ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Особливості ранньобуддійського вчення про божество, світ та людину.Буддизм як філософська, етична, релігійно-культова система спирається на брахманістську традицію, головними елементами якої є сансара (принцип перероджень), ідея відплати (карма), праведного шляху (дхарма). Стрижнем буддійського віровчення є його анімістична концепція. Як відомо, в анімістичних побудовах усіх релігій основою є вчення про Бога і душу. Розуміння Бога як безмежного буття, найвищого начала, з якого все виходить і в яке все повертається, не набуло в теології раннього буддизму достатнього обґрунтування. Цим зумовлене твердження про «велике мовчання» Будди, що дало привід навіть оголосити буддизм «атеїстичною релігією». Насправді це не так, оскільки буддизм не уникає віри у надприродне, має своє уявлення про Бога. Недосконалість буддійського вчення про Бога компенсується вченням про людину: всі його аспекти звернуті до людини, її особи, душі, присвячені її спасінню. Буддизм запозичив брахманістичну концепцію безсмертя душі, що відбувається внаслідок переселення її з тіла однієї істоти в іншу. Але він істотно уточнив цю концепцію, стверджуючи, що душа складається з окремих дхарм, які після смерті людини не зникають, а лише втрачають місце в композиції, що існувала, бо ця композиція теж зникає. Буддійська інтерпретація перевтілення душ не відводить Богові ніякої ролі в цьому процесі. Перевтілення відбувається за законами карми, і ніхто, навіть Будда, не може вплинути на нього. Виходячи із сансари, душа людини потрапляє у нірвану. Нірвана — заспокоєння, згасання, стан, за якого, віруючий звільнений від відчуттів, уявлень, свідомості, пристрастей, страждань. Своєрідно вирішує буддійське вчення проблему особистості. Особистість скута надприродною Надособою — Божественним буттям. Людина при цьому – ніщо. Ця концепція відрізняється від християнської, згідно з якою людина — творіння Боже. Вона наділена свободою вибору і відповідальна перед Богом. Бог створив її подібною до себе. Спасіння її — не в розчиненні в Богові, а в прилученні до нього. Особливі комбінації дхарм становлять п'ять частин душі: 1) чуттєве буття, фізіологічне існування людського організму; 2) наслідки зіткнення людини з оточуючим світом; 3) вольові імпульси, породжені вимогами карми; 4) перехід діяльності душі у сферу моралі; 5) свідомість людини. Сукупність скандх утворює душу людини — атман. Атман і є людиною, її «Я».
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|