Психологічні функції культу в ранніх формах релігії

Психологічні функції культу виявилися вже в ранніх формах релігії. Наприклад, в ранньому язичництві використовували ідолів, яких уявляли за характером такими ж і самі, що свідчить про анімістичний характер вірувань того періоду. Божків уявляли здебільшого корисливими, примхливими, жорстокими. На них переносили свою агресію.

Поклоняючись таким божкам, до них підлещувалися приниженими благаннями, жертвопринесеннями, цінними дарами. Їм приносили цінні вироби, ставили концерти, вистави. Але, якщо божки не виправдовували сподівань віруючих, ¾ їх карали: шмагали батогами, періщили палицями, палили.

Ідол (грец. ¾ маленьке зображення) ¾ зображення надприродної істоти, яке ототожнюється з нею, уявляється як те, в чому вона безпосередньо перебуває.

Портрет – ідол ототожнюється з тим, кого він зображує. Вважалося, що могутній дух, божок з¢являється, немов душа у тілі, коли до цього зображення ритуально звертаються.

Поклоніння ідолу та його вшановування за своєю психологічною природою є авторитарним явищем.

Іншим явищем є фетишизм.

У фетиші, як і в ідолі, за уявленнями людей, присутня вища сила, але на віміну від ідола, він не є зображенням надприродної сили.

Фетиш (фр. ¾ амулет) ¾ предмет, наділений чудодійною силою, об¢єкт поклоніння первісних людей.

Фетишем може бути будь-який предмет. Наприклад, для тубільців південно-західного регіону Африки ним ставав кожен предмет, що їх вражав. Щоб фетиш швидше виконав прохання, у нього забивали цвяхи.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: