Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Психологічні особливості профконсультативної роботи




Щороку реальний попит на кваліфіковані психологічні послуги неухильно зростає і разом з тим зростає кількість псевдо-професіоналів, які пропонують такі послуги. Украй швидкий, вибуховий розвиток вітчизняного психологічного консультування, що відбувається останніми роками, призводить до розмивання меж професійної і непрофесійної психологічної допомоги різним верствам населення. Контролювати ринкову стихію, дбаючи як про захист клієнта, так і про захист професіонала, ніхто всерйоз поки що не намагається.

 

Таким чином, специфіка консультування у тому, що консультант відмовляється від погляду на клієнта, як на хворого, не зовсім здорового чи ненормального. Перед консультантом завжди знаходиться людина, яка переживає не кращі часи і шукає допомоги.

 

Консультування - це передусім допомога клієнтові в кращому розумінні себе, усвідомленні своїх справжніх проблем, у саморегуляції, подоланні конфліктів, розв'язанні складних життєвих колізій. Це допомога в оптимізації життєдіяльності, спілкування, сфери сімейних, професійних стосунків, адаптації до нових, незвичних умов існування. Коротко кажучи, це допомога в гармонізації себе, свого оточення та способу життя.

 

Консультування є передусім превентивною, попереджальною роботою, яка не дає проблемам надто загостритися, стати хронічними. Інколи консультування стає першою фазою подальшої глибокої і тривалої психотерапевтичної роботи. Під час консультування цілеспрямовано актуалізуються внутрішні ресурси людини, що звернулася по допомогу, стимулюються її власні потенції.

 

Завдання консультування, його ефективність та тривалість

 

З якими скаргами найчастіше звертаються до кризового консультанта люди? Вони перебувають у стані розпачу, пригніченості, розгубленості, переживаючи тяжку втрату, опинившись перед болісним вибором, втративши орієнтацію у своєму житті, їм страшно, вони нікому не довіряють, підозрюючи скрізь зради, несподівані напади, жахливі приниження, небезпечні взаємини. Вони вкрай напружені, виснажені, самотні, нещасні. Кризові клієнти шукають допомоги навіть не у розв'язанні своїх реальних проблем, а у полегшенні суб'єктивно нестерпного емоційного стану. І цей запит не можна не враховувати, хоча він інколи і не звучить.

 

Найперше завдання консультування - допомога клієнтові в усвідомленні його справжнього запиту. Людина має взяти на себе відповідальність за напрямок подальшої роботи, визначитися з пріоритетами, відповісти конкретно, над чим саме вона хоче працювати. Лише після цього вона буде здатною йти на той глибинний контакт, який абсолютно необхідний для досягнення стійкого успіху.

Загальні підходи в профорієнтаційній роботі психолога-консультанта

 

Етапи формування професійних намірів школярів 1-11 класів

 

Важливим моментом у профорієнтаційній роботі з учнями є те, що нерідко проблема вибору професії в момент завершення шкільного утворення як би не встає перед учнями. Причин такої ситуації трохи; почасти вони обумовлені особливостями процесу професійного самовизначення. Цей процес проходить кілька стадій, що є прямим відображенням процесу формування самосвідомості особистості [ 2 ].

 

На 1 стадії (4-11 років) визначальним фактором професійної орієнтації дитини є його фантазії. Доцільним є заняття по розвитку уяви за допомогою малювання, ліплення, конструювання і т.д. У цей момент розвитку необхідні організація і проведення комплексних занять по формуванню особистості через світ фантазії дитини.

 

На 2 стадії (11 -14 років) важливим аспектом у професійній орієнтації дитини є його інтереси. Ця стадія зв'язана вже з реальними пробами власних можливостей, з активною цілеспрямованою діяльністю в пізнанні навколишнього середовища і самопізнанні. Самопізнання — основа розвитку самосвідомості підлітка. Від наївного нерозуміння у відношенні самого себе підліток приходить до усе більш заглибленого самопізнання, що з'єднується потім з усе більш визначеною, а іноді і різко коливною самооцінкою.

 

Не менш складним є випадок, коли в силу сімейних чи традицій чекань, що сформувалися в батьків, у відношенні професійної майбутньої дитини до моменту вибору професії ні в батьків, ні в підлітків не існує проблем у цьому питанні. Звичайно в таких випадках говорять: «У нас у родині всі юристи»; «Я не стала лікарем, хоча і мріяла про це все життя, нехай дочка ним буде». Безумовно, і традиції родини, і ранні успіхи дитини в якійсь області — вагомі аргументи у виборі конкретної професії, але це лише аргументи, що мають тим більше ваги, чим повніше, активніше включення підлітка в діяльність, сполучену з майбутньою професією, чим критичні оцінка його можливостей і домагань. Таким чином, сам факт, що підлітки і їхні батьки бачать проблеми професійного самовизначення, є однієї з передумов успішного її рішення.

 

Для старших класів, що учаться, доцільне введення в шкільну програму спецкурсу, орієнтованого на профорієнтаційне самовизначення учнів.

 

Виходячи з перерахованих проблем, мабуть, що психолого-педагогічний супровід професійного самовизначення підлітка одна з найважливіших задач навчально-виховного процесу.

 

I етап - рішення необхідності вибору професії

 

Перше, на що варто звернути увагу батьків і вчителів,— на з'ясування бачення вибору професії тому, хто бере участь у її рішенні і, узагалі, чи усвідомлюється проблема сама по собі. Це питання може виникати як у відношенні підлітка, так і у відношенні облич, що беруть участь разом з ним у виборі професійного «маршруту». Як правило, вважається, що якщо людина довго вибирала і, нарешті вибрав навчальний чи заклад місце роботи, то він вирішив і проблему майбутньої професії. У дійсності усі протікає значно складніше. Практика консультування дозволила виявити зв'язані з цим етапом типові помилки і ситуації, що утрудняють наступну професійну адаптацію.

 

Часто гіркі розчарування осягають і молодих людей, і їхніх порадників, коли професійне самовизначення фактично підмінюється самовизначенням у соціальному плані. У цьому випадку замість вирішення проблеми вибору професії вирішують проблему вибору навчального закладу.

 

II етап - хто повинний вибирати підлітку професію

 

Постановка проблеми вибору професії є не єдиним джерелом утруднень. З теорії ухвалення рішення відомо, що істотний етап — визначення того, хто відповідальний за ухвалення рішення, хто правомірний у вирішенні конкретної проблеми. У розглянутому контексті це питання стоїть дуже гостро. Хто може, і хто повинний приймати рішення в ситуації вибору професії?

 

Основним у своєчасній профорієнтації є теза про особливу роль активності оптанта (того, хто вибирає професію) у процесі профорієнтації. У профорієнтаційній роботі усе орієнтовано на спонукання активного відношення самого підлітка, як до самої проблеми, так і до дозволу основних етапів при виборі професії. Одним з факторів регулюючих рівень активності людини, є його самооцінка, тобто уявлення особистості про власні можливості взагалі й у визначених видах діяльності зокрема. Уявлення людини про власні можливості, критичне відношення до себе складається на підставі оцінки навколишніми результатів його діяльності, успіхів і невдач і формується на ранніх етапах становлення особистості. Самооцінка лежить в основі рівня домагань, тобто рівня важкості тих задач, до здійснення яких людина вважає себе здатним. Самооцінка і рівень домагань у конкретній діяльності визначають суб'єктивне право людини заявити про себе в рамках цієї діяльності. Підлітки, поставлені перед необхідністю вибору професії, можуть по-різному оцінювати ступінь власної особистісної зрілості, підготовленості в такім складному питанні. У практиці консультування часто зустрічаються випадки як неадекватно завищеного, так і неадекватно низького рівня домагань підлітків у професійному самовизначенні. При неадекватно завищеному рівні домагань судження підлітків категоричні, виражена переважна орієнтація на особистий досвід як ведуче джерело зведень про навколишню дійсності, судження консультанта, учителів, старших зустрічаються «у багнети». Небажання таких учнів спільно зі старшими шукати оптимальний варіант рішення проблеми вимагає корекції з боку дорослих.

Ще більш складно уявляється ситуація, коли підлітки прагнуть, як би цілком зняти із себе відповідальність за рішення цього питання. Саме такі підлітки найчастіше приходять до психолога-консультанта. Іноді рішення вже буває знайдене ними самостійно, але в силу особливостей сформованої самооцінки (низький рівень домагань) вони поки ще не вважають себе вправі приймати які-небудь відповідальні рішення взагалі. Таким підліткам необхідно допомогти повірити в себе, а для цього треба фіксувати їхню увагу на тих випадках, коли вони виявляли спостережливість, високу соціальну чутливість, давали правильні і далекоглядні оцінки собі й іншим людям.

 

Пильна увага до проблеми самооцінки суб'єкта, що як учиться, ухвалення рішення дозволяє індивідуалізувати профорієнтаційне взаємодія, а також більш правильно здійснювати формування в підлітка ціннісного відношення до власної активності в рамках професійного самовизначення.

 

ІІІ етап - збір інформації при виборі професії

 

Одним з основних етапів ухвалення рішення є збір необхідної інформації про бажану професію. Тут необхідно використовувати нове для багатьох поняття «проблемна ситуація». У чому суть цього поняття? В узагальненому виді можна вважати, що проблемна ситуація виникає в тих випадках, коли підліток приймає на себе рішення задачі, для виконання якої необхідно або вишукування необхідної інформації про професію, або вироблення нових способів діяльності.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных