У структуру психіки входять: психічні властивості, психічні процеси, психічні якості і психічні стани. 2 страница

Тривога сприяє успішній діяльності у відносно простих для людини ситуаціях, а перешкоджає в складних. Прояви тривожності в різних ситуаціях не однакові. Ситуативно стійкі прояви тривожності прийнято називати особистісними і пов'язувати з наявністю в людини відповідної особистісної риси (так звана “особистісна тривожність”). Ситуативно мінливі прояви тривожності іменують ситуативними, а особливість особистості, яка виявляє такого роду тривожність, позначають як “ситуаційна тривожність”.Тривожність - це індивідуальна психологічна особливість, яка визначається в підвищеній схильності відчувати хвилювання в різноманітних життєвих ситуаціях, у тому числі і таких, які навіть не сприяють виникненню тривожності. Якщо тривога - це епізодичний прояв хвилювання, неспокою дитини, то тривожність є стійким станом. Тривожність не пов'язана з якою-небудь певною ситуацією і проявляється в основному завжди. Психологи виділяють два основних види тривожності. Першим з них - це так звана ситуативна тривожність, тобто породжена деякою конкретною ситуацією, яка об'єктивно викликає неспокій. Цей стан не тільки є нормальним, але і відіграє свою позитивну роль. Другий вид - особистісна тривожність. Вона може розглядатися як особистісна риса, яка проявляється в постійній схильності до переживань, тривоги в найрізноманітніших життєвих ситуаціях, в тому числі і таких, які об'єктивно до цього не провокують.

Білет 20

1. Розкрийте поняття акцентуації характеру. Порівняйте гіпертимну та дистимічну акцентуації характеру

2. Дайте характеристику операцій мислення та покажіть їх значення у відображені дійсності та професійній діяльності.

3. Що таке пренатальний розвиток? Розкрийте зміст кризи новонародженості. Дайте характеристику соціальної ситуації розвитку немовляти. Розкажіть про перші форми спілкування дитини з дорослою людиною. Що таке ”дефіцит спілкування” у немовлят і до чого він призводить у їх розвитку?

4. Порівняйте поміж собою типології О.Ф. Лазурського та Е. Шпрангера. За якими ознаками розрізняються люди згідно з цими типологіями?

5. Проективні методи. Проекція в психодіагностиці. Метод незакінчених речень, малюнкові методики, тест Люшера і ін.

1. Акцентуація характеру - перебільшений розвиток окремих властивостей характеру на шкоду іншим, у результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми.
А кцентуації характеру виявляються не постійно, з роками можуть суттєво згладитися, наблизитися до норми. Леонград виділяє 12 типів акцентуації, кожний з яких зумовлює вибіркову стійкість людини до однієї життєвої негоди при підвищеній чутливості до інших, до частих однотипних конфліктів, до певних нервових зривів.
Акцентуації характеру часто зустрічаються в підлітків і юнаків (50-80%). Визначити тип акцентуації або її відсутність можна за допомогою спеціальних психологічних тестів, наприклад за тестом Шмішека.

Гіпертимна акцентуація:характерні риси:постійно хороший, піднесений настрій, комунікабельний, рухливий, енергійний, душа компанії, відчуває жагу діяльності, оптиміст, ініціативний, постійно в пошуку нового, хороший співрозмовник, однак його веселість легко переходить в дратівливість. Підлітки цього типу відрізняються рухливістю, товариськістю, схильністю до бешкетування. У події" що відбуваються навколо них, завжди вносять багато шуму, люблять неспокійні компанії ровесників,непосидючість, недостатню дисциплінованість, учаться нерівно. Конфліктні ситуації: ті, які потребують спокійного аналізу, монотонної діяльності.

Дистимічний тип: Дістімічеський темпераментом є протилежність гипертимному. Особи цього типу за вдачею серйозні і зазвичай зосереджені на похмурих, сумних сторонах життя в набагато більшому ступені, чим на радісних. Події, що потрясли їх глибоко, можуть довести цю серйозну песимістичну настроєність до стану реактивної депресії. У колективі майже не беруть участь в бесіді, лише зрідка вставляють зауваження після тривалих пауз.Серйозна настроєність висуває на перший план тонкі, піднесені відчуття, несумісні з людським егоїзмом. Серйозна настроєність веде до формування серйозної етичної позиції.

2. Мислення здійснюється у певній логічній послідовності. Відповідно в структурі мислення виділяють такі логічні операції:Порівняння розкриває відношення тотожності і відмінності речей. Результатом порівняння, крім того, може стати класифікація. Нерідко вона виступає як первинна форма теоретичного і практичного пізнання.Глибоке проникнення в суть речей вимагає розкриття їх внутрішніх зв?язків, закономірностей та істотних властивостей. Воно виконується за допомогою аналізу та синтезу.

Аналіз - це операція уявного чи практичного розчленування явища або предмета на складові його елементи. Синтез виступає побудовою цілого із аналітично заданих частин. Абстракція - це операція виділення певної сторони (аспекту) явища, яка в дійсності як самостійна не існує. Абстрагування виконується для більш докладного вивчення явищ, як правило, на основі попередньо проведених аналізу і синтезу.

Узагальнення виступає як поєднання істотного в предметі (попередньо відокремленого, отриманого шляхом абстрагування). Через це істотне в конкретному предметі узагальнення зв?язує його з цілим класом предметів і явищ. Така операція називається класифікацією. Класифікація здійснюється з метою виокремлення та подальшого об’єднання об’єктів на основі спільних істотних ознак. Класифікація сприяє впорядкуванню знань і глибшому розумінню їх змістової структури.Конкретизація виступає як операція, протилежна узагальненню. Вона проявляється, наприклад, в тому, що із загального визначення поняття виводиться судження про належність до певного класу одиничних речей і явищ.

3. Пренатальний розвиток — дородовий, утробний розвиток індивіда, під час якого відбувається розгортання успадкованого ним потенціалу. Фази пренатального розвитку. Період від запліднення яйцеклітини до народження дитини у середньому триває 280 днів (40 тижнів). Розвиток дитячого організму проходить протягом цього часу термінальну, ембріональну і фетальну фази.

Гермінальна фаза. Починається вона з моменту запліднення яйцеклітини і триває приблизно 2 тижні, протягом яких відбувається швидкий ріст і первинна диференціація клітин. На другому тижні зародок занурюється в стінку матки; починають формуватися структури, які забезпечують його життєдіяльність: амніон— внутрішня оболонка, хоріон— зовнішня оболонка, жовчний мішок, плацента (дитяче місце) і пупковий канал. Ембріональна фаза. Вона охоплює період від 2-х тижнів до 3-го місяця, коли відбувається структурний розвиток зародка. З 4-го по 8-й тиждень розвитку із зовнішнього зародкового листа формуються центральна і периферична нервові системи, кора головного мозку, утворюються епітелій — чуттєва покривна тканина вух, носа та очей, а також шкірний покрив, волосся і нігті.

Фетальна фаза. Вона настає на третьому місяці від запліднення і триває до народження дитини. На пальцях з'являються нігті, голова випрямляється і окреслюється шия. Очі закриваються завдяки зрощеним повікам. У другій половині третього місяця з'являються зовнішні статеві органи. До кінця цього місяця обличчя плода стає схоже на людське. За зовнішніми статевими органами можна легко визначити, хлопчик це чи дівчинка. Починає з'являтися м'язова активність, але ці слабкі рухи поки що не відчутні для матері. Рухи плода вона починає виразно відчувати наприкінці четвертого місяця, що свідчить про сформованість його м'язів

На четвертому місяці утворюються борозни і звивини головного мозку, кора набуває шестишарової будови, характерної для мозку дорослої людини.

Криза новонародженості Процес народження - важкий, переломний момент в житті дитини. Причини кризи новонародженості:- Фізіологічні (народжуючись, дитина фізично відділяється від матері, потрапляє в абсолютно інші умови: холод, яскрава освітленість, повітряне середовище, вимагає іншого типу дихання, необхідність зміни типу харчування);- Психологічні (психіка новонародженої дитини являє собою набір вроджених безумовних рефлексів, які допомагають дитині в перші години її життя). Це дихальний і смоктальнийрефлекси, захисні та орієнтовні рефлекси. Криза новонародженості - проміжний період між внутрішньоутробним і позаутробного способом життя. Дитина найбільш безпорадна у момент свого народження. У неї немає ні єдиної сформованої форми поведінки. Етап новонародженості - це час адаптації дитини до нових, позаутробних умов життя, збільшення періоду неспання в порівнянні з періодом сну, формування перших, необхідних для психічного розвитку реакцій - зорового і слухового зосередження, перших умовних рефлексів, наприклад на положення при годуванні.

4. ТИПОЛОГІЇ ЛАЗУРСЬКОГО І ШПРАНГЕРА. ЗА ЯКИМИ ОЗНАКАМИ РОЗРІЗНЯЮТЬСЯ ЛЮДИ ЗГІДНО З ЦИМИ ТИПОЛОГІЯМИ.

О.Ф.Лазурський, в соснові принцип активного пристосування особистості до навколишнього середовища, містить не тільки речі, природу, Л, а й ідеї, духовні блага, естетичні, моральні та релігійні цінності.

Чисті типи:нижчий рівень – розсудливі, афективні, активні;середній рівень – непрактичні теоретики-ідеалісти (вчені, художники, релігійні споглядачі), практики-ідеалісти (альтруїсти, гром працівники, владні, гсподарі);вищий рівень – альтруїзм, знання (індукція, дедукція), краса, релігія, суспільство, зовнішня д-ть та ініціатива, система і організація, влада і боротьба.

Комбіновані: науково-практичні, науково-суспільні, художньо-практичні, релігійно-адміністративні.Спотворені: 1) нижчий – пасивні (апатичні. безвільні), розважливі егоїсти, афективні спотворені, активні спотворені (безладні та зосереджено-жорстокі гвалтівники);2) середній рівень – невдахи (непристойні мрійники, афективні невдахи, енергійні і розлючені), успішні (лицеміри, владні спотворені).

Шість основних ідеальних типів індивідуальності Едуард Шпраніер розводив відповідно до розрізнень людей в їх ціннісній орієнтації. Ціннісні орієнтації, за Е.Шпрангером, є універсаліями людської природи, тобто не залежать від місця і часу, не враховують конкретно-історичні і соціальні умови, тобто мають абстрактно-метафізичну природу. Виділяються: теоретична людина (професійні вчені), економічна людина ("робляча", але не діяльна), естетична людина (люди, що творять самі себе), соціальна людина (альтруїсти), політична людина (активний тип: ватажок, пасивний: фанатик) та релігійна людина (містики та релігійні натури). Зустрічаються також активні-пасивиі, фізичні-духовні, позитивиі-негативні та змішані варіанти вже названих типів.

5.. ПРОЕКТИВНІ МЕТОДИКИ – сукупність методик, в основі яких лежить метод проекції. Спрямовані на експеримент-не дослідження тих особл-й особистості, які не можна дослідити безпосередньо. Досліджують приховані інтереси, бажання, приховане ставлення до певних речей.

ГРУПИ: 1) асоціативні (Роршах); 2) конструктивні (з окремих елем-в створити образи); 3) інтерпретаційні (ТАТ, м-ка Розенцвейга, м-ка Рене Жиля); 4) катартичні («гарячий стілець»); 5) експресивні (неіснуюча тварина, автопортрет, дім-дерево-л-на).

ОСОБЛИВОСТІ: 1) стимульний матеріал (картинки, ключові слова, сюжети), його невизначеність (досліджуваний сам його інтерпретує, доповнює); 2 ) завдання; 3) немає єдиних стандартів щодо обробки, аналізу та інтерпретації,переважає якісний аналіз.

ПРОЕКЦІЯ – не тільки механізм захисту (Фрейд), а й обумовленість процесів сприймання слідами пам’яті минулих сприймань. Тобто людина інтерпретує малюнок згідно з минулим досвідом.

Методика незакінчених речень – має кілька інтерпретацій, респондент може дописувати закінчення речень сам, або ж обирати з кількох варіантів.

Тест Люшера - 8 кольорових квадратів. Показуються всі квадрати з проханням вибрати найприємніший. Процедура повтор-ся з рештою. Потім утв-ся ряд кольорів за привабливістю. Інтерпретація згідно із символічним значенням кольору.

Білет 21

1. Що таке функціональна асиметрія мозку? В чому вона проявляється? Аргументуйте свою відповідь прикладами.

2. Дайте хар-ку психологічним, фізіологічним та біохімічним теоріям памяті

4. Порівняйте поміж собою типології І. Канта та Е. Шпрангера. За якими ознаками розрізняються люди згідно з цими типологіями?

5. Особливості усного і письмового опитування. Значення методу опитування (інтерв’ю). Опитування як комунікативний процес. Основні перемінні процесу опитування

1. Обидві півкулі здатні отримувати й переробляти інформацію у вигляді як образів, так і слів, але існує ФУНКЦІОНАЛЬНА АСИМЕТРІЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ - різний ступінь виявленості тих чи інших функцій у лівій та правій півкулях.

Функцією лівої півкулі є читання і рахування, переважне оперування знаковою інформацією (словами, символами, цифрами тощо). Ліва півкуля забезпечує можливість логічних побудов, без яких неможливе послідовне аналітичне мислення. Розлад діяльності лівої півкулі зазвичай призводить до порушення мовлення (появи афазій), блокує можливість нормального спілкування, а за глибокого враження нервової тканини - до значних дефектів розумової діяльності.

Права півкуля оперує образною інформацією, забезпечує орієнтацію в просторі, сприйняття музики, емоційне ставлення до сприйнятих та усвідомлених об'єктів. Обидві півкулі функціонують у взаємозв'язку. Функціональна асиметрія притаманна тільки людині, формується в процесі спілкування і залежно від переважання функціонування правої чи лівої півкулі впливає на індивідуально-психологічні характеристики особистості. Суттєво важливі дані для розуміння природи емоцій були отримані при вивченні функціональної асиметрії мозку. З?ясувалося, що ліва півкуля в більшій мірі пов?язана з виникненням та підтримкою позитивних емоцій, а права - з негативними емоціями. Усі дослідження фізіологічних основ емоцій ясно вказують на їх полярний характер: задоволення - невдоволення, насолода - страждання, приємне - неприємне тощо.

2. Пам?ять -це здатність живої системи фіксувати факт взаємодії із середовищем (зовнішнім або внутрішнім), зберігати результат цієї взаємодії у формі досвіду і використовувати його в поведінці.

Фізіологічна теорія. Згідно з ученням Павлова, матеріальною основою пам?яті є пластичність кори великих півкуль головного мозку, її здатність утворювати нові тимчасові нервові зв?язки, умовні рефлекси. Утворення, зміцнення та згасання тимчасових нервових зв?язків є фізіологічним механізмом пам?яті. Запам?ятоване зберігається не як образ, а як «слід», як тимчасові нервові зв?язки, що утворилися у відповідь на дію подразника.Фізіологічна основа пам?яті тісно пов?язана із закономірностями вищої нервової діяльності. Учення про утворення тимчасових нервових зв?язків - це теорія запам?ятовування на фізіологічному рівні.УМОВНИЙ РЕФЛЕКС - акт утворення зв?язку між новим і раніше закріпленим змістом, що становить основу акту запам?ятовування.

Біохімічна теорія пам?яті. Біохімічну теорію пам?яті виражено в гіпотезі про двощаблевий характер процесу запам?ятовування. Суть його в тому, що на першому щаблі, відразу після впливу подразника, у мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка зумовлює зворотні фізіологічні процеси в клітині.Друга стадія виникає на ґрунті першої - це власне біохімічна реакція, пов?язана з утворенням протеїнів. Перша стадія триває секунди (або хвилини) і є механізмом короткочасної пам?яті. Другу стадію, для якої характерна незворотність хімічних змін у клітинах, вважають механізмом довготривалої пам?яті.Прихильники хімічної теорії пам?яті вважають, що специфічні зміни, які відбуваються в нервових клітинах під впливом зовнішніх подразників, і є механізмами процесів закріплення, збереження і відтворення слідів одержаних вражень.

Перші спроби науково пояснити феномен пам?яті на психологічному рівні здійснив асоціативний напрям психології. Асоціативна теорія розкриває залежність процесів пам'яті від характеристик матеріалу, що запам'ятовується. В основі пояснення механізмів пам'яті в цій теорії лежить поняття асоціації. Між явищами, що запам'ятовуються, встановлюється зв'язок, або асоціація, яка потім впливає на відтворення матеріалу. При пригадуванні людина відшукує ланцюжок зв'язків, який приведе до потрібного матеріалу. Відтворення деякого факту веде до відтворення факту, із ним асоціативно пов'язаного, а запам'ятовується те, що пов'язане із вже наявним в пам'яті матеріалом. Залежно від умов, необхідних для їхнього утворення, АСОЦІАЦІЇ поділяють на три типи:асоціації за суміжністю;асоціації за схожістю;асоціації за контрастом.

3.Проблема психології виховання досліджувалась С.Л. Рубінштейном, Б.Г. Ананьєвим, Л.І. Божович, О.М. Леонтьєвим. Психологія виховання виявляє психологічну сутність виховання, вивчає, що відбувається з психікою дитини в процесі виховання, що являють собою психологічні механізми взаємодії вихователя і вихованців, як змінюється ефект виховних впливів в залежності від різних індивідуально-психологічних особливостей дитини. Специфіка виховання особистості полягає в тому, що, по-перше, це довготривалий процес, по-друге, це багатофакторний процес (сім’я, школа, громадськість, засоби масової інформації тощо), по-третє, результати виховання не дуже помітні для зовнішнього спостерігача. Умовами формування особистості є вплив на емоційну сферу, розвиток психіки в діяльності, активність і самостійність учнів, заохочення і покарання. При виборі методів виховного впливу слід враховувати вікові особливості дітей, можливості виникнення смислових бар’єрів, самооцінку і рівень домагань тощо.Одне з найважливіших завдань психології — виховання полягає у вивченні психологічних механізмів формування особистості, які є необхідною умовою успіху перетворення виховних вимог суспільства у внутрішні регулятори поведінки і діяльності підростаючої особистості. Вплив вчителя на учнів цілеспрямовано та регульовано здійснюється шляхом використання таких механізмів: переконування, навіювання, наслідування. Структурне переконування включає в себе теоретично обгрунтовані (логічні) прийоми, Мета переконування полягає в тому, щоб підвести дітей не тільки до розуміння певних положень, а й до внутрішнього їх прийняття. Навіювання — відбувається вплив передусім на почуття, а через них — на розум і волю особистості, внаслідок чого сприймання інформації з певного джерела досить некритичне й малоусвідомлене. А це означає, що через слово учень зможе засвоїти не тільки відповідні поняття, а й образ поведінки. Зараження. В ході зараження переходять різні емоційні стани — захоплення, тривога, радість, ентузіазм, які безконтрольно сприймаються й відтворюються людьми в ситуації їх безпосереднього спілкування.

Прийоми виховання — складова частина методу, що забезпечує застосування його в певних умовах. Методи формування свідомості особистості. Головна мета цих методів — вплив на свідомість, почуття, волю вихованців для пояснення і доведення правильності чи необхідності певної поведінки, норм і правил спілкування, ставлення до оточуючого світу та ін. процес виховання повинен передбачати привчання людини до позитивної поведінки і виробляти звичку до неї. Виховні ситуації — створення таких зовнішніх обставин, які дозволяють опосередковано впливати на свідомість, почуття, вчинки людини. Методи стимулювання і корекції поведінки. Головні методи цієї групи — заохочення і покарання, які здійснюють функцію стимулювання і коректування діяльності і вчинків особистості. Заохочення — це підтвердження правильності вчинків, дій дитини. Значення його в тому, що воно сприяє закріпленню позитивних форм поведінки людини.

4. ТИПОЛОГІЇ КАНТА І ШПРАНГЕРА. ЗА ЯКИМИ ОЗНАКАМИ РОЗРІЗНЯЮТЬСЯ ЛЮДИ ЗГІДНО З ЦИМИ ТИПОЛОГІЯМИ.

Е. Шпрангер. Описова Ψ.1) теоретична Л – тягнеться до пізнання закономірностей світу, відносин між Л;2) економічна Л – звичайно шукає користь у пізнанні. Прагматик.3) естетична Л – сприймає довкілля як щось гармонійне або дисгармонійне, намагається пізнати світ через естетичні враження у вигляді форми, кольору, ритму.

4) соціальна Л – прагне знайти себе в іншій Л, жити заради інших. Альтруїст.5) політична Л – тягнеться не до суто адміністративної влади, а до такої влади, що відповідає вищим духовним вимогам, базується на істиних дух цінностях і на цій основі детермінує мотиви та дії інших Л.6) релігійна Л – тип Л, ціннісна організація якої полягає у пошуку смислу життя, начала всіх начал життя, вищої дух сили – Божества.

І. Кант: гуморальна теорія Т.

Сангвінік – безтурдотний, повний надій, кожну річ сприймає як дуже важливу і швидко забуває, доброзичливий, милий співрозмовник, швидко втомлюваний.Холерик – спалахує, але швидко згасає, добрий напоказ, не доводить справу до кінця.Меланхолік – доброчинний.Флегматик – Т заміняє йому мудрість, сміливість; значна працездатність, рівний настрій, повільне включення в роботу, повільне переключення і пристосування.

5.. ОПИТУВАННЯ – це метод збору інфо на основі вербальної (усної чи письмової) комунікації. Дає змогу отримати інфо про події минулого чи теперішнього, про факти, результати діяльності. 2 види: усне і письмове. УСНЕ (інтерв’ю) – використ-ся коли необхідно визначити емоційну реакцію людини стосовно певних питань, але вимагає достатньої кількості часу. ПИСЬМОВЕ (анкетування) – викор-ся в тих випадках, коли за короткий проміжок часу необхідно зібрати достатню к-ть інфо по досліджуваній проблемі. ІНТЕРВ’Ю – метод збору первісної інформації на основі вербальної усної комунікації. 6-10 запитань (7-10 хв)Бесіда – 3-5 запитань (до 1 год) ВИДИ: 1) вільне/стандартизоване; 2) клінічне/діагностичне (кероване, вільне, індивідуальне, групове, масове).Інтерв’ю дає змогу фіксувати емоції респондента!!! ОСНОВНІ ЗМІННІ КОМУНІКАТИВНИХ МЕТОДІВ: 1) особистість дослідника (ступінь обізнаності з проблемою респондента, спостережливість), 2) особистість респондента (зміна рівня мотивації, актуальні емоційні стани, особливості особистості, ступінь втоми), 3) інфо, яка досліджується, 4) ситуативний фактор (наявність перешкод, тривалість бесіди). ДРУГОРЯДНІ ЗМІННІ: 1) вікова різниця, 2) к-ть людей, присутніх при інтерв’ю, 3) умови, в яких воно відбувається, 4) статева приналежність. ВИМОГИ ДО ІНТЕРВ’ЮЕРА: кваліфікованість, компетентність, комунікабельність, відповідальність, за необхідності вміти вмовити респондента на інтерв’ю, вміти створювати дружню і довірчу атмосферу, збереження нейтральної позиції під час інтерв’ю, вміння «залишатись непомітним» і відводити роль лідера респонденту.

!!! не можна пояснювати респонденту, як розуміти те чи інше питання або що мається на увазі, оскільки він буде відповідати не на заплановане запитання, а не те, як його розуміє інтерв’юер!!!

Білет 22

1. Порівняйте типи темпераменту, дайте їх психологічну характеристику. Наведіть позитивні і негативні сторони кожного типу. Темперамент і проблема виховання дітей.

2. Дайте характеристику видів і властивостей уваги. Покажіть їх прояв на уроці. Які причини розсіяності уваги.

4. Розкрийте розвиток асиметрії півкуль головного мозку в онтогенезі. Як розвивається функціональна асиметрія у близнюків.

Розкрийте явище ліворукості. Які існують пояснювальні теорії її походження

1. Холерик — людина із сильною, неврівноваженою, рухливою нерво­вою системою, яка відзначається перевагою збудження над гальмуванням. Холеричний темперамент вирізняється циклічністю та імпульсив­ністю у діяльності й поведінці. Холерик може цілком віддатися справі, завзято працюючи, енергійно переборюючи труднощі на шляху досяг­нення мети, і раптом усе кинути.Для особистості з таким типом темпераменту характерна підвище­на збудливість та емоційна реактивність. Вона буває нетерплячою, запальною та різкою у стосунках, прямолінійною. її вольові дії дуже поривчасті, якщо їй цікаво, вона здатна до високої концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до переключення уваги. За спрямованістю холерик - екстраверт, полюбляє бути в центрі уваги, але в спілкуванні не є лагідним, любить, щоб усе було, як він того хоче, непоступливий.

Сангвінік - людина із сильною, врівноваженою, рухливою нерво­вою системою, для якої властива висока швидкість реакцій.Для цього типу темпераменту характерна висока лабільність. Особистість із таким темпераментом дуже рухлива, легко пристосо­вується до нових умов життя, швидко знаходить конНастрій у нього здебільшого оптимістичний.Для сангвініка характерні висока психічна активність, енергійність, працездатність, жвавість рухів, розмаїтість міміки, швидкий темп мови.

Флегматик - спокійний, завжди врівноважений, наполегливий і завзятий трудівник життя (І.П. Павлов). Його реакції оптимально пристосовані до сили умовних подразників, а тому флегматики адекватно реагують на впливи зовнішнього середовища: якщо слабкі подразники, то й реакція слабка, якщо сильні - то сильна Умовні рефлекси у флегматиків утворюються повільніше, але виявляються досить стійкими.Флегматики вміють контролювати, затримувати та регулювати безумовні рефлекси та емоції. Тому в своїй поведінці, рухах, розмові вони повільні та спокійні. Міміка дуже бідна, голос тихий і невиразний. Вони точно дотримуються виробленого розпорядку життя, і тому ніщо не може відвернути їх від основної праці. Для них характерна зосередженість, витривалість, серед інших вирізняються стійкістю уваги, здатністю старання й наполегливо працювати.

Меланхолік - це людина зі слабкою, неврівноваженою, малорух­ливою нервовою системою, яка володіє підвищеною чутливістю навіть до слабких подразників, а сильний може спричинити в них "зрив".За спрямованістю меланхолік - інтроверт, тому він важко пережи­ває зміну життєвого оточення, потрапляючи в нові умови життя, дуже розгублюється. Він буває надміру сором'язливим, відлюдькуватим, бояз­ким та нерішучим, не любить нових знайомств і галасливих компаній.Особистість з таким типом темпераменту виявляє розгубленість, спонтанністьМеланхолік - дуже вразлива людина, схильна до астенічних емоцій.

2. Види уваги виділяють за 2 принципами: 1) За спрямованістю на об’єкти: Зовнішня (сенсорна, рухова)увага відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відображенні у свідомості людини. Внутрішня (інтелектуальна) увага спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уяви, мислення) та психічних органів і переживань. 2) За участю волі: Мимовільна виникає незалежно від волі, бажання чи мети, властива і тваринам. Вважається пасивною або вимушеною. Довільна увага керується свідомою метою, є вольовою і активною. Організує діяльність і спрямовує її до мети. Післядовільна увага – це мимовільна увага, яка виникає після довільної. Це цілеспрямована увага, що потребує зусиль для входження в процес роботи, а потім переходить в мимовільну.

Властивості уваги: • Зосередженість, яка виявляється в мірі інтенсивності концент­рації на предметах розумової або фізичної діяльності. • Стійкість характеризується тривалістю зосередження на об'єктах діяльності. Оцінюється за частотою відволікань і за часом. • Роззосередженість - це негативна особливість уваги, зумов­лена послабленням сили зосередженості. • Коливання виявляються в періодичному зниженні та підвищенні зосередження. • Переключення — це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність. • Концентрація - це ступінь зосередженості на кількох певних об'єктах. • Розподіл виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності або одночасно контролює кілька об'єктів. Передумовою такого переключення є те, що одна дія звична, виконується автоматично, а інша — свідомо. • Спрямованість - це утримання під контролем лише тих чи ін­ших об'єктів. • Обсяг - це така кількість елементів, які увага може охопити і сприйняти в найкоротший час. • Розсіяність - це перестрибування від одного зовнішнього об'єк­та до іншого, нездатність зосередитися на чомусь протягом тривалого часу. Буває справжня та несправжня. Справжня – через недостатність внутрішнього гальмування. Несправжня – через зосередженість на іншому. Причини: емоційні перевантаження мозку; нечіткі інтереси; виховання, не цікаво; хвороби; перевтома; важкі переживання.

3. Визначити межі вікових періодів досить складно, оскільки існують різні погляди щодо критеріїв виокремлення вікового періоду (інтенсивність росту, ступінь розвитку нервової системи). Крім того, за основу вікової періодизації не може бути взятий один критерій. Кожен вік характеризується певним рівнем досягнень у психічному розвитку, Криза - стан, що виникає, коли розв?язання життєво важливих проблем за допомогою звичних методів виявляється неможливим. Для кризи характерний досить загострений перебіг, зміна поведінки, суб?єктивні переживання, відсутність допомоги, загрози й небезпеки..Настання кризи зумовлене низкою чинників: поступовими якісними змінами способів виконання діяльності, соціально-професійною активністю особистості, соціально-економічними умовами життєдіяльності, віковими психофізіологічними змінами, а також цілковитим зануренням у професійну діяльність.Кожен віковий період завершується кризою, а вихід з неї — виникненням новоутворень, переходом до наступної стадії розвитку. Прийнята періодизація Виготського — Ельконіна має у своїй основі критерій провідної діяльності (предметно-маніпулятивна діяльність, гра, навчальна діяльність, спілкування.Криза першого року життя. Протягом першого року в житті дитини відбувається різка зміна ситуації, яка виявляється в переході від біологічного типу розвитку (несформованості поведінки, безпорадності,потреб у їжі й теплі) до соціального (активності, потреб у взаємодії з іншою людиною, пізнанні навколишнього світу), що, як правило, дається їй дуже непросто, породжує кризові переживання. Криза першого року життя — криза, яка обумовлена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим і проявляється в плаксивості, похмурості, інколи в порушенні сну, втраті апетиту тощо. Головною ознакою кризи першого року є різке зростання незалежності дитини від дорослих: вона опановує ходьбу і предметні дії, стає активнішою, з нею не можна не рахуватися. За такої ситуації загострюються переживання, чутливість до різноманітних впливів. Протягом цього періоду розвитку важливим є встановлення соціальних зв'язків дитини з усіма членами сім'ї (дорослими та іншими дітьми). Усе це зумовлює появу в результаті кризових переживань почуття довіри немовлятидо об'єктів навколишнього світу. У річному віці соціальна ситуація розвитку різко змінюється. З'являються перші афективні реакції — сильні короткочасні нервово-психічні збудження, пов'язані переважно з невдачами, які виникають у процесі засвоєння предметних дій. Зв'язок між дитиною і дорослим опосередковується предметом. Нормальне подолання кризи першого року життя спричинює роз'єднання предметної і соціальної складових безпосереднього оточення дитини, розпад пра-Ми, становлення першої форми Я як основи для розвитку предметної маніпуляції, в результаті якої пізніше виникає Я-діюче.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: