Структура властивостей темпераменту за В.Русаловим

В.Русалов визначає темперамент як психосоціобіологічну категорію. Він вважав, що взаємодія зі світом предметним і світом соціальним має зовсім різний смисл і зміст, тому ці сфери людської активності мають і різні формально-динамічні властивості (властивості темпераменту).

В.Русалов виділяє 3 сфери життєдіяльності людини: предметну

інтелектуальну

соціальну

і 4 формально-динамічні властивості: ергічність

пластичність

швидкість (темп)

емоційність

Предметна ергічність характеризує бажання, розумову і фізичну напругу, надлишок або нестачу сил; соціальна - відкритість для спілкування, широту контактів, легкість у встановленні зв'язків. Предметна пластичність означає в'язкість або гнучкість мислення, здатність переключатися з одного виду діяльності на інший, прагнення до різноманітності; соціальна - стриманість або розкутість у спілкуванні, широту соціальних програм, природність взаємодії. Предметний темп - це швидкість моторно-рухових операцій, а соціальний - мовно-рухова активність, здатність до вербалізації. Предметна емоційність - ступінь чутливості до розбіжності реального результату і бажаного (висока чутливість до незбігання виявляється у переважанні негативних емоцій, а низька - позитивних); соціальна емоційність характеризує почуття впевненості під час спілкування, емоційну сенситивність, ступінь тривоги з приводу невдач у спілкуванні.

Виділені фундаментальні властивості темпераменту можуть відрізнятися залежно від сфери прояву темпераменту: психомоторної, інтелектуальної або комунікативної.

12. «Місце найменшого опору» і особливості сприйняття себе у різних типів акцентованих підлітків (за А.Лічко). «Підлітковий комплекс», його особливості для різних типів акцентованих підлітків (за А.Лічко)

«Місце найменшого опору» для кожного типу акцентуації

«Підлітковий комплекс» - специфічні поведінкові реакції, характерні для підліткового віку:

• реакція емансипації (прагнення визволитися з-під опіки, контролю батьків; боротьба за самоствердження себе як особистості);
• реакція групування з однолітками (інтуїтивне прагнення до спілкування з собі подібними);
• реакція захоплення (хобі-реакція);
• реакція, пов’язана з сексуальним потягом

Види захоплень у підлітковому віці (за А.Лічко): інтелектуально-естетичні, тілесно-мануальні, лідерські, накопичувальні, егоцентричні, азартні, інформативно-комунікативні.

За Андрієм Лічко, акцентуація характеру – крайні варіанти його норми, при яких окремі риси характеру надмірно підсилені, в наслідок чого виявляється вибіркова вразливість по відношенню до одних психогенних впливів при добрій і навіть підвищеній стійкості до інших психогенних впливів.

1. Гипертимний (надактивний) тип акцентуації характеру виражається в постійному підвищеному настрої і життєвому тонусі, нестримній активності і жадобі спілкування, в тенденції не доводити почате до кінця. Такі люди не переносять одноманітної обстановки, монотонної праці, самотності та обмеженості контактів, неробства. Тим не менше, їх відрізняє енергійність, активна життєва позиція, комунікабельність, а гарний настрій мало залежить від обстановки; легко змінюють свої захоплення, люблять ризик. 2. Циклоїдний. Спостерігається наявність двох фаз - фази гіпертимності і фази субдепресії. Вони не виражаються різко, звичайно короткочасні (1-2 тижні) і можуть перемежовуватися тривалими перервами. При спаді настрою такі люди виявляють підвищену чутливість до докорів, погано переносять публічні приниження. Однак вони ініціативні, життєрадісні і товариські. Їх захоплення носять нестійкий характер, в період спаду проявляється схильність закидати справи. Сексуальне життя сильно залежить від підйому і спаду їх загального стану. У підвищеній, гіпертимній фазі такі люди вкрай схожі на гіпертимів. 3. Лабільний. Має вкрай виражену мінливість настрою. Люди з лабільною акцентуацією мають багату чуттєву сферу, вони дуже чутливі до знаків уваги. Слабка їх сторона проявляється при емоційному відкиданні з боку близьких людей, втраті близьких і розлуки з тими, до кого вони прив'язані; демонструють товариськість, добродушність, щиру прихильність і соціальну чуйність. Цікавляться спілкуванням, тягнуться до своїх однолітків, задовольняються роллю опікуваного. 4. Астено-невротичний. Характеризується підвищеною стомлюваністю і дратівливістю. У них можуть спостерігатися раптові афективні спалахи з незначного приводу, емоційний зрив в разі усвідомлення нездійсненності намічених планів. Вони акуратні і дисципліновані. 5. Сенситивний. Люди дуже вразливі, характеризуються почуттям власної неповноцінності, боязкістю, сором'язливістю. Часто в підлітковому віці стають об'єктами насмішок. Вони легко здатні виявляти доброту, спокій і взаємодопомогу. Їхні інтереси лежать в інтелектуально-естетичної сфері, їм важливо соціальне визнання. 6. Психастенічний. Визначає схильність до самоаналізу і рефлексії. Психастеніки часто коливаються при прийнятті рішень і не переносять високих вимог і вантажу відповідальності за себе й інших. Такі суб'єкти демонструють акуратність і розсудливість, характерною рисою для них є самокритичність і надійність. У них зазвичай рівний настрій безрізких змін. У сексі вони часто побоюються зробити помилку, але в цілому їх статеве життя проходить без особливостей. 7. Шизоїдний. Шизоїдна акцентуація характеризується замкнутістю індивіда, його отгороженостю від інших людей. Мають стабільні та постійні інтереси. Внутрішній світ майже завжди закритий для інших і заповнений захопленнями і фантазіями, які призначені тільки для «потішання» самого себе. Можуть проявляти схильність до вживання алкоголю, що ніколи не супроводжується відчуттям ейфорії. 8. Епілептоїдний. Епілептоїдний тип акцентуації характеризується збудливістю, напруженістю і авторитарністю індивіда. Людина з даним видом акцентуації схильна до періодів роздратування з афективними вибухами, пошуку об'єктів для зняття злості. Дріб'язкова акуратність, скрупульозність, допитливе дотримання всіх правил, навіть на шкоду справі, допікають оточуючих. Ретельні, уважні до свого здоров'я і пунктуальні. Прагнуть до домінування над однолітками. У інтимно-особистісної сфері у них яскраво виражаються ревнощі. Часті випадки алкогольного сп'яніння з вихлюпування гніву і агресії. 9. Істероїдний. У людей з істероїдним типом яскраво виражений егоцентризм і жага бути в центрі уваги. Відчувають страх викриття і боязнь бути осміяними, а також схильні до суїциду. Для них характерні завзятість, ініціативність, комунікативність та активна позиція. Вони вибирають найбільш популярні захоплення, які легко міняють на ходу. 10. Нестійкий. Мають яскраво виражену тягу до розваг, неробства. Їх ідеал - залишитися без контролю зі сторони і бути наданими самим собі. Вони товариські, відкриті, послужливі. Дуже багато говорять. Секс для них виступає джерелом розваги, сексуальне життя починається рано, почуття любові їм часто незнайоме. Схильні до вживання алкоголю й наркотиків. 11. Конформний. Такі люди прагнуть «думати, як усі». Вони не переносять крутих змін, ломки життєвого стереотипу, позбавлення звичного оточення. Люди з таким типом акцентуації доброзичливі, дисципліновані і неконфліктні. Їх захоплення і сексуальне життя визначаються соціальним оточенням. Шкідливі звички залежать від ставлення до них у найближчому соціальному колі, на яке вони орієнтуються при формуванні своїх цінностей.

13. Розуміння екстра-інтроверсії Юнгом, Айзенком, Леонгардом

Юнгом було введено поняття інтро-екстраверсії. В основі його класифікації лежить уявлення про рух психічної енергії людини в певному специфічному напрямку завдяки чому людина звично і переважно орієнтується у світі. У випадку інтроверсії рух енергії здійснюється у напрямку до внутрішнього світу, а у випадку екстраверсії – інтерес скеровується на зовнішній світ. Принципова відмінність двох типів полягає в установці індивіда по відношенню до об’єкта. У екстраверта установка є позитивною по відношенню до об’єкта (зовнішні фактори виявлені початково є важливішими, ніж внутрішні). Інтравертована установка по відношенню до об’єкта є негативною; найважливішими є суб’єктивні фактори, суб’єкт є вищим за об’єкт.

Отже, за Юнгом екстраверсія та інтроверсія – це форма адаптації, особистісна установка, головна мотивація, свідома орієнтація, напрямлений рух енергії.

За Леонгардом поняття екстра-інтроверсії пов’язані з процесами формування у дитини психіки дорослої людини. Доросла людина в порівнянні з дитиною є більш інтравертована, більше розмірковує над власними вчинками. Дитина є екстравертованою, звернена до процесів, які діють на її органи чуття і реагує на них відповідною поведінкою не роздумуючи. В основі екстравертованості лежить світ сприймань, в інтравертованості – світ уявлень. Екстраверт менше розмірковує і зважує різні можливості, підстроюється під середовище, шукає стимулів ззовні, активний. Інтроверт схильний попередньо обдумувати і оцінювати рішення; пасивний; малий вплив на нього здійснює оточення. Психіка чоловіків більше інтравертована, жінок– екстравертована. Екстраверсія відповідає за етику, інтроверсія за логіку.

За Айзенком – це комплекси скорельованних між собою рис. Характеризуючи типового екстраверта, Г. Айзенк відзначає його товариськість, широке коло знайомств, імпульсивність, оптимістичність, активність, енергійність, слабкий контроль над емоціями і відчуттями. Навпаки, типовий інтроверт – це спокійна, соромлива, інтроспективна людина, яка віддалена від всіх, окрім близьких людей, замкнута орієнтована на себе. Він планує свої дії завчасно, любить порядок у всьому і тримає свої відчуття під строгим контролем.

Леонгард критикує Айзенкаі вважає, що той недостатньо чітко розмежовує риси екстравертованості і гіпоманіакального типу темпераменту ( оптимістичний, шукає розваги, багато сміється, схильний до агресії; гіпоманіакальні особи постійно відволікаються, вони цілком орієнтовані у бік подій, що відбуваються навколо, готові у будь-який момент включитися в них).

14. Класифікація особистостей за К.Г.Юнгом. Установки свідомого і несвідомого

Психолог К.-Г.Юнг поділяв людей на типи, виходячи з психологічних відмінностей, які вважав вродженими. Він виокремив два загальні типи - екстравертний та інтровертний. Для екстравертів характерна спрямованість на зовнішній об'єкт, тому думки інших людей, загальноприйняті норми, об'єктивні обставини визначають їхні вчинки більшою мірою, ніж власне суб'єктивне ставлення до навколишньої дійсності. В інтроверта суб'єктивне завжди домінує над об'єктивним і цінність суб'єкта завжди вища, ніж цінність об'єкта. Власна думка для нього важливіша, ніж навколишня реальність або думка інших людей.

Крім свідомої установки обидва типи мають і несвідому, яка стосовно свідомої виконує компенсаторну функцію і перебуває з нею в протилежних відносинах: що сильніше перебільшується свідома установка, то примітивнішою та інфантильнішою стає несвідома. В екстравертів несвідома установка є інтровертною (орієнтованою на суб'єкта) і виражається в егоцентричних прагненнях. В інтровертів несвідома установка акцентує значення об'єкта, зовнішньої ситуації. Що сильніше виражена інтровертна свідома установка, а отже, пригнічена несвідома екстравертна, то більше тривоги і недовіри в інтроверта викликають нові й незнайомі об'єкти і то страшніше йому спілкуватися з оточенням.

Екстраверсія - інтроверсія як ставлення до об'єктів – не єдина підстава для визначення типів. Залежно від способу формування цього відношення можна виокремити вісім психологічних типів. Людина, яка у своєму досвіді насамперед спирається на відчуття (сенситив), довіряє своїм органам чуття. Якщо в людини переважає мислення (інтелектуал), то вона прагне отримати відповідь на питання, що таке реальність. Люди третього типу (емоціонали) спираються на почуття, завдяки чому вони передусім визначають, подобається їм об'єкт (явище) чи ні, а питання про те, що він собою становить, для них другорядне. Представники четвертого типу (інтуїтивісти) здатні робити висновки і приймати рішення, зважаючи не тільки на наявну інформацію, а й заповнюючи її брак особливим внутрішнім чуттям, яке Юнг визначав як здатність бачити те, що відбувається "за рогом".

Залежно від розвиненості мислення, емоцій, відчуттів та інтуїції К.-Г. Юнг розрізнив 8 типів екстравертів та інтровертів.

1. Екстравертний розумовий тип властивий суб'єктам, які приймають важливі рішення розсудливо, створюють схеми об'єктивної реальності й керуються ними у своїй поведінці, вимагаючи того самого від інших. Якщо ці схеми (формули, за Юнгом) є результатом глибокого розуміння реальності, такі люди можуть бути реформаторами і новаторами. Проте що вужча схема, то більше шансів, що представник типу перетвориться на буркотуна, а в служінні ідеалу його не зупинять жодні етичні закони. Люди цього типу емоційно бідні, вони рідко співчувають іншим, не цінують дружби, їм чужі естетичні переживання.

2.Екстравертний емоційний тип схильний "правильно" емоційно оцінювати все те, що його оточує. Такі люди люблять партнерів, які відповідають певним критеріям (наприклад, посідають певне соціальне становище), їхні почуття завжди здаються нещирими, поведінка - вдаваною.

3.Екстравертний сенсорний тип властивий людям, які визначають цінність об'єктів за силою відчуття: що воно сильніше, то більша цінність об'єкта. Вони шукають насолоди і задоволення. Оточення сприймає їх як життєрадісних естетів, якщо їхні відчуття не надто домінують над рештою функцій, у протилежному разі вони стають неприємними у спілкуванні.

4.Екстравертний інтуїтивний тип легко і бурхливо захоплюється новим об'єктом, може заразити своїм ентузіазмом і надихнути інших, але щойно об'єкт прихильності перестає бути цікавим, без жалю забуває про нього і переключається на новий. Етичні засади його ніколи не турбують. Людей такого типу вважають легковажними авантюристами.

5.Інтровертний розумовий тип характеризується мисленням, яке не відтворює реальної дійсності, а доводить її неясний образ до зрозумілої і чітко сформульованої ідеї. Через це така людина схильна підлаштовувати факти під ідею або взагалі ігнорувати їх. Вона створює теорії задля теорій. На відміну від екстравертного розумового типу вона прагне не до розширення знань про світ, а до поглиблення їх.

6.Інтровертний емоційний тип виглядає зовні спокійним. Його емоції часто непомітні, хоча всередині може все кипіти. Емоційну стриманість сприймають як прояв холодності.

7.Інтровертний сенсорний тип, на відміну від екстравертного сенсорного типу, орієнтується не на об'єкти, що викликають інтенсивні відчуття, а на інтенсивність відчуттів, спричинених об'єктами. Тому щойно відчуття виникає, об'єкт для такої людини втрачає цінність. Представники цього типу незрозумілі і непривабливі для оточення.

8.Інтровертний інтуїтивний тип породжує, за Юнгом, фантастів і художників, а при відхиленні від норми - містиків. Продукти їхньої творчості для оточення незрозумілі.

Ухил у бік негативних характеристик цих типів, очевидно, пов'язаний з тим, що джерелом створення типології був клінічний досвід її автора.

15. Класифікація особистостей за Лазурським

Спробу побудови всеосяжної класифікації типів особистості здійснив на початку минулого століття О. Ф.Лазурськиий (1874 – 1917). В основі запропонованої ним «психосоціальної в широкому розумінні» класифікації лежить принцип активного пристосування особистості до навколишнього середовища, яке містить не тільки речі, природу, людей, а й ідеї, духовні блага, естетичні, моральні та релігійні цінності. Використання вказаного основного принципу зумовлює наявність у класифікації двох головних розділів: за психічним рівнем, який у свою чергу поділено на три підрозділи (нижчий, середній, вищий), а також за психічним змістом. У зв’язку із цим Лазурський виокремлює чисті, комбіновані, спотворені та перехідні типи особистостей різних рівнів.