Теорії нації та націоналізму. Типології націоналізму

Ряд дослідників прагнули теоретично обґрунтувати проблеми виникнення, сутність націй. Досить вдало проблематику нації та націоналізму дослідив український вчений Георгій Касьяно. Серед багатого розмаїття теорій нації виділяють комунікативний, етатистський, етнологічний та інструменталістський підходи.

1. Комунікативна теорія нації. Одне з базових понять — взаємна відповідність або "компліментарність" t здатність елементів певної структури взаємно доповнювати, замінювати одне одного. Компліментарність комунікативних навичок є першоосновою внутрішньої єдності народу-нації. Отже, ступінь розвитку нації залежить від ступеня суспільної комунікації індивідів.

2.Етатистська теорія нації. Ця теорія заснована на принципі ототожнення нації з державою, територіально-політичною ознакою спільноти. Британський дослідник Ентоні Ґід-денс твердить, що нація існує лише тоді, коли держава охоплює своїм впливом всю територію, яку вважає об'єктом свого суверенітету. Нація — це народ, який або прагне мати власну державу, або має її.

3. Етнологічна теорія нації. Найповніше етнологічна (етніцистська) концепція нації сформульована Ентоні Смітом. Він виділяє такі ознаки нації:

• відмінні культурні риси, які дають змогу відрізнити "своїх" і "чужих";

• наявність історично успадкованої спільної території;

• відносно велика чисельність населення;

• зовнішньополітичні відносини з іншими спільнотами

• наявність спільних колективних почуттів;

• безпосереднє членство в групі з різними правами громадянства для всіх її членів;

• вертикальна економічна інтеграція зі спільною системою поділу праці.

4. Інструменталістська теорія нації. Критикуючи об'єктивістські концепції, формулюється суб'єктивістський підхід. Насамперед, формулюється ідея про те, що "нація — це уявлена спільнота", нація — це продукт уявлення, сконструйована спільнота.

Поряд із теоретичними моделями нації вчені прагнули класифікувати або типологізувати нації.

57.Етнополітичні процеси в країнах Західної Європи (інтеграційні та сепаратистські тенденції)

Сучасні етнонаціональні та етнополітичні процеси відбивають наявність в етнополітичній царині людського життя кількох різноманітних, різноспрямованих тенденцій. З одного боку - послаблення національної ідеї, зниження ролі національних держав і занепад націоналізму на Заході та їх піднесення і посилення - у Східній Європі. А, з іншого - глобальний етнічний ренесанс, політизація етнічності, перетворення її на суб'єкт історичного розвитку, піднесення пов'язаних з нею етнічного націоналізму та етніцизму, зростання їх впливів тощо. Все це - свідчення переходу Заходу до передпостнаціонального етапу свого розвитку, а Східної Європи - до національного етапу. В таких умовах для Заходу все більш актуальними стають дослідження і вивчення феномену етнічності та етніцизму, а для Східної Європи, зокрема України - проблем нації, національного будівництва та націоналізму і водночас етнічності та етніцизму.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: