Конституція Пилипа Орлика

Після укладення Преяславської угоди доля української державності вирішувалась у взаємовідносинах України і Росії. Тогочасна українська політична думка відображала особливості цих відносин та політичний устрій козацько-гетьманської держави, особливо вдало це вдалося зробити П. Орлику.

Пилип Орлик був генеральним писарем гетьмана України Івана Мазепи – по суті другою за посадою особою в державі.

Найвідомішим політико-правовим документом часів гетьманування П. Орлика є договір між ним та старшиною й запорозькими козаками “Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького”, відомий ще як “Конституція Пилипа Орлика”.

Ця конституція складається з двох частин. У вступній частині стисло подана історія козацтва від попередників київського князя Володимира Великого до часів Б. Хмельницького та І. Мазепи, а також обґрунтовується необхідність прийняття конституції для запобігання деспотизму правителів.

Основна частина конституції містить статті, в яких йдеться про державний устрій України як козацької держави.

Конституція П. Орлика не набула чинності, вона залишилася лише проектом політико-правового документа. Ця конституція має велике значення як свідчення того, що українська політична думка розвивалася в рамках передових західноєвропейських політичних традицій.

Загалом, Конституція містить багато демократичних і прогресивних ідей:

1.обмеження влади гетьмана;

2.представницьке управління;

3.поділ державної влади;

4.закріплення прав і свобод особи;

5.справедливість у розподілі суспільних благ;

6.підтримка соціальне незахищених верств населення.

Найбільше значення конституції полягає в тому, що в ній здійснено історичне, політичне і правове обгрунтування ідеї незалежності України як суверенної держави.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: