Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку.

Професіоналізація особистості студента, його професійне становлен­ня і професійне зростання як фахівця, формування творчої, духовно ба­гатої особистості з урахуванням її потреб, інтересів, бажань, здібностей є одним із найголовніших завдань сучасної вищої школи.

Шлихи професіоналізації особистості студентів:

1) Формальний шлях(виконання лише тих вимог і правил, які вимагають від студента викладачі, дирекція інституту, акаде­мічна група. Тут вдосконалюється лише показна форма поведін­ки і зовнішній прояв психічної діяльності, які перебувають під контролем. Результатом такої зовнішньозумовленої адаптації до вимог може бути те, що витончений ззовні інтелігент за від­сутності соціального контролю «раптом» поводиться непрофесіонально, наприклад, як аморальна людина. Це відбувається тому, що спричинена психікою поведінка настіль­ки пластична, адаптивна, багатоваріантна, що можуть змінюватися лише зовнішні форми поведінки без зміни її глибинної структури (розуму, по­чуттів, потреб та ін.).

2)Неформальний шлях, коли студент самостійно ставить мету само­вдосконалення, що зачіпає глибинний пласт психіки - потреби, настано­ви, переконання, ідеали, у відповідності з якими повинен зійтися напря­мок фундаментальної навчально-професійної діяльності.

3)Шлях, що пов'язаний із вузькою прагматичною спеціалізацією сту­дента, і шлях підготовки широко освіченого фахівця (залучення його до різноманітних професійних і загальноосвітніх знань, до культури в усій її складності, багатоплановості і суперечливості).

Кожен шлях професіоналізації особистості студента - це засіб, метод вирішення важливих життєвих і майбутніх професійних завдань.

Основні напрями професіоналізації особистості студентів:

1) Особливості навчання у вищій школі вимагають від студента переконструювання всієї його пізнавальної діяльності. Навчальні завдання спрямовані одночасно і на розуміння матеріалу, і на його запам'ятання, і цілеспрямовану актуалізацію при вирішенні навчально-професійних завдань. Через це професіоналізуються всі пізнавальні процеси студен­та, відбувається їхнє спрямування на вирішення професійних завдань. Збагачується словник студента завдяки оволодінню професійним понятійним апаратом.

У студентському віці відбувається становлення і суттєва зміна профе­сійно-важливих складників мисленнєвих характеристик і професійних новоутворень (професійне самовизначення, професійна самосвідомість, професійний аспект «Я-концепції», професійна рефлексія та ін.). Майбутній фахівець із вищою освітою повинен оволодіти не тіль­ки професійними ЗУН, а й виробити вміння самостійно виробляти засоби досягнення поставлених професійних за­вдань.

2)Навчання у ВНЗ повинно орієнтувати студента на розвиток про­фесійних здібностей, творчого потенціалу. Студентський вік до того ж сенситивний для утворення професійних, світоглядних і громадянських якостей, для формування творчих.

Професійної спрямованості набуває також особистість студента. Про­фесійна спрямованість особистості передбачає розуміння і внутрішнє прийняття нею цілей і завдань професійної діяльності, а також співзвуч­них із нею інтересів, настанов, переконань і поглядів.

9. Види діяльності викладача та їх психологічна характеристика.

Викладач ВНЗ виконує такі функції:

• організаторську (керівник, провідник); -інформаційну (носій найновішої інформації); -трансформаційну (перетворення суспільне значущого змісту знань в акт індивідуального пізнання); -орієнтовно-регулятивну (структура знань педагога визначає структурузнань студента); -мобілізуючу(переведення об'єкту виховання у суб'єкт, самовиховання,

саморуху, самоутвердження).

Визначальним і найбільшим за об'ємом компонентом праці викладача є

навчально-педагогічна діяльність. За своїм змістом навчальна робота у

вищому навчальному закладі — це частина цілеспрямованої трудової

діяльності щодо підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, що включає види

конкретних робіт, визначених структурою навчального плану спеціальності.

З навчальною роботою тісно пов'язана навчально-методична діяльність

щодо підготовки навчального процесу, його забезпечення та удосконалення. Праця викладача вищого навчального закладу обов'язково передбачає

організаційно-методичну роботу. Органічною частиною викладацької діяльності є робота щодо виховання студентів (контроль за самостійною роботою студентів, перевірку конспектів, колоквіуми, співбесіди, роботу куратора, виховну роботу в гуртожитках, проведення екскурсій тощо).

Наукова робота.

Компоненти науково-пед. діяльності:

- пізнавальна функція(організація пізнав. діяльності студентів і своєї власної, самоосвіта);- проектувальна функція (планування пед. діяльності, визначення її мети і завдань);- організаторсько –практична (структурування лекцій і семінарських занять, вдосконалення і розробка нових методів);- комунікативна (педагогічна взаємодія у стосунках зы студентами, колегами, керівництвом);- діагностична фукція(використ. психолог-пед. Діагностики для вивчення особистості студента;- естетичний компонент (імідж викладача);- рефлексивний компонент (самопізнання, самооцінка, самоконтроль).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: