Сутність та природа лідерства

Класичною є типологія політичного лідерства М. Вебера, який виокремлює три типи політичного лідерства – традиційне, харизматичне й раціонально-легальне.

Традиційне лідерство – грунтується на авторитеті звичаїв. Лідер цього типу отримує і здійснює владу не завдяки власним достоїнствам і заслугам, а відповідно до традицій і звичаїв. Традиційне лідерство характерне для доіндустріального, тобто рабовласницького і феодального, суспільства. Влада традиційних лідерів – це влада аристократичної знаті.

Харизматичне лідерство – грунтується на вірі в незвичайні якості і здібності лідера, в його винятковість. У політичній практиці під харизмою розуміють такі риси індивіда, які оточення вважає незвичайними та недоступними для інших.

Характерно, що харизматичне лідерство виникає в суспільстві в кризові періоди. Основним мотивом для передання влади харизматичному лідерові є усвідомлення широкими масами, а також значною частиною правлячої еліти нездатності наявних у країні представницьких політичних інститутів вивести країну з кризи.

Раціонально-легальне лідерство базується на переконанні в законності й раціональності встановлених порядків. За таких умов політичні лідери обираються через демократичні процедури, їм надаються повноваження, за зловживання якими вони несуть конкретну відповідальність перед виборцями.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: