Ятропатогенія: джерела ятропатогеній, профілактика ятропатогеній.

Ятропатогенія ( ятропсихогенія негативного знаку) — це не короткочасна реакція хворого на неправильний, некоректний вислів або дію лікаря. Відсутність порозуміння й взаємної довіри лікаря і хворого — головні причини появи ятрогенії.

Похибка у мові лікаря, особливо під час першої зустрічі з хворим, досить часто є її джерелом. У поясненні хворому його стану слід уникати необґрунтованого вживання медичної термінології. Навіть найпоширеніші терміни в уяві хворого можуть набувати індивідуального, незвичного, хворобопровокувального змісту. Стенокардія, гіпертензія, вегетативно-судинна дистонія, астенія, серцевий шум та інші подібні вербальні визначення можуть мати сигнал, небезпечний для життя хворого, і зазвичай уявлення лікаря та хворого про захворювання не тотожні, особливо на початку лікування. І якщо на цьому етапі виникають сумніви у хворого і лікар ігнорує всі його запитання, не дає простого і дохідливого пояснення щодо діагнозу, схеми лікування й прогнозу — то може розвинутися ятрогенія.

Проте в появі ятрогеній певне значення має й емоційний стан лікаря під час спілкування з хворим. Він зобов'язаний особливо піклуватися про те, щоб його особисті роздратування, фрустрація і емоційні проблеми не передавалися пацієнтові, також повинен пам'ятати, якщо він знизить самоконтроль, етичну самодисципліну, то болючіше вразить хворого, ніж здорову людину.

Джерела ятрогенії можна шукати в наступних областях:

а) деякі ситуації й обставини: неправильно проведені медичне просвітництво та популяризація даних медичної науки може стати колективним джерелом психічної ятрогенії.

б) в особистості медичного працівника, в першу чергу лікаря, наприклад, в надмірно безапеляційних висловлюваннях, надмірній зарозумілості - всезнаючий лікар. Така особистість легко вселяє хворому свої думки і погляди.

в) особистість хворого.

Для профілактики ятропатогеній лікар повинен вкрай продумано вести себе в присутності хворого, ретельно зважувати кожне слово, сказане хворому, своєю поведінкою вселяти впевненість у сприятливий результат захворювання. Все сказане повною мірою відноситься і до соціального працівника.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: