Проблема профорієнтації старшокласників і профвідбору абітурієнтів до вищого навчального закладу.

Проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень:

1. Слабка інформованість молоді зі світом професій. Привабливими для неї є професії переважно інтелектуальної праці, які вимагають вищої освіти: юрист, економіст, програміст, перекладач, лікар, інженер, вчитель. Така обмеженість професійного світогляду пояснюється тим, що різні ланки суспільного життя (радіо, телебачення, преса), заклади освіти, служби зайнятості не ведуть роботи з професійної інформації.

2. Навіть після закінчення школи багато молоді професійно не визначились, що є наслідком недостатньої роботи з різних напрямків професійної орієнтації інформації, консультації, відбору.

3. Головними мотивами професійного самовизначення є висока заробітна плата, стабільність; мало цікавить випускників можливість розкриття і застосування своїх здібностей, результати роботи.

4. Існує дисбаланс між професійними намірами молоді і попитом на ринку праці (практично вона не обирає класичних професій у промисловості, будівництві, сільському господарстві, сфері культури.

5. Зазначене вимагає застосування нових прогресивних методів профорієнтаційної роботи в закладах освіти; відновлення посад спеціалістів-профконсультантів, психологів, соціальних працівників, які можуть подавати допомогу юним в питанні професійного самовизначення; розгортання мережі державних агенцій, відділів, профінформації та профорієнтації, де кожний може одержати потрібну інформацію про зміст певної професії, перспективи її здобуття та працевлаштування, пройти психологічне дослідження.

Проблема профвідбору молоді на сучасній науковій основі набуває все більшої актуальності.

Традиційна перевірка лише знань і вмінь абітурієнта по окремих предметах не дозволяє визначити його відношення і можливості до спеціальності, якою він хоче оволодіти. Таким чином, продовжує мати місце дуже неефективна система профвідбору,так як одержувані абітурієнтом на екзаменах оцінки не можуть бути критерієм профпридатності у даному випадку. Як результат: у навчальних закладах щороку до навчання приступає певна частина молоді, професійно непридатної до своєї майбутньої професійної діяльності.

Питання профвідбору достатньо складне. В його основі знаходиться об’єктивне протиріччя між необхідністю прийняття рішення про професійну придатність даного абітурієнта та можливостями одержання при цьому достовірної і надійної інформації.

Тому, перш за все необхідно визначити показники особистості, які підлягають оцінці та методики їх визначення, тобто сформулювати вихідні позиції та предмет оцінки. Методика профвідбору повинна передбачати перевірку схильностей і здібностей які можуть бути передумовою успіху в оволодінні педагогічною чи іншою майстерністю у вузі і надалі - в процесі самостійного вдосконалення своїх знань і вмінь.

Таким чином, визначаючи методику профвідбору на педагогічні чи інші спеціальності, необхідно враховувати пластичність психофізіологічної і психічної організації людини. Недостатньо розвинені спочатку здібності і якості у майбутньому можуть прогресивно розвиватись, що дозволить спеціалісту в цілому успішно працювати по набутій спеціальності. Одночасно, не можна робити кінцевий висновок про професійну придатність абітурієнта до даної спеціальності при наявності лише окремих хоч і важливих професійних якостей.

Тому, повинна бути комплексна оцінка особистості, яка б охоплювала всі головні професійно значимі якості. Такий підхід до діагностики особистості повинен дозволити з найменшою імовірністю помилки прийти до висновку про наявність чи відсутність у неї покликання до даного виду праці.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: