Розкрийте сутність понять «педагогічний такт» і «психолого-педагогічне мислення.

Педагогічний такт і авторитет вчителя. Зі всієї сукупності взаємин вчителя з дітьми, заснованих на професійному обов'язку і відчутті відповідальності, слід виділити педагогічний такт.

Педагогічний такт можна визначити як дотримання педагогічного принципу міри в спілкуванні з дітьми в найрізноманітніших сферах діяльності, як уміння вибрати правильний підхід до учнів, виходячи з їх особових особливостей і стосунків з ними. Педагогічний такт одночасний і відчуття міри, і свідоме дозування дії, і здатність проконтролювати і, якщо це необхідно, зрівноважити цей засіб іншим. Тактика поведінки і дій вчителя, що володіє педагогічним тактом, полягає в передбаченні можливих наслідків застосування тих або інших методів і своєчасному їх коректуванні, а також в тому, щоб, передбачаючи наслідки, вибрати стиль і тон, час і місце педагогічної дії.

Педагогічний такт багато в чому залежить від особистих якостей педагога, його кругозору, культури, волі, цивільної позиції і професійної майстерності. Він є тією основою, на якій зростає духовна близькість між вчителями і що вчаться, зароджується і міцніє дружба. Особливо виразно педагогічний такт виявляється в контрольно-оцінній діяльності педагога — украй важлива особлива уважність і справедливість. Прояви педагогічного такту день за днем піднімають авторитет вчителя.

Дослідження показують, що вік і досвід вчителі самі по собі не мають значущості для учнів. Так само і положення вчителя само по собі не гарантує шанобливого відношення до нього з боку учнів. Вчитель повинен володіти певними якостями і поводитися певним чином, щоб заслужити до себе на таке відношення.

Педагогічний такт науково-педагогічного працівника виявляється у психолого-педагогічних особливостях його поведінки, взаємодії зі студентами. Поведінка має відповідати цілям і завданням виховання та навчання, виявляється у творчій педагогічно виправданій його діяльності. Педагогічний такт означає відповідне ставлення до студентів та вміння в кожній ситуації знаходити правильну лінію поведінки. Він потрібен науково-педагогічному працівнику в системі його виховного впливу і на студентський колектив, і на кожного студента зокрема.

Науково-педагогічний працівник має досконало володіти мовою і мисленням. Мова і мислення науково-педагогічного працівника повинні бути педагогічними.Йдеться про конкретність, чіткість думок, їхню логічність,дохідливість, переконливість, впливовість, здатність викликати у студентів відповідні почуття. Крім того, мова педагога маєбути позбавлена дефектів (шепелявість, затинання, невимовляння окремих звуків, надмірно швидкий або сповільненийтемп). Важливою і необхідною вимогою до науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу є володіння ним державною українською мовою.Педагогічне мислення науково-педагогічного працівника полягає у здатності застосовувати теоретичні положенняфілософії, психології, педагогіки, методики у конкретних педагогічних ситуаціях навчально-виховної роботи.