Тема 1. КЛІНІЧНА БЕСІДА ЯК МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета: сформувати навички виконання професійно-орієнтованих завдань.

Професійна спрямованість: сформувати навички проведення діагностичної бесіди.

План:

1. Методи клінічної психології.

2. Особливості проведення першої бесіди.

3. Вимоги до проведення клінічної бесіди.

4. Дослідження психічних станів у ході клінічної бесіди.

5. Оформлення результатів клінічної бесіди.

Інструкція до виконання:

Структура клінічного інтерв’ю (за Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология: практ. руководство. – М.: МЕДпресс, 1998.):

І етап. Встановлення «довірчої дистанції». Ситуативна підтримка, надання гарантій конфіденційності, визначення домінуючих мотивів проведення інтерв’ю.

ІІ етап. Виявлення скарг (пасивне та активне інтерв’ю), оцінка внутрішньої картини – концепції хвороби; структурування проблеми.

ІІІ етап. Оцінка бажаного результату інтерв’ю та терапії, визначення суб’єктивної моделі здоров’я пацієнта та бажаного психічного статусу.

ІV етап. Оцінка антиципаційних здібностей пацієнта, обговорення можливих варіантів завершення захворювання (при його виявленні) та терапії, антиципаційний тренінг.

План проведення інтерв’ю

(за Голдберг Д., Бенджамин С., Крид Ф. Психиатрия в медицинской практике. – К.: Сфера, 1999. – С.16-44).

1. Встановлення контакту з клієнтом.

Доброго ранку, _________. Мене звати __________. Я студент-психолог, працюю разом з лікарем _________. Він доручив мені оглянути Вас, розпитати про хворобу, яка призвела Вас до лікарні. Вам підходить цей час, щоб поговорити зі мною?

Чи можу я поставити Вам ряд питань щодо Вас. Хотілось би почати з того, щоб попросити розповісти про хворобу, яка привела Вас до лікарні.

Мені потрібно робити короткі записи під час Вашої розповіді, але усі записи, які я зроблю, залишаться конфіденційними та будуть зберігатися разом з іншими вашими медичними документами.

Додаткові питання:

Мені потрібно знати, у якій послідовності все це відбувалося з Вами. Що негативне Ви помітили на самому початку?

А що відбулося після цього?

Як це вплинуло на Ваше здоров’я?

Я б хотів повернутися до цієї теми дещо пізніше. Чи не могли б Ви спочатку розказати проте, як Ви себе почуваєте?

Ви говорити, що у Вас з’явився біль у грудях. Чи не моли б Ви його описати?

Як Ви спали?

Опишіть мені точно Ваші запаморочення.

Кілька хвилин тому Ви згадали, що були у пригніченому настрої. Ви могли б розповісти про це детальніше?

2. Зовнішній вигляд та поведінка.

Опис, реакція на лікаря, рухова активність.

Клієнт (ім’я) – огрядна жінка середнього віку, не користується косметикою. При знайомстві ледве потисла руку та уникала контакту очей, але проявила готовність до співробітництва. Вона повільна йшла до кабінету психолога, після чого протягом усієї бесіди сиділа на стільці в одній і тій же позі майже нерухомо, за виключенням жестів: вона заламувала руки та стискала ладоні, ніби потираючи їх одна об одну, особливо коли говорила про свою хворобу.

3. Мовлення.

Темп, кількісна оцінка, плавність, адекватність.

Мовлення повільне. Відповідям на питання передували відносно короткі паузи. Спонтанно говорить мало, за виключенням скарг на своє соматичне здоров’я. Однак на поставлені питання відповідала зв’язно та по суті. Ознак формальних розладів мислення немає.

4. Настрій.

Суб’єктивна оцінка настрою клієнтом, дані об’єктивного спостереження;

Реактивність вегетативної нервової системи.

Описує свій настрій таким чином: «Останнім часом настрій у мене дещо понизився». Вважає, що жити варто, хоча б «заради своєї сім’ї». Протягом майже усієї бесіди виглядала сумною та напруженою, плакала, але кілька разів посміхнулась, адекватно реагуючи на ситуацію.

5. Зміст мислення.

Стурбованість, хворобливі думки, патологічна впевненість.

Описує, що її постійно непокоять сумні думки про матір. Кілька разів згадувала про те, що нещодавно з’явилися болі у грудній клітці і в кінці бесіди запитала, чи не може це бути «серцевий напад». Висловлювала ідеї самозвинувачення: «Якби я робила більше для своєї матері, то вона ю довше прожила». На питання про те, що конкретно вона могла зробити, але не зробила, відповідає негативно, однак ця впевненість дуже стійка. Інших порушень мислення немає. Суіцидні думки заперечує.

6. Сприймання.

Ілюзії, галюцинації, деперсоналізація.

У відповідь на прямо поставлені питання клієнтка зізналась, що після смерті матері три або чотири рази (на її думку) чула голос покійної, яка зверталась до неї. «Це, напевно, моя уява, але тоді все здавалося реальністю» (можливо, у клієнтки були слухові галюцинації). Інших розладів сприймання у хворої не спостерігалось.

7. Функції інтелекту.

§ Орієнтування (час і місце).

«Вівторок, близько десятої ранки, листопад 1997 року; щодо числа я не впевнена – здається, 26?» (правильно, за виключенням числа - 28).

«У психіатричному відділенні лікарні» (правильно).

§ Увага та концентрація (перерахування днів тижня у прямому та місяців року у зворотному порядку; послідовне віднімання по сім із ста або по три з двадцяти).

Протягом усієї бесіди у цілому уважна, за виключенням тих моментів, коли занурюється у думки про своє здоров’я.

«Неділя, субота, п’ятниця, четвер, середа, вівторок, понеділок» (говорить повільно, з паузами до 25 секунд).

«Грудень, листопад, жовтень, вересень … вересень, серпень, липень, березень … Ні … де я зупинилась?.. Вибачте» (40 секунд).

«100, 93, 86, 80, 73, 65, 60 … Ви сказали – по сім від ста? 60, 50 … Ні – 53, 45 … Ні, вибачте» (4 помилки, 2 хвилини, 10 секунд).

«20, 17, 14, 11, 9, 7,5 … Ні, неправильно» (25 секунд).

§ Запам’ятовування та короткочасна пам’ять (пам’ять на події останнього часу; цифровий ряд, фрази Станфорд-Біне; ім’я, адреса та квітка).

Дослідження не проводилося, оскільки є явні ознаки порушення уваги.

§ Довготривала пам’ять (опис подій раннього періоду життя; п’ять міст; всесвітньо відомі діячі, світові війни).

Детально та послідовно розповідає про дитинство та юність.

Називає міста.

Знає, як звуть президента та прем’єр-міністра, але не може згадати їх попередників.

Дати світових війн: 1914-1918, 1939-1945.

§ Інтелектуальні здібності (оцінюються за даними анамнезу життя).

Вірогідно, середні, виходячи з одержаної шкільної освіти та виконання роботи, яка не потребує високого рівня кваліфікації.

8. Усвідомлення захворювання (критичне ставлення до свого стану).

Природа захворювання, його причини, відповідне лікування.

«Цей біль у серці … Я не думаю, що це психічне захворювання … Як Ви вважаєте, чи не потрібно мені знову зробити ЕКГ? Можливо, у мене дещо знизився настрій після смерті матері».

9. Резюме.

Отже, Ви, мені здається почували себе добре до тих пір, доки три тижні тому раптово не померла Ваша матір. Ви багато плакали у день її смерті, а у подальшому прийшли до переконання, що вона не померла б, якби ВИ більше зробили для неї. У день похорон у Вас з’явився сильний біль у грудях, яка з того часу то проходила, то знову з’являлася. Це тупий біль, точно під лівою груддю. Він, напевно, підсилюється, коли Ви багато плачете, але Вам не стає легше після відпочинку, а аспірин також не допомагає. Після смерті матері Ви стали дуже мало їсти, оскільки втратили апетит і втратили у вазі. Ви важко засинаєте, а протягом останнього тижня просинаєтесь зранку на три години раніше, ніж зазвичай. У Вас з’явилось відчуття, що Ви не схожі на себе. За Вашими словами, на Вас ніби опустилася хмара та покрила все навколо.

10. Реакція психолога на хворого.

Почуття, які викликає хворий. Хто контролював хід бесіди. Наявність труднощів у формуванні взаємовідносин.

Література

1. Голдберг Д., Бенджамин С., Крид Ф. Психиатрия в медицинской практике. – К.: Сфера, 1999. – 304 с. (с.16-44).

2. Лакосина Н.Д. Клиническая психология: Учебн. для студ. мед. вузов / Н.Д. Лакосина, И.И. Сергеев, О.Ф. Панкова. – М.: МЕДпресс-информ, 2003. – С. 123-127.

3. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология: практ. руководство. – М.: МЕДпресс, 1998. – С. 12-24.

Контрольні питання і завдання:

1. Охарактеризуйте основні завдання діагностичної бесіди.
2. Охарактеризуйте вимоги до проведення клінічної бесіди.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: