Проаналізуйте природу людських здібностей. Задатки як природні передумови здібностей. 2 страница

З»єднані попарно: мислення – почуття, відчуття – інтуїція. Усередині кожної пари таких функцій тільки одна може домінувати в кожен окремий момент часу. Подібна домінуюча функція у поєднанні з тією або іншою психологічною спрямованістю (інтроверсія-екстраверсія) утворює вісім психологічних типів (наприклад, екстравертний розумовий тип, або інтровертний інтуїтивний тип).

Також Юнг описує і статеві відмінності у розвитку осн-х функцій. Так, у чоловіків частіше зустрічаються свідомі мислення та відчуття, а почуття та інтуїція – у жінок

5. Психодіагностика (від греч. psyche - душа і diagnosis - розпізнавання, визначення) - технологічний процес постановки психологічного діагнозу. Включає розробку вимог до вимірювальних інструментів, конструювання і апробацію методик, вироблення правил обстеження, обробку і інтерпретацію результатів.

Поняття «психодіагностика» ввів в 1921р. Г.Роршах. Але як спеціальну дисципліну психології психодіагностику почали виокремлювати ще на початку XX ст. чотири найбільш важливіших джерела виникнення та розвитку психодіагностики: експериментальна психологія, диференційна психологія, прикладна психологія та тестологія.

Мета психодіагностики – це створення умов для проведення змістовної діагностико-розвивальної роботи, надання рекомендацій, проведення психокорекційних заходів.

Завдання та функції психологічної служби підприємства обу-мовлюють її роботу в двох основних напрямках:-сприяння розв'язанню проблем, які безпосередньо пов'я-зані з виробничою діяльністю: удосконалення структури, форм і методів управління; стабілізації кадрів; оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі (профорієнтація і профвідбір, атестація працівників і оптимізація робочих місць, забезпечення планів соціального розвитку колективу, стабілізація соціально-психологічного,психологічного клімату, питання, пов'язані з новими формами організації праці в умовах динамічної економічної системи);-на рівні окремої особистості (на цьому рівні розв'язуються задачі, пов'язані з організацією робочого місця, з оптимізацією психофізіологічного стану, з різноманітними психологічними проблемами окремих працівників в колективі).Діяльність психолога на всіх цих рівнях може здійснюватися у вигляді індивідуального або управлінського консультування, психокорекції та психодіагностики, психологічної просвіти, яка може реалізовуватися у вигляді навчання та розробки рекомендацій.

Білет 6

1. Розкрийте поняття діяльності, її структуру, цілі, мотиви, способи здійснення. Покажіть роль умінь, навичок як компонентів діяльності.

2. Дайте характеристику теоретичного і практичного мислення та їх підвидів: понятійного, образного, наочно-образного, предметно-дійового. Наведіть приклади.

4. Як розуміють “стиль життя” у диференціальній психології? Розкрийте основні результати досліджень цієї проблеми

5. Наочне наведення показників психологічних досліджень, його роль. Графічні зображення показників, етапи та правила побудови графіків

1. Діяльність – це специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення оточуючого світу. Включаючи себе та умови існування. Діяльність включає мету, засоби, результат і сам процес. Діяльність включає дії і операції як складові, які співвідносяться з потребами, мотивами і цілями. Мета — це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти в своїй діяльності. Цілі залежать від ролей, які виконує людина, суспільних доручень, від її розвитку та індивідуальних особливостей. Цілі бувають близькі та віддалені. Мотив - це внутрішній рушій, що спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов'язані з її органічними та культурними потребами, в яких людина відчуває необхідність. Потреби породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об'єкти з метою пізнати і опанувати їх. Структура діяльності (ієрархічна): 1)психофізіологічні функції – це фізіологічне забезпечення нервових процесів, передумова діяльності. 2) операція – це спосіб здійснення дій. Операція залежить від умов діяльності. 3) дія – частина діяльності, що має усвідомлену мету. Вона може виділитися і стати новою діяльністю.Психомоторна дія - в якій об’єднується чуттєві та моторні компоненти.

4) Види діяльності: Спілкування – обмін інформацією між людьми, які спілкуються з метою встановлення взаєморозуміння. Гра - це такий вид діяльності, продуктом якої є сам її процес. Вона впливає на фізичний розвиток, розвиток психічних якостей. Провіднй вид діяльності у дітей дошкільного віку. Учіння – це цілеспрямований процес отримання знань, умінь та навичок для наступного застосування в практиці. Праця – процес створення і вдосконалення знарядь праці, що є фактором підвищення продуктивності праці, розвитку науки і творчості. Компоненти діяльності: Уміння – це засвоєний спосіб успішного виконання діяльності. Опирається на мислення, проявляється у вправності виконання дій. Навички – автоматизовані дії. Які здійснюються без участі свідомості, мають фізіологічну основу (динамічний стереотип – це певна система нервових зв’язків, сформована прижиттєво, у якій кожний попередній елемент дії є сигналом для наступного. Звичка – це потреба у певній дії або навичка, що стала звичкою.

2.. Види теоретичне і практичне. Теоретичне 1) понятійне мислення - це таке мислення, здійснюючи яке людина в процесі розв?язування завдання звертається до понять, виконує дії в розумі, безпосередньо не маючи справи з досвідом, одержуваним за допомогою органів відчуттів. Людина обговорює та шукає розв?язок задачі з початку і до кінця у розумі, користуючись одержаними іншими людьми готовими знаннями, які виражені в понятійній формі, у судженнях, умовиводах.. 2)образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріалом, який тут використовує людина для розв?язування задачі, постають не поняття, судження чи умовивід, а образи. Вони або безпосередньо дістаються з пам?яті або творчо відтворюються уявленням, чи навіть уявою.

Практичне 1) наочно-образного - полягає в тому, що розумовий процес в ньому безпосередньо пов?язаний зі сприйняттям мислячою людиною оточуючої дійсності та без нього здійснюватись не може. Дана форма мислення найбільш повно і розгорнуто представлена у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, а у дорослих - серед людей, зайнятих практичною роботою. 2) наочно-дійове. Його особливість полягає в тому, що сам процес мислення являє собою практичну перетворювальну діяльність, котра здійснюється людиною з реальними предметами. Основною умовою розв?язування задачі в даному випадку являються правильні дії з відповідними предметами. Цей вид мислення поширений у людей, зайнятих реальною виробничою працею, результатом якої є створення конкретного матеріального продукту.

3. О. М. Леонтьев ввів поняття «провідний вид діяльності», який визначає характер функціонування і розвитку психіки дитини, а згодом – формування особистості. Провідна діяльність домінує на певному етапі розвитку особистості й забирає більшу частину часу., підпровідною діяльністю розуміється «така діяльність, розвиток якої зумовлює найголовніші зміни у психічних процесах і психологічних особливостях особистості дитини на даній стадії», діяльність, усередині якої розвиваються психічні процеси, що готують дитину до переходу на нові, вищі ступені розвитку. Він виокремлює три основних ознаки провідної діяльності: по-перше, це така діяльність, у формі якої виникають і всередині якої диференціюються інші, нові види діяльності; по-друге, в якій формуються і перебудовуються часткові психічні процеси; по-третє, від якої безпосередньо залежать основні психологічні зміни в особистості дитини, що спостерігаються на даний момент її розвитку.

Основні види діяльності: для дитини – гра та учіння, а для дорослої людини – учіння й праця; тобто на кожному віковому етапі превалює певний вид діяльності. В дошкільному віці провідним видом діяльності є гра; в молодшому шкільному віці – навчальна діяльність, тобто учіння; в середньому і старшому шкільному віці, безперечно, домінує учіння, але зостається гра і виникає праця, змінюється мотивація учіння. Психологічне новоутворення — це:— по-перше, психічні і соціальні зміни, що виникають на даному ступені розвитку і визначають свідомість дитини, його відношення до середовища, внутрішнє і зовнішнє життя, хід розвитку в даний період;— по-друге, новоутворення — узагальнений результат цих змін, всього психічного розвитку дитини у відповідний період, який стає початковим для формування психічних процесів і особи дитини наступного віку.

Кожен віковий період характеризується специфічним для нього психологічним новоутворенням, яке є таким, що веде для всього процесу розвитку і при цьому характеризує перебудову всієї особи дитини на новій основі. На думку Л.С. Виготського, воно виступає «основним критерієм ділення дитячого розвитку на окремі віки». Під новоутвореннями слід розуміти широкий спектр психічних явищ від психічних процесів (наприклад, наочно-дієве мислення в ранньому дитинстві) до окремих властивостей особи (скажімо, рефлексія в підлітковому віці).Значущість поняття «Психологічне новоутворення» полягає в тому, що поява принципово нових психічних характеристик істотним чином міняє психологічну картину віку. Для батьків і педагогів нове в поведінці дитини нерідко здається проявом упертості або капризів.

4. Стиль життя – унікальне з'єднання рис, способів поведінки і звичок, що визначають неповторну картину існування людини (за А. Адлером). Стиль життя визначається проблемою (дефектом, вадою), в результаті якого виникає мета, яка веде до появи властивого людині індивідуального способу життя і дозволяє звільнитися від почуття неповноцінності.

Стиль життя присутній завжди, але проявляється лише при зіткненні людини з життєвими проблемами. Це обумовлено тим, що формується він в дитинстві під впливом пережитих труднощів і грунтується на прагненні до мети, остаточно закріплюючись до 4-5 років. А доросле життя людини, на думку Адлера, лише фіксує і зберігає стиль життя, і тому дає можливість передбачати людську поведінку. Стиль життя включає в себе психологічні якості, що розташовуються на трьох рівнях індивідуальності: це індивідуальна характеристика (дефект), духовно-світоглядна (мета) і засіб, завдяки якому ця мета досягається (предметно-змістовна характеристика). Стиль стійкий і проявляється у вирішенні людиною основних життєвих завдань.

АДЛЕР: стиль життя («життєвий план» спочатку) - комплекс поведінкової активності, що включає в себе унікальне поєднання рис, способів поведінки, звичок, які взяті у сукупності, і визначають неповторну картину існування індивіда.В основі стилів життя лежать поняття неповноцінності і компенсації (у дитинстві всі вважають себе неповноцінними, а поведінка, спрямована на подолання неповноцінності, стає стилем життя). Він вважає, що стиль життя закріплюється у віці 4-5 р. і майже не піддається змінам, стає стрижнем поведінки в майбутньому.Типи особистостей, обумовлені стилями життя: управляючий, такий, що бере, уникаючий, соціально-корисний.

БЕРН: Вводить поняття сценарію – це життєвий план, що поступово розгортається, і форм-ся в ранньому дит-ві під впливом батьків. Говорить про життєвий план і життєвий сценарій, розмежовує поняття життєвого шляху і життєвого сценарію. Життєвий шлях – це те, що відбув-ся насправді. Життєві шляхи змішуються і призводять до різних типів долі: сценарний, не сценарний, незалежний.Стилі життя: МАНІПУЛЯТОР: хар-ні брехливість, апатія до життя, контроль, прислужливість по відношенню до оточуючих, до життя ставиться як до боротьби за виживання, потребнісне кохання, фальш.АКТУАЛІЗАТОР: чесність, виразність, щирість, інтерес, повнота життя, внутрішня свобода, довіра, битійне кохання.

5.. Графічний метод - це метод умовних зображень статистичних даних за допомогою фігур, ліній, крапок і різноманітних символічних образів. Правильно побудовані графіки є наглядними, приваблюють до себе увагу, є виразними і запам'ятовуються. Вони широко використовуються в пропагандиській і агітаційній роботі. Основними елементами графіка є: поле графіка, геометричні знаки, масштабні орієнтири і експлікація графіка. Поле графіка - це простір, на якому розміщені ті геометричні фігури, які утворюють графік. Геометричні знаки чи образи - це багатообразні знаки за допомогою яких зображують статистичні величини (крапки, прямі лінії, квадрати, прямокутники, рисунки, ескізи і т.д.). знаки становлять основу графіка, це його мова. Вибір знака залежить від того, що необхідно показати. Масштабні орієнтири - це масштаб, масштабні шкали і масштабні знаки. Масштаб - це умовна міра переводу числової величини в графіку і навпаки. Масштаб повинен біти таким, щоб необхідні дані помістились на графіку. Масштабна шкала - це лінія, що розділена на відрізки крапками і відрізки між двома з'єднаними крапками (графічні інтервали) строго пропорційні розмірам і періодам часу зображеним на графіку даних. Масштабні знаки - це еталони величини, що зображуються на графіку у вигляді графічних знаків: квадратів, кіл, рисунків і т.д. Ними користуються для порівняння графічних знаків із знаком-еталоном. Експлікація графіка - це пояснення, які розкривають суть графіка: заголовок графіка, одиниці виміру, умовні пояснення. Вони можуть бути розміщені на полі графіка, або в формі умовних позначень за межами поля графіка. Заголовок має бути коротким/

Правила та етапи графічного зображення: 1.Наявність осей абсцис та ординат 2.визначення назв осей 3.наявність точки відліку «0» 4.наявність точки динаміки розвитку (кінцевої) 5.Обирання масштабу 6.Наявність найвищої та найнижчої точки 7.при наведенні показників за допомогою кривої, кожна точка на шкалі відповідає точці емпіричної величини 8.при унаочнені діаграмою точка емпіричної величини на стовпчику знаходиться на вершині стовпчика,що співпадає з величиною на шкалі. 9.кожен малюнок повинен мати свою нумерацію. 10.Таблиці та малюнки також повинні мати нумерацію (чітко та лаконічно сформульовану) Назва таблиці над таблицею Назва малюнка під малюнком Нумеруються таблиці у верхньому правому куті 11.У деяких випадках унаочнення потребує додаткової осі (дод. Осі повинні бути чітко відмежовані від основної осі,відображати динаміку)

Білет 7

1. Розкрийте методи активізації пам’яті. Які мнемонічні прийоми ви знаєте? Дайте рекомендації батькам і вчителям по розвитку пам’яті дітей.

2. Розкрийте поняття акцентуації характеру. Порівняйте типи акцентуації.

3. Проаналізуйте історію створення різних схем періодизації психічного розвитку. Вкажіть, що є дійсними критеріями для визначення основних періодів індивідуального психічного розвику. Наведіть прийняту у вітчизняній віковій психології періодизацію психічного розвитку дітей

4. Визначення індивідуального стилю діяльності у широкому та вузькому розумінні. Які дослідники займалися цією проблемою? Її значення для диференціальної психології

1.. Пам'ять – це форма психічного відображення дійсності, що полягає у закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду. Умовами успішного запам'ятовування є: — багаторазове, розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень; — розбивка матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;— розуміння матеріалу. Правила: запам’ятовувати треба в доброму настрої й на «свіжу голову», коли ще не настала втома; під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом; слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділяючи опорні сигнали («вузлики на пам'ять»); потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті. Мнемоніка - прийоми керування пам'яттю. Найпоширенішим при­йомом є вже згадуване використання міток або предметів як ознак для пригадування. Сприйнявши ці знаки, людина згадує зміст того, що з ними пов'язане. Іншим поширеним мнемонічним прийомом є групування матеріалу для його запам'ятовування. За допомогою групувань легше запам'я­товувати, зокрема, телефонні номери. Наприклад, 2-98-71-23 запам'ятати складніше, ніж 2-987-123. Одним з найвідоміших мнемонічних прийомів є метод розміщення. Його суть у тому, що матеріал, який запам'ятовують, розбивають на частини, які потім розташовують у різних місцях образу якого-небудь приміщення або добре знайомої вулиці. Скеровуючи потім думку за звичним маршрутом, вулицею або приміщеннями будинку, людина просто "підбирає" те, що зберігається в різних частинах. Ще один поширений прийом - додавання осмисленого зв'язку матеріалу, між початковими елементами якого осмисленого зв'язку немає. Це стосується запам'ятовування не пов'язаних між собою слів або букв, послідовності найменувань. Добрим прийомом для запам'ятовування, наприклад, текстів або послідовності викладу є створення плану або розбивання тексту на частини з називанням кожної з них.

2. Акцентуація характеру - перебільшений розвиток окремих властивостей характеру на шкоду іншим, у результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми.
А кцентуації характеру виявляються не постійно, з роками можуть суттєво згладитися, наблизитися до норми.
Акцентуації характеру часто зустрічаються в підлітків і юнаків (50-80%). Визначити тип акцентуації або її відсутність можна за допомогою спеціальних психологічних тестів, наприклад за тестом Шмішека.
Демонстративний. Виражене прагнення бути в центрі уваги і досягти своїх цілей за будь-яку ціну: сльози, непритомність, скандали, хвороби, хвастощі, вбрання, незвичні захоплення, неправда. Легко забувають про свої непорядні вчинки. Поведінка залежить від людини, з якою має справу, висока пристосовуваність до людей.Привітність, завзятість, цілеспрямованість, акторське обдарування, здатність захопити інших, неординарність.Егоїзм, неприборканість вчинків, облудність, хвалькуватість, ухиляння від роботи, схильність “занедужувати” у найвідповідальніші і важкі моменти. Схильність до інтриг, самовпевненості і високих претензій. Провокують конфлікти, при цьому активно захищаються.Ситуації зачеплення інтересів, недооцінка заслуг, повалення з “п'єдесталу” викликають істеричні реакції. Схильність до істерії. Замкнуте коло спілкування, одноманітна робота пригнічують.Сприятлива робота з постійно мінливими короткочасними контактами.

Педантичний Виражена занудливість у виді “пережовування” подробиць, на службі здатні замучити відвідувачів формальними вимогами, зморюють домашніх надмірною акуратністю.Сумлінність, акуратність, серйозність, надійність у справах і почуттях, рівний настрій.Формалізм, “крутійство”, “занудливість”, прагнення перекласти прийняття важливого рішення на інших.Ситуація особистої відповідальності за важливу справу, недооцінка заслуг інших; схильність до нав'язливостей, психастенії.Професії, не пов'язані з великою відповідальністю, віддають перевагу “папе ровій роботі”, не схильні змінювати місце роботи

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: