ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Поняття про соціально-психологічний клімат. Основні риси сприятливого психологічного клімату. Методи вивчення відношень у малій групіСоціально-психологічннй клімат (клімат морально-психологічний; клімат психологічний; атмосфера психологічна) — якісна сторона міжособистісних відносин, яка проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній сумісній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі. Важливі ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату: 1. Прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі кожним із її членів. 2. Високий ступінь емоційного включення і взаємодопомоги в ситуаціях, які викликають фрустрацію у кого-небудь із членів колективу. 3. Задоволеність належністю до колективу. 4. Достатня інформованість членів колективу про його завдання і про стан справ. 5. Відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення. 6. Вільне вираження власної думки при обговоренні питань, які стосуються всього колективу. 7. Доброзичлива і ділова критика. 8. Довіра й висока вимогливість членів групи один до одного. Основні риси сприятливого здорового психологічного клімату: 1. Взаємна повага між членами групи, родини тощо. 2. Дух товариськості, поєднаний з високою внутрішньою дисципліною, принциповістю, відповідальністю, вимогливістю до себе та інших людей. 3. Зведення до мінімуму формального голосування як засобу вирішення питання. 4. Наявність дискусій, в яких беруть участь усі члени групи. 5. Всебічне і повне використання наявних у членів групи умінь і навичок. 6. Безконфліктний розподіл обов'язків. Відсутність дублювання у розподілі їх між членами групи. 7. Методи вивчення відношень у малій групі —- спостереження, соціометрія, референтометрія. Спостереження — дає можливість всебічно з'ясувати змістовний бік життя, групи, її структуру, рівень розвитку статус окремих членів. Плідними при вивченні колективів є також різні форми анкетування опитування, інтерв'ю, думки й членів про різні аспекти життя певної спільноти. Соціометрія — виявлення емоційних потягів і симпатій у стосунках між членами групи, визначення їх характеру. Інформація може бути математично оброблена і виражена графічно у вигляді соціограми. Референтометрія — засіб визначення груп, які формуються в колективі за ступенем значущості. Виявляється референтна група за допомогою проведення анкетування після соціометричного дослідження. Методика соціально-психологічної оцінки групи — група оцінюється по сукупності таких параметрів: колективізм, згуртованість, контактність, відкритість, організованість, інформованість, відповідальність. Лідер — це особистість, яка користується визнанням та авторитетом у групі й за якою група визнає право приймати рішення у значущих для неї ситуаціях, бути організатором діяльності групи й регулювати взаємини в ній. Лідер — людина, яка завдяки своїм особистим якостям має переважний вплив на членів групи. Види лідерів за змістом впливу на групу: лідер-організатор — здійснює функцію групової інтеграції; л ідер-виконавець — найбільш організована, пунктуальна і обов'язкова людина; лідер-ініціатор, лідер-генератор ідей пропонує ідеї, нові підходи, але не виконує сам свої ідеї; лідер-дипломат — примирює, знаходить компроміси, домовляється і влаштовує різні справи; лідер-ерудит — виділяється глибиною знань, швидкістю відповідей на складні запитання, широтою кругозору; лідер-майстер, умілець — він висувається як найбільш вправний щодо вдосконалення предметної діяльності групи; лідер-генератор емоційного настрою — пилив емоційного лідера передусім спрямовано на поліпшення психологічного клімату в групі; лідер-мотиватор — мотивує і упорядковує групову діяльність. Функції неформального лідера — визначення головної мети, що стоїть перед групою та шляхи їх досягнення; точна оцінка членів колективу та їх можливостей; створенні психологічної безпеки для членів групи; активізація діяльності всіх членів групи. Керівник — офіційний лідер, який вибирається групою, представляє її інтереси, звітується і несе відповідальність перед групою. Керівник виконує спої функції, спираючись на адміністративну владу, юридичний статус. Відмінність лідерства від керівництва: 1. Керівник висувається, а лідер стихійно обирається, 2. Керівник має юридичні права і уповноваження, які дають йому можливість керування групою. 3. Лідер здійснює вплив па групу завдяки своїм особистим якостям. 4. Керівник репрезентує єною групу в зовнішній діяльності. Лідер обмежує свою діяльність групою. 5. Керівник несе відповідальність за групу, лідер персональної відповідальності не несе. Психологічні феномени колективу: 1. Колективістське самовизначення — особистість приймає позицію групи, виходячи з своїх переконань, принципів, ідеалів, мети спільної діяльності. 2. Групова згуртованість показує ступінь прихильності до групи її членів. Показники згуртованості: рівень взаємної симпатії в міжособистісних стосунках (чим більше членів групи подобається одне одному, тим більша її згуртованість); кількість людей, які задоволені своїм перебуванням в групі. 3. Емоційна ідентифікація — процес ототожнення себе з іншими членами колективу або з колективом в цілому, співчуття, емпатія. 4. Еталонність (референтність) — виражається в тому, що кожний член колективу вважає, що саме цей колектив є для нього прийнятним. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|