Етапи історичного поступу у психології.

Шлях розвитку уявлень про психіку можна поділити на 2 періоди – донауковий і науковий. У донауковому періоді психіку розглядали як душу. Первісні люди за допомогою поняття душі пояснювали такі явища як сон, втрата свідомості, психічні захворювання, смерть тощо. Душа розглядалась окремою щодо тіла сутністю, яка є тотожною йому за формою. Вона залишає тіло під час сну або смерті і живе поза тілом з тими самими потребами і заняттями, що й при тілесному житті. Поняття душі посідає належне місце у міфології та релігії.

Перші наукові уявлення про психіку виникли у стародавньому світі (Єгипті, Китаї, Індії, Греції, Римі). Вони відбивалися у працях філософів, медиків, педагогів. Можна умовно виділити декілька етапів розвитку наукового розуміння природи психіки та предмета психології як науки.

На 1-му етапі психіка розглядалась як душа (цей етап починається приблизно 5 тисячоліть тому і закінчується на початку нашої ери). Душа – це нематеріальна, не залежна від тіла пізнавальна та життєдайна основа. В античну епоху душа ототожнювалась з атомом, вогнем, повітрям, а в епоху середньовіччя – із свідомістю як здатністю до рефлексії. Представниками наукового напрямку цього періоду є: Конфуцій, Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель.

На другому етапі природа психіки пов’язується із свідомістю людини (з перших століть нашої ери і до кінця XIX ст.).

3-й етап –друга половина XIX ст. В цей період виникає уявлення про психіку як про поведінку.

Середину і другу половину ХІХ ст. Можна вважати періодом становлення психології як самостійної науки. Під впливом дарвінізму, вчення про рефлекс, психофізіології органів чуття, психофізики постають програми побудови психології як дослідної науки. Найбільший успіх мала програма, яку запропонував В.Вундт (1832-1920 рр.). Він заснував у 1879 році першу в світі експериментальну лабораторію у Лейпцизі.

4-й етап – кінець ХІХ ст. Психіка людини дедалі частіше пов’язується із самосвідомістю. Предмет психології – це система уявлень індивіда про себе, що регулює йогостосунки з іншими людьми, ставлення до себе, образ власного “Я” з притаманними йому когнітивними, емоційними та оцінно-вольовими компонентами.

5-й етап (зпочатку ХХ ст.) – психіка людини пов’язується з особистістю. Психологія розглядає соціально зумовлену систему психічних якостей індивіда, яка формується і виявляється у предметній діяльності та спілкуванні. Ця система містить комунікаційні, мотиваційні, характерологічні, самосвідомісні, інтелектуальні, досвідні, психофізіологічні властивості суб’єкта творчої діяльності.

На зламі ХІХ-ХХ ст. Виникають такі галузі психологічної науки, як експериментальна, диференціальна, дитяча і педагогічна психологія, зоопсихологія, соціальна та культурно-історична психологія, психотехніка. Формуються нові школи і течії психології, серед яких структурна школа Е.Тітченера, вюрцбурзька школа О.Кюльпе, К.Марбе, К.Бюлера, О.Зельца, функціоналізм в американській психології (В.Джемс, Дж.Дьюї, Г.Керр, Р.Вудвортс), біхевіоризм, гештальтпсихологія, фрейдизм.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: