Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Тема: Види красномовства та сфери його застосування




Мета: ознайомлення студентів з теоретичними основами курсу риторики, зокрема родами, видами і жанрами красномовства, вироблення вмінь розрізняти види красномовства за мовними і структурними ознаками.

План

1. Основні роди, види і жанри красномовства.

2. Академічне красномовство (його структура й мовні ознаки).

3. Політичне красномовство (його структура й мовні ознаки).

4. Юридичне (судове) красномовство (його структура й мовні ознаки).

5. Церковне красномовство (його структура й мовні ознаки).

6. Суспільно-побутове красномовство (його структура й мовні ознаки).

1. Роди та види ораторського красномовства формувались поступово, протягом розвитку суспільства. Рід красномовства – це галузь ораторського мистецтва, що характеризується наявністю певного об’єкта мовлення, специфічної системи його розбору та оцінки. Результатом подальшої диференціації на основі конкретніших ознак є роди і жанри.

Аристотель виділяв три основні роди (типи) промов: дорадчі, судові та похвальні (чи епідейктичні). Це означало, що на той час риторична практика вже нагромадила достатній досвід для диференціації й класифікації промов та систематизації засобів досягнення заданого ефекту від них.

У Цицерона вчення про три роди промов – це ті самі судові, дорадчі та похвальні промови, визначені раніше Аристотелем, і водночас це ще й три роди промов, виділені не за сферою і метою (осудження, користь, хвала), а за якістю промов, мовним матеріалом, тобто за тією основою, на якій пізніше сформувалося вчення про три експресивні стилі: високий, низький, середній.

Сьогодні виділяють п’ять основних видів красномовства: академічне, політичне, юридичне (судове), церковне (духовне, церковно-богословське) та суспільно-побутове. Відомі спроби виділити до десяти його видів: соціально-політичне, академічне, судове, соціально-побутове, дипломатичне, військове, лекційне, торговельне, церковно-богословське, дискусійне. Але в такій класифікації деякі позиції дублюють одна одну.

2. Академічне красномовствоце ораторська діяльність науковця та викладача, що доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки.

Сфера його застосування – шкільна та наукова аудиторія.

Головні риси академічного красномовства – велика інформативність, доказовість, бездоганна логічність, пізнавальна спрямованість, точність, чітка, позбавлена будь-якої двозначності, термінологія.

До жанрів академічного красномовства належать: наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція (вишівська та шкільна), реферат, виступ на семінарському занятті, науково-популярна (публічна) лекція, бесіда.

Основним жанром академічного красномовства є лекція. Ідеалом наукової лекції є виклад, адекватний складності об’єкта дослідження. Та водночас результати наукових досліджень повинні бути донесені до слухачів у зрозумілій їм формі.

3. Політичне красномовствоце виступ оратора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) або роз’яснює якусь суспільно-політичну ситуацію.

Політична риторика диференціюється на такі основні жанри: політична промова, доповідь, виступ, інформація, дебати, огляд та бесіда. Вони різняться більшим чи меншим обсягом та вагомістю змісту. Наприклад, політична доповідь виголошується звичайно на політичному з’їзді й окреслює стратегію політичної діяльності даної партії. А політична інформація може проводитись у підвідомчих партії осередках освіти, дитячих закладах типу скаутських чи піонерських і розрахована на ліквідацію політичної безграмотності. Дебати, огляд чи бесіда обираються політиками, які хочуть знайти свою аудиторії на виборчій дільниці чи по всій країні.

За сферою функціонування політична промова диференціюється на парламентську, мітингову чи воєнну.

Політична промова – це заздалегідь підготовлений гострополітичний виступ з позитивними чи негативними оцінками, обґрунтуванням, конкретними фактами, з накресленими планами, перспективою політичних змін. Політичною промовою може бути парламентський виступ як публічне намагання переконати аудиторію в доцільності певної ідеї, заходів, дій. Для цього використовуються оригінальні пропозиції, аргументи, несподівані думки, емоційний виклад, швидка реакція, «рамка» мовного етикету.

Мітингова промова – це запальний виступ, переважно на гостро-політичну, актуальну для суспільства або певної частини громадян тему, дохідливою для мас мовою, з емоційно-експресивними оцінками. Промовець має на меті спонукати людей до певних, часто протиправних, дій або законотворців – до ухвалення відповідних рішень.

Політичні промови майже завжди є гостро публіцистичними, тому що в них є ствердження якоїсь ідеї, погляду, напрямку, ідеологічної позиції, а це неминуче означає відсторонення інших позицій, якщо навіть вони й не називаються. Вираження ідейної позиції,особливо на великий загал слухачів, завжди потребує пафосу, який може виражатися по-різному: вдалими, «ударними» перифразами, порівняннями і зіставленнями, епітетами й метафорами, морально-етичними антитезами, ствердними запереченнями, гіперболами, лексичними новоутвореннями, експресивним тонуванням.

4. Судове (юридичне красномовство) – це ораторські виступи юристів, підсудного та цивільних осіб у процесі розгляду судової справи з позицій законодавства.

Судове красномовство стиль характеризується чітким вираженням мети, відсутністю штучної розпливчастості, манірності, доступністю у сприйнятті, умінням доцільно використовувати художню літературу, засоби психологічного впливу на слухачів.

Головною ознакою мови судового красномовства є точність. Головний жанр судового красномовства – судова промова – це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи тієї справи. Судові промови поділяються на: прокурорську, адвокатську, самозахисну, промову громадського обвинувача тощо.

Основні особливості судової промови: офіційний характер, полемічність, спрямованість (до суду), попередня зумовленість змісту (справа, яку слухає суд), підсумковий характер.

5. Церковне красномовство – це проповіді, бесіди, напучення, коментування Біблії в практиці різноманітних християнських конфесій.

Основним жанром церковного красномовства була і є проповідь. Це особливий вид усного монологічного мовлення, спрямований до мирян з метою навернути їх до християнського віровчення, викликати почуття вдячності Богу, єдності у вірі, терпіння в ім’я потойбічного життя.

Проповіді (або казання) поділяються на літургійні, догматичні, морально-повчальні. Текст проповіді повинен мати канонічну будову: вступ,у якому викладається зміст, витлумачується сам вступ і оголошується тема проповіді; виклад предмета (це короткий трактат) і закінчення (епілог).

До риторичного жанру церковної проповіді належать і послання учнів Христа – апостолів – до віруючих.

Ще одним оригінальним жанром гомілетики є молитва. Молитви є усталені, традиційні або канонічні, серед них літургійні та індивідуальні. Зразки канонічних молитов подаються в молитовниках, найвідоміша з них – «Отче наш».

Специфіка релігійного красномовства полягає в антономії змісту: возвеличенні Божого помислу, доброчестя, благих діянь і приниженні та осудженні диявольських сил.

6. Суспільно-побутове красномовство – це влучне, госте або урочисте слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або певної гострої чи цікавої ситуації.

Суспільно-побутове красномовство обслуговує різноманітні життєві побутові події і ситуації: народження, одруження, ювілеї, зустрічі, прощання тощо. Воно має виразно окреслений національний характер, зберігає та продовжує традиції народу. Родини, хрестини, сватання, заручини, одруження, ювілеї, віншування й привітання зі святами та пам’ятними датами завжди супроводжуються красномовними звертаннями, вітальними промовами, тостами й побажаннями, примовками тощо. Тому суспільно-побутове красномовство має масовий характер і помітний вплив на культуру живої народної мови.

Сьогодні жанрами соціально-побутового красномовства є: ювілейні промови, привітальне слово, застільне слово (тости), надгробне (поминальне) слово. Характерною рисою такого красномовства є ритуальність (ситуація хрестин, весілля, похорону тощо), і це накладає певний відбиток на стиль промови.

Найчастіше такі виступи бувають імпровізаціями, які не готуються заздалегідь. Це невеликі лаконічні тексти, що не вимагають обов’язкової, звичайної для інших галузей риторики твердої схеми побудови (вступ, основна частина, висновки). Логічний початок тут може бути послаблений, панує емоційна стихія. Стиль промови може бути як урочисто-величальним, так і зниженим, навіть вульгарним (у застіллі).






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных