Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Підбір літератури і робота з літературою.




При самостійній роботі студентів з підготовки їх до практичних занять доводиться використовувати значну кількість літератури – як тієї, що подається в списках до кожної теми, так і тієї яку радить лектор під час лекцій чи консультацій. Тому під час вивчення політології у студентів повинен випрацьовуватися раціонально-критичний підхід до книг, статей та інших інформаційних повідомлень. Потрібно враховувати, що хоча з часом ряд інформаційних і теоретичних матеріалів стають застарілими, проте кожне поточне питання має свою історію, яку корисно знати. Слова, сказані десять, сто, чи більше років тому ще можуть мати важливе значення.

Щоб глибоко зрозуміти зміст книги, потрібно вміти раціонально її читати. Попередньо переглянувши книгу, можна вирішити, чи варто її читати (попередній перегляд включає ознайомлення з титульною сторінкою, анотацією, передмовою, змістом). Ця інформація розташована, як правило, на титульній сторінці, її звороті, на останній сторінці книги. Глибше зрозуміти зміст дозволяє вступна стаття, передмова, післямова, коментарі, списки літератури. Останні дають можливість визначитися з ймовірним текстом книги, підібрати додаткову літературу, глибше ознайомитися з поставленою проблемою.

Необхідною професійною якістю є вміння читати зміст: зміст продумується як завдання по відтворенню тексту, при цьому свої думки необхідно фіксувати на папері. Так розвивається концептуальне мислення, уміння мислити образно і вільно. При ознайомленні зі змістом необхідно виділити глави, розділи, що являють інтерес, швидко їх переглянути, знайти потрібний матеріал (сторінки, абзаци) і ознайомитися з ним загалом.

Наступним етапом роботи з книгою є прочитання виділених місць у швидкому темпі. Мета швидкого читання – визначити цінність кожної частини, до якого питання має відношення та чи інша інформація і як її застосовувати, чим доповнити. Основними рекомендаціями методики швидкого читання є наступні:

– ясне розуміння і чітке усвідомлення мети читання (до якого питання потрібна інформація, для чого вона потрібна, її характер);

– оперативно змінювати темп читання, сповільнюючи на інформативній частині та збільшуючи на загальних положеннях. Так, описовий текст читається швидше, ніж текст складних умовиводів, доказів;

– уміти визначати структуру тексту – співвідношення його частин, зв’язок з таблицями, графіками, малюнками, картами, примітками, виносками, додатками;

– розуміти зміст прочитаного тексту (так розвивається здатність миттєвого аналізу прочитаного).

Швидкість правильного читання має бути в 3 – 4 рази вищою за швидкість мови.

Корисними можуть бути допоміжні матеріали до видань, тому необхідним є приділення уваги апарату книги, визначення його функцій.

Окремий етап вивчення книги – ведення запису прочитаного. Існує кілька форм ведення записів – план (простий чи розгорнутий), виписки, тези, анотація, резюме, конспект.

План є найбільш короткою запису прочитаного і складається з переліку питань розглянутих у книзі чи статті. Планом, особливо розгорнутим зручно користуватися при підготовці власного виступу чи статті. Кожен пункт плану розкриває одну зі сторін обраної теми, а всі його пункти охоплюють її в цілому.

Тези мають характер стислого викладу основних положень тексту у вигляді твердження чи заперечення. Тези складаються при повторному читанні тексту і послуговуються збереженню інформації в пам’яті та ведення для дискусії.

Анотація – короткий виклад змісту – дає загальне уявлення про книгу, брошуру, статтю. Резюме коротко характеризує висновки, головні думки.

Найпоширенішою формою записів є конспект. Конспект рекомендується після завершення прочитання матеріалу. Основу конспекту становлять тези, доповнення, міркування, докази. Конспект може бути текстуальним (складається з уривків оригіналу – цитат, зі збереженням логіки й структури тексту), вільним (виклад матеріалу у зручному для читача порядку, наприклад, думки розкидані по всій книзі зводяться воєдино), та тематичний (головним критерієм є висвітлення теми – проблеми, такий конспект може бути укладений з декількох джерел).

Для запису даних, які підлягають використанню багато дослідників рекомендують систему карток. Перевага їх у тому, що кожна довідка реєструється окремо і може бути легко знайдена, а система карток легко піддається перегрупуванню в залежності від поточної проблеми.

Потрібно пам’ятати, що сучасні можливості залучення тексту (Інтернет-ресурси, копірування, сканування) не відміняють загальні правила роботи з джерелами інформації. Розширюючи доступ і можливості для опрацювання, вони разом з тим вимагають дотримання принципів і норм самостійної роботи фахівця.

В усіх наведених типах записів прочитаного особлива увага приділяється точності обробки джерела (бібліографічні посилання), без яких робота втрачає сенс. Наведені методи покликані формуванню системних підходів до самостійної роботи студентів, відсутність якої може викликати інформаційний хаос.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных