Релігія і релігійність. Філософський та соціологічний аспекти вивчення релігійності.

Релігія і релігійність – є семантично спорідненими поняттями.

Відмінність спрацьовує якщо вдаватись до порівняння в контексті бінарності:

· заг./часткове

· зовн./вн.

· Об’єктивне/суб’єутивне

ЗАГАЛЬНЕ/ЧАСТКОВЕ

Релігійність видове поняття роду Релігія.

Бубер: Р.-є завжди позитивною. Р.-є завжди містичною та інтимною.

Мюллер: Р. – це здатність людини вірити.

Тілле: Р-ність – ядро релігії; Р-ність – культивування релігії.

Еліаде: Релігійна людина – та людина, яка може викликати в себе досвід сакрального.

ЗОВН./ВН.

М. Льофічіно: Р-ність – як внутрішнє, природжене людині прагнення до всезагальної релігії;людський розум – відображення божественного розуму.

Єразм: виділяв зовнішню і внутрішню віру. Зовнішня – зміст, внутрішня – совість.

Олліпорт виділяв 2 типи релігійності:

1 зовнішньо орієнтована – суто інструментальна;

2 внутрішньо орієнтована – знаходить мотивацію у релігії як такій. (людина живе своєю вірою).

Для одних релігійність – життєва звичка, для інших – остролихоманковий релігійний стан.

Карл Барт пропонує відмовитись від релігії. Так як вважає, що людина в одкровенні сприймає Бога, саме тому, замість релігії слід вживати слово – одкровення.

ОБ’ЄКТИВНЕ/СУБ’ЄКТИВНЕ

Кант виділяв: історичні релігії (позитивні) – все, що є в релігії – є об’єктивним; істинну релігію; релігя розуму (моральнсні принцими+безсмертя). Налаштованність людини творити добро. Моралізована релігійність.

Фіхте: Релігійність – це мислити і діяти добродійно.

Півоваров виділяв два рівня релігійності:

· Об’ективна р –ність – говорить про те, що всі ми, без винятку, начебто перебуваємо в енергетичному?????

· Суб’єктивна р-ність – прагнення окремої людини до абсолютного???

Тілліх: Релігійність –фундаментальна характеристика людини. Релігя постає як вимір глибини всіх функцій людини. Релігія присутня усюди у формі релігійності.

Висновки:

· В понятті «релігія» слід вбачати видимий, зовнішній аспект, який засвідчується наявність конфесій. Релігійне життя пов’язане з суб’єктом віри, з авторитетом.

· Релігійність слід вбачати внутрішній невидимий аспект в життєдіяльності суб’єта.

Для соціологів «релігійність» належить до операціональних понять. Релігійність є складником поняття релігія. Релігійність – це якісна і кількісна визначеність засвоєння віруючими релігійних уявлень, цінностей, норм, релігійних установок. Ця визначеність демонструє себе у таких показниках:

· Стан релігійності

· Динаміка релігійності

СТАН РЕЛІГІЙНОСТІ:

1 степінь релігійності – показник рівня інтенсивності засвоєння віруючими релігійних ознак.

2 поширення р-ності – показник рівня екстенсивності…

3 характер – показник якості засвоєння віруючими релігійних ознак.

ДИНАМІКА- фіксація переходу релігійності з одного стану в інший.

ПАРАМЕТРИ ДИНАМІКИ РЕЛІГІЙНОСТІ:

· Рефлективність(степінь поглибленості)

· Р. поінформованість віруючими: для христ – знати символи віри, знати основні догмати, вміти виконувати р. обряди. Для мусульман – вміти поводитись з Кораном, хоча зміст можна не знати.

· Мотивація у сприйнятті релігійних цінностей

· Міра пріоритетності релігійних цінностей над світськими

· Включеність у життя громадян

· Інтимність,декларованість – урочисті молебни- це вище пригноблення віри.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: