Мозок і психіка. Єдність психічного і фізіологічного.

Психіка є продуктом діяльності кори більших півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Відкриті И.М. Сєченовим і И.П. Павловим і їхніми послідовниками принципи й закони вищої нервової діяльності є науковою основою сучасної психології.

Слід зазначити, що зв'язок психіки й мозку розумілася не завжди правильно. Одне помилкове подання про цей зв'язок одержало назву психофізичного паралелізму, який із часу Рене Декарта дотримувалися майже всі представники так званої емпіричної психології. Відповідно до цього неправильного погляду фізіологічні й психологічні процеси в мозку протікають паралельно один одному, але незалежно одне від іншого; при цьому психіка часто розглядається як епіфеномен, тобто другорядне, побічне явище, паралельне фізіологічним, мозковим явищам.

Інше помилкове розуміння зв'язку психіки й мозку пов'язане з ототожненням психічного й фізіологічного. Зокрема, представники німецького вульгарного матеріалізму (Фохт, Бюхнер і Молешотт), наприклад, уважали думка таким же виділенням мозку, як жовч - печінки. Від подібної помилки застерігав ще Ф.Энгельс, що відзначав, що ми, безсумнівно, «зведемо» коли-небудь експериментальним шляхом мислення до молекулярних і хімічних рухів у мозку, але хіба цим вичерпується сутність мислення?

Фізіологічне – перебіг нервових процесів, властивості нервових процесів. Психічне – це що саме і як людина відчуває, в якій мірі сприймає, що саме уявляє, запам’ятовує. Оскільки психічне виникає на грутні фізіологічного, то це означає, що вони знаходяться у єдності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: