Політична свідомість: сутність, структура, типи

Політична свідомість займає особливе місце в політичній системі суспільства. Політична свідомість є джерелом формування державних політичних програм, політичних платформ, декларацій, маніфестів, звернень політичних партій, громадських об’єднань і рухів.

Політична свідомість – це відбиток соціальними суб’єктами (індивіди, групи, класи, нації) політичної дійсності в різних формах і на різних рівнях її прояву.

Роль політичної свідомості в суспільстві:

- впливає на політичне життя суспільства, а тому і на економічні, духовні і культурні суспільні відносини;

- здатна прогнозувати та моделювати політичні процеси;

- визначає напрям політичної діяльності соціальних груп, політичних партій та громадських організацій, політичних лідерів та простих громадян.

Функції політичної свідомості:

- регулятивна – вплив на активність та інтенсивність політичної діяльності суб’єктів політики;

- репрезентативна – відображення політичних інтересів та потреб;

- прогностична – передбачення руху політичної системи у майбутньому;

- когнітивна – пізнання політичної діяльності з метою формування політичних теорій;

- моделююча – висунення методів і форм змін у політичній системі суспільства.

Структура політичної свідомості:

- політичні теорії (концепції, доктрини, парадигми);

- політична ідеологія (політична програма, політична декларація, політичне звернення);

- правові знання і норми (конституції, закони);

- політична психологія (емоції, настрої).

Теорія – це комплекс вірогідних уявлень і принципів, які пояснюють будь-які явища. Політична теорія – це найбільш цілісне, вірогідне знання, яке наголошує на істотних зв’язках і закономірностях, характерних для політичної дійсності.

Ідеологія – це система поглядів і ідей, в яких усвідомлюються і оцінюються відношення людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти. Політична ідеологія – це систематизована сукупність понять, ідей і уявлень, в яких суб’єкти політичних відносин (індивіди, соціальні групи, класи, нації, суспільство) усвідомлюють свої політичні інтереси.

Правові знання і норми включають уявлення людей про юридичні закони, правила, права і обов’язки громадян, які регулююють політичні відносини суспільства.

Політична психологія включає всю сукупність почуттів, переживань і настроїв індивіда, пов’язаних із його сприйняттям політичної дійсності.

64.Політична культура…

Політична культура містить знання про політику, оцінку політичних явищ, тези про те як повинна здійснюватися влада.

Слід розрізняти політичну культуру особистості і політичну культуру суспільства.

Для характеристики політичної культури особистості важливим є довести індивіду значимість його суті і мети політичного процесу, знання своїх прав і обов’язків. Політична культура суспільства – це інституалізований і неінституалізований історичний і соціальний досвід національної і наднаціональної спільнот. Тобто, політична культура суспільства є зафіксова у законах, звичаях, традиціях, політичному досвіді суспільства.

Г. Алмонд і С. Верба виділили три типи політичної культури:

1. патріархальний;

2. підданський;

3. партицiпаторна політична культура.

Патріархальна політична культура. Для цього типу характерна відсутність інтересу громадян до політичного життя.. Аполітичність є основною ознакою для цього типу політичної культури.

Підданська політична культура. Тут є наявною сильна орієнтація на політичні інститути, яка поєднана з низькою індивідуальною активністю громадян.

Партицiпаторна політична культура – це політична культкра участі, для якої характерна зацікавленість громадян в політичній участі і прояві на практиці такої активності.

Алмонд і Верба підкреслюють, що ці три типи на практиці взаємодіють між собою, утворюючи змішані форми з перевагою тих або інших компонентів:

Деякі політологи класифікують політичну культуру за критерієм рівня суспільного розвитку. Вони виділяють 4 типи політичної культури: архаїчну, елітарну, представницьку та політичну культуру високої громадянськості.

Польський полiтолог Є. В’ятр критерієм типологізації політичної культури вважав характер здійснення владних відносин у суспільстві. Основними Є. В’ятр визначає три типи: авторитарну, тоталітарну і демократичну.

Також виділяють замкнену і відкриту політичну культури. Замкнений тип орієнтується на власне уявлення про політичне життя, в основі якого звичаї та традиції (характерний для країн Сходу). Відкриті політичні культури зберігають свої традиції та цінності, але вони також виявляють зацікавленність і до інших політичних ідей політичного і суспільного устрою.

Важливим є також пояснити виділення субкультур у суспільстві.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: