Життя та педагогічна діяльність Й.Г. Песталоцці

Йоганн-Генріх Песталоцці народився в Цюріху (Швейца­рія) в 1746 році. Його батько, лікар, помер рано. Мале­нького Йоганна вихову­вала мати, дочка сільського лікаря, і відда­на служанка Барбара Шмідт. Після смерті батька сім'я пережива­ла великі труднощі. Освіту Песталоцці одержав спочатку в почат­ковій німецькій школі, а потім в середній латинській школі. Після закінчення середньої школи вступив до Цюріхської вищої шко­ли — Ка­ролінгського колегіуму, де закінчив два молодші курси: філологічний і філософський. Будучи студентом, Песталоцці перебував під впливом творів Ж.-Ж. Руссо «Еміль про виховання», «Суспі­льний договір» та ін.

На формування світогляду молодого Песталоцці мали вплив також ви­кладачі колегіуму — прихильники теорії природного права Д. Локка. Пестало­цці брав активну участь у роботі «Гельветичного товариства кушнірів (шкіря­ників)», на зборах якого розглядались питання історії, політики, моралі вихо­вання в дусі вчення Ж.-Ж. Рус­со. Товариство видавало журнал «Нагадувач», на сторінках якого Песталоцці публікував свої статті. За участь у роботі цього това­риства та протест проти спалення твору Ж.-Ж. Руссо «Еміль» Пе­сталоцці був заарештований. У 1769 році Песталоцці придбав не­далеко від Цюріха не­велику садибу, Нейгоф, де в 1774 році від­крив школу інтернатного типу для дітей селян, де поєднував навчання з продуктивною працею, причому інтернат повинен був утримуватись на ті засоби, що заробляли самі діти. Проте утриму­вати подібний притулок за рахунок дитячої праці було утопією, і Песталоцці змушений був у 1780 році його закрити. Вісімнад­цять наступних років він присвятив літературній роботі.

Серед інших творів він закінчив і видав педагогічний роман «Лінгард і Гертруда» (1781), який мав великий успіх, бо в ньому автор прагнув вирішити важливу проблему, що хвилювала дрібнобуржуаз­ну інтелігенцію того часу: як допомогти обездоленому селянству. Молода Французька республіка нагоро­дила Песталоцці за цей ро­ман і видатну діяльність званням «громадянина Французької республі­ки». В 1799 році у м. Станці Песталоцці відкрив притулок для дітей-сиріт 5—10 років на 80 дітей, в приміщені колишнього монастиря.

Проте діяльність у м. Станці Песталоцці тривала лише кілька місяців. У зв'язку з військовими подіями приміщення було відда­не під лазарет. У 1799—1804 рр. керував Бургдорфським, а в 1804— 1825 рр. Івердонським педагогіч­ними інститутами, продовжує до­сліди спрощеного навчання розпочаті ще у м. Станці, поставивши завдання встановити такі методи, при допомозі яких кожна мати могла б легко навчити своїх дітей.

На початку XIX ст. виходять в світ твори Песталоцці «Як Герт­руда вчить своїх дітей», «Книга для матерів», «Азбука спостережен­ня» та ін. Пес­талоцці налагоджує роботу свого інституту, створює великий навчальний за­клад, де навчалась молодь багатьох євро­пейських країн. Досвід цих інститутів вивчався видатними педаго­гами, філософами Європи. При Івердонському ін­ституті працював постійний педагогічний семінар, де щороку 30—40 чоловік дістава­ли теоретичну і практичну підготовку для педагогічної діяльності.

У 1825 році цей інститут було закрито, і Песталоцці поверну­вся в Ней­гоф. Помер у 1827 р. Все своє життя Песталоцці провів в Швейцарії, економі­чно відсталій селянській країні. За своїми філософськими поглядами Пестало­цці еклектик, що поєднував у своє­му світогляді вчення Канта та інших німець­ких філософів того часу, а також і Руссо. Песталоцці любив свій народ. Довге, сповнене зли­днів, нестатків і творчих шукань життя його було цілком віддане поліпшенню життя селян Швейцарії і великій справі народної освіти.

22.) Ідея гармонійного виховання Песталоцці. Його теорія елементарної освіти та методика початкового навчання
Основна мета виховання, за Й. Песталоцці, — розвиток природних здібностей людини, що закладені в ній, постійне їх удосконалення. Він проповідує «гармонійний розвиток сил і здібностей “людини», всі хороші задатки людини повинні бути максимально розвинуті.
Центром виховання є формування людини, її морального обличчя, дійової любові до людей. Якраз це повинно вести людину вперед. Песталоцці намагався розробити проблему взаємозв'язку сім'ї і школи.
Суспільне виховання повинно йти за сімейним, бо сімейне життя повинно бути визнане єдиною вищою основою виховання. Дитина в школі, на думку Песталоцці, повинна почувати себе природно і вільно.
На думку Песталоцці, потрібно створювати умови для задоволення природного прагнення дитини до руху. Виконання найпростіших рухів, участь в іграх, особливо в походах, екскурсіях — ось той комплекс, що готує грунт для нормального фізичного розвитку дитячого організму.
В результаті тривалого вивчення він прийшов до визначення основних елементів навчання. Таким чином, елементарне навчання зводиться до уміння вимірювати, рахувати, говорити, що збуджує здатність дитини мислити, дає поштовх до розвитку її здібностей.
Песталоцці вимагав вчити дітей систематично, послідовно, доступно і добиватись міцних знань. Учителям і батькам слід знати вікові і психологічні особливості дітей, бо вони вже змалку потребують керівництва на основі знань психології. Песталоцці багато працював у галузі методики початкового навчання, зокрема розробив методику рідної мови, арифметики і географії.
Пестадоцці був видатним теоретиком і практиком демократичної педагогіки дрібної буржуазії.

30.) Дидактика Ф. Дістервега
Фрідріх-Адольф-Вільгельм Дістервег народився в Німеччині в сім'ї чиновника-юриста. В захоплювався філософією, а й історією, математикою.
Метою виховання Дістервег вважав підготовку гуманних і свідомих людей. Виховання любові до всього людства і до свого народу, на його думку, має бути головним завданням виховання дітей і молоді.
Основи дидактики розвиваючого навчання сформульовані Дістервегом в 33 чітких правилах. Велике значення він надавав наочності, яка знайшла вираження у правилах: «від бли-зького до далекого», «від простого до складного», «від відомого до невідомого». Неодмінною умовою успішного засвоєння навчального матеріалу він вважає доступність його для учнів. «Нічого не учи передчасно». А щоб знання були міцними, Дістервег радить учителю турбуватись про те, щоб учні не забували вивченого матеріалу «Учити й забувати — означає руйнувати пам'ять».
Щодо методів навчання, то він вище всіх ставив ті методи, які збуджують роботу думки учнів, їх розумову самодіяльність, евристичний спосіб викладання, не повідомлення учням нових знань, а спочатку підведення їх до них в процесі живої бесіди. Успішне навчання, підкреслював Дістервег, носить виховуючий характер.
Дістервег постійно виступав за піднесення морального рівня, загальної, спеціально-наукової і педагогічної культури учителів, завжди говорив, що священний обов'язок кожного вчителя — це постійна праця над собою, над своєю освітою, бо він лише до тих пір сприятиме освіті інших, поки продовжує працювати над своєю освітою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: