Провідні лінії розвитку дітей раннього віку. Завдання та зміст виховної роботи з дітьми даного вікового періоду.

Раннє дитинство – особливий період становлення органів і систем організму, а насамперед функцій мозку. Щодо необхідності виховання дітей починаючи з раннього віку існувало декілька протилежних теорій:

1. Представники однієї групи вчених вважали, що спеціальний виховний вплив на дітей раннього віку не потрібний. Всі органи і системи організму у свій час дозріють і дитина виявить необхідні уміння та якості.(Теорія органічного дозрівання)

2. Представники теорії спадкової визначеності вважали, що виховний вплив на дитину раннього віку не має сенсу, бо вона спадково отримала від батьків задатки, в тому числі і здатність до фізичного і психічного розвитку.

3. Третя група вчених вважає, що виховання дитини слід починати вже від її народження.

4. Представники четвертої групи вважають, що виховувати дитину слід починати ще в період її внутрішньоутробного розвиту.

Як визначено у Програмі розвитку та виховання раннього віку «Зернятко» (2004), провідними лініями розвитку дітей цього вікового періоду є:

- Фізичний розвиток;

- Емоційно-соціальний розвиток;

- Пізнавальний розвиток;

- Розвиток мовлення; екологічний розвиток;

- Художньо-естетичний розвиток.

Фізичний розвиток. На першому році життя фізичне благополуччя малюка цілком залежить від дорослого. Дитина інтенсивно росте і розвивається, адаптується до умов навколишнього середовища за допомогою безумовних рефлексів. В перші місяці життя виникають одноактні рухи (утримання голови), пізніше розвиваються комплекси рухів – повзання, ходьба. Перше півріччя характеризується надзвичайно високою чутливістю організму до розвивальних впливів зовнішнього середовища. Основним надбанням шестимісячної дитини є здатність сидіти, яка істотно розширює простір її огляду. Розвиток координаційних властивостей дає змогу маніпулювати з предметами, сприяє подальшому ознайомленню дитини з навколишнім світом. У другому півріччі збагачується досвід рухових дій малюка, поліпшується його орієнтування у просторі, вдосконалюються рухи,, набувають більшої координованості, вправності, довільності. Темпи оволодіння руховими діями у дітей індивідуальні, залежать від задатків, виховних впливів дорослих та власної активності малюка.

Другий рік життя характеризується високою руховою активністю дитини. Важливі якісні зміни спостерігаються у розвитку хребта, що пов’язано з формуванням вигинів. Для дитини основним надбанням є оволодіння ходьбою, що сприяє іі самостійному пересуванню у просторі, адаптації до умов навколишнього середовища. Мускулатура, яка забезпечує утримання положення тіла, в цьому віці вже достатньо сформована. Настає період її функціонального розвитку. Під час ходьби поступово розвивається стійкість положення, здатність утримувати рівновагу, дотримуватись певного напрямку. В кінці року поступово збільшується швидкість ходьби, проте виникають лише передумови для початку бігу чи стрибків. Дитина ще не може виявити справжньої сили, швидкості, витривалості, бо до цього ще не готові її м’язи. Характерною особливістю дитини є легке збудження та швидка втомлюваність від одноманітних дій. Спостерігаються значні індивідуальні відмінності у руховій сфері, проте відсутня суттєва різниця у руховій діяльності хлопчиків та дівчаток.

На третьому році життя зміцнюється організм, удосконалюється рухова сфера, понад 50% часу неспання дитина проводить в активних діях. М'язи, від яких залежить сила та швидкість, лише починають розвиватися, що позначається на особливостях розвитку рухо­вої сфери. Рухи дитини повільні, плавні; відсутні різкі ривки, внаслідок чого дитина трьох років хоча й оволодіває навичками бігу, проте фізіологічно ледь відриває ноги від землі, не може досягти швидкості. Вона інтенсивно опановує лазіння і підлізання, стрибки, метання; у неї розвивається чуття рівноваги, орієнтація в просторі. Найулюбленішими стають рухові дії з м'ячем: дитина його прокочує, кидає, підкидає; проте ловити його їй досить складно внаслідок недостатньої координації рухів рук. На відміну від попередніх етапів, малюк ви­являє здатність на певний час стримати свої дії і бажання. Розвиваються м'язи, відповідальні за діяльність тонких рухів пальців рук; поліпшується орієнтація в просторі; дитині легше зберігати стійкість положення свого тіла, дотримуватися темпу руху. Зрослі моторні мож­ливості забезпечують адаптацію дитини до умов зовнішнього середовища, сприяють фор­муванню навичок самостійності. Орієнтовний розподіл часу на процеси життєдіяльності дітей від двох до трьох років протягом дня подано нижче.

Емоційно-соціальний розвиток є важливою складовою загального розвитку дитини першого року життя. Цей процес відбувається інтенсивно і проявляється в ознайомленні малюка з оточуючими людьми, знайомстві з собою, збагаченні емоційного життя, адаптації до соціального довкілля, вмінні спілкуватися з оточуючими. Зазначені прояви суттєво змінюються протягом перших дванадцяти місяців життя малюка після народження. Кожний місяць робить свій внесок в емоційно-соціальне зростання дитини. На другому місяці відбувається інтенсивний психоемоційний розвиток немовляти: малюк ідентифікує себе з матір'ю, відчуває себе її частиною, не відділяє своє "Я" від її, лише в неї на руках почувається безпечно й комфортно, прагне постійного контакту з нею, багато часу проводить на руках. На третьому місяці дитина виявляє більше терпіння, ніж раніше, протягом короткого часу може зачекати, щоб її погодували, перевдягли, взяли на руки. Виникає здатність займатися самостійно (до 10-15 хвилин), хоча переважну частину часу малюк проводить на руках у дорослого (у першу чергу матері). Чотиримісячна дитина стає впевненішою та врівноваженішою, зникає раптовий плач без видимих причин. Немовля виявляє значно більше наполегливості в оволодінні соціальними навичками, стає оптимістичнішим. Тривалість часу, протягом якого малюк може спокійно займатись самостійно, зростає до 30 хвилин (тривалість може суттєво коливатися залежно від індивідуальних особливостей дитини. Немовля, якому виповнилося п'ять місяців, повідомляє матері, коли хоче на руки. Протягом 15-30 хвилин може займатися самостійно. Дитина схильна до наслідувальної поведінки: за показом дорослого повторює елементарні предметні дії. Виявляє інтерес до чужих під час прогулянки. Шестимісячна дитина здатна за відсутності поряд матері самостійно займатися протягом 40 хвилин, виявляти зосередженість, певну терплячість, позитивне самопочуття. Немовля охоче грається з рідними та близькими у хованки. Активізується його прагнення до пізнання соціального довкілля та самого себе. Зрослі можливості розширюють міру свободи немовляти, якому виповнилося сім місяців, дозволяють йому час від часу самостійно досягати бажаного, створюють ілюзію доступності довкілля. Зростають можливості восьмимісячної дитини досліджувати навколишній простір самостійно (переважно з допомогою повзання). Малюк починає менше часу проводити на руках у матері, хоча й прагне гратися поряд з нею, тримати її у полі свого зору. Збільшується час, протягом якого дев'ятимісячна дитина займається самостійно і не прагне перебувати на руках у матері. Вона проситься на руки лише тоді, коли хоче їсти, спати або погано почувається. У малюка все яскравіше проявляється поведінка "слідування" (пересувається ближче до матері, тримає її у полі зору) та "наслідування" (повторює дії дорослих). Виникають перші побутові навички: дитина може з власної ініціативи покласти іграшку, предмет або річ на місце. Характер емоційного життя та соціальної поведінки дев'ятимісячного немовляти значною мірою визначається зростанням його автономності, здатності освоювати простір не лише з допомогою дорослого, але й до певної міри самостійно. У дитини, якій виповнилося десять місяців, суттєво розширюється репертуар наслідувальної поведінки. Повторюючи дії дорослих, вона "чистить зуби", "розмовляє по телефону", "розмішує кашу в каструлі", "чистить взуття", "витирає ганчіркою стіл" тощо. Розвивається ігрова діяльність: малюк охоче займається пірамідкою, грає в "ладусі", хованки, доганялки, годує ляльку або іграшкову тваринку. Одинадцятимісячна дитина може протягом тривалого часу займатись сама. Вона виглядає дорослішою, вправнішою, кмітливішою, врівноваженішою, ніж у попередні місяці; відбувається подальший розвиток її наслідувальної поведінки; виникають перші найпростіші сюжетні ігри: дитина вкладає спати ляльку, колисає її, годує. Прагнення до самостійності, ускладнення внутрішнього життя дитини, збагачення і розширення її соціального досвіду позначається на характері її поведінки, ставленні до оточуючих людей, предметно-практичних діях. Дитина, якій виповнилося дванадцять місяців, досить вправна, терпляча, перебуває переважно у доброму гуморі. Періодично дає про себе знати суперечливість між її зрослою самостійністю та обмеженими можливостями реалізувати своє прагнення до незалежності, що виявляється у капризуванні та вередуванні. Активно розвивається наслідувальна поведінка, дитина робить спроби самостійно їсти й одягатися, охоче виконує доручення дорослого. Зросла вправність та самостійність, оволодіння ходою та розширення пасивного словника позитивно впливають на прояви емоційного життя дитини та її соціальну поведінку.

На початку другого року життя дитина залишається залежною від дорослого. Через спілкування з батьками, рідними, педагогами ДНЗ малюк оволодіває нормативною поведінкою. Дорослий залишається, з одного боку, зразком для наслідування, з іншого, починає перетворюєватися на наставника, співробітника, помічника. Відбувається подальший психоемоційний розвиток дитини: збагачуються враження про оточуюче та самого себе, вдос­коналюється орієнтація у просторі, інтенсивнішим стає емоційне життя. Дитина гармонічніше входить у широкий соціум, адаптується до новим вимог. Помалу вона починає диференціювати правила поводження з рідними та чужими людьми; з дорослими та однолітками. Малюк охоче знайомиться зі своїм "Я": роздивляється своє обличчя, тіло, зачіску, одяг; по-різному реагує на пестливі та стримані звернення дорослого; все частіше вдивляється у своє зображення у дзеркалі, протягом певного часу концентрує на ньому увагу, впізнає у ньому себе, радіє своєму відкриттю.

На третьому році життя більшість дітей оперує займенником "я", у різний спосіб демонструє дорослим свою незалежність. Малюк виявляє нове ставлення до дорослого: порівнює себе з ним, прагне поводитися, як він, починає наслідувати його дії, намагається реалізувати своє прагнення "бути дорослим", демонструє свою самостійність, протиставляє свої бажання вимогам дорослого. Частішають прагнення до результативної діяльності, демонстрації свого успіху, намагання перебільшити власне досягнення і знецінити неуспіх, домагання визнання авторитетною людиною, підвищена образливість у відповідь на стриману реакцію дорослого; різного роду протести, норовистість, прагнення до деспотичного управління рідними дорослими, вихваляння, емоційні спалахи через дрібниці. Основними "пусковими" механізмами кризи трьох років виступають: відокремлення дитиною себе від оточуючих та порівняння себе з іншими людьми. Важливим новоутворенням трьох років є почуття гордості, вкрай важливе для особистісного зростання дитини раннього віку. Завдяки тому, що протягом третього року життя зароджується здатність приймати елементарні самостійні рішення, дорослі є свідками того, як дитина мучиться, здійснюючи власний вибір. Ще не один рік ця здатність формуватиметься.

Пізнавальний розвиток. У віці немовляти (від двох до дванадцяти місяців) у дитини інтенсивно розвивається потреба у нових враженнях: вона зосереджує увагу на новому, намагається взяти в руки знайомі предмети, використовує вказівний жест, яким фіксує предмет свого інтересу. Процес пізнавального розвитку відбувається в контексті предметної діяльності і проходить ряд етапів: до 3 місяців виникає орієнтовна реакція на слухові, зорові, тактильні та інші подразники; до 6 місяців дитина починає обстежувати іграшки, вибірково контактувати з предметами (утримувати їх, хапати, перевертати), розглядати та прислухатися до тих, що знаходяться від неї на відстані; з'являється спроба розсунути пальці так, щоб було зручніше схопити іграшки різної форми та величини; виникають перші результативні дії з предметами, спрямовані на одержання приємного враження (звуку, руху); дитина впізнає близьких дорослих, знайомі предмети; вона намагається знайти сховану іграшку, в неї розвивається пам'ять. Оволодіння різними позами розширює її можливості орієнтуватися в навколиш­ньому просторі. У 9 місяців дитина починає перекладати предмети з однієї руки в іншу, оволодіває умінням діяти одночасно двома руками і двома предметами. У кінці першого року життя вона дістає предмет з допомогою іншого, виникають перші цілеспрямовані дії.

Упродовж першого року у дитини формуються елементарні уявлення про навколишній світ та саму себе; вона починає орієнтуватися у властивостях предметів (виникає сенсорний досвід), розвиваються первинні форми мислення, зароджуються інтелектуальні здібності, закладаються передумови розвитку креативності як базової якості особистості, вдосконалюється вміння орієнтуватися у просторі, зростає пізнавальна активність, закладаються передумови логіко-математичного розвитку.

На другому році життя вдосконалюється вміння дитини пізнавати навколишній світ та саму себе. Дворічний малюк володіє таким досвідом порівняння та аналізу, що зорове сприймання поступово відділяється від тактильного та смакового. Дитина здатна зором виділяти частини, окремі деталі предмета без його одночасного обмацування рукою; може з першого погляду впізнати знайомі речі. Тепер вже рухи рук слідують за рухами очей, тобто контролюються очима. Зорове сприймання поступово набуває домінуючого значення; дитина все більше часу витрачає на розглядання речей, предметів, об'єктів природи, картинок, тварин, людей. її очі не перескакують з одного предмета на інший, вона може свідомо фіксувати погляд, спостерігати. Спочатку дитина ще показує рукою на те, що вона бачить, однак з розвитком мовлення ця допомога руки стає все менш необхідною. Інтенсивнішає освоєння предметного середовища; називання предметів, їхніх частин та властивостей сло­вами структурує сприймання; дитина відділяє типове від нетипового, впізнає знайоме під новим кутом зору. Вона багато експериментує, знаходить нові способи дій з предметами в нових ситуаціях. З'являється символічне мислення, в основі якого лежать уявні дії та дії "не насправді". Малюк починає використовувати знайомі предмети у нових ролях (кубик пере­творюється на стіл, віник - на коника, паперовий пакет - на шляпу). Створюються передумови для становлення наочно-образного мислення. Формується здатність до вибіркового наслідування. Все це засвідчує новий етап інтелектуального розвитку дворічної дитини; фор­мування її сприймання, мислення, уяви, пам'яті, уваги.

Кінець раннього віку характеризується цілим рядом особливостей, пов'язаних з розвитком основних пізнавальних процесів дитини. Вдосконалюється сприймання, воно стає все більш диференційованим; дитина стає спостережливішою та уважнішою, може протягом тривалого часу з інтересом спостерігати за тим, що її зацікавило. Ускладнюється предметна діяльність, у якій дитина використовує не лише іграшки, але й предмети побуту. Поліпшується здатність розрізняти предмети за кольором, виникає їх розрізнення за відтінками; дитина включає колір до складу комплексної характеристики об'єктів (колір набуває значущості при виборі та використанні предметів). На незначній відстані малюк починає правильно сприймати розмір предметів. Він розрізняє всі звуки рідної мови, може співати різними голосами. Дитина починає одночасно бачити, чути, сприймати дотиком і називати предмет. Трирічний малюк спочатку практично, а потім і зором встановлює розмір предметів і порівнює їх між собою; при цьому він використовує один як мірку (зіставляє кільця пірамідки від найменшого до найбільшого або навпаки). На кінець раннього віку дитина має уявлення про різні геометричні форми (трикутник, круг, овал, квадрат, куля, піраміда, куб); розрізняє всі кольори веселки (плутає блакитний і синій); впізнає їх відтінки (темний, світлий). Поки що вона не здатна точно називати предмет, означати його словом - ця здатність вимагає спеціального навчання. Збереження у пам'яті вражень великою мірою залежить від зацікавленості малюка, привабливості-непривабливості події. Предмети, явища, ситуації запам'ятовуються дитиною краще, ніж їхні назви. Малюкові легше згадати свої рухи та відчуття, ніж їх образ. У три роки дитина здатна експериментувати та фантазувати подумки, використовувати предмети-замінники, в неї формується внутрішній план мислення, з'являється безліч запитань. У кінці раннього віку ознайомлення з оточуючим набуває яскраво вираженого пізнавального характеру.

Розвиток мовлення. Перший рік життя є дофонемним періодом. Упродовж нього дитина не диференціює звуки, сприймаючи їх як єдину звукову конструкцію. На першому році життя закладаються основи мовлення, створюється фундамент для розвитку в подальшому пасивного та активного словника дитини. Крик виступає закономірним явищем, яке засвідчує нормальний процес її розвитку, відіграє важливу роль у становленні мовного дихання та підготовці мовленнєвого апарату до звуковимови.

У перші місяці життя у відповідь на звернення дорослого в малюка виникають перші передмовленнєві реакції - гукання та гуління. Дитина прислухається до людського голосу, відгукується на різне його інтонаційне забарвлення. Співуче гукання, яке з'являється на другому місяці життя, нагадує звуки ау, уа, ху, г, агу і є реакцією дитини на приємні контакти з дорослим.

Протягом перших трьох місяців з'являються й такі реакції малюка на дорослого, як белькотання та лепет. Така звукова активність потребує від дорослого всілякого емоційного заохочення, підтримки, трансформування звукових рядів у самостійні слова. Означені стадії становлення звуковимови є вродженими, запрограмованими природою і спостерігаються в усіх дітей, навіть у тих, які мають глибокі порушення слуху.

У другій половині першого року життя дитина починає розуміти мовлення. Вона прислухається до звуків і слів, розрізняє інтонацію голосу, розуміє слова, пов'язані з елементарними практичними діями (годуванням, одяганням, купанням), може виконати на словесне прохання дорослого певну дію (дати, сісти, подивитися), розрізняє імена рідних дорослих, має уявлення про назви деяких предметів, іграшок, тварин, упізнає їх на картинках, виконує зрозумілі їй прохання й доручення. У дитини розвиваються перші узагальнення. На кінець першого року життя дитини активний словник сягає близько 15-20 слів, багато з яких вживаються у формі слова-складу, двоскладових слів, у спрощеному варіанті (ляля, моня, бібі, цяця тощо). Слова вживаються малюком свідомо, він цікавиться усім навкруги себе. Дитина другої половини першого року життя розуміє й адекватно реагує на слова-схвалення і слова-заборону.

Зміст мовленнєвого розвитку дитини першого року життя полягає у розвитку її звуковимови, пасивного та активного словника, комунікативної активності.

На другому році життя вдосконалюється розуміння дитиною мовлення дорослих та формується її власне мовлення. Спілкування з людьми та предметні дії потребують використання активного мовлення, на основі якого у дитини розвиваються узагальнення та символічна функція мислення. Зростаюча особистість активно освоює мову: від розуміння одиничної схожості вона переходить до все ширших і точних узагальнень (за допомогою одного й того ж слова виражає різноманітні значення). Дворічна дитина знає, що слова, якими означають знайомі їй предмети, стосуються тих самих предметів на картинках.

Протягом другого року життя вдосконалюється уміння оперувати словом, все частіше дитина починає використовувати у спілкуванні з дорослими дво-трислівні речення. Дитина починає чіткіше усвідомлювати зовнішній зв'язок між предметом, явищем і його знаком (словом). Вона осмислено реагує на мовлення оточуючих, починає сприймати звуки мови відповідно до їх фонематичних ознак, у спілкуванні базується на комунікативній функції мовлення. Здатна групувати та узагальнювати предмети на основі спільних ознак, базується на правильному звуковому образі слова, починає усвідомлювати, що існує правильна й неправильна вимова звуків, вказувати на це оточуючим. Поступово однослівні сполучення замінюються двослівними, дитина починає використовувати правила словозміни, вдається не лише до теперішнього, а й до дієслів минулого часу, іменників у множині. У кінці другого року життя мовлення поступово починає набувати зв'язного характеру.

Здебільшого вона широко застосовує до 300 слів, інтенсивно збагачуючи свій лексичний запас. Поетапно починає оволодівати реченням: все частіше використовує прості кількаслівні (без узгодження) речення з однорідними членами, з єднальним сполучником; складні речення без сполучника. Охоче розмовляє зі своїми іграшками. Дії дорослих коментує окремими словами, короткими реченнями. Власне мовлення включене в її предметну діяльність (в процес годування ляльки, будування місточка тощо).

Близько трьох років з'являється зв'язне мовлення, яке засвідчує засвоєння малюком граматичної будови мовлення, семантики (розуміння значення окремих слів) та синтаксису (зас­воєння правил граматики мовлення). Засвоєння граматичної будови розвиває у трирічної дитини мовленнєве чуття. Словник складає близько 1000 слів. Малюк оволодіває багатьма відмінниковими закінченнями, видозмінює просте речення, утворює заперечувальні та наказові речення, задає запитання, опановує активні й пасивні звороти, оволодіває підрядними реченнями, в тому числі складносурядними та складнопідрядними. Дитина може зв'язно розповісти найпростіший випадок, оповідання. Мовлення стає для дитини способом зв'язку з іншими та способом вираження життєвих вражень, повідомлення іншим певної інформації. Дитина починає переживати, чи зрозуміло вона висловилася, чи все було іншому ясно з того, що вона сказала. Вона будує розповіді з 4-5 речень, в кожному з яких від трьох і більше слів. Мовленню дитини у цей період притаманна велика кількість граматичних помилок: воно переривисте за своїм характером, містить багато повторів слів, дитина часто зупиняється на окремих з них. Поступово малюк починає вносити корективи у неточне використання правил граматичної будови мовлення, намагається точно копіювати зразки мовлення дорослих. Серцевиною розвитку мовлення є формування узагальнень. Особливістю мовлення дитини третього року життя залишається його егоцентричний характер: дитина говорить лише зі своєї точки зору, їй важко пристати на точку зору партнера. У кінці третього року життя поліпшується звуковимова, збагачується словник дитини, вдосконалюється гра­матична будова речень, зростає комунікативна компетентність малюка.

Екологічний розвиток. Протягом першого року життя малюк відкриває для себе існування об'єктів природи, навчається контактувати з ними. Контакти з природними умовами, з рослинами, тваринами збагачують емоційну сферу немовляти, розвивають сенсорні процеси, збуджують допитливість, виховують пізнавальні інтереси, активізують предметно-практичну діяльність, підвищують життєдіяльність його організму, вправляють у вмінні орієнтуватися в навколишньому просторі. У сумісній з дорослим діяльності в природному довкіллі дитина набуває досвіду безпечного спілкування з компонентами природи, оволодіває прийомами обстеження, найпростішими формами дослідження природних об'єктів, оволодіває елементарними уявленнями про догляд за рослинами і тваринами. Спільна з дорослим діяльність у природному довкіллі (годування пташок, кішки, собаки; поливання квітів тощо) вимагає від малюка зосередженності, терплячості, вміння поводитися адекватно, емоційної сприйнятливості. Позитивний досвід спілкування з природою у процесі спостереження, ігрової, дослідницької, елементарної трудової діяльності закладає фундамент для подальшого формування в дитини ціннісного ставлення до неї.

В інтервалі між півторарічним та дворічним віком виникає символічне мислення, в основі якого лежить уявна дія, дія "не насправді". Дитина починає оперувати не лише реальною морквинкою (шматочком яблука, сливи тощо), але й її образом: робить вигляд, що годує нею матір, простягаючи до її рота предмет-замінник або використовуючи з цією метою ляль­ковий посуд. Це засвідчує появу в неї образної пам'яті, уявних дій як важливої передумови подальшого повноцінного екологічного розвитку. У дворічному віці увага залишається, як і раніше, одноканальною, проте вона характеризується більшою гнучкістю: дитина може переключатися із спостереження або дослідження доступних їй об'єктів природи на звернення дорослого, а потім продовжити свою попередню справу. Ускладнюється діяльність малюка: він використовує все більшу кількість природних об'єктів, маніпулює ними, починає гратись; поліпшується їх розрізнення за кольором; у межах невеликих відстаней малюк починає правильніше сприймати величину об'єктів природи, які знаходяться у полі його зору. Малюк з допомогою дорослого спочатку дослідним шляхом, а потім і зором визначає величину різних компонентів природи, порівнюючи їх, використовуючи якийсь один як еталон. Він має уявлення про декілька різних геометричних форм, розрізняє кольори веселки, хоча деякі з них може плутати. Дворічна дитина ще не може точно називати природні об'єкти найближчого довкілля, лише починає оволодівати вмінням співвідносити ознаку з словом, яким вона позначається. Збере­ження у пам'яті вражень від спілкування з природними об'єктами значною мірою залежить від зацікавленості ними малюка та емоційної забарвленості подій. Дворічна дитина запам'ятовує те, що для неї важливо, що їй сподобалося або не сподобалося. Вона допитлива, спостережлива, все частіше у ході ознайомлення з природним довкіллям використовує не лише вказівний жест, але й слово, прагне одержати від дорослого пояснення з приводу того, що зацікавило. Дитина експериментує, використовує різні компоненти природи в предметній діяльності, іграх, під час виконання елементарних трудових доручень.

Найважливішим надбанням трирічного віку є перетворення сприймання природного довкілля на спеціальний вид діяльності. Спостереження стає одним з улюблених занять малюка, завдяки яким він збагачує свої уявлення про природне довкілля новою інформацією, уточнює раніше набуті знання, навчається придивлятися, вдивлятися, прислухатися, нюхати, дотиком визначати відмінність фактури тощо Трирічний малюк краще, ніж раніше, зосереджується на об'єкті, проте він утримує свою увагу на ньому лише до моменту задоволення цікавості. Активнішою стає дитина в різних видах діяльності: вона малює сонечко, небо, травичку, квіти; під музику намагається зобразити рухи птахів та тварин (рухається, як ведмідь, зайчик, ворона тощо); вона залюбки слухає казки, вірші та оповідання про природу; охоче роз­глядає ілюстрації дитячих книжок. Виявляє інтерес до театральних ігор, дійовими особами яких виступають звірі; звуконаслідує їх, має серед персонажів улюблених, просить дорослого ще раз програти ту саму сцену; приміряє деталі костюма, атрибути. Особливістю дитини трирічного віку є її схильність до ритуалізації: вона вимагає від батька та педагога виконувати однакові дії, пов'язані з доглядом за рослинами й тваринами; читати та розповідати у тій самій послідовності казки; у разі припущення дорослим неточностей наполягає на "правильному" варіанті. Дитина не лише копіює рухи, звуки, дії тварин, вона висловлює щодо них своє власне ставлення. Завдяки зрослій фізичній вправності, вмінню бігати, підніматись, спускатися без опори дитина на прогулянці освоює все ширший природний простір. Вона відрізняє великі й дрібні предмети, порівнює їх між собою, відкриває долоню відповідно до розміру кожного. Запам'ятовує дитина цього віку переважно ті об'єкти природи, які приємно-неприємно вразили її, з якими вона багаторазово сти­калася або активно взаємодіяла. Малюкові цього віку ще важко повернутися подумки до почат­кового моменту своїх міркувань, складно зрозуміти логічні розмірковування та обґрунтування дорослого. Провідним мисленням є наочно-дійове; наочно-образне лише починає давати знати про себе. Однією з важливих мислительних процедур, які освоїла дитина трьох років, є вибір об'єкта природи за ознакою (те, що тече, є водою); потім - за функціональною ознакою (вода - це те, що ллється), пізніше встановлює зв'язок між ознакою і словом, яким дорослий означає дану ознаку (якщо це вода, вона має литися). Важливим здобутком раннього віку є формування цілеспрямування: все частіше дії у природі спрямовуються на досягнення результату, який потребує інтелектуального та фізичного напруження, наявності відповідного знаряддя, інструмента. У таких ситуаціях зароджуються елементи творчості, вкрай важливі для особистісного становлення трирічної дитини.

Художньо-естетичний розвиток. Протягом першого року життя закладається фундамент майбутньої культури дитини, створюються передумови для її систематичного художньо-естетичного розвитку, формуються елементи сприйнятливості як важливої якості особистості. У другій половині першого року життя особливого значення для дитини набуває людський голос - співучий, лагідний, різної тональності. Мистецтво приходить до немовляти у вигляді римованих народних утішок, дитячих віршиків, колискових пісеньок, яскравих картинок. Особливе місце в естетичному розвитку малюка посідає музика: він активно на неї реагує, відгукується на її тональність, охоче рухається під неї - рухає руками, присідає, розгойдує тулубом, пристукує ногою тощо.

У кінці першого року життя дитина здатна перегортати сторінки книжок, розглядати ілюстрації, картинки; впізнавати персонажів та героїв казок; вона намагається повторити їх назву, ім'я; уважно слухає читання дорослого, багато гомонить.

У віці 1,5-2 років підвищується працездатність нервової системи, зростає тривалість часу неспання дитини. Вона оволодіває способами дій з різними предметами, починає орієнтуватися в їхніх фізичних характеристиках та призначенні, у неї виробляються способи використання найпростіших знарядь. Наслідує не лише дії, яких її навчають, але й ті, які бачить сама, які привернули її увагу. Виникає задум. Формується вміння говорити короткими реченнями. Дитина може елементарно себе обслуговувати: самостійно їсть, лягає спати, сідає за стіл і виходить з-за нього, використовує основні знаряддя. Поліпшується координація між її очима і руками, виробляється узгодженість рухів, зростає активність. Рука стає вправнішою, впевненішою. Малювання посідає особливе місце в житті дитини цього віку. До нього виявляють інтерес не лише схильні до зображувальної діяльності малюки, а всі дворічні діти. Наслідуючи дорослого, дитина креслить вертикальні та горизонтальні прямі лінії. Завершується період карлючок, дитина навчається краще утримувати мету, може діяти згідно з певним образом (задумом). У віці двох років дитина розуміє, що може щось зобразити. Вона прагне все робити самостійно, шукає допомоги у дорослого лише у випадках, якщо з чимось не впоралась сама. Малюк сприйнятливий до музики, емоційно на неї реагує; виявляє підвищений інтерес до приймача, телевізора, магнітофона як джерел різноманітної музики. Емоційно реагує на театралізовані ігри, пожвавлюється, просить показати те, що сподобалося, ще. Починає одним з них віддавати більшу перевагу порівняно з іншими; виявляє інтерес до елементів костюма, атрибутів. Все це створює сприятливі умови для подальшого вдосконалення здатності знайомитися з творами мистецтва; диференціювати художні образи, створені мовою різних видів мистецтва; залучатися до елементарної художньо-практичної діяльності та виявляти найпростіші форми самодіяльності, елементи творчості.

На третьому році життя малювання перетворюється на один з найулюбленіших видів самостійної діяльності. В малюнку дитина виражає свої життєві враження, самостверджується, реалізує власні можливості, заявляє іншим про своє "Я". Вона цікавиться самим процесом малювання олівцями, фарбами, крейдою, фломастером; ліплення, аплікації, конструювання. її рухи стають упевненішими та вправнішими, художні образи - чіткішими, різноманітнішими, схожими на реальні об'єкти. Виникають перші справжні дитячі малюнки; все більшого значення набуває результат образотворчої діяльності.

Дитина все частіше висловлює бажання передати на аркуші конкретну дію; для передачі конкретної ігрової ситуації накладає один малюнок на інший. Все частіше з'являється бажання передати елементарну схожість з конкретним предметом чи явищем. Навички роботи з глиною (ліплення) залишаються недосконалими. У ході конструювання дитина створює прості конструкції. Удосконалюються вміння щодо ознайомлення з властивостями матеріалу, збагачуються уявлення про колір, форму, розмір, об'єм; розвивається просторова орієнтація. Удосконалюється аплікація: дитина створює предметні та сюжетно-тематичні композиції з різних паперових форм (круги, квадрати, прямокутники, трикутники, смужки, різні силуети); обирає та наклеює готові форми відповідно до задуму. Зростає сприйнятливість музичних творів; удосконалюються танцювальні рухи; дитина починає співати пісеньки, намагається грати на шумових, ударних, духових дитячих інструментах. Упізнає знайомі пісні не лише у звичному, але й у виконанні на інших інструментах, іншими співаками. Підспівує дорослому, правильно передає ритм та окремі інтонації мелодій. Запам'ятовує слова пісень, проте нечітко їх вимовляє; відтворює під музику показані дорослим нові рухи та нові поєднання вже відомих; змінює рухи відповідно до частин музичної п'єси (ходить під музику "голосно" і "тихо", біжить на місці, обережно крокує, біжить вперед - назад на носках, стрибає на двох ногах). У музичних іграх і танцях дитина оволодіває складнішими за попередні діями з предметами (паличками, султанчиками, хусточками, листочками тощо). Все частіше слухає, наспівує та супроводжує рухами музику та пісні за власним бажанням.

Дитина із захопленням слухає казки і розповіді дорослого; краще, ніж раніше, відчуває ритм поезії, може відповідати на запитання дорослого, висловлюється з приводу прочитаного, супроводжує читання коментарем, домагається від дорослого чіткого дотриманням послідов­ності подій, слів художніх творів. Час від часу за власним бажанням розглядає улюблені казки та віршовані твори, водить пальцем по тексту відповідних сторінок, намагається близько до зразка проговорювати його (самостійно "читає"). Легко впізнає знайомі твори та персонажів у ході сприймання театрального видовища, імітує дії та рухи, проговорює слова, адекватно реагує на міміку і жести. її літературні уподобання стають усе виразнішими та чіткішими.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: