Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Методи самовиховання.




Самовиховання– це свідома діяльність, спрямована на найбільш повну реалізацію людини як особистості. Самоспостереження включає: а) само опитування (сам себе); б) згадування; в) само анкета, само тестування, (дані самому собі); г) порівняння (вражень, спогадів, ін. людей з власними); д) уявне повторення того що відбулося. Самокритика – опрацювання результатів самоспостереження за допомогою самоаналізу і самооцінки. Самокритика ґрунтується на умінні бачити позитивне і негативне в собі, своїх діях. Самооцінка – оцінка особистості самого себе, своїх можливостей, якостей, місця серед інших людей. Позитивна об'єктивна оцінка сприяє формуванню самоповаги. Є занижена і завищена самооцінка. Саморегуляція – уміння особистості керувати станом свого здоров’я, емоціями, почуттями, діями, вчинками, поведінкою, псих. станом. Рушійна сила - воля. Прийоми: само підбадьорення, само переконання, самоаналіз і т.д. Самоконтроль і самокорегування. Самоконтроль – свідоме, самостійне регулювання особистості своєї поведінки, її мотивів, спілкувань на основі виявлення відхилень у думках, почуттях, вчинках, діях від загальноприйнятих норм.

20.Дитина в сімї:особливості сучасного виховання.

Сімя- середовище первинної соціалізації дитини, джерело матеріальної й емоційної підтримки, засіб збереження і передавання культурних цінностей від покоління до покоління.

Сім*я багато у чому передбачає якою стане дитина в майбутньому. Саме сім*я закладає фундамент розвитку здібностей,нахилів дитини,формування її моральних якостей,тобто є середовищем формування її особистості. Залежно від атмосфери,характеру сімейних стосунків,освіти,професії батьків розвиваються ті чи інші якості дитини.

Ефективність виховної діяльності в сім*ї залежить від: глибокого і всебічного знання своєї дитини,особистого прикладу,авторитету,організації спільної діяльності,вільного часу, взаємо роботи сім*ї і школи.


21. Дитячий колектив, його функції, динаміка розвитку та шляхи згуртування.

Макаренко: дитячий колектив- стійке об’єднання дітей, яке має загальну суспільно значущу мета, спільну діяльність, спрямовану на реалізацію цієї мети, характеризується стосунками взаємної відповідальності. Етапи розв-ку: 1. Знайомство з групою дітей(організація життя в колективі, все

відбувається за керівництвом вихователя, традиції, колективні свята). 2. Виділяється актив, який повністю підтримує вихователя. 3. Всі активні (дії активу поширюються на всіх членів колективу). 4. Колектив працює як єдина система без вихователя. Засобом згуртування учнівського колективу є й формування в ньому традицій, бо ніщо так не цементує його, як традиція.Сприяє згуртуванню учнівського колективу обґрунтований

і використовуваний А. Макаренком принцип паралельної дії — вимога до вихованця ставиться не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного члена покладається на колектив і його самоврядування;громадська думка; учнівське самоврядування. Функції: 1. Сприяє реалізації мети виховання:всебічному розв-ку особист-ті.2. Є ареною самовираження і самотвредження.3. Зв’язує між собою суспільство і сообитстість.4. відбувається процес взаємного збагачення розвиток членів колеткиву.5. Психологічна захищеність.

 

22.Змістове виховання особистості школяра: морального виховання.

Моральне виховання – процес формування моральних якостей, рис характеру, навичок і звичок поведінки, серед яких пріоритетними є загально людські цінності, ідеали правди, добра, любові, справедливості. Ефективність морального виховання значно зростає в разі його опори на народну мораль, традиції, звичаї, обряди.

Форми: етична бесіда, уроки культури поведінки, школи етикету, турніри ввічливих, етичний театр. Мета: залучити самих учнів до оцінки подій, явищ, вчинків і на цій основі сформувати в них правильне ставлення до оточуючої дійсності, до своїх обов’язків; пропонування теми; викладання матеріалу для обговорення; постановка запитань; підсумки, узагальнення.

23. Змістове виховання особистості школяра: Трудове вихованн я

Основним завданням трудового виховання є формування творчої особистості цивілізованого господаря. В процесі трудового виховання і навчання виробляються відповідні уміння і навички, професійна майстерність, готовність до життєдіяльності в умовах ринкових відносин. Форми: трудова атака (прибирання території чи класу), свято праці (до збору урожаю), ярмарок-виставка учнівських виробів, турнір умільців, захист професії, “Місто веселих майстрів”.Важливу частину трудового виховання становить профорієнтація учнів.


24. Змістове виховання особистості школяра:Естетичне виховання.

Естетичне виховання передбачає формування в учнів здатності повноцінного сприймання і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності, високої естетичної культури, понять, почуттів. Опираючись на народно естетичні погляди, смаки, виховання сприяє формуванню навичок гарної поведінки, доброзичливого ставлення до людей. Важливим засобом здійснення естетичного виховання є художньо-естетична діяльність. Її використання дозволяє цілеспрямовано розвивати художньо-естетичні смаки дітей; змінює потяг до духовної культури, мистецтва. Форми: виконання пісень, інсценізована казка, турнір знатоків поезії, жіночий день, новорічне свято, конкурс акторської майстерності. Турнір знатоків поезії. Мета: формування естетичних смаків, творчих здібностей, моральних почуттів. 1) конкурс поетичних почуттів (вірш про любов, сум та ін). 2) конкурс гумору та сатири; 3) конкурс поетичних масок;

 

 

25.Змістове виховання особистості школяра:фізичне виховання.

Фізичне Виховання- система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь. Теорія і практика ФВ спираються на дані фізіології, яка озброює теорію і методику ФВ знаннями про закономірності розвитку організму людини, вплив різноманітних чинників на його функціональну діяльність. На основі її даних розробляють науково обґрунтовану систему фізичних вправ, спрямованих на розвиток рухових дій і формування фізичних якостей організму.

Метою ФВ є формування життєво важливих навичок і вмінь у природних видах рухів: бігу, стрибках, ходінні на лижах, плаванні.3) розвиток основних рухових якостей. Для виконання багатьох дій людині необхідні сила – швидкість,; витривалість; гнучкість; спритність.4) виховання гігієнічних навичок, формування знань про фізичні

вправи та загартування. Гігієнічну освіту учні здобувають під час вивчення різних предметів, зокрема біології. Вони дізнаються про режим дня, гігієну харчування, сну та ін. У ФВвикористовують фізичні вправи, природні та гігієнічні чинники."Фізичне виховання - здоров'я нації"- складова частина загальної системи освіти, покликана забезпечити розвиток фізичного і морального здоров'я, розумову та психологічну підготовку людини до активного життя й професійної діяльності.

 

26. Змістове виховання особистості школяра:громад-ке виховання.

Це процес формування громадянськості як риси особистості, яка характериз-ся усвідомленням нею своїх прав і обов’язків у ставленні до держави, народу, законів, норм життя; турботою про благополуччя своєї країни, збереження людської цивілізації. Мета: сформувати свідомого громадянина,якому притаманні високі моральні ідеали суспільства, любов до Батьківщини, відповідальність за виконання громадянського обов’язку. Вимагає оволодіння такими знаннями: культурологічними, аксіологічними(про громадянські, демократичні, загальнолюдські й націон-ні цінності.), правовими(Конституція, закони), політичними (знання державних органів, традицій, політ життя, держ символіки), економічними, соціально-психологічними (формування комікат-ї взаємодії).

15.Поняття про методи,прийоми і засоби виховання.

Метод — це спосіб, за допомогою якого вчитель передає, а учень засвоює знання, уміння, навички. Методи потрібно відрізняти від прийомів і засобів навчання. Прийом — це частина методу (наприклад, запис на дошці, певна інтонація голосу, логічні акценти, перехід учителя від дошки до столу, перехід у кінець класу, повторення думки декілька разів); є й негативні методичні прийоми: швидка, метушлива хода по класу, біганина біля дошки, у проходах між партами, занадто голосна декламаторська мова, моралізування, що не дає зосередитись учням на уроці. Отже, метод можна розглядати як сукупність одномоментних дій учителя — прийомів. Засоби виховання – це сукупність прийомів виховання; як правило, це предмети матеріальної і духовної культури, що використову­ються у виховному процесі для вирішення конкретних виховних завдань. Засобами виховання є художня література та інші книги, газети, журнали, радіо, телебачення, кіно, театр, виставки, музеї, ігри, спорт, художня самодіяльність, цікавий співрозмовник, різноманітні предмети культури і природи.У процесі навчання потрібно використовувати всю багатоманітність методів з фізіологічної і дидактичної точок зору. Вибирати метод потрібно, виходячи із змісту матеріалу, завдань уроку, віку учнів, складу групи і своїх учительських нахилів, пам'ятаючи, що універсального методу немає і що кожен метод має позитивні і негативні сторони.


27. Діяльність дитячих громадських організацій.

Дитячі громадські організації — об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства.Форми державної підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій:—надання молодіжним та дитячим громадським організаціям інформації про державну політику щодо дітей і молоді;— надання методичної та організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді і дітей;— сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді та дітям, або сприяють зайнятості молоді.Молодіжні та дитячі громадські організації звільняються від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки. Приклади: тимурівці, «зелені», соціально-гуманістичні (товариства милосердя) організації, науково-технічні, історико-етнограф.

 

28.Формування світогляду молодших школярів

Дитяча картина світу є частиною загальної картини світу, є основою світогляду будь-якої людини й створюється у процесі його виховання та розвитку у певному природному та соціальному середовищі. Основою світогляду є світовідчуття – це чуттєво-емоційне переживання людиною свого буття у світі. Позитивні почуття та емоції свідчать про прийняття світу; негативні ведуть до тенденції заперечення даного світу в цілому або якихось його явищ. Цілісний світогляд молодшого школяра розглядається як єдність узагальнених уявлень про дійсність, переконань та ідеалів, які відображають, розкривають і зумовлюють певне практичне і теоретичне ставлення дитини до світу, її спосіб сприйняття, осмислення й оцінки навколишньої дійсності. Ступінь сформованості цілісного світогляду діагностується за такими критеріями: здатність до інтерпретації термінів та абстрактних понять, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, уміння прогнозувати, аналітико-синтетичні вміння, уміння висувати гіпотези на основі власного досвіду, наявність різних способів пізнання, ціннісне ставлення до оточуючого світу.


29.Система екологічної освіти в сучасній школі.

Екологічне виховання - систематична пед діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Екологічне виховання школярів на сучасному етапі потребує психологічної включеності особистості в світ природи з подальшим поетапним конструюванням системи особистісного ставлення до природи (теоретичним, емоційно-ціннісним, практично-дійовим). Це забезпечує дотримання логіки формування екологічних знань, використання їхнього пізнавального та виховного значення у навчально-виховному процесі. Ефектив. екологічне виховання:- оптимізація змісту неперервної еко освіти всіх вікових груп школярів, висвітлення екологічних питань у процесі вивчення окремих предметів, використання внутрі- та міжпредметних зв'язків;- створення в школах належної навчально-матеріальної бази (куточків охорони природи, живих куточків та ін.);- удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення школярів до природоохоронної роботи;- формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства.

 

30. Сутність та функції процесу навчання.

Процес навчання - Це цілеспрямована взаємодія того, хто вчить, і того, хто навчається в засвоєнні і передачі знань, формуванні умінь і навичок, розвитку розумових здібностей, пам'яті.

Процес навчання обумовлений метою освіти і характеризується взаємодією наступних його

компонентів: а) змісту навчання, тобто навчального предмета, в якому систематизовані знання (основи наук) для засвоєння учнями певного класу; б) викладацька -д-сть учителя, яка полягає у формуванні в учнів мотивів Н у викладанні змісту предмету, в організації діяльності учнів, в управлінні і керівництві їх самостійною роботою, спрямованою на вивчення і використання знань, в перевірці знань і умінь; в) навчання, тобто різнобічної діяльності учнів,

зокрема розумових і фізичних дій; г) матеріальних засобі в Навчання (підручники, навчальні посібники, техн засоби, прилади тощо). ознаки: 1) цілеспрямованістю, послідовністю; 2) безперервним збудженням активності учнів та створенням простору для творчої діяльності колективу класу і кожного окремого учня. функціїосвітню (засвоєння наукових знань…), виховну (формуючи в учнів світогляд, моральні, трудові, естетичні, етичні уявлення…), розвиваючу (розвиваючий характер).

 

31. Етапи засвоєння знань учнями.

Засвоєння знань учнями починається з виховання, на основі якого формуються уявлення. Чи будуть подання адекватними сприйманим явищ, предметів, залежить від якості сприйняття, його широти, повноти, глибини. Учні набувають знання, спостерігаючи предмети і явища, слухаючи пояснення вчителя і відповіді товаришів, виконуючи різні вправи, читаючи книги, переглядаючи фільми і телепередачі. Але такі складні і важкі дії, як сприйняття та осмислення знань, можуть бути успішними лише за відповідної підготовки, тобто при створенні необхідних внутрішніх і зовнішніх умов. Принципи та методи навчання в школі, логіка побудови навчальних предметів передбачають послідовне розкриття розумових умінь і навичок, поступову підготовку учня до засвоєння нових знань більш високого рівня. Без цієї загальної інтелектуальної підготовки навчальний процес неможливий. Разом з ним дидактичні принципи науковості та доступності припускають наявність не тільки загальної, а й спеціальної підготовки, а так само створення оптимальних умов для засвоєння нових понять на кожному уроці. (С. Рубіштейн) такі етапи процесу засвоєння: початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому розумінні; осмислення; спеціальна робота, пов'язана із закріпленням матеріалу; опанування матеріалу - можливість оперувати ним у різних умовах.


32.Закономірності та принципи процесу Навчання.

Закономірності Навчання - стійкі й істотні зв'язки в навчальному процесі, що зумовлють його ефективність. Дидактичні закономірності відображають стійкі залежності між усіма елементами Навчання Закономірності Навчання є об'єктивними, властивими процесу Навчання та суб'єктивними, залежними від учителя, його дійчності. До об'єкт-х закономірностей:а) виховний і розвиваюий характер Навчання. в) умови, в яких відбувається навчальний. процес:;г) вікові та реальні навчальні. можливості учнів.. ґ) рівень активності учня-залежність результатів Навчання учня від характеру навч.-пізнавальної діяльності й рівня розвитку його мотиваційної сфери; д) цілеспрямована взаємодія вчителя, учня і виучуваного об'єкта. вчитель спрямовує і контролює його пізнавальну діяльність. Суб'єктивні закономірності: а) належна організованість пізнавальної діяльності учнів, що є передумовою засвоєння понять, теорій тощо;б) відтворення операцій і покладених у їх основу дій, що є передумовою формування навичок;в) систематичне пряме й відстрочене повторення змісту навч. матеріалу, г) оволодіння учнями видами і способами діяльності (від простих до складних), ґ)залежність рівня і якості засвоєння знань (пам'ять, здібності) від урахування вчителем ступеня їх значущості для учнів;д) використання вчителем варіативних завдань, що передбачають застосування засвоюваних знань у звичних для учнів ситуаціях. Принципи Навчання- основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи. 1. П. науковості.2. П. систематичності й послідовності навчання.3. П. доступності навчання.4. П. зв'язку навчання з життям.5. П свідомості й активності учнів у навчанні.6. П наочності в навчанні.7. П міцності засвоєння знань, умінь і навичок.8. П індивідуального підходу до учнів.9. П емоційності навчання.

 

35. Зміст навчання. Вимоги до відбору змісту навчання в школі.

Зміст навчання- це структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації. Елементи змісту освіти: 1. Знання – цілісна система відомостей, пізнання, які накопичені людством. 2. Способи діяльності, досвід їх здійснення. (уміння- свідоме оволодіння сукупністю певних навчальних операцій, навички- усталені способи діяльн-ті, автоматиз. дії) 3. Досвід творчої діяльності. Вимогои: 1. Реалізація мети всебічного розвитку особист-ті, формув-ня громадянина своєї країни,2. висока наукова і практична значущість змісту.3. забезпечення гуманізації освіти. 4. Відповідна складність змісту освіти. 5. Урахування єдності змістовного та процесуального боків навчання. 6. Структурна єдність змісут освіти.


33.Принцип навчання:принцип активності і самостійності учнів у навчанні,принцип систематичності і системності у навч.принцип індивід.підхід.до учнів і навч.принцип науковості освіт.

Навчання як цілеспрямований, системний і послідовний процес підпорядкован певній системі пр.-пів, дотримання яких забезпечує його ефек-сть. Принципипи Навчання - основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навч-ї роботи школи. 1)Принцип. активності. учнів у Навчанні. провідним й визначає головне спрямування пізнавальної діяльності учнів й управління нею. Активізації пізнавальної діяльності сприяють: позитивне ставлення до Навчання; викликані навч. діяльністью; взаєморозуміння між учителем і учнями; використання на практиці засвоєного матеріалу, умінь і навичок; систематичне повторення засвоєних знань; варіантність та диференціація вправ; робота щодо засвоєння важкого матеріалу доступними методами; використання знань для узагальнення інтелектуальних умінь при розв'язанні конкретних завдань; проблемне навчання; 2)Принцип систематичності. й послідовності Навчанні. Зумовлений логікою науки й особливостями пізнавальної д-сті, які залежать від вікових закономірностей розвитку дітей. Передбачає системність у роботі вчителя, а також системність у роботі учнів. 3)Принцип індивід підходу до учнів. Дає змогу в умовах колективної навчальної роботи кожному учневі по-своєму оволодівати навчальним матеріалом, ураховувати рівень розумового розвитку дітей, їх знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, інтересів, вольового розвитку, працездатності. 4)Пр науковості.: факти, знання, положення і закони, що вивчаються, повинні бути науково правильні. Реалізація цього пр.-пу передбачає вивчення системи важливих наукових положень і використання у Н методів, близьких до тих, якими послуговується певна наука.

 

34.Принцип навчання:принц.наочності навч.,принц.оптимізації процес.навч.,принц.виховуючого навч.принц.звязку навч.з життям.

Принцип навчання основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи. 1) Принцип наочності: а) натуральна - рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини та ін.; б) зображувальна - навч картини, репродукції художніх полотен, макети, муляжі та ін.; в) схематична - географічні, історичні карти, схеми, діаграми, графіки, малюнки тощо. Наочно-образне мислення у шк.. 2) Принцип зв'язку навчання з життям. Ґрунтується на об'єктивних зв'язках між наукою і виробництвом, теорією і практикою. Теоретичні знання (загальноосвітні, політехнічні, спеціальні) є основою сучасної продуктивної праці, яка конкретизує їх, сприяє міцному, свідомому засвоєнню. Реалізацію цього принципу забезпечують використання на уроках життєвого досвіду учнів, набутих знань у практичній діяльності, розкриття практичної значимості знань, безпосередня участь школярів у громадському житті. 3) Принцип виховуючого навчання, спрямований на всебічний розвиток особистості учня. 4) Принцип оптимізації процес навч.. Базується на досягненні школярами високого рівня ЗУН, розвитку їх психологічних, інтелектуальних функцій, вдосконаленні способів та шляхів навчально-пізнавальної діяльності з допомогою вчителів-професіоналів.


36. Види Навчання: загальна характеристика

Тип навчання — це спосіб і особливості організації мисленнєвої діяльності людини. Типи навчання: догматичне, пояснювально-ілюстративне, проблемне, модульно-розвивальне. Існують різні погляди (концепції) на процес навчання.Існує декілька видів навчання.: догматичне, пояснювально-ілюстративне, проблемне, модульно-розвивальне.

Догматичне навчання -учитель повідомляє учням певний обсяг знань у готовому вигляді без пояснення; учні засвоюють знання без усвідомлення та розуміння і майже дослівно відтворюють завчене; від учнів не вимагають застосовувати знання на практиці. Привчає учнів до зазублення.

Пояснювальне (пояснювально-ілюстративне)навчання полягає в тому, що вчитель повідомляє не просто готові знання,а їх пояснює,коментує,обґрунтовує. Відбувається не промто мех.. запам*ятовування, а розуміння суті.

(використовується широкі засоби наочності); діти повинні вміти застосовувати знання на практиці.

Проблемне навчання: учитель створює певну проблемну (пізнавальну) ситуацію, допомагає учням визначити проблемну задачу і ії самостійне розв*язання.

Модульне -поділ навчального матеріалу на логічно завершені блоки — модулі, які є частинами цілісної структури навчальної дисципліни.

Розвивальне – орієнтація навч. Процесу на розвиток потенційних можливостей дитини.

Спрямованість на розвиток пізнавальних можливостей,сприймання,мислення,пам*яті,уяви.Знання виступають засобами досягнення цієї мети.

 

37. Характеристика методів навчання за джерелом знань. Метод навчання - це певний спосіб цілеспрямованої реалізації процесу навчання, досягнення поставленої мети.

Цілеспрямований взаємозв*язок вчителя та учнів з метою розв*язання триєдиних завдань(освіта,виховання,розвиток)

За джерелом набуття знань поділяються:

Словесні: розповідь, пояснення, лекція, бесіду, дискусію, роботу з підручником. Наочні – ілюстрацію, демонстрація, спостереження. Практичні – вправи, лабораторні роботи, практичні роботи. Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу. Живий образний виклад,недовгий,з фактичним змістом)

Лекція – виклад навчального матеріалу великого обсягу. Пояснення – словесне тлумачення окремих теоретичних положень, понять, явищ. Інструктаж – словесне пояснення дій. Бесіда – метод навчання, який передбачає постановку запитань і відповідь на них. Є репродуктивна (відтворення відомих знань) і евристична (введення учнів до нових знань через порівняння, аналогію, логічні судження, висновки). Дискусія – спосіб обговорення питань, обмін думками між вчителем і учнями. Робота з книгою – спосіб самостійної роботи учня з друкованим словом. (читання і аналіз тексту, переказ, складання тез, конспекту і т.д.) Ілюстрація. Демонстрації – показуються в динаміці. Для демонстрації використовуються спеціальні засоби, технічні. Спостереження – тривале сприймання певних явищ з фіксацією їх змін. Вправи – повтор певних дій або операцій з метою засвоєння учнями умінь і навичок. Розв'язування задач – виконання завдань, результат яких невідомий (проблемні, не проблемні, стандартні, творчі). Лабораторна робота – самостійне проведення учнями дослідів під керівництвом вчителя. Практична робота – застосування комплексу знань і умінь в ситуаціях наближених до життєвих.


38 Методи навчання за характером пізнавальної діяльності учнів

Виділяють такі: Репродуктивні методи: оснований на відтворенні знань.

Проблемне викладання:постановка проблеми і розкриття шляху її вирішення.

Пояснювально-ілюстративний – вчитель організовує сприйняття, пред*явлення інф. Різними способами(розповідь, репродуктивна бесіда, ілюстрація, демонстрація.)

Частково-пошуковий метод – вчитель організовує участь школярів у розкритті тих чи інших питань теми(евристична бесіда, дискусія,).

Дослідницький – учні беруть участь у науковому пізнанні(спостерігають та вивчають факти та явища)лабораторні і практичні роботи творчого характеру.

 

39. Інтерактивні форми і методи навчання.

Інтерактивне навчання» – це технології навчання, які дають можливість та сприяють учням спільно, вкупі,жваво, енергійно й рухливо займатися під час навчального процесу.

Інтерактивне навчання може відбуватися:

у парах (2 учні)

у мікрогрупах (3 – 4 учні)

у малих групах (5 – 6 учнів) разом з учителем.

фронтальні:

1.Мікрофон по черзі висловлюються передаючи уявний мікрофон.2.Мозковий штурм.3.Велике коло(по черзі висловлюються). 4. Аналіз дилеми (проблеми).(обговорюють проблему)

Інтерактивне навчання:

Рухливе, жваве, енергійне.

Під час інтерактивного навчання діти та учні:

активно спілкуються, сперечаються

не погоджуються з співрозмовником

перечать один одному.

через суперечку, неузгодженість думок, діти природньо розвивають та поглиблюють свої знання. “Інтерактивні методи навчання” – це навчання, яке дає можливість дітям школи в парах, мікрогрупах, або малих групах опрацьовувати навчальний матеріал розмовляючи, дискутуючи та обговорюючи різні точки зору.

 

14.Принципи виховання:. Вих ДІЯЛЬНОСТІ ТА СПІЛКУВАННІ

Треба залучати дітей до різноманітних видів діяльності (ігрової,пізнавальної,трудової)

Створювати умови,щоб школяр відчував задоволення під час виконання конкретної дії,Пояснювати значущість виконання конкретної роботи.

СТИМУЛЮВАННЯ ДО САМОВИХОВАННЯ,

Треба постійно спонукати дитину до самовиховання як певного систематичного впливу на самого себе з метою прищеплення собі бажаних якостей(розумових,фіз.-х, моральних)

Стимулювати школяра до самоаналізу можуть: прочитана книжка,їх герої,вчинки,приклад оточуючих,твори роздуми та ін..У кожній людині повинна бути потреба до самокритики,самоконтролю, як шлях до самовдосконалення на противагу самовдоволенню.

П. ЦІЛІСНОГО ПІДХОДУ ДО ВИХ.-Я

Цей принцип розглядається як теоретична основа організації вих.-ї д-ті. Він передбачає:відбор змісту,оптимальний вибір методів і засобів досягнення мети,визначення умов які забезпечать успіх реалізації мети(одна з важливих умов Систематичність і послідовність)

 


40.Основні форми організації навчання в сучасній школі. Структура і типологія уроків.

Форми Навчання визначаються як цілеспрямована організація взаємодії вчителя і учнів, що характеризується розподілом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навч роботи, режимом-часовим і просторовим. Форми: індивідуальне Навчання, індивід-групове (середньовічна школа), розподіл на класи. Урок -організаційна форма навч роботи в школі, у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за твердим розкладом вирішуються певні навч-вих завд-я. Український дидакт В.О. Онищук виділяє такі типи уроків:• урок засвоєння нових знань;• урок формування умінь і навичок;• урок застосування умінь і навичок;• урок узагальнення і

систематизації;• урок контролю та корекції знань, умінь і навичок;• комбінований урок. Залежно від типу уроку логічно вибудовується його структура. Структура уроку — це сукупність, послідовність та логічний зв'язок елементів, які становлять його модель. 1.Організац.момент. 2.Повідомленнятеми, мети. 3.Мотивація. 4.Вивчення новогоматеріалу. 5.Закріплення. 6.Перевірка засвоєного.7.ДЗ

 

41.Способи організ-ї навч д-ті шк.-в на ур-х та інш формах Н.

Ефективність використання різних форм роботи багато у чому залежить від способів організації навч. Діяльності

Найбільш поширеними є такі способи:

Індивідуальна робота - виконання навч. Завдання самостійно(дом. Завд)

Фронтальна робота – передбачає одночасне виконання всіма учнями однакового завдання під керівництвом вчителя(фронтальна бесіда,опитування)

Колективний спосіб - передбачає спілкування, взаємодію учнів.

Групова робота- ставиться певне завдання для групи школярів.


42. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школяра.

Залежно від дидактичної мети використовують такі види контролю за навчальною роботою учнів: попередній, поточний, повторний, тематичний, періодичний, підсумковий, комплексний. Попередній контроль має діагностичний характер. Напередодні вивчення певної теми, засвоєння якої має ґрунтуватися на раніше вивченому матеріалі, учитель повинен з'ясувати рівень розуміння опорних знань, актуалізувати їх з тим, аби успішно

рухатися вперед. Поточний контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі вивчення конкретних тем. Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок. При цьому треба виходити з позиції, яку визначив К.Д. Ушинський: хороші дидакти те й роблять, що без кінця повторюють і кожен раз додають щось нове. Повторна перевірка якнайкраще сприяє переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам'яті. Тематичний контроль пов'язаний із перевіркою знань, умінь та навичок у межах розділу чи теми конкретної навчальної дисципліни.

Періодичний контроль має на меті встановити, яким обсягом знань володіють учні з тих чи інших проблем. Підсумковий контроль спрямований на з'ясування рівня засвоєння учнями навчального матеріалу в кінці навчального року або по завершенні вивчення навчальної дисципліни. Його проводять у формі заліку, іспиту. Комплексний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння знань з кількох суміжних дисциплін. Наприклад, можна з'ясувати рівень знань учнів з історії, літератури, народознавства.

 

43. Функції, обов’язки та особливості пед. діяльності учителя- вихователя в умовах ГПД(Группа продлённого дня).

Группа продлённого дня відповідає за стан і організацію освітньої та виховної роботи, за відвідуваність групи вихованцями, веде встановлену документацію, розробляє режим занять учнів, план роботи. Елементи:спортивна година; прогулянка; самопідготовка (у першому класі - заняття розвивального характеру); виховна година; заняття за інтересами; ігри на свіжому повітрі.Функції: виховна, розвиваюча, освітня. Особливість в Группа продлённого дня 2 або більше класів. Режим дня в групах продовженого дня розробляється у відповідності до "Державних санітарних правил і норм утримання, устаткування загально-освітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу", розглядається радою навчального закладу і затверджується наказом директора. Вихователь групи продовженого дня складає план роботи на піврічч я (в його основі - щоденний план роботи із зазначенням виховної мети кожного заходу), відповідає за стан і організацію навчально-виховного процесу в закріпленій групі, забезпечує охорону життя та здоров'я дітей, веде журнал групи продовженого дня встановленої форми, де відмічаються відсутні, робляться записи про проведені заняття.


44. Видатні педагоги про початкову освіту.

Песталоцці розробив загальні основи початкового навчання та приватні методики початкового освіти. У силу історично обмеженого світогляду він не зумів правильно вирішити питання про єдність процесу озброєння учнів знаннями і розвитку їх розумових сил. Він переоцінював іноді роль механічних вправ у розвитку мислення, відокремлюючи розвиток мислення від накопичення знань, ставав на шлях виправдання теорії формальної освіти. Коменський «Велика дидактика» класно-урочна система, розробив вікову періодизацію: від народж. до 6(привчати дитину до самообслуговування, охайності); від 6 до 12; від 12 до 18. Ушинський основоположником народної школи, народної педагогіки. Навчанн- це праця для школяра. Іноді навч буває набагато складним, ніж інші види праці.Вперше говорить, щоб діти працювали з самого малого віку: займатися самообслуговуванням, допомагати батькам, вчителям, прцювати на пришкільній ділянці, в процесі трудової діяльності-долати труднощі, слідкувати щоб дитина не перевтомлювалася.Підручники «Родное слово», «детский мир». Сухомлинський про гуманізацію виховання та освіти, навчання в лонах природи, уроки на відкритому повітрі. «Серце віддаю дітям»

 

45. Робота Я.А.Коменського «Вел дид-ка» та її знач-ня у розв-ку пед.

Чеський педагог, гуманіст, представник словянської пед. думки. "Велика дидактика" започаткувала окрему галузь педагогічних знань - дидактику. Вперше виділяє принципи навчання (вимоги: свідоме, послідовне, легке, наочне, ґрунтовне, проходити швидко і в точно встановлений термін). Мотивації навчання (прагнення до Н треба викликати починати з початкового шкільного віку, навч рідною мовою.).

Вперше поділяє весь навчальний матеріал (настіпні знання-продовження попередніх), навчальний час поділяє на рік, місяць, день, години (планування), класно-урочна система. Клас –група дітей одного віку, які разом навчаються і переходять з класу в клас. Про доцільність використання наочності у навчанні-«Золоте правило дидактики.» Про контроль знань (щоденний, кожного місяця, річний.) Вимого до підручників: доступність, рідною мовою, бути наочним.

46. Новаторстово та демократизм у практиці роботи братських шкіл україни 14-17 ст. Після розпаду Київської Русі посилився вплив Московської дердави. В 1 половині 17 ст значна частина укр. Земель правобережної україни у складі Речі Посполитої. Братські школи – це українські національні навчальні заклади в XVI – XVIII ст.Діяльність братства мала такі напрямки: охорона благочестя та порядку, благоустрій братства і боротьба за національну самостійність, охорона православ’я.У школах запроваджувались

елементи класно урочної системи навчання, а також різні методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне навчання. Для закріплення навчального матеріалу широко практикувалось повторення. 1 братська школа у Львові 1586. Створювались на широкій демократичній основі, обирали 2 спостерегачів, батьки підписували з ректором спеціальну угоуд (права та обв’язки учнів). Учень повинен: благочестив, нелихоимец, не сквернослов.вчитель повинен: вимоглив але з любов’ю, підтримувати дисципліну, без використ-ня фізичних покарань.


47. Г.С.Сковорода про розвиток особистості.

видатний український філософ, просвітитель-гуманіст, письменник - загалом мав ідеалістичний світогляд, однак у його поглядах прослідковувалося чимало матеріалістичних елементів.Вперше висунув вимогу виховання гармонійно розвиненої особистості.Основне завдання школи: розвиток здатності мислити, вміння самостійно робити висновки. Людина наділена від Бога «премудрістю», яка робить людину «незлобивою, стриманою, великодушною й справедливою». До змісту освіти: рідну мову, іноземні та стародавні мови, літературу, грецькі музи (музику, живопис),математику, географію, фізику, хімію, ремесло. У учнів виховувати вдячність до Бога, батьків, вчителів, любов до свого народу. Запорукою успішного виховання дітей, за Г.Сковородою, мають бути добрі настанови, викорінення поганих звичок. Він ре­комендував у зв'язку з цим такі методи виховання, як бесіда, роз'яснення, приклад, поради та ін. Виховуючи дітей, радив він, необхідно вдаватися до переконань, привчати їх критично аналізувати свої вчинки.

48.Педагогічні погляди Ушинського.

К.Д. Ушинський (1823-1870) – видатний педагог. Розробив тиреєдину мету уроку навч, вих., розв.. науково обґрунтував принципп наочності. «Вчитель російських вчителів ». Вперше говорить про Фізичне Виховання - як складову гармонійного розв-ку дитини. Ушинський був основоположником народної школи, народної педагогіки. Навчання- це праця для школяра. Вперше говорить, щоб діти працювали з самого малого віку: займатися самообслуговуванням, допомагати батькам, вчителям, працювати на пришкільній ділянці.

49. Обгрунтування ролі наочності у навчанні учнів початк. класів К.Д.Ушинського.

«Вчитель російських вчителів». Талановитий вчений-педагог, педагогічні проблеми він розглядав не лише із суто педагогічного боку, а й з боку огляду філософії, психології, анатомії та фізіології людини, історії та живої педагогічної практики. першим науково обґрунтував пр_п наочності Н.

Він пов’язав його не лише з зоровими відчуттями, як це було у попередників, а дав психологічний аналіз, вказавши, що наочне Навчання випливає з особливостей мислення школярів: "Дитина мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі..." і не можна примусити її мислити інакше. Тому навчання повинно будуватися на живому спогляданні, на конкретних образах, за формулою: від конкретного до абстрактного. Вказує на тісне поєднання наочності і слова.

50.Пед погляди І.Франка

Іван Франко (1856-1916) – велет українського педагогічного духу. В його спадщині понад сто наукових і публіцистичних праць, художніх творів, присвячених вихованню дітей і молоді. Він боровся за українську національну школу демократичного характеру й гуманістичного спрямування, обстоював необхідність створення підручників високого наукового рівня. Мету виховання І. Франко вбачав у всебічній підготовці

молодого покоління до здійснення найвищого ідеалу нації – осягнення власної державності, до активної творчої участі в розбудові рідної духовної й матеріальної культури, а через неї до участі у вселюдській культурі. Національне виховання, на його думку, це – творення і безупинне вдосконалення нації. Твори: «Учитель» «Борис Граб» «Олівець». Критикував недоліки тогочасної нар. Школи. Завдання перед школою: поєднання Н з працею, широка освіта, використання найкр-х надбань людства, у ст.. «Жінка-мати» - матір безпосередньо відповідає перед суспільством за виховання дітей. Виступає проти фіз.-х покарань

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных