Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Ш"^ політичного режиму




Поняття політичного Політичний режим (франц. ге§іте, від
режиму дат. ге§ітеп — управління) є одним із
базисних понять політології. Порівняно
з іншими категоріями, які розкривають форми держави, —
«форма державного правління» і «форма державного уст-
рою» — поняття «політичний режим» є найменш визначе-
ним. Це пов'язано значною мірою із близькістю понять, із
тим, що одні й ті самі явища і процеси політичного життя
стосовно чогось одного можуть характеризуватись як форма
державного правління, а щодо іншого — як політичний


 

 


Інституціоналізовані форми політики

Політичні режими

 


 


режим. Так, під президентським режимом в одних випадках
мають на увазі політичний режим, а в інших — прези-
дентсько-республіканську форму державного правління, під
парламентським режимом також розуміють і політичний
режим, і форму правління. Такий підхід, який не розмежовує
форму державного правління і політичний режим, по суті,
знімає питання про ступінь демократизму держави. Форма
правління сама по собі може нічого не говорити про
демократизм у здійсненні державної влади. Так, у сучасному
світі окремі монархії є більш демократичними державами,
ніж деякі республіки. Про ступінь демократизму у здійсненні
державної влади свідчить саме характер політичного
режиму.

Якщо виходити з того, що форма правління визначається
відносинами між центральними органами держави, то
поняттям «політичний режим» доцільно позначати характер
цих відносин, здійснення державної влади в цілому,
насамперед в аспекті демократизму цього процесу.

І Відповідно, політичний режим визначається як система
Щ методів і засобів здійснення політичної (державної)
| влади.

Поряд із поняттям «політичний режим» використовується
також поняття «державний режим» як узагальнена характе-
ристика форм і методів здійснення державної влади в тій чи
іншій країні. Хоча політичний режим і державний режим
часто визначаються практично однаково, між ними існує і
певна відмінність. Полягає вона в тому, що політичний
режим виходить за межі держави як інституту і охоплює
також інші політичні інститути. Він не може бути зведений
до методів діяльності державних органів, а стосується й
діяльності політичних партій, масових громадських об'єднань
і суспільних рухів, функціонування засобів масової інформа-
ції тощо. У цьому значенні політичний режим виступає як
функціональний аспект політичної системи суспільства в
цілому, тоді як державний режим у точному його розумінні
характеризує функціонування лише держави.

Враховуючи відмінності між політичним і державним
режимами, між політичною і державною владою, перший із
них доцільніше було б визначати як систему методів і засобів
здійснення політичної влади, а другий — державної. Однак
не буде помилковим і визначення політичного режиму через


державну владу, оскільки саме вона складає основний зміст
і сенс політичної влади.

Виходячи з того, що методи й засоби здійснення держав-
ної влади можуть істотно відрізнятися за однакових форм
державного правління, деякі науковці вважають, що категорія
«політичний режим» стосується не форми здійснення
державної влади, а її змісту, тобто що політичний режим не
є формою держави. Так, російський правознавець К. В. Ара-
новський зазначає, що «політичний режим не можна зарахо-
вувати до форм державності. Це змістовна, а не формально-
юридична характеристика»1.

Політичний режим, справді, більшою мірою стосується
змісту державної влади, ніж форма державного правління
чи форма державного устрою. Проте єдина за своєю
сутністю і змістом державна влада може здійснюватись
різними методами й засобами. Відмінності між цими
методами й засобами визначають різновиди політичних
режимів, які стосовно державної влади виступають саме
формою, а не змістом.

Структура Оскільки політичний режим виступає
політичного режиму функціональним аспектом політичної
системи суспільства, його структуру
складають ті самі елементи, що й структуру політичної
системи. Це насамперед політичні інститути — держава та її
структурні елементи, політичні партії, громадсько-політичні
організації, а також політичні відносини, політичні норми,
політична культура у їх функціональному аспекті. Стосовно
держави йдеться не просто про структуру, а про характер
відносин між її елементами, способи формування органів
державної влади, стосунки держави з громадянами, створення
нею умов для реалізації прав і свобод особи тощо. Політичні
партії виступають елементами політичного режиму не як
інститути політичної системи, а у взаємодії між собою, тобто
як певна партійна система. Громадські організації є складо-
вими політичного режиму як групи тиску. Саме таке
розуміння структури політичного режиму ми знаходимо у
відомого французького політолога М. Дюверже, котрий
визначав цей режим як «певне поєднання системи партій,

1 Арановскш К. В. Государственное право зарубежннх стран. М., 1998.
С. 235.


 

 

 


Політичні режими

Інституціоналізовані форми політики

 


 


способу голосування, одного або кількох типів прийняття
рішень, однієї або кількох структур груп тиску»2.

На основі структурних елементів політичного режиму
виокремлюються його основні ознаки: спосіб формування
органів влади; співвідношення законодавчої, виконавчої і
судової влади, центрального уряду та місцевого самовряду-
вання; становище й роль громадських організацій і партій;
правовий статус особи; встановлена законодавча система;
зміст і співвідношення дозволеної і забороненої політичної
діяльності; рівень економічно-господарського розвитку;
політична стабільність суспільства; порядок функціонування
правоохоронних та каральних органів; історичні й культурні
традиції, моральні звичаї народу в ставленні до влади.
Найважливішими ознаками політичного режиму є вживані
процедури та способи організації установ влади і врядуван-
ня, стиль прийняття публічних, тобто загальних і обов'язко-
вих для всіх, рішень, відносини між державою і громадянами3.

Важливою характеристикою політичного режиму є його
легітимність (від лат. 1е§Шпшз — законний). За прямого
значення цього терміна легітимним є той політичний режим,
який встановлений законним шляхом і спирається на зако-
ни. Проте на законах у їх формально-правовому значенні
можуть грунтуватися й тиранічні, диктаторські режими,
засновані на гнобленні мас. Тому існує інше розуміння
легітимності політичного режиму — як визнання його
масами, яке спирається на їхнє переконання в тому, що саме
такий режим є найкращим з усіх можливих і найбільшою
мірою відповідає їхнім інтересам. Таке розуміння легітим-
ності політичного режиму стосується не самого режиму, а
його сприйняття (визнання) масами. Відповідне переконан-
ня в масах шляхом ідеологічної обробки може бути сфор-
моване будь-яким режимом. Так, під час фактичного
панування антидемократичного політичного режиму за
соціалізму маси були глибоко переконані в тому, ще саме
цей суспільний лад є найкращим, і всіляко його підтри-

2 Цит. за: Шмачкова Т. В. Из основ политологии Запада (характер
режимов, гражданское общество й партийньїе системи при демократии //
Полит. исследования. 1991. № 1. С. 134.

'Див.: Рябов С. Г. Державна влада: проблеми авторитету й легітимності.
К.., 1996. С. 68; Політологічний енциклопедичний словник / Відп. ред.
Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкін. К., 1997. С. 294.


мували, у тому числі й стовідсотковою участю у виборах
органів державної влади з їх одностайним схваленням.

Третій підхід до розуміння легітимності політичного
режиму об'єднує два попередніх і стосується як самого
режиму, так і його відповідності устремлінням мас. Фран-
цузький політолог Ж.-Л. Кермонн вважає, що принцип
легітимності режиму має на увазі відповідність політичної
влади тим цінностям, на яких заснований режим. Легітим-
ним є не лише той режим, який провадить у життя власні
цінності, а й той, який хоча б у невиразній формі відповідає
народним устремлінням; іншими словами, легітимний будь-
який режим, що відповідає народному консенсусу. На
практиці легітимність політичного ладу проявляється через
відповідність походження і дій влади вимогам демократії4. За
такого підходу ступінь демократизму політичних режимів
стає їхньою найважливішою сутнісною характеристикою і
основною ознакою типології, а сам режим виступає формою
взаємодії держави і громадянського суспільства.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных