Вікова динаміка формування компонентів навчальної діяльності

Психологічні принципи формування навчальної діяльності

Навчальна діяльність, як і будь-яке психічне новоутворення, є результатом засвоєння й трансформації соціального досвіду людського індивіда. Умови для розгорнутого формування та здійснення її створюються лише в школі, де учіння як основний психологічний інструмент пізнавального розвитку людини стає предметом спеціальних формуючих впливів педагога, об'єктом діяльності саморозвитку учня. У школі дітям систематизовано подаються основи наук, які містять основні способи людського пізнавання. Вони закладають основи наукового світогляду учнів, забезпечують їх повноцінну інтелектуальну активність.

Основним завданням початкової школи є формування в учнів цілісної та повноцінної структури навчальної діяльності. Провідна мета й головний результат такої діяльності є засвоєння наукових понять і відповідних умінь оперування ними. Саме такі наукові поняття, закони науки й пов'язані з ними загальні способи розв'язування практичних завдань складають основний зміст навчальної діяльності сучасної загальноосвітньої школи.

Формування навчальної діяльності відбувається ефективно за умови дотримання певних принципів:

□ Викладання в молодшій школі повинно з самого початку будуватися як процес розгорнутого знайомлення дітей з відповідними навчальними діями, діями оцінки й контролю, які необхідні для того, щоб опанувати загальним прин-

3. Покомпонентнип аналіз навчальної діяльності

ципом розв'язування завдань певного типу. Таким чином сама навчальна діяльність стає для учня предметом усвідомлення аналізу й відпрацювання. Від учня за таких умов слід вимагати усвідомлення смислу навчальної ситуації та послідовного відтворювання всіх необхідних дій.

□ В процесі демонстрації послідовності навчальних дій необхідно звертати увагу на ті, які потрібно виконувати в предметному плані у зовнішньомовленнєвому або у розумовому плані. Важливо створювати умови для того, щоб предметні дії поступово набували розумової форми, контролювати достатність їхньої узагальненості, засвоєності та повноти, оскільки більшість помилок навчальної діяльності пов'язана або з неповнотою її структурних компонентів, або з їх недостатньою відпрацьованістю.

П Особливу увагу при формуванні навчальних дій слід надавати діям моделювання, які дають змогу виділити й зобразити основні характеристики предмета вивчання. Без таких дій неможливо коротко записати умови задачі, скорочено відтворити певний текст, скласти план прочитаного оповідання чи виділити в ньому головну думку. Засобами моделювання можуть виступати графічні схеми, формули з літер алфавіту, які у схематичній та узагальненій формах відтворюють зв'язки окремих частин тексту, відношення величин задачі.

О Вміння самостійно ставити перед собою навчальне завдання, тобто зрозуміти сутнісні зв'язки й відношення предмета, який вивчається, виникає в учня, якщо викладач цілеспрямовано залучає його до навчальних ситуацій, орієнтуючи на пошук і усвідомлення загального способу розв'язування задач певного класу. У межах конкретної навчальної ситуації таке вміння проявляється в тому, що коли дитина одержує ряд конкретних задач, то вона, перш за все, не береться розв'язувати їх усі, а прагне знайти загальний спосіб розв'язування їх на прикладі одної чи двох задач, які стають для неї об'єктом теоретичного розгляду загальних зв'язків і відношень.

□ Необхідно навчити учня виділяти у власній навчальній роботі її компоненти, тобто розв'язувані навчальні задачі,

РОЗДІЛ З

ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

навчальні дії, які виконуються або які необхідно виконати для того, щоб одержати потрібний результат.

Виділені в психолого-педагогічній літературі численні вправи й запитання сприяють перетворюванню діяльності учіння у предмет засвоювання учня. Наведемо кілька алгоритмів запитань, що сприяють формуванню повноцінної навчальної діяльності, якими можуть користуватися педагоги, батьки та учні в роботі по формуванню навчальної діяльності. Наприклад, учневі можна запропонувати такі завдання:

1. Спробуй відповісти:

а) що в твоїй навчальній роботі буде результатом;

б) яким способом ти передбачаєш його досягнути;

в) чи є інші способи досягнення цього самого результату;

г) зістав ці способи між собою й вибери найефективніший.

2. Визнач завдання власної навчальної роботи. => Вибери спосіб дій, який їй відповідає. => Зміни умови завдання й подивися як зміниться спосіб відповідних дій.

3. Визнач етапи своєї навчальної роботи: постановка завдань, вибір способу дій, виконання дій самооцінки й самоконтролю. => Запиши графічно у вигляді схеми чи умовних позначень її послідовність. => Виконай самостійно й послідовно етапи роботи на матеріалі конкретного завдання.

4. Сплануй свою навчальну роботу: визнач те, що є більш віддаленим завданням й що — ближчим. => Які дії необхідні для розв'язування цих завдань. => Назви послідовно першу, другу й третю дії (або третю, другу й першу). => Виріши, скільки часу необхідно на кожний етап роботи. => Який етап є суб'єктивно найважчим, а які — легкими. => Які дії відпрацьовано краще, а які потребують доопрацювання.

5. Переглянь на основі аналізу власних індивідуальних можливостей хід виконання своєї роботи, перевіряй себе на кожному етапі, користуючись наведеними схемами.

Сформованість компонентів навчальної діяльності проявляється в тому, що, опинившись перед необхідністю розв'язання задачі, учень може "розумово програти" будову необхідної самостійної діяльності з її розв'язання спочатку на рівні загального способу, а потім і конкретних дій і вже

3. Покомпонентний аналіз навчальної діяльності

після того послідовно відтворити на практиці увесь необхідний алгоритм навчальних дій, супроводжуючи його діями самоконтролю та самооцінювання.

Вікові особливості становлення компонентів навчальної діяльності

\

Структура та сформованість окремих компонентів вікової динаміки навчальної діяльності дуже різняться в межах різних вікових періодів. Так, навчальна діяльність учнів молодших і середніх класів має різне співвідношення предметних, знакових і розумових компонентів дій, що входять до складу операційного компонента навчальної діяльності.

Для молодшого шкільного віку (6—10 років) характерне активне засвоювання змісту й загальних способів розв'язування певного класу задач. Навчальні задачі поки що ставить, планує й розгортає учитель, а учень у таких умовах опановує під керівництвом педагога основи моделювання, розрізняння об'єкта та знака як його замінника; засвоює важливі вміння переходити від предмета до моделі й навпаки. У цей час складаються сприятливі психолого-ледагогічні умови для переходу операцій предметних дій у внутрішній план через їх мовленнєве усвідомлення. Молодший учень активно опановує найпростіші форми самоконтролю: контроль за результатом, або підсумковий контроль, та поточний, або покроковий. Дія оцінки у цьому віці за традиційних умов навчання є точною копією оцінки педагога, її буквальним відтворенням. У результаті целеспрямованого формування, починаючи з 2—3-го класу, можуть бути розвинуті як ретроспективна, так і прогностична форми самооцінювання учнів.

Для середнього шкільного віку (11 — 14 років) характерним є опановування самостійною постановкою навчальних задач, усвідомлення власної діяльності, її компонентів та операцій. При цьому відбувається переважне "згортання" (автоматизація) предметних операцій та їх модельно-графічних зображень. Разом з тим активно виникають і "розгортаються" моделі, які фіксують особливості власної

РОЗДІЛ З ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

навчальної діяльності підлітка. У цьому віці стає можливим опанування й всіма формами самоконтролю (підсумковим, поточним і плануючим), а це, у свою чергу, виступає основою формування систем особистісної саморегуляції учня. Закінчується формування дії оцінки, яке, зважаючи на провідну роль для підліткового віку діяльності спілкування, відбувається особливо ефективно в процесах сумісно організованої навчальної діяльності та з використанням у її межах взаємоконтролю й взаємооцінювання учнями один одного. У старшому шкільному віці для учнів типове уміння самостійно ставити навчальні задачі, висувати гіпотези та планувати способи їх розв'язування та доведення. Учень вчиться самостійно здобувати наукові факти й оперувати ними, тобто аналізувати, узагальнювати й пояснювати їх. При цьому відбувається активне формування навчальних дій, необхідних для дослідницького пошуку за типом експерименту: побудова моделей, необхідних для усвідомлення дослідницького завдання, перетворювання моделей поза їх співвіднесенням з реальним об'єктом, виділяння закономірностей досліджуваного явища та перенесення їх на реальний об'єкт. Учні старших класів використовують всі види контролю, що дає їм можливість перейти до складних форм саморегуляції. Таким чином, у старшому шкільному віці вже повноцінно сформовані всі інформаційно-операційні структури: аналіз завдань і самостійна постановка навчальних задач, висування припущень-гіпотез (як основа планування і здійснення необхідної послідовності навчальних операцій), дії оцінки та контролю. Особливо важливою є сформо-ваність регуляційного компонента навчальної діяльності, оскільки на його основі формується особистісна й соціальна саморегуляція, яка є одним із універсальних психологічних механізмів існування особистості. Відомо також, що саморегуляція є невідривною від потребо-мотиваційної сфери людського індивіда. Саморегуляція в навчанні дає можливість учневі усвідомлювати цілі й завдання навчальної діяльності, забезпечує здатність створювати загальний план виконання певних навчальних дій з урахуванням умов їх виконання, забезпечує безпосереднє виконання окремих операцій і дій тощо.

Рівневі орієнтири стану розвитку й ходу формування навчальної діяльності учнів

Таблиця 7

РОЗДІЛ З

ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Отже, процес учіння відбувається в єдності мотиваційної, операційної й інформаційної підсистем навчальної діяльності. Сформованість компонентів навчальної діяльності забезпечує ефективність процесу навчання. У сформованому вигляді навчальна діяльність, у свою чергу, стає основою вироблення людиною індивідуального стилю здійснювання інших видів діяльності.

Для діагностики рівня розвитку в дітей навчальної діяльності та її окремих компонентів використовують нормативно-виконавську діяльність, зорієнтовану на розв'язування навчальних задач. Орієнтовні рівневі характеристики її основних показників представлено в табл. 7.

Психологічну основу діагностики становить оцінка способу розв'язування (конкретний для даної задачі або загальний принцип розв'язування), своєрідності засвоювання нових умінь, здатності до самостійної постановки задач учнем, а також швидкість обробляння ним навчальної інформації та приймання ефективного рішення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: