Психічні стани працівника, які формуються в трудовій діяльності

У сучасних дослідженнях виділяють наступні групи методів діагностики психічних станів:

1. методи виміру функціональних показників, психофізіологічних індикаторів актуальних психічних станів;

2. методи спостереження та самоспостереження;

3. методи, що засновані на аналізі продуктів діяльності;

13. суб'єктивно-оціночні методи, засновані на аналізі відповідей досліджуваних на питання та судження опитувальників;

5. асоціативні методи, засновані на аналізі асоціативних відповідей та виборів досліджуваних, сюди ж відносяться кольорові методики, пов'язані з вибором кольорів та за асоціацією з поняттями, які пропонуються.
Кожна з даних груп методів мають свої недоліки та обмеження у діагностиці психічних станів. Недоліки першої групи методик полягають в тому, що вони чуттєві до побічних явищ. Вони обмежують одночасне обстеження декількох осіб та потребують багато часу для обробки даних та високої кваліфікації діагноста, але ця група методів дозволяє об'єктивно порівняти психофізіологічні дані різних індивідів чи дані одного індивіда в різних ситуаціях.

Недоліки методів другої групи - неоднозначність визначень психічних станів за зовнішніми ознаками, рухами; суб'єктивність інтерпретації навіть висококваліфікованими експертами. Переваги полягають у можливості описати прояви психіки в широкому діапазоні та визначити вплив симуляції (спеціального перебільшення негативних проявів) та дисиміляції (спеціального приховування негативних станів, переживань, відчуттів).

Методи третьої групи дають достатньо об'єктивні та надійні дані, але деякі важливі параметри станів не відображаються адекватно в результатах діяльності чи можуть бути викривлено відображенні; точність виміру багатьох параметрів мала.

В результатах суб'єктивно-оціночних методів отримується опис суб'єктивного сприйняття та відношення до свого стану, своїх якостей, і т.д. Переваги цих методів в тому, що вони дозволяють охопити психічні стани за багатьма аспектами, продіагностувати зміни психічних станів на ранніх етапах, охопити широкий перелік ситуацій для окремого індивіда чи для певної групи, проста обробка результатів та більш однозначна інтерпретація на основі виконання якісного та кількісного аналізу з використанням відібраних процедур обробки та аналізу. В багатьох випадках суб'єктивні оцінки більш точні ніж експертні.

Ряд асоціативних методів дозволяють здійснювати чітку кількісну оцінку якостей. Залежно від мети та предмету дослідження постає питання вибору найбільш об'єктивних методів діагностики психічних станів.
Психологічні методи дають можливість якісно інтерпретувати психічні стани, відрізняти один від одного, оцінювати їх інтенсивність. Без суб'єктивної інтерпретації дослідження психічних станів малоінформативне. Психологічні методи діагностики повинні мати чіткий вербальний опис симптомів та проявів психічних станів у психологічній, поведінковій сферах з врахуванням професійної діяльності суб'єкта.

Висновки. Проблема психічних станів та їх діагностики є недостатньо розробленою і тому актуальною на сьогодні. Різноманітність поглядів та підходів щодо визначення, класифікації, детермінації, механізмів формування психічних станів та невпорядкованість методів діагностики утворюють складності у дослідженні психічних станів, виокремленні станів, що потребують корекції та усунення негативних психічних станів індивідуально для окремої людини. Потреба у підборі методів діагностики психічних станів та адекватній їх інтерпретації потребують подальшого дослідження проблеми психічних станів. Особливого значення набуває дослідження впливу негативних психічних станів на особистісний та професійний розвиток особистості, виявлення чинників їх виникнення та особливостей розвитку в процесі професійної підготовки.

13. Функціональні стани і працездатність

Для оцінки функціонального стану організму використовують показники поточних змін фізіологічних функцій, які характеризують рівень працездатності і втоми у процесі праці. Найбільш важливими є показники, які характеризують: силу і витривалість м’язових груп; системи кровообігу і дихання; психофізіологічні функції; стан нервової системи; роботу аналізаторів; психічні функції; координацію рухів; співвідношення між фазами працездатності в динаміці; тривалість і повноту відновлення під час відпочинку порушених функцій; частоту і важкість виробничого травматизму; структуру, причини і рівень виробничо зумовлених і професійних захворювань; виробничі показники.

Негативний характер цих показників може актуалізувати наступні функціональні стани: втому; апатію; нудьгу; фізичну, емоційну, інтелектуальну напругу; стрес; фрустрацію; внутрішній конфлікт; психологічну кризу.

Прогнозування успішності діяльності виконують з метою визна­чення придатності людини до певного виду діяльності при професійному відборі.

Психологічний відбір вибирає осіб на основі оцінки їхніх здібностей. Оцінка психічних професійних здібностей полягає у по­рівнянні психологічного профілю конкретного працівника з психологіч­ними професіограмами тих спеціальностей, за якими він може працювати.

Психологічний профіль — це інтегрована сукупність найважливіших характеристик психічних функцій, здібностей і якостей людини. У пси­хологічному профілі відображають індивідуальні нахили й особливості особистості, які можна застосувати на відповідній роботі. З іншого боку, в профілі фіксують й особисті недоліки людини, які здатні ускладнити виконання деяких видів виробничої діяльності або взагалі перешкоджати використанню цього індивіда у відповідних професіях.

Спеціальні психологічні професіограми за структурою схожі зі схемою психологічного профілю. Професіограми дають уявлення про умови праці на певній ділянці роботи, про психічні якості, які вимагають для цієї професії, про види праці або фактори виробничого середовища, які впли­вають на психіку працюючого.

Порівняння профілю та професіограми дають змогу виявити, чи володіє певний працівник потрібними для відповідного виду праці якостями і чи немає у нього особливостей, які несумісні з цією діяльністю. У випадку виявлення недостатності здібностей або негатив­них рис, треба з'ясувати наскільки це важливо, щоб виключити або допу­стити кандидата з претендентів на цю професію з відповідними обмежен­нями. Для того треба забезпечити критичний мінімум вимог, які ставить певний вид праці, витримувати ліміт допустимих недоліків, які не можна компенсувати за рахунок переваг.

На перший погляд є парадоксальною така ситуація, коли в якого-небудь кандидата виявиться вищий рівень здібностей, ніж це потрібно для роботи, на яку він влаштовується. У такому випадку кандидата треба вважати непридатним для цієї роботи, хоч він її може виконувати. З по­гляду суспільної ефективності використання кадрів, робота цієї людини на посаді нераціональна, нерентабельна. Крім того, її позитивне особисте ставлення до такої роботи не може бути стабільним. Із часом робота, яку вона виконує, перестане її цікавити.

Отже, зіставляючи показники продуктивності цього працівника з відпо­відними показниками інших осіб, які займаються тим самим видом діяльності, а також із критеріями оцінок професіограми, що склалися суттєво, можна з певною мірою точності охарактеризувати й оцінити його здібності, враховуючи етап навчання або міру професійної кваліфікації. В отриманій оцінці завжди є елементи прогнозу здібностей, тобто допустимий рівень їх подальшого виявлення.

15. Психологічні основи професійної консультації

У психологічному консультуванні для кожної конкретної ситуації та окремої галузі, де активно використовують консультативну допомогу психологів-практиків, заплановано специфічні стратегії надання психологіч­ної допомоги. Теоретично можна виділити три основні напрями психоло­гічного консультування: 1) індивідуальне; 2) професійне; 3) організацій­не, яке ще має назву промислове консультування. У кожному з названих напрямів можна виділити своєрідні ділянки специфічного впливу.

Індивідуальне консультування охоплює вікове, психологічне дошлюб­не, сімейне консультування, консультування дитячо-батьківських відно­син, психологічну допомогу тим, що розлучаються, і власне індивідуаль­не консультування.

Найбільше нас цікавлять два наступні напрямки консультування. Професійне консультування охоплює профорієнтаційне консультуван­ня і профвідбір, проблеми професійної придатності та профадаптації осо­бистості, діагностику та навчання персоналу новим технологіям, вирішен­ня індивідуальних і групових професійних конфліктів, консультування з приводу планування кар'єри та з метою підвищення самооцінки й особистісного зростання, а також у ситуації пошуку і втрати роботи, пробле­му самопрезентації і професійного резюме, консультування тимчасово не­працюючих спеціалістів. Організаційне консультування — це консультування персоналу органі­зацій з проблеми структури та розвитку організації (підбір, відбір, на­вчання, розвиток), формування і підтримки організаційної культури, кадрове консультування, консультування керівників, групове консульту­вання з методів прийняття рішень, з вирішення конкретних проблем органі­зацій (конфлікти, інновації) з професійно кадрового підбору і потенціалу організацій, а також із створення комп'ютерних банків кадрової інфор­мації, маркетингове консультування і консультування з приводу органі­зації реклами і рекламних послуг організацій або підприємств.

16. Організаційні оснащення робочого місця психолога-практика в ролі профконсультанта

В залежності від сфери діяльності та специфіки виробництва, робоче місце психолога може мати різноманітні форми та зміст, але головне, що обов'язково повинно бути, це можливість створення бази психологічних та психофізіологічних даних працівника певного підприємства, установи, наявність психограм та професіограм, паспортів робочого місця кожного з працівників та забезпечення системності в роботі. Обов’язковою є наявність інструкцій спеціальних питальників, методик тощо, для проведення психологічної діагностики здібностей і нахилів особистості. Бажано мати спеціалізовану кімнату для проведення психодіагностики, індивідуального консультування, окрему кімнату для психологічного розвантаження тощо.

Приміщення для консультації має бути затишним, просторим, добре освітленим. Не повинно бути зайвих картин, вазонів тощо. Колір кімнати повинен бути спокійним. Годинник може бути, але не в центрі кабінету; його варто злегка «приховати».

Отже, головними елементами, від яких залежить організація робочого місця, є людина (виконавець), засоби та предмет праці.

Психологічна професійна консультація проводиться в кілька етапів і містить у собі: попередню бесіду; психологічну діагностику здібностей і нахилів; корекцію уявлень клієнта про себе і конкретної професії; вироблення плану життєвого шляху і визначення професійного вибору; "зворотний зв'язок" про отримані результати.

17. Психологічне вивчення причини аварійності

Важливе значення має психологічний аналіз нещасних випадків як метод боротьби з травматизмом будь-якого вигляду. З'ясувавши причини, які спричинили той чи інший нещасний випадок, виникає можливість йти шляхи вилучення або зниження можливості його повторення. Найперше треба шукати відповіді на такі запитання: чому працюючий вибрав саме таку дію і виконав її саме такою операцією, при якій відбула-травма? Чому при виконанні дій він не помітив загрози, не попередив подію? Ці запитання спрямовані на виявлення психологічної причини нещасного випадку. Навіть тоді, коли виявлено, що подія виникла лише нічних причин, то треба аналізувати, чому працівник своєчасно не помітив порушення в роботі техніки, а якщо помітив, то які обставини кали йому попередити подію.

Нині можна виділити три основні підходи до проведення подібних психологічних аналізів: клінічний, статистичний і підхід, який ґрунтується моделюванні.

Клінічний підхід полягає у різнобічному вивченні всіх зовнішніх і внутрішніх факторів, які могли призвести до нещасного випадку.

За допомогою статистичного підходу можна проаналізувати обмежену кількість показників нещасного випадку, які чітко стандартизовані за видами, категоріями. Статистичні методи часто доповнюють психологічними методами збирання статистичних даних: застосування анкет, інтерв'ю і бесід зі збирання стандартизованих даних; збір відомостей методом спостереження. Статистичний підхід спрямований на виявлення загальних закономірностей травматизму.

Важливе значення має моделювання нещасних випадків, полягає у відтво­ренні в натуральному експерименті ситуації, яка була в реальному нещасному випадку, вивчення поведінки працівників у такій ситуації.

18. Психологічні питання трудової експертизи. Прогностична трудова експертиза

Трудова експертиза - це визначення фахівцями придатності людини до праці за конкретною професією. Об'єкт трудової експертизи - взаємовідношення особистості і праці.

Трудова експертиза вирішує наступні загальні питання:

Прогностична психологічна трудова експертиза на основі психодіагностики вирішує питання передбачення, психопрогнозування особливостей подальшої трудової діяльності особистості. Вона починається ще в середній школі з професійної орієнтації підлітків, а потім продовжується на час вступу в професійно-технічне училище і в процесі навчання в ньому, завершуючись на виробництві.

Передбачати успіхи чи невдачі підлітка в його навчальному закладі, тобто займатися психопрогнозуванням,  завдання дуже важливе і надзвичайно складне. Треба добре знати вимоги освоюваної професії до його особистих якостей, наявність у нього необхідних здібностей до навчання і праці, знати, як розвиваються його загальні здібності і формуються професійні, як він ставиться до даного виду навчання та праці. Знати всі ці дані для психодіагностики і на основі таких знань прогнозувати успішність навчальної та трудової діяльності підлітка можуть викладачі, що навчальють та виховують його. Саме вони, педагоги, разом з експертними комісіями повинні вирішувати завдання прогностичної психологічної експертизи.

19. Психологія безпеки праці. Фактори безпеки праці і їх взаємозв’язок

Фактори безпеки праці: людський фактор; об'єктивні чинники; адаптація працівника до загрози

Закономірностей розвитку і життя людини свідчить про те, що обставини, пов'язані з виникненням нещасних випадків, мають об'єктивні причини.

Перший чинник — еволюційний розвиток людини, що відбувався у сфері психіки, завдяки якій вона створювала й удосконалювала знаряддя праці. За допомогою знарядь праці людина стала здатною реагувати на сигнали, які далеко виходять за межі її чутливості. Важіль і двигун розширили фізичні можливості людини, ЕОМ підвищила ефективність пам'яті, мислення, інтелекту. З розвитком знарядь праці збільшився діапазон впливу людини на колишній світ як за різноманітністю, так і за інтенсивністю. Проте, з розвитком техніки загроза зростає швидше, ніж людська протидія їй.

Друга причина, яка робить умови праці жорсткішими та загрозливішими зростання ціни похибки. Коли первісна людина допускала похибку в роботі, то розплата за неї була невеликою, як-от: подряпини, на ногу впав камінь, падіння з дерева. Помилки сучасної людини відповідальніші: загибель під час аварій літаків, різних видів транспорту, вибухів атомних станцій, від струму великої напруги, інвалідність від ударів важких пресів, падіння з багатоповерхових будинків на бетон тощо

Третя причина, яка збільшує травматизм, — адаптація людини до загрози. Нині техніка в житті людини займає вагоме місце: використовується вдома, в дорозі, на роботі. Для сучасної людини техніка стала засобом задоволення багатьох потреб, об'єктом мотивації, фактором престижу. Використовуючи переваги, які дає техніка, і звикаючи до них, людина забуває, що техніка є ще і джерелом загрози, а інтенсивне використання її збільшує можливість реалізації цієї загрози.

Крім загальних чинників, виявлено багато різноманітних чисто індивідуальних факторів, здебільшого психологічних, які допомагають порушувати правила безпеки праці (показна сміливість, недисциплінованість, схильність до ризику та ін.).

Можна зробити висновок, що є багато передумов об'єктивного та суб'єктивного характеру, які зумовлюють виникнення нещасних випадків з вини людини.

20. Особистісний фактор у травматизмі, аварійності, зниження якості роботи

Згідно з даними міжнародної статистики, головним винуватцем нещасних випадків є здебільшого не техніка, не організація праці, а сама людина, яказ тих чи інших причин не дотримувалась правил техніки безпеки праці.

Важливе значення мають різні методи виховання безпечної поведінки працівника залежно від інтересів і соціальних особливостей окремих працівників.

Виділяють сім груп, яким адресовані ці дії:

1) працівники, які цікавляться питаннями безпеки, вважають ефективним засобом впливу плакат, а ті, хто байдужий до цих питань, значають кінофільми;

2) бесіди вважають корисними тільки ті працівники, начальники яких і їхня група позитивно належить до питань безпеки;

3) літературу вважають корисним засобом ті працівники, керівники яких і їхня група позитивно ставляться до питань безпеки;

4) навчання безпечній поведінці вважають корисним там, де працівники або їхні майстри позитивно розглядають питання безпеки;

5) змагання доцільні в тих групах, де зацікавлення безпекою незалежне від того, як до неї ставиться їхній керівник;

6) покарання можуть мати ефект тільки в тій групі, де цікавляться питаннями безпеки;

7) інспекція корисна в тих групах, де працівники вважають, що їхній майстер зацікавлений у безпечній праці.

Ефект впливу майже всіх розглянутих методів виховання безпосередньо залежить від інтересу до питань безпеки праці, який виявляє сам працівник і його група. Найефективнішим засобом виховання визнають бесіду та плакат, найменш ефективним — покарання і змагання.

Однією із причин, яка збільшує травматизм, є адаптація людини до загрози. Нині техніка в житті людини займає вагоме місце: використовується вдома, в дорозі, на роботі. Для сучасної людини техніка стала засобом задоволення багатьох потреб, об'єктом мотивації, фактором престижу. Використовуючи переваги, які дає техніка, і звикаючи до них, людина забуває, що техніка є ще і джерелом загрози, а інтенсивне використання її збільшує можливість реалізації цієї загрози.

Існує багато різноманітних чисто індивідуальних факторів, здебільшого психологічних, які допомагають порушувати правила безпеки праці (показна сміливість, недисциплінованість, схильність до ризику та ін.).

Можна зробити висновок, що є багато передумов об'єктивного та суб'єктивного характеру, які зумовлюють виникнення нещасних випадків з вини людини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: