II. 1.9. Особистість у теорії С. Л. Рубинштейна

Відомий' вітчизняний психолог С. Л. Рубінштейн (1889—1960) розглядав особистість у контексті розроблю­ваних ним принципів детермінізму і єдності свідомості та діяльності. На його думку, особистість у з'ясуванні пси­хічних процесів виступає як взаємопов'язана сукупність внут­рішніх умов, через які заломлюються усі зовнішні діяння. До цих внутрішніх умов належать і психічні явища — пси­хічні властивості та стани особистості.

Особистість зумовлена історично — еволюцією живих істот, історією становлення людства і особистою історією розвитку людини. Тому в структурі особистості можна ви­являти компоненти різного рівня узагальнення p стійкості, які змінюються різними темпами.

Особистість є тим більш значущою, чим більше в індиві­дуальному заломленні в ній представлене загальне, суспіль­не. Як власне особистісні серед усього розмаїтгя властивос­тей С. Л. Рубінштейн виділяє ті, що спричиняють суспільне значущу поведінку або діяльність людини. Тому основне місце серед них мають займати система мотивів і завдань, які людина ставить перед собою, а також властивості харак­теру, що зумовлюють вчинки людини, здібності, роблять її здатною до виконання історично сформованих видів сус­пільне корисної діяльності.

Особистість визначається своїм ставленням до навюь яишнього світу, до суспільного оточення, до інших людей. Це відношення реалізується в діяльності людини. Завдяки діяльності люди пізнають і змінюють світ, природу^ сус­пільство. Не можна відокремити особистість від тієї реаль­ної ролі, яку вона відіграє в житті. Однак значущість осо­бистості зумовлена не лише самими її властивостями, а й значущістю тих суспільно-історичних сил, які вона пред­ставляє.

Особистість виявляється і формується у взаємодії з на­вколишнім.середовищем, тому таке велике значення для розуміння особистості має діяльність. Особистість — це ре­альний індивід, жива, діюча людина, яка є носієм суспіль­них стосунків. Особистість неможлива без психіки, без сві­домості. Усі психічні явища і процеси органічно впліта­ються в цілісне життя особистості, оскільки основна їхня життєва функція полягає в регуляції діяльності людей. Обу-

мовлені зовнішніми впливами, психічні процеси особис­тості самі опосередковують поведінку і діяльність, залеж­ність суб'єкта від об'єктивних умов.

Фундаментальне значення має положення С. Л. Рубін -штейна про багатоплановість психічного, багаторівневість перебігу психічних процесів. Структура особистості склада­ється з різноманітних компонентів.

Будь-яка особистість включає в себе «Я» як суб'єкт до­вільної діяльності, якому властиві мотиви свідомої пове­дінки. Поняття особистості у психології не зводиться до поняття суб'єкта у вузькому розумінні. Психічний зміст люд­ської особистості не вичерпується лише мотивами свідомої діяльності — існує також розмаїття інших, зокрема неусві-домлених, тенденцій.

Характеристика особистості включає також її ідеї, прин­ципи, на основі яких здійснюється оцінка власних та чужих учинків. До структури особистості звичайно входять і пізна­вальні процеси, без яких неможливі діяльність і поведінка людини. Багатоплановість, цілісність психічного устрою осо­бистості зберігаються завдяки взаємозв'язку всіх його властивостей і тенденцій.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: