Тема 1.1. Предмет та завдання курсу.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з курсу „ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ”

Краматорськ, 2008

Краматорський економіко-гуманітарний інститут

КРАМАТОРСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра «Психології»

Затверджено:

проректор з навчально - методичної роботи,

к.е.н., доцент Останкова Л.А.

„_____”_______________2008 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ»

(назва дисципліни)

для напрямків підготовки (спеціальностей):

6.030102 «Психологія»

(шифр, напрямів, спеціальностей)

Кредитно – модульна система

організації навчального процесу

Cхвалено на засіданні

кафедри психології

та рекомендовано до друку

Протокол № від 2008 р.

Краматорськ 2008

ББК 88.8

Робоча навчальна програма з курсу: Експериментальна психологія. Для студентів гуманітарного факультету спеціальності: 6.030102 «Психологія» (денна форма навчання). Кредитно – модульна система організації навчального процесу. / Укладачі: Польшин О. К., Саватєєва Б.В.– Краматорськ: КЕГІ, 2008. – 31 с.

Укладачі: О.К. Польшин професор, канд. псих. наук, професор кафедри психології КЕГІ

Б.В. Саватєєва, викладач кафедри психології КЕГІ.

Рецензенти: Гульбс О.А., к. псих. н., професор, зав. кафедри психології КЕГІ

Землянська О.В. к. псих. н., професор кафедри психології Харківського національного університету МВС України

ВСТУП

Експериментальна психологія вивчає основні наукові прикладні напрямки психологічних досліджень.

Ціль курсу - формування в студентів знань, умінь і навичок, які йому необхідні для оволодіння науковими теоретичними й прикладними прийомами експериментального рішення психологічних проблем.

Основними завданнями курсу є формування в сучасного фахівця-психолога здібностей використовувати сучасний арсенал засобів психологічних досліджень у єдиній логіці психологічних закономірностей і експериментальних висновків стосовно до специфіки психологічної реальності.

Для вивчення курсу "Експериментальна психологія" необхідні знання ззагальної психології, віковій психології, психології праці, медичної психології.

Опис предмета навчальної дисципліни «Експериментальна психологія» наведено в табл. 1

Таблиця 1

Опис предмету навчальної дисципліни

«Експериментальна психологія»

2. СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ ДИСЦИПЛІНИ

Таблиця 2

Тематичний план залікового кредиту дисциплини

3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Змістовний модуль 1.

Предмет експериментальної психології в системі психологічних наук

Тема 1.1. Предмет та завдання курсу.

Основні тенденції в розвитку сучасної експериментальної психології. Наукові й прикладні напрямки психологічних досліджень. Розходження між експериментально-науковою й експериментально-прикладною психологією. Визначення предмета експериментальної психології. Поняття про актуальність, новизну й практичну значимість експериментально розв'язуваних завдань. Приклади практичних і теоретичних досліджень. Роль експерименту в перетворенні психологічних знань. Завдання експериментальної психології на сучасному етапі. Розвиток теоретичних схем і конкретних методик експериментальної психології. Зв'язок експериментальної психології із загальним прогресом теоретичного пізнання.

Тема 1.2. Історія розвитку експериментальної психології

Роль експерименту в перетворенні психології з галузі філософії в самостійну науку. Відкриття експериментальних лабораторій в XIX столітті. Вивчення елементарних психічних функцій. Зародження ідеї про можливості створення експериментальної психології. Роль експериментальної лабораторії В.Вундта і його школи в створенні експериментальної психології. Об'єкти дослідження експериментальної психології і їхнє ускладнення. Внесок досліджень Сєченова, І.П. Павлова, В.М. Бехтерева, А.Ф. Лазурського, С.С. Корсаковського, Б.В. Зейгарник в експериментальну психологію.

Тема 1.3. Основні напрямки досліджень експериментальної психології.

Зв'язок експериментальної психології з біологічними, технічними й соціальними науками. Роль психологічного експерименту при дослідженні патології особистості. Вплив експериментальної психології на розвиток диференціальної психології. Проблеми експериментальної педагогічної психології Дослідження психологічного розвитку дітей, подолання криз у розвитку, проблем психології навчання, професійної діяльності вчителя. Способи й засоби наукового рішення проблем експериментальної педагогічної психології.

Тема 1. 4. Класифікація наукових психологічних досліджень

Типологія наукових психологічних досліджень. Психологічний експеримент як складне дослідження, що включає низку простих видів досліджень. Види наукових психологічних досліджень, особливості оглядово-аналітичних оглядово-критичних, теоретичних, емпіричних описових досліджень. Вимоги, пропоновані до різних видів досліджень.

МОДУЛЬ 2

Психологічний експеримент.

Тема 2.1. Особливості психологічного експерименту. План та моделювання експерименту.

Визначення експерименту як основного типу науково-прикладного дослідження. Відмінність експерименту від методу спостереження. Характеристика методу спостереження, класифікація спостережень, типові помилки в психологічному спостереженні.

Тема 2.2. Правила організації та проведення психологічного експерименту. Особистість експериментатора та досліджуваного.

Основні правила організації експерименту, маніпуляції змінними. Види змінних експериментального дослідження. Плани проведення експериментів. Види експериментального дослідження. Лабораторний експеримент. Характеристика природного експерименту і його видів. Констатувальний експеримент. Розвиток умінь організації експерименту, що констатує, Формувальний експеримент і його види. Характеристика навчального експерименту Контрольний експеримент. Пілотажне дослідження. Роль формуючого експерименту у віковій і педагогічній психології. Науковий апарат експериментального дослідження. Вибір об'єкта й предмета дослідження. Визначення цілей і завдань дослідження. Наукова гіпотеза експерименту й пропоновані до неї вимоги. Структура гіпотез складного експериментального дослідження. Формулювання гіпотез. Приклади гіпотез. Доказ гіпотез. Артефакти експериментального дослідження. Вибірки експериментальних досліджень, їхні типи, види, кількість. Створення експериментальної ситуації і її вплив на випробуваних. Розробка програм експериментального дослідження. Організація експериментального дослідження. Експериментальні бази. Добір методів і методик експериментального дослідження. Етичні норми психолога в експериментальному дослідженні.

Тема 2.3. Плани психологічного експерименту. Доекспериментальні плани, квазіекспериментальні плани, план ex-post-facto.

Загальна характеристика квазіексперимента як дослідження з обмеженими формами контролю. Квазіекспериментальні схеми дослідження. Типи обмежень у квазіексперименті. Підбор нееквівалентних груп у квазіексперименте. Загальна схема контролю за висновком у квазіекспериментах. Контроль змішань. Роботи Т.В. Корниловой, О.К. Тихомирова. Планування квазіекспериментального, доекспериментального, пілотажного дослідження.

Тема 2.4. Обробка результатів експериментального дослідження. Якісний та кількісний аналіз.

Збір експериментального матеріалу Опис статистичних даних, якісних і кількісних показників. Вибір критеріїв оцінювання. Види розподілу первинних результатів. Подання результатів розподілу дискретних ознак, безперервних ознак. Угруповання первинних результатів. Розрахунок дисперсії й стандартного відхилення. Міри мінливості. Міри взаємозв'язку. Розрахунок коефіцієнта кореляції по Спірмену, Пирсону. Складання таблиць, діаграм; столбиковых, кругових; гистограмм і графіків для оформлення результатів дослідження.

Тема 2.5. Використання емпіричних методів в експериментальному дослідженні: анкетування, бесіда, інтерв’ю, тестування, проєктивні методи.

Використання емпіричних методів в експериментальному дослідженні: інтерв'ю, опитування, бесіди, акцентування, тестування. Роль проективних методик дослідження. Експертне оцінювання. Контент-анализ. Кореляційний аналіз у психології. Вибір методик експериментального дослідження.

МОДУЛЬ 3

Додаткові емпіричні методи дослідження особистості і групи.

Тема 3.1. Компьютерізація психологічного дослідження.

Роль ЕОМ у дослідженнях психофізіології, когнітивній й інженерної психології. Комп'ютерне моделювання, побудова образно-концептуальних моделей. Комп'ютерне керування експериментальними факторами, стандартизація процедури проведення психологічних досліджень, створення адаптивних методик за допомогою ЕОМ. Розробка комп'ютерних програм соціально-психологічних досліджень. Забезпечення взаємодії за допомогою ЕОМ. Психодіагностика з використанням ЕОМ. Комп'ютерні міфи в коррекционной роботі.

Тема 3.2. Крос-культурне дослідження.

Основні особливості крос-культурного квазіексперимента. Типи крос-культурних досліджень. Контроль змінних у крос-культурному експерименті. Вибір популяцій, стратегії добору популяцій, попередній навмисний добір культурних популяцій. Погрішності й систематичні змішання побічних змінних. Погрішності конструкта, методу, тестових завдань. Підвищення валідности крос-культурних досліджень.

Тема 3.3. Соціометрія. Референтометрія.

Історія створення методу соціометрії по Морено. Застосування соціометрії в роботі психолога. Структура дослідження. Карта соціометрії. Референтометрія. Карта обстеження по референтометрії.

Тема 3.4. Герменевтичний метод дослідження.

Поняття «герменевтика». Основні положення герменевтики. Специфіка герменевтичного експерименту.

Тема 3.5. Патопсихологическое дослідження.

Специфіка патопсихологического експерименту. Співвідношення експериментальних і діагностичних цілей патопсихологического експерименту. Експериментальні патопсихологические методики. Види гіпотез дослідження. Сценка патопсихологического експерименту як індивідуального, комплексного й особистісного. Експериментальні схеми й змінні. Програми взаємодії з випробуваним у ситуації патопсихического експерименту Методичні схеми "Аналіз одиничного випадку". Методика "піктограма"., "Класифікація понять". Дослідження Б.В. Зейгарник, Мяснецова В.В, Полякова Ю.Ф., Миколаєва В.В. Соколова Є.Т.

Тема 3.6. Метод експертних оцінок.

Створення експертної комісії. Крітерії експертної оцінки. Застосування методу експертної оцінки в психологічних дослідженнях.

4. Теми семінарських занять

1. Предмет і задачі експериментальної психології.

1.1. Зв'язок експериментальної психології з іншими науками.

1.2. Наукове дослідження його принципи й структура.

1.3. Характеристика понять: «наука», «емпіричне знання», «теоретичне знання», «метод», «дослідження», «предмет», «об'єкт», «теорія», «моделювання», «вимір».

2. Постановка наукової проблеми.

2.1. Етапи наукового дослідження.

2.2. Постановка й висування гіпотез, види гіпотез.

2.3. Основні напрямки роботи психолога.

3. Основні загальнонаукові дослідницькі методи.

3.1. Теоретичні й емпіричні методи.

3.2. Порівняльний аналіз теоретичного й емпіричного дослідження. 3.3. Метод моделювання. Використання даного методу в психології й інших науках.

3.4.«Фізичне» і «знаково^-символічне» моделювання.

4.Загальнонаукові емпіричні методи.

4.1. Метод спостереження.

4.2. Позитивні й негативні сторони методу спостереження.

4.3. Метод експерименту.

4.4. Позитивні й негативні сторони методу експерименту.

4.5. Порівняльний аналіз методу експерименту з іншими методами дослідження реальності.

4.6. Метод виміру.

4.7. Поняття «психологічний вимір».

4.8. Практична значимість методу виміру.

4.9. Позитивні й негативні сторони методу виміру.

5. Експеримент як «активний» метод вивчення реальності.

5.1. Взаємозв'язок методу експерименту зі спостереженням і виміром.

5.2. Експериментальний вплив і його характеристика.

5.3. Особливості експериментального спілкування.

5.4. Короткий аналіз проблем, що виникають між експериментатором і випробуваним у ході експерименту.

5.5. Особистість випробуваного.

5.6. Особистість і професійні якості експериментатора.

6. Класифікація методів психологічного дослідження.

6.1. Експериментальні методи дослідження в психології.

6.2. Неекспериментальні методи дослідження в психології.

7. Поняття наукової проблеми.

7.1. Характеристика понять: «наука», «дослідження», «емпіричне знання», «теоретичне знання».

7.2. Характеристика понять: «предмет дослідження», «об'єкт дослідження», «ціль, задачі й гіпотеза дослідження».

7.3. Формулювання й перевірка гіпотези.

7.4. Етапи психологічного дослідження.

7.5. Методи обробки психологічного дослідження.

7.6. Метод тестів у роботі психолога.

8. Очікування й помилки експериментатора в процесі проведення експерименту.

8.1. Діяльність випробуваного в експерименті.

8.2. Особистість випробуваного, основні риси «випробуван-добровольця».

8.3. Дослідження Розенталя експериментального спілкування.

8.4. Основні комунікативні ефекти експериментального спілкування.

9. Організація й проведення експериментального дослідження.

9.1. Методи організації дослідження.

9.2. Відмінність експериментального дослідження в психології від інших методів.

9.3. Етапи психологічного експериментального дослідження.

9.4. Основні етапи проведення експерименту.

9.5. Організація експерименту, що констатує.

9.6. Організація формуючого експерименту.

9.7. Статистичні методи обробки даних експерименту.

9.8. Кореляційний аналіз у психології.

10. Спостереження як метод дослідження в психології.

10.1.Класифікація спостережень.

10.2. Типові помилки в психологічному спостереженні.

11. Характеристика психологічного тестування.

11.1. Сутність і особливості методу тестів.

11.2. Види психодиагностических тестів.

11.3. Загальна характеристика проективних способів вивчення особистості.

11.4. Основні різновиди методик, заснованих на методі проекції.

12. Інтерв'ювання та анкетування як різновиди методу опитування.

12.1. Особливості організації інтерв'ю.

12.2. Загальна характеристика методу анкетування.

12.3. Види питань в анкеті.

12.4. Основні правила складання анкет.

5. Теми індивідуальних робіт.

1. Історія та методологія психологічного дослідження.

2. Предмет та місце експериментальної психології в системі психологічних наук.

3. Класифікація психологічних методик.

4. Вимоги до розробітників та використачів тестів.

5. Психологічні аспекти розробки, адаптації та використання тестів.

6. Проблеми об’єктивності психодіагностичної інформації.

7. Розробка, адаптація та використання психологічних методик.

8. Розробка, адаптація та використання психологічних тестів.

9. Процедура психологічного дослідження.

10. Психодіагностика індивідуума та групи.

11. Ефективність психодіагностики.

12. Психологічний експеримент.

13. Особливості психологічного експеримента.

14. Особливості моделювання.

15. Доекспериментальні плани.

16. Плани психологічного експерименту.

17. Квазіекспериментальні плани.

18. Організація і проведення психологічного експерименту.

19. Інтерпретація результатів експерименту.

20. Науковий висновок, артифакти та контроль.

21. Співвідношення кількісного та якісного знання в психології.

22. Комп’ютеризація психологічного дослідження.

23. Історія формалізації психологічних явищ.

24. Концептуальний підхід до комп’ютеризації психологічних досліджень.

25. Загальна характеристика автоматизированних психологічних методик.

Інструкція до виконання ідивідуальної роботи.

1. Тему роботи студенти обирають за власним бажанням.

2. Одну тему можуть розкривати 1-2 студенти.

3. Робота виконується на аркушах формату А-4.

4. Титульний аркуш слід оформити таким чином: вгорі вказати назву інституту, кафедру; далі – назва теми, хто виконав, група.

5. Обов'язкова наявність складного плану, за яким буде виконано роботу.

6. Обсяг роботи складає 15 - 20 сторінок.

7. В роботі має бути висновок щодо аналізу головних моментів розглянутого питання, власні міркування студентів, пропозиції, рекомендації тощо.

8. Додаток, якщо він є, займає 3-5 сторінок.

9. Після тексту роботи слід навести список використаних джерел (не меньш 6 джерел).

Тематика самостійної роботи студентів

1. Гіпотези. Роль гіпотези в дослідженні.

2. Гіпотеза і концепція – їх відмінність.

3. Роль гіпотези в дослідженні гіпотез, альтернативна, робоча і наукова, індуктивна і дедуктивна. Послідовність формування гіпотези.

4. Гіпотезотично – теоретичній метод. Перевірка гіпотези.

5. Співвідносення результатів дослідження гіпотезою дослідження.

6. Побудова вибірки та шкалування.

7. Репрезентативна вибірка.

8. Способи та формування репрезентативної вибірки. Визначення необхідного обсягу вибірки.

9. Побудова шкал. Шкалування за Лайкертом. Шкалування за Гуттманом. Шкалування за Тернетоуном.

10. Різновиди методу експертних оцінок.

11. Метод семантичного диференціалу. Рейтинг. вплив правильно побудованої вибірки та шкали на перебіг на результати дослідження.

6. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ.

Реферат оцінюється на основі доповіді студента з теоретичного питання та результатів розв'язання практичного завдання за шкалою 20, 10; 5; 0 балів згідно з такими критеріями:

- оцінку „20” заслуговує студент, який всебічно, безпомилково, в логічній послідовності і вільно розкрив теоретичне питання; самостійно і правильно виконав поставлене завдання та продемонстрував знання методики його розв'язання;

оцінку „10” заслуговує студент, який показав знання вузлових проблем реферативної доповіді; вміння користуватися концептуально-понятійним апаратом у процесі аналізу основних проблем тематики реферативної доповіді; знання основних робіт зі списку рекомендованої літератури; вміння виконувати передбачені програмою завдання; робота викладена в цілому логічно, але не завжди точно і аргументовано;

- оцінку "5" отримує студент, який дав правильну, але неповну відповідь на теоретичне питання або розкрив всі аспекти поставленого питання, але припустився суттєвих помилок; не володіє основними знаннями методики розв’язання практичного завдання, але потребує незначної допомоги з боку викладача;

- оцінка "0" виставляється студенту, який не розкрив вузлових елементів теоретичного завдання; не володіє методикою розв’язання теоретичного (практичного) завдання або який відмовився відповідати на питання, поставлене викладачем.

Протягом семестру студент може виступати з доповіддю та розв’язання практичного завдання (за власною ініціативою або за запрошенням викладача) не один, а декілька разів. Тому прикінцева оцінка за цей вид навчальної діяльності визначається як середньоарифметична кількість балів. При необхідності вона округляється до величини, яка є кратною 5.

Наприклад: (5 + 10): 2 = 7,5 ≈ 10 балів;

(0+5+5): 3 = 3,3 ≈ 5 балів;

(0+5+0): 3 = 1,7 ≈ 0 балів.

7. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ ВИКЛАДАЧА ЗІ СТУДЕНТАМИ

Навчальними планами підготовки бакалаврів значна частина навантаження студентів відводиться на індивідуальну та самостійну роботу. Викладач, що веде курс, здійснює керівництво цією роботою у наступних формах:

1. видача та консультування підготовки індивідуальних завдань із дисципліни, перевірка та обговорення їх результатів;

2. консультування з питань самостійного вивчення теоретичного матеріалу дисципліни, перевірка та оцінювання виконаних завдань;

3. консультування щодо підготовки розділів індивідуального завдання, перевірка та обговорення їх результатів;

4. консультування з підготовки до виконання завдань модульного контролю;

5. консультування з підготовки презентацій у рамках проведення тренінгів.

6. аналіз результатів виконання завдань модульного контролю знань студентів;

7. індивідуальні заняття з окремими студентами або їх групою;

8. участь у захисті індивідуальних завдань та рефератів;

9. перевірка завдань поточного контролю знань студентів.

Індивідуально-консультативна робота проводиться викладачами, які проводять лекційні та практичні (семінарські) завдання з дисципліни. Дана робота проводиться за таким узагальненим графіком:

ü індивідуальні заняття — один раз на тиждень;

ü консультування студентів — один раз на тиждень;

ü перевірка індивідуальних завдань — один раз на тиждень;

ü захист індивідуальних завдань та рефератів — один раз на місяць;

ü перевірка завдань поточного контролю знань студентів — два рази за семестр.

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Поточне оцінювання знань студентів

Поточний контроль здійснюється з метою оцінки систематичності роботи студентів, вчасності та якості виконання всіх зав­дань, передбачених у програмі дисципліни, рівня засвоєння програмного матеріалу та отримання відповідних знань і практичних навичок.

При контролі систематичності та активності роботи на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінці можуть підлягати: рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських і практичних заняттях; активність при обговоренні питань, що винесені на семінарські (практичні) заняття; результати виконання і захисту лабораторних робіт, експрес-контролю тощо.

Відповідь на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях може бути оцінена в 20, 10, 5, 0 балів. При підрахунку балів за цей вид контролю виставляється середньо арифметична кількість балів за всі заняття.

При контролі виконання завдань для самостійного опрацювання оцінці можуть підлягати: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; проведення розрахунків; написання рефератів, есе; підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів, переклад іноземних текстів встановлених обсягів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій тощо.

КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

групи_________ з дисципліни ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Відповідь за кожне завдання при виконанні обов’язкової самостійної роботи може бути оцінена в 20, 10, 5, 0 балів, а при виконанні вибіркової – 10, 5, 0 балів. Підрахунок балів за цей вид контролю відбувається шляхом накопичення балів за всі види роботи.

При виконанні модульних (контрольних) завдань оцінці підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набули студенти після опанування змістовного модуля.

Окремо оцінюється тестування (або відповіді на теоретичні питання) за приведеною шкалою:

Відповідь за кожне завдання при виконанні модульних контрольних робіт може бути оцінена в 20, 10, 5, 0 балів. При підрахунку балів за цей вид контролю виставляється середньоарифметична кількість балів за всі завдання модульної контрольної. За виконані дві модульні контрольні роботи підсумкова оцінка буде формуватися як середньоарифметична кількість балів за цей вид контролю.

Критерії оцінки знань студентів при поточному контролі

20 балів заслуговує відповідь, яка містить:

ü глибоке знання програмного матеріалу і структури відповідної дисципліни;

ü вільне володіння концептуально - понятійним апаратом та термінологією відповідної наукового напряму;

ü знання основної та додаткової рекомендованої літератури;

ü вміння виконувати передбачені програмою завдання;

ü логічна, коректна та переконлива відповідь.

10 балів заслуговує відповідь, яка містить:

ü знання вузлових проблем програми та основного змісту лекційного курсу;

ü вміння користуватися концептуально-понятійним апаратом у процесі аналізу основних проблем програми;

ü знання основних робіт зі списку рекомендованої літератури;

ü вміння виконувати передбачені програмою завдання;

ü в цілому логічна, але не завжди точна і аргументована відповідь.

5 балів заслуговує відповідь, яка містить:

ü фрагментарні, поверхові знання розділів програми і змісту лекційного курсу;

ü утруднення у використанні науково понятійного апарату та термінології навчальної дисципліни;

ü неповне знання рекомендованої літератури;

ü часткові труднощі з виконанням передбачених програмою завдань;

ü прагнення логічно та послідовно скласти відповідь.

0 ставиться якщо:

ü не спроможний виконати передбаченні програмою завдання.

Підсумковий контроль знань студентів

Оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни, формою підсумкового контролю яких є залік здійснюється на основі результатів поточного і підсумкового контролю знань (іспиту).

Іспит проводиться у формі відповідей на теоретичні питання та виконання письмових ситуаційних завдань.

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

Шкала оцінювання

90-100 балів – відмінно (А);

85-89 балів – добре (В);

75-84 балів – добре (С);

66-74 балів – задовільно (D);

60-55 балів – задовільно (E);

35-59 балів незадовільно з можливістю повторного складання (FX);

0-34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

Ліквідація академічної заборгованості

Студенти, які набрали за результатами поточного і підсумкового контролю від 35 до 59 балів (з урахуванням 10 і більше балів, що студент набрав на заліку), після належної підготовки мають право повторно складати залік за власною заявою.

Перескладання заліку з дисципліни дозволяється двічі, але якщо студент не пересклав залік двічі, то він зобов'язаний повторно вивчити дисципліну і знову скласти залік (востаннє).

Студенти, які набрали за результатами поточного контролю 34 балів зобов'язані написати заяву на повторне вивчення дисципліни на різних формах навчання свого чи іншого факультету і там скласти залік. Дозволяється написати заяву на індивідуально-консультаційну роботу з викладачем і згідно направлення декана­ту отримувати та здавати викладачу під час консультацій виконані завдання, модулі тощо і набрати бали поточної успішності і в кінці семестру, згідно графіку затвердженому деканом, здати залік.

9. ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1. Сутність і структура психологічного експерименту.

2. Метод спостереження, його характеристика й класифікація.

3. Психодиагностика за допомогою ЕОМ.

4. Вимоги до організації й проведення психологічного дослідження. Етапи психологічного дослідження.

5. Характеристика й організація психологічного дослідження за допомогою методів інтерв'ю й анкетування.

6. Загальна характеристика лонгитюдного методу дослідження.

7. Характеристика й вимоги до формулювання проблеми, цілей і задач дослідження в психологічному експерименті.

8. Характеристика й організація психологічного дослідження за допомогою методу тестування.

9. Особливості експериментального спілкування.

10. Характеристика гіпотез; формулювання й доказовість експериментальної гіпотези.

11. Вибір методу дослідження. Контент - аналіз в экспериметальной психології. Характеристика, особливості, можливості методу.

12. Діяльність випробуваного в експерименті.

13. Етичні норми психолога в експериментальному дослідженні

14. Вибір методу дослідження. Метод тестів, характеристика вірогідності тестів. Валидность і надійність тестів.

15. Постановка наукової проблеми.

16. Спостереження як метод дослідження в експериментальній психології (принципи організації й можливості методу).

17. Вибір методу дослідження. Социометрический метод дослідження (групи). Характеристика методу. Социометрические критерії.

18. Класифікації психодиагностических методик.

19. Характеристика наукового спостереження. Відмінність експерименту від методу спостереження.

20. Вибір методу дослідження. Характеристика проективних методик дослідження. Можливості, обґрунтування вибору.

21. Поняття «модель», види моделей.

22. Предмет і задачі експериментальної психології.

23. Характеристика методів психогенетики (обґрунтування вибору, можливості, достоїнства, недоліки).

24. Основні напрямки досліджень в експериментальній психології.

25. Зв'язок експериментальної психології з іншими науками.

26. Патопсихологическое дослідження (структура, принципи побудови, вимоги до організації).

27. Етапи наукового дослідження.

28. Наукове дослідження, його принципи й структура.

29. Загальна характеристика методу анкетування. Види питань в анкеті.

30. Сутність методу моделювання.

31. Загальна характеристика, можливості методів дослідження в оцінці результатів (валидность, надійність, об'єктивність).

32. Загальна характеристика «архівного методу».

33. Взаємозв'язок методу експерименту зі спостереженням і виміром.

34. Характеристика понять: «наука», «емпіричне знання», «теоретичне знання», «метод», «дослідження», «предмет», «об'єкт», «теорія», «моделювання», «вимір».

35. Взаємозв'язок методу експерименту зі спостереженням і виміром.

36. Психологічний вимір, види вимірів.

37. Класифікація методів психологічного дослідження.

38. Особливості експериментального спілкування.

39. Основні вимоги, пропоновані до різних видів дослідження.

40. Методи організації дослідження.

41. Особистісні й професійні якості експериментатора.

42. Теоретичне й прикладне значення експериментальної психології.

43. Виникнення й становлення експериментальної психології в закордонній і вітчизняній науці.

44. Вибір методу дослідження. Письмове опитування (анкетування) як метод дослідження в експериментальній психології (характеристика, особливості підготовчого етапу, вимоги до формулювання питань).

45. Емпіричні методи дослідження в психології і їхнє значення.

46. Експериментальна психологія як наука і її задачі на сучасному етапі. Наукові й прикладні напрямки. Поняття про актуальність, новизну й практичну значимість розв'язуваних задач.

47. Усне питання (інтерв'ювання) як метод психологічних досліджень (характеристика вірогідності, організаційні особливості етапів дослідження).

48. Складання таблиць, діаграм і графіків для оформлення результатів дослідження.

49. Очікування й помилки експериментатора в процесі проведення эксперимета.

50. Нейропсихологическое дослідження (визначення й характеристика основних напрямків).

51. Моделювання експериментальної ситуації і її вплив на випробувані.

52. Особистість випробуваного, основні риси «випробуван-добровольця».

53. Роль психогенетических досліджень у житті людини.

54. Зв'язок експериментальної психології з біологічними, технічними й соціальними науками.

55. Загальна характеристика «квазиэксперимента».

56. Сутність і різновиди «контент- аналізу».

57. Кореляційний аналіз у психології.

58. Формуючий і що констатує експерименты. Аналіз подібностей і розходжень.

59. Зміст «крос-культурного експерименту».

60. Поняття: «генотип», «фенотип», «средовой ефект», «генетичний ефект».

61. Обробка результатів експериментального дослідження. Опис якісних і кількісних показників. Вибір критеріїв оцінювання.

62. Формуючий експеримент і його види. Роль формуючого експерименту у віковій і педагогічній психології.

63. Використання програмних продуктів для обробки експериментального дослідження.

64. Проблеми експериментальної педагогічної психології, способи й засоби наукового їхнього рішення.

65. Вибірки експериментальних досліджень, їхні типи, види, кількість.

66. Лабораторний і природний експеримент, їхні види.

67. Вибір методів і методик експериментального дослідження.

68. Етичні норми психолога в експериментальному дослідженні.

69. Артефакти в експериментальному дослідженні.

70. Поняття про контент-анализе і його значення в експериментальному дослідженні.

71. Структура й особливості типового експериментального дослідження.

72. Обробка результатів експериментального дослідження. Розрахунок дисперсії й стандартного відхилення.

73. Структура й особливості патопсихологического експерименту.

74. Наукова гіпотеза й пропоновані до неї вимоги. Структура гіпотез у складному експерименті. Формулювання гіпотез. Доказ гіпотез.

75. Види психологічних досліджень.

76. Сутність пілотажного дослідження.

77. Герменевтический метод у психології.

10. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека / Под ред. И.А. Полищука и А.Е. Видренко. 2-е изд. Здоров'я, 1980. С. 124.

2. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. Киев: Наукова думка, 1989. С.200.

3. Диагностика личности учащегося в коллективе: Методические рекомендации для учителей и студентов педагогических институтов / Сост. Т.И. Пашукова. Кировоград: КГПИ, 1989. С.20.

4. Диагностика педагогических способностей учащихся: Методические рекомендации для студентов педагогических институтов и классных руководителей / Сост. Н.А. Головань. Кировоград: КГПИ, 1987. С.20.

5. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология:учеб.пособ. СПб.: Питер, 2007.-320с. Рос.

6. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология.-М.1997.

7. Ильин Е.П. Методические указания к практикуму по психофизиологии. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та 1981. С.83.

8. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. Введение в психометрическое проектирование: Пер. с англ. Киев: Малое научн. внедр. предприятия "ПАН ЛТД". 1994. С.283.

9. Лабораторные занятия по общей психологии: Методические рекомендации для студентов 1 курса / Сост. И.Ю. Шуранова. Кировоград: КГПИ, 1988. С.32.

10. Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации: Описание и руководство к использованию / Отв. ред. А.Ф. Кудряшов. Петрозаводск: Петроком, 1992. С.318.

11. Максименко С.Д., Носенко Е.Л. Експериментальна психологія (Дидактичний тезаурус): навч.посіб. К.: МАУП,2002.-128с. Укр.

12. Методики психодиагностики в учебно-воспитательном процессе / Сост. В.В. Гришин, П.В. Лушин. – М.: ИКА "Москва". 1990. С.64.

13. Методические материалы к лабораторным занятиям по общей психологии: для студентов педагогических институтов: В 3 ч. / Сост. Т.Ф. Цыгульская. Кировоград: КГПИ, 1988. С.40

14. Никандров В.В. Экспериментальная психология:учеб. пособие. СПб.:Изд-во "Речь", 2003.– 477[1]с. Рос.

15. Носс И. Н., Васина Н. В. Введение в практику психологического исследования.— М.: Изд-во Инсти­тута психотерапии, 2004. — 348 с.

16. Общая психодиагностика. Основы психодиагностики, немедицинской психотерапии и психологического консультирования / Под ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина. – М.: изд-во Моск. ун-та, 1987. С.304.

17. Общий практикум по психологии. Психологический эксперимент: Метод. указания. Часть III / Под ред. М.Б.Михалевской, Т.В.Корниловой. – М.: изд-во Моск. ун-та, 1987. С.50.

18. Под. общ. ред. А.А. Крылова и др. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: учеб. пособ. СПб.: Питер, 2000.-560с. Рос.

19. Попова Т.В. Ассоциативный эксперимент в психологии:учебное пособие. М.: Флинта:МПСИ, 2006.– 70с. Рос.

20. Практикум по общей психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / А. И. Абраменко, А.А. Алексеев, В.В. Богословский и др.; Под ред. А,И. Щербакова. 2-е изд. – М.: Просвещение, 1990. С.288.

21. Практикум по общей и экспериментальной психологии: Учеб. пособие / В. Д. Балин, В.К. Гайда, В.А. Ганзен и др.; Под обшей ред. А.А. Крылова. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. С. 255.

22. Практикум по психодиагностике. Конкретные психодиагностические методики / Ред. колл. А.И. Зеличенко, И.М. Карлинская, В.В. Столин, А.Г. Шмелев. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. С. 176.

23. Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и саморегуляции / Ред.колл. А.И. Зеличенко, И.М. Карлинская, С.Р. Пантилеев и др. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. С.160.

24. Практикум по психодиагностике. Психодиагностические материалы / Под ред. А.А. Бодалева, И.М. Карпинской, С.Р. Пантилеева, В.В. Столина. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. С.141.

25. Практикум по психодиагностике. Психодиагностические материалы / Под ред. А.А. Бодалева и др. – М.: Изд-во Моск. ун-та. 1988. С. 141.

26. Психологическая диагностика индивидуально-психологических свойств личности будущего педагога: Методические рекомендации для учителей, осуществляющих профессиональную ориентацию на педагогические профессии / Сост. Н.В. Ильчукова, Е.А. Ильчукова, Д.Т. Кропоткин. Сыктывкар: Коми гос. пед. ин-тут, 1992. С.41.

ЗМІСТ

1. ВСТУП……………………………………………………………………...4

2. СТРУКТУРА КРЕДИТУ ДИСЦИПЛІНИ………………………………..4

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ…………………………....6

4. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ…………………11

5. ТЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ …………………..……………….14

6. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ………………………… 15

7. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ…..…………... 16

ПЕРЕЛІК КОНТРОЛЬНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ІСПИТУ …………………... 23

8. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..28

9. ЗМІСТ……………………………………………………………………...30

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Робоча навчальна програма з курсу: «Експериментальна психологія». Для спеціальності 6.040101 „Психологія” (денна форма навчання) Кредитно – модульна система організації навчального процесу. / Укладач: Саватєєва Б. В. – Краматорськ: КЕГІ, 2008. – 31 с.

Укладачі: професор, канд. псих. наук Польшин О.К.,

викладач Саватєєва Богдана Володимирівна

Редактор:_____________________________________________________

(ініціали, прізвище, науковий ступінь, наукове звання)

Комп’ютерна верстка: Саватєєва Б.В.

Підписано до друку _______ Формат __________

Друк _____ Умов. друк. арк. ______ Тираж ______ прим ____

Краматорський економіко-гуманітарний інститут

84300, Краматорськ, вул. Паркова,43-а

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: