Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Особливості діагностики депресії у ранньому юнацькому віці.




Із 60-х років минулого сторіччя до цього часу в літературі триває дискусія щодо необхідності розробки окремих стандартів діагностики депресій у дітей різного віку як окремої нозології періоду розвитку.

Ще десять років тому спеціалісти навіть не припускали виникнення депресивних переживань у дітей. Проте найновіші дослідження підтверджують реальність дитячих депресій, особливо в період ранньої юності та вказують на наявність у даній віковій групі багатьох ознак "дорослої" депресії.

Певна частина дитячих психіатрів вважає, що навіть суттєві депресивні прояви у дітей рідко повністю відповідають діагностичним критеріям депресивних розладів у дорослих і потребують діагностики за допомогою інших діагностичних процедур. Поширеними є уявлення про те, що діти, внаслідок особливостей когнітивного функціонування взагалі нездатні усвідомлювати, а отже, і переживати основні симптоми депресії (такі як специфічна зміна настрою, низька самооцінка, депресивний погляд на минуле, теперішнє та майбутнє, почуття знецінення та втрати сенсу життя).

Запропоновані діагностичні критерії базуються на припущенні, що депресивні розлади в дитячому віці мають маскований вигляд і непомітні на тлі інших клінічних проявів.

На жаль, депресія в дитячому віці часто не розпізнається та не піддається корекції, тому що батьки та вчителі можуть не зрозуміти, що за негативним настроєм приховуються серйозні психологічні проблеми.

Депресія проявляється, як правило, нестандартними характеристиками. До того ж діти все ще не здатні достатньою мірою вербалізувати свої переживання.

Дитячу та юнацьку депресії розглядають як неспецифічний етап формування депресивних розладів дорослої людини.

Беручи до уваги вікову періодизацію ранньої юності,широкомасштабні дослідження показують, що перший епізод депресії в середньому виявляється в 13 р. Частота депресій різко зростає у віці 12 - 16 років, досягає піка в 14-15 років, а потім знижується до дорослих рівнів. Клінічна картина характеризується не властивими раніше формами поведінки: грубістю, конфліктністю, сексуальними ексцесами, зниженим, з відтінком дисфорійності, настроєм із готовністю до гетеро- і аутоагресії. Такі особливості психічного стану створюють основу для конфліктів з оточуючими, а загрози покарання породжують страх і тривогу, що збільшує суїцидальну небезпеку і мотивує суїцидальну поведінку.

У ранньому юнацькому віці організм зазнає значних змін, зокрема, гормональних, які істотно впливають на всі сторони біологічного, психологічного і соціального розвитку дитини. Соціальний розвиток йде за двома основними лініями: звільнення від батьківської опіки та встановлення нових відносин з однолітками. Розвиток самосвідомості характеризується становленням нової суб'єктивної реальності, як продукту сексуальних, когнітивних та соціальних трансформацій. Отже, зміни в підлітків охоплюють чотири сфери розвитку: тіло, мислення, соціальне життя і самосвідомість.

 

Отже, діти раннього юнацького віку найчастіше опосередковано виявляють депресивні переживання. Симптоми депресій включають різкі зміни настрою і негативність, що супроводжується відсутністю на заняттях в школі, деструктивною поведінкою і погіршенням успішності. По мірі дорослішання симптоми стають більш тяжчими,підвищується вірогідність суїциду та втрати інтересу і задоволення.

 

І.Г.Малкіна-Пих розрізняє два види депресії раннього юнацького віку:

 

1) байдужість і відчуття пустоти: відчуття, що дитинство вже скінчилось, а дорослим дитина себе ще не відчуває. Виникає певний вакуум, який сприймається як сумування за втраченою людиною - частини самого себе. Даний вид депресії є нетривалим і швидко минає.

 

2) результат смуги життєвих невдач та поразок (намагався вирішити поставлені проблеми, але безрезультатно: або оточуючі не розуміють його, або ж почуття обмеженості своїх потенційних можливостей). В цей же час адаптаційні механізми дорослої людини ще відсутні.

Протягом 70-80-х рр. ХХ ст. представники різних психіатричних шкіл намагалися довести подібність депресій юнацького віку депресіям у дорослих. Дослідники діагностували депресії в дітей у різні періоди розвитку за допомогою як спеціальних, розроблених для підліткової практики структурованих інтерв’ю, так і загальновживаних при діагностиці депресій у дорослих критеріїв RDC, DSM-III, DSM-III-R. Була доведена принципова можливість застосування діагностичних інструментаріїв, які використовують для діагностики депресій у дорослих у дитячій психіатричній практиці. Катамнестично-анамнестичні дослідження серед дітей, проведенні M. Kовакс в 1984-1985 р., також не підтвердили наявності, пов’язаної з віком, специфічності клінічної картини депресій. Іншими словами, результати досліджень свідчили про те, що клінічні симптоми депресії, притаманні для дорослих, можуть проявлятися у дітей віком 6-9 років.

Загальновживані класифікації психічних розладів (ICD-10, DSM-IV) не містять окремих критеріїв діагностики афективних розладів у дітей та підлітків, а їхні розробники рекомендують застосовувати в дитячій психіатричній практиці загальний діагностичний алгоритм. З метою діагностики депресій у пацієнтів віком до 18 років пропонується застосовувати критерії депресії для дорослих із певними уточненнями. Відмінністю алгоритму діагностики є оцінка роздратування як відповідника істотному зниженню настрою у дорослих. Протокол діагностики депресій за DSM-IV у дітей та підлітків припускає також можливість відсутності такої ознаки, як збільшення ваги навіть при значному зниженні апетиту.

Таким чином, стандартизовані діагностичні процедури, визнані в світі, не заохочують фахівців у галузі дитячої психіатрії до поширеної діагностики депресивних розладів у дітей за рахунок соматоформних, невротичних і поведінкових розладів.

Проте залишається нез’ясованим питання: чи можливо та яким саме чином (за особливостями етіології, клінічного перебігу чи реакції на лікування) можна відрізнити та термінологічно розмежувати депресії дитячого віку від коморбідних тривожно-фобічних, поведінкових, соматоформних психічних розладів. Інша проблема – діагностика та класифікація притаманних дітям та підліткам короткотривалих депресивних розладів, тривалість яких не відповідає критеріям згаданих вище класифікацій.

Наслідком наведених невизначеностей є практика більш частої ніж у країнах Європейського Співтовариства та США діагностики дитячими психіатрами України депресивних розладів у дитячому віці.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных