Життя і творчість Т.Г. Шевченка

Зміст

• 1. Вступ
• 2. Життя і творчість Т.Г. Шевченка
• 3. Концепція поглядів Шевченка на мистецтво і живопис
• 4. Висновок
• Використана література

Вступ "Було б дуже корисно організувати в Англії виставку живопису Шевченка. Я здивований: він, виявляється, чудовий художник-реаліст, і багато хто зсучасних художників у нього може дечого навчитися. Це наша втрата, що ми й досі так погано ознайомлені з таким визначним поетом і художником".(Герберт Маршалл, англійський поет і перекладач. 1964).

Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала вселюдському сузір'ю геніїв невгасимого Світоча - Тараса Шевченка, Тираноборця і Пророка, Речника волі, який поставив на сторожі біля своїх земляків, "рабів німих", вогненне слово, а в "Заповіті" дав їм наказ: "Кайдани порвіте!".

Поява Шевченка - поета і художника, митця і борця, що став символом української нації, - була зумовлена всім ходом історичного і духовного розвитку України з її тривалою, сповненою драматизму, героїчною боротьбою за волю. Багато сказано про велич Тараса Григоровича Шевченка, Кобзаря, котрий став живим символом національної єдності, консолідації українського народу. І до тепер його життя, творчість аналізуються, осмислюються вченими-шевченкознавцями, бо невизначеностей, спірних питань у шевченкознавстві ще багато. Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Життя і творчість Т.Г. Шевченка

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював п'яного дяка, то був ним покараний.

Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки" або “Жіноча голівка”.

Шевченкові шістнадцять років. Під малюнком погруддя жінки підпис "1830. Рисовал Тарас Шевченко". Обвита напівлаврами, напіводягом молода дівчина. Вродлива шляхтянка? Квітуча замріяна акторка-кріпачка? Звичайна фантазія духовно розвиненого юнака про чарівну жінку, справжнє кохання? Ні, але втілений у малюнок начерк юнки, освітленої згори.

Людина, яка намалювала цей твір, - безперечно, великий художник. Уже цей малюнок засвідчує в ньому Боже світло, великий дар Божий, причому не лише щодо живопису, а взагалі як людини, що може виявляти і втілювати це світло у численних проявах свого життя. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

У лютому 1831 року на вулицях столиці Російської імперії - Петербурга з'явилася валка втомлених людей. Один хлопчина звертав на себе увагу тим, що незважаючи на зимову пору, був майже босий. На одному чоботі підошва відпоролася і була прив'язана мотузкою. Це був кріпак поміщика Енгельгарда Тарас, який разом з іншими прибув до столиці. У Петербурзі доля Шевченка круто змінилась. Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра і 1832 року він віддав Шевченка у майстерню на навчання до одного з кращих художників-ельфрейщиків В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки. Перші спроби в цьому напрямі були невтішні, однак справжнє систематичне навчання почалося в майстра і це подобалось Тарасу. У 1836 році закінчився термін контракту, але Шевченко залишається у Ширяєва, очевидно, вже в ролі найманого робітника-підмайстра.

Через нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником, змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм земляком - художником І. Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху. Сошенко дав йому поради і консультації, а потім знайомив з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою). Сошенко привів юного кріпака-художника до європейського метра, до Карла Великого (як його часто називали). Невеликого зросту Тарас стоїть у майстерні на тлі величезного полотна з якимось грандіозним гірським сюжетом. Брюллов - з принесеними малюнками - ошелешено озирнувся на їх автора; і в його погляді ніби завмерло запитання: "Невже це є восьме диво світу?". Доброї кумедності й виразності сцені надає здиблене волосся метра. Тарас, охоплений духовним тремтінням, дивиться йому у вічі несміливо, з хвилюванням. Потім спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.

Зрозуміло, після щирого знайомства з такими велетнями культури і просто вільними, гарними людьми, після звільнення з ненависного кріпацтва, після протекції покровителів, після вступу до Імператорської академії мистецтв у душі Шевченка буяла рідкої краси і сили запашна, свіжа, громова весна. "Самому теперь не верится, а действительно так было. Я из грязного чердака, я, ничтожный замарашка, на крыльях перелетел в волшебные залы Академии художеств" (Щоденник, запис від 1 липня 1857 р.)". Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь. велике щастя буть вольним чоловіком." (Лист до брата Микити від 15 листопада 1839 р.) Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи.

Шевченка оточують і прекрасні друзі-студенти: В. Штернберг, М. Степанов, П. Петровський, П. Орлов, Г. Михайлов, О. Козлов (Ігнат'єв), К. Іоахім. Як вони жили? Звичайно, як і всі молоді художники, студенти.

Ось, наприклад, малюнок Василя Штернберга "Вместо чаю мы побрились". Перед круглим люстром на підставці на передньому плані Шевченко, намагаючись побачити підборіддя, натхненно, немов пише на пленері на Неві, з ранковим настроєм працює над ним бритвою, може, щось і муркоче собі в надуті щоки. За ним, зголюючи вуса, до дзеркала намагається зазирнути Штернберг. І збоку - "Ноги Карла Ивановича Іоахима" у третій позиції. Чекав у черзі на гоління? Так, і внизу один із численних шаржів друзів на профіль Тараса. Цей ранковий парад відбувався "1840 г.20 Марца" під час спільного квартирування Штернберга й Шевченка на 11 лінії Васильєвського острова в будинку "булочного майстра" Йоганна Донненберга. Це був один із найщасливіших періодів у житті Шевченка. Саме тоді вийшов і "Кобзар", який зробив Тараса відомим поетом, відбулися перші його виставки, він отримав нагороди за живопис, його стали запрошувати ілюструвати книги.

На перших курсах Академії Шевченкові подобався аквареліст академік Петро Соколов, і Тарас вчився у нього. А художника-портретиста Володимира Гау, що теж багато працював аквареллю, але академічно точно і в популярному тоді романтичному стилі, називав "приторно-солодким"!

Уже з 1840 року Шевченко виявляє яскраво виражене новаторство й мистецьку індивідуальність у своєму живописі. І новаторство це - чого досі не оцінено, являє собою загальносвітовий прорив у живописі! Її тіло тріпоче, воно ніжне, живе, трохи вологе від сну, змальоване не на показ, а з реального життя, тільки трохи прикрашеного мистецькою натурною композицією. Її тіло рухається (торс, рука, шия і голова, - дівчина ніби зручніше вмощується у сні), по її жилах тече кров. Жіночність, чуттєвість, багатий духовний світ стають помітними й через позу, в якій саме спить дівчина, - поворот торсу, голови, рука на плечі… Зробити в академічній манері живопису таку роботу неможливо. Реалістичність, життєвість форм і моделей (особливо людського тіла, людини) - це вже не просто високий професіоналізм і талант - це велич (і художника, зрозуміло, теж), такі риси притаманні великим художникам-реалістам. Безпосередні попередники імпресіонізму - Жан Огюст Домінік Енгр, Ернест Мейсон'є, реалісти Ежен Делакруа, Гюстав Курбе - ще не зображували жінок, оголене тіло таким реальним і поза міфологічним, античним, класичним планом. Шевченко писав так раніше, ніж почалася школа реалізму, раніше за Делакруа, Курбе, Будена, барбізонців, задовго раніше виникнення імпресіонізму.

Розкутість, рухливість, життєвість, реалізм, позитивність, велика енергетика, сила, велика гармонійність, поетика, звучання, талант, велич. Справжні витвори мистецтва - соковиті, захоплюючі. В "Одалісці" Шевченка ми бачимо і фонові цяточки, інтер'єрний малюнок та кольорову гаму Ван Гога, і крапочки й наукову точність Сьора, і духовні й технічні прийоми відображення жіночого тіла Енгра, Дега, Лотрека, і загадковість, таємничість, містичність, поєднання ліній із кольорами, сюжетом, малюнком, духовним настроєм, живописними прийомами, думку Гогена, і колористику Делакруа та Ван Гога. Це не салонна постановка, не античний, не міфологічний сюжет, не ефемерність і водночас не студія з натури - це самостійний твір, картина сцени з життя, життєво написана! Так, це імпресіонізм.1840 рік. Це Тарас Шевченко.

За час навчання Шевченко кілька разів отримував за свої твори срібну медаль, уперше - в натурному класі за малюнок "Борець". На жаль, робота не збереглася. З Тарасових творів цього класу до нас дійшли тільки два малюнки олівцем і два етюди олією.

Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія - повернутись назавжди в Україну.

У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі, любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії “Живописна Україна" - “Дари в Чигирині 1649 року”, “Судня рада” і “Старости”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.

Згодом, Шевченко знайшов роботу в Київській археографічній комісії. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам'ятки. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. В 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.

Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, відсутністю нарядності, вдалою композиційною бадьорістю і свіжістю барв, намагання дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.

Саме у Вільно, в "доширяєвський" період розвитку Шевченка, як художника, під впливом (в тій чи іншій мірі) вчителів-художників Верби, Рустемаса, Лампі, Смаковського були закладені основи його художньої майстерності. Свідченням того є малюнки митця, зокрема, "Погруддя жінки".

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: