Словник психологічних термінів

Інтуїтивне мислення — мислення, яке характеризується швидкістю перебігу, відсутністю чітко виражених етапів і недостатньою усвідомленістю.

Істинні судження — судження, які адекватно відображають зв'язки і відношення, що існують в об'єктивній дійсності.

К

Категорія — поняття, що має найширший обсяг і відображає найзагальніші властивості, зв'язки і відношення предметів та явищ.

Каузальна атрибуція (від лат. causa — причина, attributio — припису­вання) — приписування причин поведінки чи прояву особис­тіших рис людини різноманітним чинникам (внутрішнім та зовнішнім) з метою їхнього пояснення.

Керівник — особа, яка офіційно призначена для управління групою і організації її діяльності.

Кінестетик — людина, в якої у сприйманні інформації переважають гаптичні образи у їхньому поєднанні з нюхом і деякими іншими чуттєвими враженнями.

Кінестетичні відчуття (від гр. kinezis — рух, ajstezis — відчуття) — відчуття положення та руху частин тіла.

Класифікація — мисленнєва операція групування об'єктів чи явищ за певними ознаками: родовими, видовими, формальними тощо.

Когнітивна психологія (від англ. cognition — пізнання) — напрям психології, який виник у 60-х роках XX ст. і який вивчав пізна­вальні процеси особистості.

Когнітивний дисонанс — стан дискомфорту і напруження, викликаний суперечністю між протилежними знаннями в однієї людини.

Колектив — група, яка характеризується особистісно значущим і одночасно суспільно цінним змістом групової діяльності, має високий рівень згуртованості та домінування збігу мотивації.

Колективна увага — зосередження всіх осіб групи на одному спільно­му завданні.

Колективне несвідоме — найглибший шар психіки людини, сховище латентних слідів пам'яті людства і людиноподібних пращурів.

Коливання уваги — властивість уваги, яка виявляється у ми­мовільному періодичному то послабленні, то підсиленні уваги до конкретного об'єкта чи діяльності.

Комбінування — прийом створення образів уяви шляхом перероб­лення уявлень двох або низки об'єктів.

Компроміс — стратегія поведінки у конфлікті, яка полягає у взаємно­му поступленні у чомусь важливому та принциповому для кож­ної із сторін.

Комунікативний компонент спілкування (від лат. соттипісо — спілкуюсь з кимось) — обмін і передача інформації між людьми.

Комунікативні бар'єри — мотиви, які перешкоджають спілкуванню з окремою людиною чи групою людей.

Комунікативні почуття — почуття, які з'являються на підставі потре­би у спілкуванні.

Конвергентне мислення — строго логічне мислення, спрямоване на пошук одного певного розв'язку.

Конвергенція (від лат. converge — сходжусь, наближаюсь) — зведення зорових осей обох очей на одному предметі.

Конгломерат — див. дифузна група.

Конкретизація — мисленнєва операція вираження в наочнішій, точнішій, конкретнішій формі якогось поняття чи явища.

Конкретна уява — вид уяви, у якому домінують конкретні образи.

Конкретні поняття — поняття, які відображають певні предмети, яви­ща чи їхні класи за їхніми суттєвими ознаками, зв'язками і відношеннями.

Конкретно-дійове мислення — див. практично-дійове мислення.

Конкуренція — див. суперництво.

Консолідація (від лат. consolido — зміцнюю) — зміцнення слідів пам'яті.

Константа Вебера — див. дріб Вебера.

Константність сприймання (від лат. constans — незмінний) — особ­ливість сприймання, яка полягає у відносній сталості властиво­стей предметів, які сприймають, у разі зміни умов сприймання.

Контактна група — див. реальна група.

Контактні відчуття — відчуття, які виникають унаслідок безпосеред­нього контакту подразника з рецептором.

Контраст відчуттів — зміна інтенсивності і якості відчуттів під впли­вом попереднього або супутнього подразника.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення ідей, інтересів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань в окремої особи або в групи осіб.

Конформізм (від лат. conformis — подібний, відповідний) — зміна особою своїх поглядів чи поведінки під реальним чи уявним ти­ском групи.

Конформіст — людина, не здатна протидіяти тиску групи.

Концентрація уваги — властивість уваги, яка характеризує ступінь зосередженості свідомості на певних об'єктах.

Кооперація — див. асоціація.

Короткотривала пам'ять — пам'ять, яка характеризується обмеже­ним часом зберігання інформації і обмеженим обсягом.

Короткотривале спілкування — ситуативне спілкування, яке обме­жується розв'язанням конктерного завдання.

Корпорація — згуртована група, яка дотримується асоціальної мети і цінностей.

Кохання — інтенсивне, напружене, відносно стійке почуття однієї людини до іншої, пов'язане з фізіологічним потягом і глибокою духовною прихильністю до іншої людини.

Креативність — див. творчі здібності.

Кристалізований інтелект — інтелект, який починає діяти під час роз­в'язання задач, що вимагають уже сформованих навичок та ми­нулого досвіду.

Критичні періоди — найменш сприятливі періоди психічного розвит­ку людини, коли знижується темп просування, з'являються конфлікти з оточенням, людина стає «важкою».

Л

Лабільність нервової системи — швидкість виникнення і перебігу процесів збудження і гальмування.

Лептосоматик (від гр. leptos — слабкий, soma — тіло) — консти­туційний тип людини, для якого характерний високий зріст, слабка мускулатура, вузькі плечі, витягнуте обличчя, довгі худі ноги.

Ліберальний лідер — лідер, який функції прийняття рішення пере­кладає на групу.

Лідер (від англ. leader — ведучий, керівник) — член групи, за яким група визнає право приймати рішення у значимих для неї ситуаціях і який відіграє головну роль в організації сумісної діяльності і регуляції взаємовідносин у групі.

Лідер-виконавець — лідер, під неофіційним керівництвом якого ро­боту виконують.

Лідер-натхненник — лідер, який лише подає ідеї, «запалює» групу.

Літературні здібності — різновид мистецьких здібностей, які виявля­ються у здібності до поезії та прози.

Літерно-звукове письмо — вид писемного мовлення, коли знаки алфавіту позначають окремі звуки або звукові зв'язки усного мовлення.

Літота — прийом створення образів уяви шляхом рівномірного змен­шення об'єктів чи явищ.

Логічна пам'ять — усвідомлене запам'ятовування матеріалу.

Логічне мислення — див. понятійне мислення.

Локус контролю (від лат. locus — місцезнаходження, франц. controle — перевірка) — приписування комусь чи чомусь відпо­відальності за результати своїх дій.

Любов — стійка, самовіддана, свідома прихильність людини до когось чи до чогось.

М

Мала група — відносно стійка група, яка поєднана спільними цілями, складається від 2 — 3 до ЗО — 40 осіб і між членами якої вста­новлений міжособистісний контакт.

Марення — образи пасивної уяви, викликані навмисно, і не пов'язані з зусиллям волі, яка б скеровувала їхнє втілення у життя.

Меланхолік (від гр. melaina chole — чорна жовч) — тип темпераменту, який характеризується слабкістю, неврівноваженістю, інерт­ністю.

Метод вікових зрізів — див. метод поперечних зрізів.

Метод експерименту (від лат. experimentum — проба, досвід) — емпіричний метод, суть якого полягає у тому, що дослідник сам викликає явище, яке вивчають.

Метод емпатичного слухання (від гр. empatheia — співпереживан­ня) — метод, побудований на так званому «емоційному розу-

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

мінні» проблем клієнта і на здатності психолога співпережива­ти йому, поставивши себе на його місце.

Метод зрізів — див. метод поперечних зрізів.

Метод ідентифікації (від лат. identifico — ототожнювати) — метод, спрямований на логічне розуміння психологічних проблем клієнта; побудований на здатності психолога подумки постави­ти себе на місце клієнта, уподібнити себе до нього і діяти з погляду цієї позиції.

Метод інтерпретації внутрішнього світу — метод, спрямований на ро­зуміння психічних явищ людини; побудований на використанні суб'єктом власного психологічного досвіду.

Метод опрацювання даних — метод, за допомогою якого опрацьову­ються первинні дані.

Метод поздовжніх зрізів (лонгітюдний) (від англ. longitudinal — поз­довжній) — порівняльний метод, за яким порівнюються дані в одних і тих самих групах досліджуваних на різних стадіях їхнього індивідуального розвитку протягом тривалого часу.

Метод поперечних зрізів (зрізів, вікових зрізів) — порівняльний метод, за яким порівнюються дані, отримані за певним параме­тром в один і той самий проміжок часу в різних групах досліджуваних.

Метод психології — спосіб наукового пізнання людської психіки.

Механізми психічного захисту — регулятивна система, яка функ­ціонує на рівні несвідомого для збереження самоповаги, усунення психологічного дискомфорту і переживань, що загро­жують Я-образу.

Механічна пам'ять — запам'ятовування матеріалу без його осмислення.

Мимовільна пам'ять (ненавмисна) — вид пам'яті, коли людина не ставить перед собою мети щось запам'ятати, не застосовує для цього спеціальних засобів і не прикладає вольових зусиль.

Мимовільна увага (первинна, пасивна) — вид уваги, коли людина не ставить перед собою мети бути уважною і не прикладає для цьо­го вольових зусиль.

Мимовільна уява — вид уяви, коли людина не ставить перед собою мети щось уявити і не прикладає для цього вольових зусиль.

Мимовільне сприймання (ненавмисне) — вид сприймання, коли людина не ставить перед собою мети щось сприйняти і не прикладає для цього вольових зусиль.

Мимовільні дії — дії, для яких характерна відсутність мети і усвідо­млених мотивів.

Мислення — пізнавальний психічний процес опосередкованого та уза­гальненого пізнання людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

Мислительний тип сприймання — тип сприймання, для якого харак­терне домінування другої сигнальної системи — слова.

Мистецькі здібності — художні, літературні та музичні здібності.

Міжгрупове спілкування — спілкування між двома чи більше група­ми людей.

Міжгруповий конфлікт — суперечність між окремими соціальними групами, кожна з яких має свої цілі і своїми практичними діями перешкоджає успіху іншої групи.

Міжособистісне спілкування — спілкування між окремими особами.

Міжособистісний конфлікт — конфлікт через антогонізм позицій як наслідок протилежних цінностей, задач та цілей різних людей у групі.

Мінливий інтелект — інтелект, пов'язаний з отриманням нових знань та пристосуванням до нових ситуацій.

Мнемічний процес (від гр. тпето — пам'ять) — процес пам'яті.

Мова — система словесних знаків.

Мовлення — психічний процес спілкування між людьми за допомо­гою мови.

Монокулярний паралакс руху — якщо об'єкти переміщаються відносно спостерігача або спостерігач відносно об'єктів, то ближчі і дальші точки переміщаються у різних напрямках: ближчі у протилежному щодо спостерігача, а дальші у тому ж, що і спостерігач.

Монокулярний стереоефект — об'ємне сприймання навколишніх предметів, яке забезпечується кінетичним ефектом глибини: якщо тіньові двомірні фігури обертати з певною швидкістю, вони починають сприйматися як об'ємні.

Монологічне мовлення (від гр. monos — один, єдиний) — тривале, не­перервне, зв'язне викладання системи думок однією особою іншим.

Мономодальні відчуття — відчуття, які виникають унаслідок дії одного адекватного подразника.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Моральні почуття — почуття, які людина переживає, виражаючи своє ставлення до моральних чи аморальних вчинків.

Мотивація (від лат. moveo — штовхаю, рухаю) — система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини.

Мотиви (від лат. moveo — штовхаю, рухаю) — спонукання до діяль­ності, пов'язані із задоволенням певних потреб.

Моторні здібності — здібності, які виявляються у тонкій та точній моториці, добрій координації рухів та високому рівні розвитку рухових навичок.

Мрія — вид уяви, який знаходить свій вияв у створенні образів бажа­ного майбутнього.

Музичні здібності — різновид мистецьких здібностей, які виявляють­ся у здібності до створення та виконання музичних творів.

Н

Навички — вдосконалені шляхом багаторазового вправляння компо­ненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій.

Навіювання (сугестія) — засіб впливу у великих групах, який вияв­ляється у цілеспрямованому, неаргументованому емоційно-во­льовому впливу однієї людини на іншу або на групу людей з ме­тою зміни її стану.або ставлення до чогось.

Навмисна пам'ять — див. довільна пам'ять.

Навмисне сприймання — див. довільне сприймання.

Навчання — цілеспрямований вид діяльності, здійснюваний педаго­гом як організатором педагогічного процесу.

Наочно-дійове мислення — див. практично-дійове мислення.

Наочно-образне мислення (образне) — мислення, у якому людина оперує образами сприймання.

Наслідування — засіб впливу у великих групах, який полягає у по­вторенні прикладу, який подає інша людина.

Настрій — загальний відносно стійкий емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу.

Натовп — тимчасове скупчення великої кількості людей, між якими можливий безпосередній контакт.

Натхнення — стан піднесеності творчого потенціалу людини.

Наукова уява — вид уяви, який виявляється під час планування на­укового дослідження. Національний характер — сукупність соціально-психологічних рис, що властиві національній спільноті на певному етапі її роз­витку. Невербальне мислення — мислення, у якому людина оперує образами. Невербальне спілкування — спілкування, яке здійснюється за допо­могою символічної поведінки: інтонації та тембру голосу, паузи, пози, жестів, ходи, міміки, пантоміміки, візуального контакту, міжособистісного простору тощо. Невербальний інтелект — інтелект, у якому домінують образи. Невизначений характер — характер, у якому домінуючі риси відсутні

або виражені дуже слабо. Негативне мислення — мислення, для якого характерна схильність до

негативних думок і емоцій. Негативне перенесення навичок (інтерференція навичок) — утво­рення нової навички за умови, коли раніше вироблена навичка заважає утворенню нової. Негативні емоції — неприємні переживання людини. Незавершене спілкування — спілкування, яке передбачає продов­ження теми спілкування, яке припинене з об'єктивних чи суб'єктивних причин. Ненавмисна пам'ять — див. мимовільна пам'ять. Ненавмисне сприймання — див. мимовільне сприймання. Неорганізована велика група — група, яка виникає стихійно та

існуює відносно короткий період часу. Неофіційна група — див. неформальна група. Непослідовний лідер — лідер, який діє під впливом своїх емоцій. Непросторова уява — вид уяви, для якого характерне вибудовування

образів, які не мають чітких просторових характеристик. Несвідоме — сукупність психічних процесів, станів та дій, зумовле­них явищами дійсності, які не піддаються контролю з боку свідомості і вплив яких людина не здатна зафіксувати. Неспецифічні відчуття — відчуття, які виникають унаслідок дії не­адекватного подразника. Неформальна група (неофіційна) — група, яка виникає стихійно на підставі спільної мотивації, симпатій тощо.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Неформальне спілкування — спілкування, зумовлене особистісними стосунками, які виникли між партнерами.

Нижній абсолютним поріг чутливості — мінімальна сила подразника, яка, діючи на аналізатор, викликає ледве помітне відчуття.

Нижня абсолютна чутливість — здатність вперше відчувати ледь помітні подразники.

Нижчі емоції — примітивні переживання, пов'язані з інстинктивни­ми потягами.

Нонконформіст — людина, готова протидіяти тиску групи.

О________

Об'єкт психології — 1) психіка як те, що пізнають; 2) людина як те, кого пізнають.

Об'єктивний тип сприймання — тип сприймання, для якого властива точність, безпристрасність та нейтральність під час сприймання навколишнього.

Обдарованість — інтегральний прояв здібностей, що забезпечує мож­ливість досягнення вищих порівняно з іншими людьми резуль­татів діяльності.

Образна пам'ять — запам'ятовування уявлень конкретних предметів, явищ та їхніх властивостей.

Образне мислення — див. наочно-образне мислення.

Обсяг уваги — властивість уваги, яка характеризує кількість об'єктів чи явищ, які одночасно охоплені нашою увагою.

Одиничні поняття — поняття, які відображають істотні властивості одиничних об'єктів.

Оперативна пам'ять — пам'ять, яка забезпечує безпосереднє здійснення людиною актуальних дій і операцій.

Операція — спосіб реалізації дії.

Опитування — метод, спрямований на отримання інформації про різноманітні факти психічного життя зі слів опитаних.

Опосередкована увага — увага, яка регулюється змістом і значенням сприйнятого.

Опосередковане спілкування — спілкування, яке передбачає вклю­чення проміжної ланки (технічних засобів чи сторонньої особи).

Організаційний метод — метод, який визначає спосіб здійснення пси­хологічного досліду на етапі його підготовки та проведення. Організована велика група — група, яка виникає організовано й існує

порівняно довго. Осмисленість сприймання — особливість сприймання, яка полягає в

усвідомленні відображених предметів та явищ. Основний психофізичний закон Вебера-Фехнера — див. основний

психофізичний закон Фехнера. Основний психофізичний закон Стівенса — сила відчуттів про­порційна степені сили подразника. Основний психофізичний закон Фехнера (Вебера-Фехнера) — си­ла відчуттів пропорційна логарифму силі подразника. Особистісно орієнтоване спілкування — спілкування, спрямоване на

встановлення міжособистісних стосунків. Особистісно-групове спілкування — спілкування між конкретною

особою і групою. Особистість — соціалізований індивід, який свої якості набуває у соціокультурному середовищі у процесі сумісної діяльності та спілкування з іншими людьми. Осяяння — див. інсайт. Офіційна група — див. формальна група.

П

Пам'ять — пізнавальний психічний процес закріплення, збереження та відтворення людиною її минулого досвіду.

Паніка — емоційний стан, який виникає у масі людей і є наслідком дефіциту або надлишку інформації про якусь небезпечну або незрозумілу ситуацію.

Пасивна увага — див. мимовільна увага.

Пасивна уява — вид уяви, який не спонукає людину до діяльності й не знаходить реального втілення у житті.

Пасивні емоції (астенічні) — емоції, які знижують активність люди­ни, розслабляючи її волю.

Педагогічне спілкування — взаємодія викладача і студентів (вчителя та учнів), змістом якого є обмін інформацією, здійснення навчально-виховного впливу та досягнення взаєморозуміння.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Первинна увага — див. мимовільна увага.

Переключення уваги — властивість уваги, яка виявляється у навмис­ному перенесенні уваги з одного об'єкта на інший.

Переконання — засіб впливу у великих групах, який полягає у досяг­ненні згоди людини на основі логічного обґрунтування своїх позицій.

Переконання — система стійких принципів особистості.

Перенесення — прийом створення образів уяви, коли новий образ створюється в результаті перенесення ознак одних об'єктів на інші, яким ці ознаки не властиві.

Перцептивна увага (від лат. perceptio — сприймання, пізнавання) — див. зовнішня увага.

Перцептивний компонент спілкування (від лат. perceptio — сприймання, пізнавання) — взаємне сприймання, розуміння і оцінка партнерів спілкування.

Писемне мовлення — мовлення, яке сприймається візуально.

Підсвідоме — психічні процеси, стани та дії, які ми не усвідомлюємо лише в якийсь певний момент, хоча вони здатні помітно впли­нути на зміст свідомості.

Пікніки (від гр. pyknos — товстий, повний) — конституційний тип лю­дини, для якого характерна повнота, малий або середній зріст, широкі груди, великий живіт, кругла голова і коротка шия.

Піктографічне письмо (від лат. pictus — розмальований, гр. grafe — пишу, зображую) — вид писемного мовлення, коли ціле повідо­млення, подія чи явище передається за допомогою знака-малюнка.

Післядовільна увага (похідна первинна) — вид уваги, для якого характерне зниження вольових зусиль при збереженні мети бу­ти уважним.

Пластичність — гнучкість і легкість, з якою людина пристосовується до нових умов.

Поведінка — система взаємопов'язаних несвідомих та свідомих (фізич­них і психічних) дій людини, у яких виявляється суспільна природа людини і які спрямовано на досягнення певної цілі.

Позитивне мислення — мислення, при якому людина свідомо контро­лює свої думки, не дозволяючи укорінюватися негативним думкам та емоціям.

Позитивне перенесення навичок (індукція навичок) — утворення

нової навички, коли одна навичка сприяє формуванню іншої. Позитивні емоції — приємні переживання людини. Позиція — офіційне положення індивіда у тій чи іншій підсистемі

взаємин. Понятійне мислення (абстрактне, абстрактно-логічне, словесно-ло­гічне, логічне) — мислення, у якому людина оперує поняттями. Поняття — форма мисленного відображення одиничного та особли­вого у предметах та явищах, яке водночас є загальним. Поодинокі судження — судження, у яких висловлюється думка

відносно одного об'єкта чи явища. Порівняння — мисленнєва операція встановлення схожих та відмін­них ознак і властивостей предметів чи явищ. Поріг розрізнення — див. диференційний поріг. Потреби — переживання людиною необхідності у чомусь, що стає

джерелом її активності. Потяги — 1) енергія, яка активізує поведінку людини; 2) неусвідо-

млені мотиви діяльності людини. Похідна первинна увага — див. післядовільна увага. Почуття — складні та довготривалі душевні переживання, які харак­теризують стале і узагальнене ставлення людини до навколиш­нього світу і до себе. Почуття гумору — почуття, яке виникає при поєднанні комічного зі

симпатією і доброзичливістю. Почуття комічного — переживання невідповідності між формою і

змістом у діях і вчинках людей. Прагнення — сильне бажання, хотіння. Практична (прикладна) галузь психології — галузь, орієнтована на

розв'язання конкретних психологічних проблем. Практичне мислення — мислення, у результаті якого відбувається

аналіз життєвих ситуацій, конкретних випадків. Практичні здібності — здібності успішно виконувати практичну діяльність. Практичні почуття — почуття, які визначаються успішністю чи не­успішністю діяльності. Практично-дійове мислення (наочно-дійове, конкретно-дійове) — мислення, яке спирається на практичні дії з реальними об'єкта­ми або їхніми зображеннями.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Праця — суспільно організована діяльність людини, спрямована на перетворення і освоєння довкілля, в результаті якої створюють­ся матеріальні і духовні блага.

Предмет психології — 1) пояснення фактів, закономірностей і механізмів виникнення, вияву та розвитку психіки людини; 2) розуміння неповторної людської індивідуальності.

Предметні дії — дії, які виконуються у зовнішньому плані.

Предметність сприймання — особливість сприймання, яка полягає у: 1) об'єктивації, тобто віднесенні даних, отриманих із зовніш­нього світу, до цього світу; 2) сприйманні людиною не лише комплексу ознак, а й оцінці цього комплексу як певного пред­мета.

Предметно орієнтоване спілкування — спілкування, спрямоване на сумісну діяльність.

Презирство — переживання цінності і значимості власного Я на тлі нехтування Я іншої людини.

Пригадування — довільне відтворення, що вимагає від людини актив­них вольових зусиль.

Прийняття рішення — остаточний вибір поставленої мети, який по­требує докладання вольових зусиль.

Природна увага — вроджена вибіркова увага на подразники у вигляді орієнтувального рефлексу.

Пристосування — стратегія поведінки у конфлікті, яка полягає у зни­женні своїх вимог і прийнятті позиції опонента.

Пристрасть — стійкий, глибокий і тривалий емоційний стан людини, пов'язаний зі стійким прагненням до певного об'єкта.

Проактивна інтерференція (від лат. pro — перед) — погіршення за­пам'ятовування і відтворення матеріалу під впливом діяль­ності, яка передує заучуванню.

Проблемна ситуація — конфлікт між тим, що дано суб'єкту, і тим, що він повинен досягти.

Провина — інтенсивне і болісне переживання власної неправоти пе­ред іншою людиною чи людьми або самим собою.

Провідний вид діяльності — діяльність, у якій формуються якісні но­воутворення особистості у конкретний період життя.

Продуктивне мислення — мислення, у якому створюються знання, які загалом є вже відомі, проте для конкретної людини є новими.

Проекція — механізм психічного захисту, який полягає у припису­ванні власних соціально небажаних почуттів, бажань, прагнень

іншим. Пропріоцептивні відчуття (від лат. proprius — власний) — відчуття, які виникають унаслідок дії подразника, який йде від суглобно-м'язового апарату, а рецептори знаходяться у м'язах та суг­лобах. Прості емоції — емоції, які спричинює безпосередня дія на організм тих чи інших об'єктів, пов'язаних із задоволенням невідклад­них потреб. Прості судження — судження, у яких відображений лише один

зв'язок чи відношення між предметами і явищами. Просторова уява — вид уяви, для якого характерне вибудовування

образів, які мають чіткі просторові характеристики. Процеси пам'яті — закономірна зміна послідовних явищ пам'яті: за­пам'ятовування, збереження, відтворення та забування. Психіка (від гр. psyche — душа) — форма активного відображення суб'єктом об'єктивної реальності, яка виникає у процесі взаємодії людини із зовнішнім світом. Психічна властивість — це стала психічна якість, що формується під

впливом біосоціальних чинників. Психічна особливість — специфічний, неповторний прояв психічно­го явища. Психічний процес — форма (пізнавальна, емоційна або вольова) єди­ного, цілісного відображення індивідом об'єктивної дійсності та свого внутрішнього світу. v'- Психічний стан — психологічна характеристика, що відображує тривалі душевні переживання людини. Психоаналіз — напрям глибинної психології, який склався на­прикінці XIX — на початку XX ст.; предметом вивчення були несвідомі психічні явища, з яких основну роль надавали сексу­альним та агресивним інстинктивним потягам. Психокорекція (від гр. psyche — душа, лат. correctio — виправлен­ня) — вивчення якостей психіки людини з метою їхнього виправлення. Психологічна консультація — надання клієнтові рекомендацій щодо конкретних дій, зміни поведінки, стосунків тощо.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Психологічне консультування — надання людині психологічної допомоги в опануванні різного роду особистісних та міжосо-бистісних труднощів у процесі спеціально організованої взаємодії.

Психологічний клімат групи — психологічна атмосфера у групі, груповий настрій.

Психологія (від гр. psyche — душа, logos — наука, вчення, слово) — на­ука про пояснення фактів, закономірностей і механізмів виник­нення, прояву та розвитку психіки людини; розуміння непо­вторної людської індивідуальності.

Психологія вчинку — напрям психології, який виник у 70-х роках XX ст. в Україні; його прихильники вважають психологію на­укою про вчинок.

Психотерапія (від гр. psyche — душа, гр. therapeia — догляд, лікуван­ня) — система психічних (вербальних та невербальних) впливів на психіку людини з метою лікування або сприяння зміні став­лення до соціального оточення чи власної особистості.

Психотренінг (від гр. psyche — душа, англ. training — виховувати, привчати) — система вправ, спрямована на психічну адаптацію людини до навколишнього середовища та до інших людей.

Пугнічні почуття (від лат. pugna — боротьба) — мобілізаційні почуття.

Р_________

Радість — переживання великого душевного задоволення.

Раціоналізація — механізм психічного захисту, який полягає у логічному поясненні людиною таких вчинків і бажань, які засу­джує суспільство.

Реактивність — сила мимовільної емоційної реакції на зовнішні і внутрішні подразники.

Реактивне утворення — механізм психічного захисту, який полягає у тому, що людина демонструє дії, протилежні її справжнім пере­живанням.

Реалістична уява — вид уяви, у якій відображається об'єктивна дійсність.

Реалістичне мислення — вид мислення, яке підкоряється законам логіки.

Реальна група (контактна) — група, яка об'єднана на ґрунті реальних

взаємин і члени якої взаємодіють один з одним у просторі і часі.

Ревнощі — підозріле ставлення людини до об'єкта обожнювання, яке

пов'язане з нестерпними сумнівами у його вірності або знанням

про невірність.

Регресія — механізм психічного захисту, який полягає у поверненні

людини до більш ранніх форм поведінки. Резонансне спілкування — різновид міжособистісного спілкування,

коли партнери спілкування мають схожі ціннісні орієнтації. Реконструювання — прийом створення образів уяви шляхом відтво­рення цілого об'єкта за його елементами. Релігійні почуття — почуття, які в людини виникають під час спілку­вання з Богом, під час молитви, відвідування церкви, участі в Літургії, релігійних процесіях. Ремінісценція (від лат. reminiscentia — згадування) — відтерміноване

згадування того, що було тимчасово забуте. Репродуктивна уява (відтворююча) — вид уяви, для якого характер­не створення нових образів предметів чи явищ на підставі опису, креслення, карти, схеми, графічного чи музичного зобра­ження, моделі тощо. Репродуктивне мислення (відтворююче) — мислення, коли в мину­лому досвіді суб'єкта є вже готові засоби розв'язання поставле­ної задачі. Репродуктивно-образне мислення — мислення, у якому людина опе­рує образами пам'яті чи уяви. Ретроактивна інтерференція (від лат. retro — назад) — погіршення запам'ятовування і відтворення матеріалу під впливом діяль­ності, яка відбувається після заучування. Референтна група — реально існуюча або уявна еталонна група, по­гляди та норми якої є зразком для особи. Референтометрія (від лат. refero — доповідаю, metrio — міряти) — метод, який дає змогу виявити коло осіб, значущих для суб'єкта з огляду якостей особистості, поведінки, ціннісних орієнтацій. Рефлекторні дії — дії у відповідь на подразник, зумовлені діяльністю

центральної нервової системи. Ригідність — нечутливість до змін, які відбуваються у довкіллі. Родові поняття — поняття з більшим обсягом по відношенню до понять з меншим обсягом.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Розподіл уваги — властивість уваги, яка характеризує здатність вод­ночас приділяти увагу декільком об'єктам чи явищам.

Розсіяність уваги — властивість уваги, яка характеризує нездатність людини зосередитись на певному виді діяльності протягом три­валого часу.

Розумові дії — дії, які виконуються у внутрішньому плані.

Рольовий конфлікт — конфлікт, який виникає через недостатньо чіткий перелік завдань, пов'язаних із соціальною роллю.

Романтичні почуття — почуття, які виявляються у прагненні до ідеалізації дійсності, мрійливому спогляданні.

Рухливість нервової системи — швидкість, з якою збудження перехо­дить у гальмування,і навпаки.

Рухова пам'ять — запам'ятовування рухів та їхніх систем.

С_________

Самоактуалізація — тенденція особистості до саморозвитку за допо­могою взаємодії з об'єктивною дійсністю, використання своїх талантів і можливостей.

Самовдосконалення — покращення своїх фізичних, моральних та інших якостей та властивостей.

Самоконтроль — усвідомлена регуляція власної поведінки та діяль­ності з метою забезпечення відповідності їхніх результатів по­ставленим цілям, вимогам, нормам, правилам та зразкам.

Самооцінка — цінність, якою людина наділяє себе в цілому і окремі властивостей своєї особистості, діяльності, поведінки.

Самопізнання — спрямованість людини на пізнання своїх тілесних (фізичних) та духовних можливостей і якостей, свого місця серед інших людей.

Самоприйняття — безоцінкове позитивне ставлення до себе, незважа­ючи на існуючі недоліки.

Самосвідомість — усвідомлене ставлення людини до самої себе та свого місця в житті.

Самоспостереження — спостереження, спрямоване на внутрішній бік вияву психічних явищ.

Сангвінік (від лат. sanguis — кров) — тип темпераменту, який характе­ризується силою, врівноваженістю і рухливістю.

Сатиричні почуття — почуття, яке виникає при поєднанні комічного з антипатією і недоброзичливістю.

Свідомість — інтегруюча форма психічного відображення, результат впливу суспільно-історичних умов на формування психіки лю­дини у процесі її творчої діяльності при постійному спілкуванні з іншими людьми за допомогою мовлення.

Сенсибілізація (від лат. sensibilis — чутливий) — підвищення чутли­вості в результаті взаємодії відчуттів, зміни стану організму чи під впливом вправ.

Сенситивні періоди — періоди онтогенезу, упродовж яких організм стає особливо чутливим до певного роду впливу навколишньої

дійсності.

Сенситивність — ступінь сенсорної чутливості до подразників і навколишніх подій загалом.

Сенсорна пам'ять — миттєвий відбиток отриманої сенсорної інфор­мації на периферичних частинах аналізаторів.

Сенсорна увага — див. зовнішня увага.

Сила волі — сукупність позитивних (базальних та системних) вольо­вих якостей особистості.

Сила нервової системи — здатність нервової системи витримувати сильні подразники.

Синестезія (від гр. synes — разом, aesthesis — відчуття) — виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуттів, харак­терних для іншого аналізатора.

Синтез — мисленнєва операція об'єднання в одне ціле окремих час­тин, сторін, ознак, властивостей, відношень предметів чи явищ.

Синтетичний тип сприймання — тип сприймання, для якого властива схильність до узагальненого відображення явищ і до визначен­ня основної суті того, що відбувається.

Систематизація — мисленнєва операція подальшого об'єднання

виділених у ході класифікації груп і класів. Системні вольові якості — вторинні вольові якості людини: цілеспря­мованість, наполегливість, принциповість, самостійність, ініціативність, рішучість, організованість тощо. Ситуативне мовлення — див. автономне мовлення. Ситуаційний лідер — особа, яка є лідером лише у конкретній ситуації. Сім'я — соціальна група, що ґрунтується на шлюбі чи кровній спорідненості і здійснює спільну життєдіяльність на основі

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

спільного побуту, матеріальної і морально-психологічної взаємодопомоги.

Складні емоції — емоції, пов'язані з розумінням їхніх об'єктів і усвідомленням життєвого значення.

Складні судження — судження, у яких відображено декілька зв'язків чи відношень між предметами і явищами.

Складове письмо — вид писемного мовлення, коли знаки позначають окремі склади.

Словесно-логічна пам'ять — запам'ятовування думок, висловлених вербально.

Словесно-логічне мислення — див. понятійне мислення.

Соматотонік (від гр. soma — тіло) — тип темпераменту, для якого ха­рактерна різка поведінка, енергійність, схильність до ризику, рішучість, агресивність.

Сором — переживання невідповідності помислів, вчинків, зовніш­ності людини очікуванням оточуючих і власним уявленням.

Соціалізація — процес засвоєння індивідом суспільно вироблених норм та правил поведінки.

Соціальна перцепція — 1) соціальна детермінація процесів сприйман­ня; 2) процес сприймання фізичних і поведінкових характерис­тик «соціальних об'єктів» (інших людей, соціальних груп тощо).

Соціальна рефлексія (від лат. reflexio — відображення) — усвідо­млення суб'єктом того, як його сприймають інші люди.

Соціальна роль — нормативно ухвалений зразок поведінки, який оточуючі очікують від кожного, хто займає дану соціальну позицію.

Соціальна увага — увага, яка формується за життя і пов'язана з набу­ванням соціального досвіду і включенням вольової регуляції у процеси уваги.

Соціальна установка (аттітюд) — готовність до сприймання людини, основана на попередній інформації про неї.

Соціальний інтелект — див. соціальні здібності.

Соціальний характер — сукупність рис характеру, спільна для більшості людей у даному суспільстві.

Соціальні здібності (лідерські, організаторські, соціальний інте­лект) — здібності встановлювати зрілі та конструктивні взаємовідносини з іншими людьми.

Соціально орієнтоване спілкування — спілкування, спрямоване на

суспільні відносини. Соціометрія (від лат. societas — суспільство, metrio — міряти) — метод, який дає змогу виявити соціально-психологічний статус особи в групі і міжособистісні взаємини. Специфічні відчуття — відчуття, які виникають унаслідок дії адекват­ного подразника. Співробітництво — стратегія поведінки у конфлікті, яка полягає у по­шуку прийнятного для обох сторін рішення. Спілкування — взаємодія двох або більше людей, спрямована на обмін інформацією пізнавального чи афективно-оцінкового характеру. Справжня розсіяність — неуважність людини як до безпосереднього

оточення, так і до основного виду діяльності. Сприймання — пізнавальний психічний процес цілісного відобра­ження предметів і явищ дійсності при їхній безпосередній дії на органи чуття в даний момент. Сприймання простору — вид сприймання, який полягає у відобра­женні форми, величини, відстані, об'ємності та напрямку оточу­ючих нас об'єктів. Сприймання руху — вид сприймання, який полягає у відображенні зміни положення, яке об'єкти займають у просторі: швидкості, прискорення та напрямку. Сприймання часу — вид сприймання, який полягає у відображенні об'єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності. Спрямованість — сукупності стійких потреб і мотивів особистості. Статичні відчуття (вестибулярні) — відчуття рівноваги, тобто зміни

положення тіла у просторі. Статус (від лат. status — становище) — реальне соціально-психо­логічне становище, яке посідає індивід серед інших людей. Стверджувальні судження — судження, у яких стверджується

наявність певних ознак і відношень в об'єктах. Стенічні емоції — див. активні емоції.

Стереотип (від гр. stereos — твердий, просторовий) — 1) спрощене уявлення про людей, події, процеси, поширені серед широкого кола осіб; 2) якості, що приписують певній соціальній групі чи особі.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

Стереотипізація (від гр. stereos — твердий, просторовий) — інтерпре­тація причин поведінки людини через зіставлення зі зразками, що відповідають соціальним стереотипам.

Стійкість уваги — властивість уваги, яка характеризує тривалість зо­середження уваги на об'єкті чи діяльності.

Страх — емоційна реакція людини на реальну небезпеку.

Стрес (від англ. stress — тиск, напруження) — 1) сукупність адап­таційно-захисних неспецифічних реакцій організму на будь-який вплив, який являє собою загрозу для організму (Г. Сел'є); 2) емоційний стан психічного напруження, який виникає в люди­ни у процесі її діяльності у найбільш складних і важких умовах як у повсякденному житті, так і у разі особливих обставин.

Структурний метод — інтерпретаційний метод, який розкриває «го­ризонтальні» зв'язки між психічними явищами.

Структурність сприймання — особливість сприймання, яка полягає у здатності сприйняти внутрішню будову предмета чи явища.

Суб'єктивний тип сприймання — тип сприймання, для якого харак­терне забарвлення образів сприйнятих об'єктів чи подій вла­сними емоціями і переживаннями.

Сублімація — механізм психічного захисту, який полягає у зміні психотравмуючої ситуації настільки, що її можна виразити через соціально принятні думки і дії.

Сугестія — див. навіювання.

Судження — логічна форма мислення, в якій відображені зв'язки між предметами та явищами дійсності або між їхніми властивостями.

Сум — переживання втрати чогось значимого для людини.

Сумісність людей — оптимальне поєднання якостей окремих людей у процесі їхньої взаємодії, що сприяє успішному виконанню сумісної діяльності і викликає внутрішнє задоволення.

Суперего (від лат. super — зверх, ego — я) — структурний компонент особистості, який складається з набору моральних норм.

Суперечливий характер — характер, у якому домінують несумісні риси.

Суперництво (конкуренція) — стратегія поведінки у конфлікті, яка полягає у нав'язуванні іншій стороні вигідного для себе рішення.

Схематизація — прийом створення образів уяви, коли подібності між образами об'єктів та явищ постають на перший план, а відмінності згладжуються.

_______ т

Талант — система якостей та властивостей, які дають змогу досягати знач­них успіхів в оригінальному виконанні тієї чи іншої діяльності.

Танатос — інстинкт смерті.

Творча уява — вид уяви, для якого характерне створення нових, оригінальних образів предметів чи явищ.

Творче мислення — мислення, у результаті якого створюються прин­ципово нові знання.

Творчі здібності (креативність) (від лат. creatio — творення) — за­гальні здібності, які дають змогу успішно виконувати творчу діяльність.

Телеграфне мовлення — речення, у якому залишаються лише най­більш значимі слова (найчастіше іменники і дієслова), а друго­рядні пропускаються; характерне для перших речень дітей віком 1 року 5 місяців.

Темперамент (від лат. temperamentum — належне співвідношення час­тин, рис) — індивідуально своєрідна, природно зумовлена сукупність відносно стійких динамічних виявів психіки люди­ни, які характеризують спосіб її поведінки.

Теоретична галузь психології — галузь психології, яка розробляє загальні теоретичні положення та методи психології.

Теоретичне мислення — мислення, у результаті якого відбувається аналіз наукових понять, пізнання законів, правил.

Теоретичний метод — метод теоретичного пізнання психічних явищ.

Термінальні цінності — переконання людини у тому, що кінцева мета нашої діяльності варта того, щоб її прагнути.

Тести (від англ. test — задача, випробування) — емпіричний метод психодіагностичного дослідження, який дає змогу отримати кількісну та якісну характеристику психічних явищ і відтак зробити ймовірнісний висновок про рівень розвитку цих явищ чи особистості загалом.

Технічна уява — вид уяви, для якого характерне створення образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур та споруд.

Тип образної пам'яті — пам'ять, яку виокремлюють залежно від домінування того чи іншого виду аналізатора: зорового, слухо­вого, нюхового, смакового, дотикового та ін.

Словник психологічних термінів

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: