків, швидкість передачі інформації, безперервна міграція населення, прискорений і дратівливий ритм міського життя створюють і руйнують людські спільноти. Будучи розрізненими, вони відтворюються у формі непостійних і розростаючих натовпів...Народження будь-якої фор­ми колективного життя завжди збігалося з появою на світ нового людського типу. І напроти, занепад якої-небудь з цих форм завжди супроводжується зникненням певного типу людей. Ми існуємо в епоху масових спільнот і людини маси» [18. с.27-28].

Отже, термін «натовп» увійшов на психологію під час потужного революційного піднесення мас у ХІХ. – початку XX. ст. Під натовпом психологи тоді розуміли переважно слабко організовані виступи трудящих проти експлуататорів.

Концепція «психологія натовпу» базується на абсолютизації індивідуального у розв’язанні проблеми співвідношення індивіда і суспільства. Її представники протиставляли маси еліті, вождю, лідеру, здатним упорядкувати масу, повести її за собою.

Ідея, що виникла наприкінці ХІХ ст. як соціально-психологічна відповідь на ту культурну і соціально-економічну ситуацію, яка склалася в Європі, виявилась досить життєстійкою і є сьогодні дуже актуальною.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: