ПОЗА, ЖЕСТИ Й МІМІКА

Поза, жести, міміка - приналежність індивідуального стилю. Ці елементи кінетичної системи спілкування діють на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу на змісті інформації, що надходить по слуховому каналі, підвищують емоційність і тим самим сприяють кращому засвоєнню висловлених думок. На думку психологів, мовлення на 25% сприймається зоровим шляхом.

Оратор повинен домогтися відчуття стійкості, рівноваги, легкості, рухливості й природності на трибуні, перед аудиторією. Вид людини, що тривалий час коштує нерухомо, стомлює слухачів. Під час тривалої доповіді досвідчений оратор міняє позу. Крок уперед у потрібний момент підсилює значимість того або іншого моменту мовлення, допомагає зосередити на ньому увага. Відступаючи назад, оратор як би дає аудиторії можливість "відпочити" і потім переходить до іншого положення мовлення. Разом з тим, не треба расхаживать, рухатися в сторони під час виступу.

ЖЕСТИ ОРАТОРА

В ораторському мистецтві використовуються:

1. Ритмічні жести. Вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення й прискорення мовлення, місце пауз.

2. Емоційні. Вони передають відтінки почуттів (стислий кулак, овальний рух руки й ін.).

3. Вказівні. Їх рекомендується використовувати в дуже рідких випадках, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати.

4. Образотворчі. Вони наочно представляють предмет, показують його (наприклад, кручені сходи).

5. Символічні. Вони несуть певну інформацію. До цієї групи ставляться жест категоричності, жест протиставлення, жест роз'єднання, жест узагальнення, жест об'єднання.

Звичайно ж ораторові необхідно дотримувати певних правил жестикуляції, адже один неправильний рух або неправильно зрозумілий аудиторією жест, може нашкодити ораторові.

1. Жести повинні бути мимовільні. Оратор повинен прибігати до жесту в міру відчуття потреби в ньому.

2. Жестикуляція не повинна бути безперервної. Не слід жестикулювати руками протягом всього мовлення. Не кожна фраза має потребу в підкресленні жестом.

3. Потрібно навчитися керувати жестами. Необхідно пам'ятати, що жестикуляція - елемент рівноваги всієї пози. Ніколи жест не повинен відставати від підкріплюваного їм слова.

4. Внесення розмаїтість у жестикуляцію. Не можна користуватися не перебираючи тим самим жестом у всіх випадках, коли потрібно додати словам виразність.

5. Жести повинні відповідати своєму призначенню. Їхня кількість і інтенсивність повинні відповідати характеру мовлення й аудиторії.

Таким чином, краща риса в зовнішньому вигляді оратора - коректність. У правильній позі сполучаються невимушеність постави й легкість рухів. Жести - це будь-які рухи, що підсилюють враження від висловлюваних ідей. Жестикуляція руками, хоча її можна класифікувати відповідно до призначення (виразна, описова, указующая, наслідувальна), насправді може виявитися різноманітної нескінченно. При належному застосуванні жести, що завжди мимоволі виникають, але поддающиеся контролю, являють собою прояву настроїв і думок оратора.

Ознаки аудиторії

Існує три групи характеристик аудиторії. Перша з них — формально-ситуативна, яку становлять такі ознаки, як місце проведення зустрічі оратора з аудиторією (зала, окрема чи прохідна кімната, ресторан, польовий стан, майдан тощо), розмір аудиторії (як за кількістю слухачів, так і за площею приміщення), умови спілкування, час виступу і багато інших формально-ситуативних показників, від яких часто залежать особливості та результат промови. Дійсно, саме ці ознаки з початку промови вже змінюють динаміку діяльності оратора. Те, що він підготував, наприклад, для розмови з аудиторією в 400 слухачів, зовсім не так прозвучить для 7 слухачів, аргументи на майдані і в лекційній залі також будуть іншими і т. ін.
Другу групу складають соціально-демографічні характеристики слухачів: соціальний статус, рівень освіти і культури, професійна характеристика, матеріальне становище, соціальне походження, стать, вік тощо. Ці дані допоможуть зорієнтуватися в потребах і інтересах аудиторії, у настрої людей, підготувати їх до сприйняття інформації.
Третю групу становлять суто психологічні характеристики людей. Щоб орієнтуватися в них, оратору необхідна сукупність знань про психічні процеси (пізнавальні, вольові, емоційні); психічні стани (бадьорість чи пригніченість, працездатність чи втома, зосередженість чи розсіяність); психічні властивості особистості (спрямованість, темперамент, характер, здібності); психічні утворення, надбання (знання, навички, уміння, звички).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: