ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Захищеність і комфортПраця, особливо в стабільних в економічному відношенні і тих, які мають високий соціальний статус, колективах, дає працівникам відчуття матеріальної і соціальної захищеності. Таке саме відчуття дає і належність до певних соціальних інституцій - профспілки, впливової політичної партії і т.д. Посудіть самі: одна справа, коли вам самому необхідно відстоювати соціальну справедливість, а інша -коли вас захищає організація через засоби масової інформації чи, наприклад, судові органи. Тільки одна думка про те, що ви працюєте в доброзичливому колективі, здатному вас захистити, прийти на поміч, створює психофізіологічне почуття комфортності, що ви є часткою великого, сильного, гармонійного цілого. І, звичайно, ви не захочете втрачати таку роботу, постійно будете підтримувати свій робочий тонус і свою репутацію. Соціальний статус До деякої міри соціальний статус є мірилом вашого успіху в житті, реалізації ваших потенційних можливостей. Це також перехід вашої праці на вищий рівень визнання суспільством. Залежно від того, як розвивалось суспільство, які моральні цінності були на той час провідними, змінювалась і престижність професій. Був час, коли престижною у нас була професія інженера. У зв'язку з надмірним випуском фахівців і низькою платнею престижність цієї професії знизилася. У даному випадку необхідно відокремити офіційний соціальний статус, який пов'язаний із престижністю професії, від неофіційного (побутового, вуличного) соціального статусу. Перший поєднують із поняттям престижності, другий - із поняттям привабливості професії. Отже, професія інженера була престижною, бо вказувала на ваш інтелектуальний рівень і потенційні можливості, але не привабливою, бо давала низькі заробітки і знижувала можливість службового просування. Останнім часом у зв'язку з реорганізацією суспільства високий соціальний статус мають професії економіста, політолога, менеджера, юриста, психолога... Як бачимо, соціальний статус мотивує до праці, бо це ваша візитна картка, повага і ставлення до вас оточуючих. Чи мотивують до праці професії із так званим низьким соціальним статусом? Ми не випадково висловились: із так званим статусом. Адже тут присутня зворотна детермінація: якщо ви кваліфіковано і ретельно виконуєте свою роботу, то ваш статус буде завжди високим. Не раз доводилося спостерігати на заводі, коли генеральний директор по-дружньому просив висококваліфікованого робітника попрацювати зайвий день, аби виконати замовлення. І тут же поруч як на порожнє місце дивився на посереднього інженера. Можна зустріти бармена в кав'ярні чи шевця у взуттєвому кіоску, які є «професорами» своєї справи. Хіба можна сказати, що соціальний статус цих людей у наших очах низький? Зробимо висновок, що соціальний статус мотивує нас до праці, але і ми своєю працею «зводимо» собі соціальний статус. Служіння іншому Цей мотив наводять представники таких професій, як викладачі, лікарі, обслуговуючий персонал. Взагалі-то будь-яка праця є служінням іншому. Тільки річ у тім, чи стикаєшся ти безпосередньо з тим іншим, чи ні. Наприклад, якщо хірург врятував життя людині, чи пожежний вихопив із полум'я немовля - вони відчувають благородство і необхідність їхньої праці. Вдячність конкретних людей, громадська оцінка вчинків чи праці мотивують до якіснішого виконання своїх обов'язків. Якщо ж робітник за верстатом випускає якусь річ, необхідну в побуті, то він конкретно не бачить свого споживача. Налагодження зворотного зв'язку «товаровиробник - споживач» допоможе «відкрити очі» щодо служіння іншому, сформувати мотивацію до праці за цим параметром. Близьким за своєю психологічною сутністю до мотиву «служіння іншому» є мотив аффіліації. Служити іншому (добросовісно працювати) можна також через страх або задля грошей. А мотив аффіліації виступає як скерованість особистості, домінуюча риса, що регулює поведінку, а отже, і діяльність. Мотив аффіліації Цей мотив виявляється як прагнення людини налагодити добрі, емоційно позитивні взаємини з людьми. Внутрішньо чи психологічно він виступає у вигляді почуття прив'язаності, вірності, а зовнішньо - в товариськості, у прагненні співробітничати з іншими людьми, постійно бути разом з ними. Любов до людей - найвищий духовний вияв даного мотиву. Мотив влади Цей мотив стисло можна визначити як стале і яскраво виражене прагнення людини мати владу над іншими людьми. Г. Маррей дав таке визначення цьому мотиву: мотив влади - це схильність керувати соціальним оточенням, у тому числі людьми, впливати на поведінку інших людей різноманітними способами, включаючи переконання, примус, навіювання, стимулювання, заборону і т.д., спонукання інших діяти відповідно до своїх інтересів і потреб; домагатися їхньої прихильності, співробітництва; доводити свою правоту, відстоювати власну думку... визначати норми і правила поведінки; приймати за інших рішення, які зобов'язують їх діяти певним чином; умовляти, відмовляти, карати, причаровувати, привертати до себе увагу, мати послідовників. Інший дослідник мотивації влади, Д. Верофф, психологічно уточнив визначення даного явища таким чином: під мотивацією влади розуміється прагнення і здатність отримувати задоволення від контролю над іншими людьми. Вперше мотив влади як прагнення переваги одних людей над іншими привернув до себе увагу неофрейдистів. А. Адлер, учень 3. Фрей-да, вважав, що прагнення до вищості, досконалості й соціальної влади компенсує природні недоліки людей, які відчувають так званий комплекс неповноцінності. Мотив - заздрість Якщо мотив влади більшою чи меншою мірою усвідомлюється особистістю, то мотив-заздрість усвідомлюється не повністю, або ж може бути неусвідомлюваним, залежно від аналітичних задатків самого індивіда. Цей мотив54 можна охарактеризувати як малоусвідомлюване чи неусвідомлюване прагнення досягнути чогось більшого в духовному, інтелектуальному, статусному, матеріальному і т.д. розумінні при одночасному усвідомленні (або ж на рівні інтуїції) неможливості цього досягнути через зовнішні перешкоди або відсутність внутрішніх психічних чи фізіологічних даних (волі, інтелекту, шляхетності, вроди, сили, зросту тощо). Цей мотив маловивчений, але насправді є значним регулятором поведінки, діяльності, праці індивіда. Розкритий він в основному в художній літературі, оскільки є поштовхом до асоціальної, агресивної, нещирої поведінки людей. Ось один із прикладів55. Хай честолюбство, честь і гордість Із кожного фонтаном б'є. І словом злим, неблагородним Хай ближній ближнього не вб'є. Є вдосталь місця, вдосталь діла І вдосталь слави на землі. Та щоб душа не заніміла, Не будьте заздрісні і злі! Мотив слави Одним із неусвідомлюваних чи малоусвідомлюваних мотивів є мотив слави56 як отримання задоволення від наочного бачення і більшою чи меншою мірою усвідомлення того, що ти є предметом поклоніння, маєш здатність безпосередньо чи опосередковано керувати емоціями, почуттями, думками людей. Навіть Т. Шевченко у вірші «Доля» писав: «Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава - заповідь моя». 54 Визначення наше. -Авт. 55 Віктор Лозниця з кн. Лозниця В. Кревність / Чередин В. На крилах черво 56 Визначення наше. - Авт. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|