ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби системи освітиНа основі аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду, результатів експериментів по запровадженню посади шкільного психолога були сформульовані цілі, задачі ШПС, визначено зміст, форми роботи, функції, права та обов'язки шкільного психолога. Головна мета ШПС: максимальне сприяння психічному, особистісному, індивідуальному розвитку школярів, що забезпечує їм на момент закінчення школи психологічну готовність до самовизначення в самостійному житті (І. В. Дубровіна) [47]. Функція ШПС: психологічне забезпечення процесів навчання і виховання. Завданнями ШПС є: o виявлення резервів психічного розвитку дитини, їх реалізація в навчанні та вихованні (мова йде і про обдарованих, і про дітей із фізичними вадами та затримкою психічного розвитку); o конструювання змісту навчання; o створення різноманітних програм для шкіл різного типу; o визначення відповідності програм цілям виховання і навчання, o прогнозування запитів суспільства та їх відображення в навчальних програмах; o розв'язання проблеми послідовності вивчення різних предметів; o з'ясування відповідності матеріалу віковим можливостям учнів; o відображення у навчальних програмах завдань розвитку здібностей учнів до самостійного пошуку, відбору, застосуванню знань відповідно до нових потреб і ситуацій; o аналіз та експертиза методів, які використовуються в навчально-виховному процесі; o вирішення проблем контролю знань - екзаменів, колоквіумів, тестів, конкурсів, які ще не дають повної картини про розвиток учнів; o вивчення причин низької успішності учнів; o контроль за процесом навчання і виховання дітей з метою підвищення якості навчання і виховання (йдеться про необхідність побудови цих процесів відповідно до закономірностей психічного розвитку та формування особистості; про відповідність основним положенням психологічної теорії виховання і навчання); o практичний вплив психологів на безпосередніх учасників педагогічного процесу: дітей, вчителів, батьків і керівництво (йдеться про надання прямої психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу); o профорієнтаційна робота та розробка рекомендацій щодо вибору професії (через вивчення нахилів учнів, їх здібностей, розробку індивідуальних програм навчання); o профілактика та корекція девіантної поведінки дітей; o розв'язання спільно з представниками інших спеціальностей - педагогами, дефектологами, соціологами, юристами, лікарями тощо - різноманітних питань, що стосуються долі дітей, які потребують специфічних умов для задоволення своїх потреб (у випадку аномального розвитку, інвалідизації тощо); o відбір до спеціальних закладів розумово відсталих дітей, дітей-інвалідів; o робота з малими контактними групами (вирішення комплексу соціально-психологічних проблем). Особливості організації ШПС: - застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребують високого професіоналізму; - висока відповідальність спеціалістів за результати діагностично-корекційної роботи і за ті поради, які вони дають; - анонімність у роботі та необхідність обережного надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям; - врахування індивідуальних, специфічних потреб кожного клієнта, оскільки робота з людьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту, мають певні органічні чи психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.
18. Специфіка, мета і принципи психодіагностичної роботи практичного психолога. Покрокова модель процедури психодіагностичного обстеження.
Психодіагностична робота практичного психолога - це одне з найскладніших напрямків та форм діяльності практичного психолога, яке потребує спеціальної підготовки та сформованості діагностичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога. Психодіагностика може реалізовуватися як самостійна форма роботи (психологічна експертиза), так і входити як структурна складова у психокорекцію та психоконсультування. Психодіагностика передбачає обстеження психіки індивіда (або соціально-психологічних характеристик соціальної групи) за допомогою спеціальних методик з метою встановлення психологічного діагнозу. Психологічний діагноз - це опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи). Для психодіагностичного обстеження використовують психо-діагностичні методи, тобто дослідницькі методи психологічної науки. Особливістю психодіагностичних методів є їх вимірювально-дослідницька спрямованість, що й забезпечує кількісну та (або) якісну оцінку явища, яке вивчається. Основними вимогами до психодіагностичних методів є: а) стандартизація інструментарію, в основі якої лежить поняття норми; б) надійність і валідність інструментарію; в) жорстка регламентація процедури обстеження. Психодіагностичні методи конкретизуються у трьох основних діагностичних підходах, які практично охоплюють все різноманіття діагностичних методик: 1. "Об'єктивний" підхід -діагностика здійснюється на уснові успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Це переважно тести особистості та тести інтелекту, а також тести спеціальних здібностей та тести досягнень. 2. "Суб'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на основі даних, які повідомлює про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки в конкретних ситуаціях. Це різноманітні опитувальники. 3. "Проективний" підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії з нейтральним, ніби безособовим матеріалом, який в силу його певної невизначеності стає об'єктом проекції. Це різноманітні проективні методики дослідження особистості. Психодіагностичне обстеження може проводитися у індивідуальній та груповій формі. Вибір форми психодіагностичного обстеження залежить від мети та методик, які використовуватиме практичний психолог. Індивідуальне обстеження передбачає роботу практичного психолога з людиною впродовж визначеного терміну. При груповому обстежені кожна людина отримує бланк відповіді та стимульний матеріал. Розміщення людей в приміщенні при груповому психодіагностичному обстеженні повинно забезпечувати необхідні умови для зосередженої роботи. Перевагами індивідуального психодіагностичного обстеження є можливість отримувати додаткову інформацію, оскільки практичний психолог може спостерігати за процесом роботи людини під час діагностики, її поведінкою, емоційними реакціями на завдання тощо. Перевагами групового психодіагностичного обстеження є економія часу на обстеження значної групи осіб. Але через це страждатиме точність і якість отримуваної інформації. Тому, як правило, після групового психодіагностичного обстеження застосовується індивідуальне психодіагностичне обстеження для уточнення даних. Процедура психодіагностичного обстеження передбачає реалізацію трьох етапів: а) збір даних відповідно до задачі дослідження; б) обробка та інтерпретація отриманих даних; в) постановка діагнозу або прогнозу. Якщо деталізувати ці основні етапи процедури психодіагностичного обстеження, то ми отримуємо такий покроковий її опис [27]: 1. 3апит, завдяки якому формулюється мета обстеження. 2. 3бір анамнезу - відомостей про особливості розвитку до моменту обстеження. Можливо збір інформації про обстежуваного у батьків, педагогів, колег по роботі та керівництва. Спостереження за обстежуваним у різних ситуаціях. 3. Складання програми психодіагностичного обстеження, яка повинна містити мету, перелік методик діагностики, обладнання, опис умов та режиму обстеження. 4. Встановлення психологічного контакту з обстежуваним. 5. Реалізація програми писхологічного обстеження з фіксацією результатів у протоколі. 6. Обробка результатів обстеження. 7. Первинна інтерпретація результатів окремо за кожною методикою. 8. Цілісна інтепретація результатів, за якої беруться до уваги відомості з анамнезу та спостережень. 9. Складання психологічного діагнозу, який крім опису індивідуальних даних психіки людини повинен містити аналіз психологічних механізмів виникнення і прояву її проблем та рекомендації щодо форми і змісту допомоги, якої потребує людина. Підвищити ефективність психодіагностичного обстеження можна реалізовуючи такі принципи [27]: o добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним; o забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики; o емпатійне ставлення психолога до клієнта; o всебічність та комплексність діагностики; o врахування індивідуально-типологічних особливостей досліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтересів, контактності, властивостей темпераменту тощо; o підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностичного обстеження. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|