Структура,ресурси та види влади.

Влада – вплив однієї частини сус-ва на поведінку іншої у бажаному для себе напрямку.Ресурси влади – ті засоби за допомогою яких суб’єкт влади здійснює вплив на об’єкт.

Субєктом можуть бути індивід, оргніз,Д, ООН.

Обєктом влади є: населення, громадяни, усі сфери суспіл життя, суспіл в цілому.

Рес влади:ек,соц.,культ-інформ,демограф,політико-правові,організац,заохочувальні.

Структура має типові,владні та родові характеристики. Типи:тоталіт,авторит,демократ. Роди:політ,ек,соц.,духовного,сімейного,військ,тощо. Види: державна,партійна,труд колективів. За часом: постійна, тимчасова. Влада ф-є на рівнях(макро, мезо, мізо)

16.Політичні погляди М.Грушевського.

Михайло Грушевський (1866-1934) - видатний український історик і політичний діяч, Голова Української Центральної Ради. У своїх численних працях, зокрема багатотомній "Історії України-Руси", детально дослідив історію українського народу. Він відмовився від розгляду її як історії класової боротьби і подав як історію української державницької ідеї.М.Грушевський довів,що саме у добу Київ Русі на політ думці та практ виразно познач вплив Зх. елементів.З підпадінням значної частини Укр під вплив,а згодом і під необмежену владу Моск царства,згодом Рос імперії,про захист традиції Київської Р поступ витісн східними компонентами. Робота «Самостійна Укр».Політолог погляди характерні: наук обгрунт правомірності укр. Народу мати власну держ;не фетишизація держ самостійн,а трактув її як засобу для досягн мети;створ укр. Дер-ви як батьківщини всіх народів,що прож на Укр;суворе і пост співставл ідеалу (держ суверенітету) з умовами і можливостями його реалізації.

У питанні про форму української державності погляди М. Грушевського зазнали певної еволюції - від ідеї федеративних форм організації державного життя української нації до ідеї національної незалежності України. Спочатку він виступав за національно-культурну автономію України у складі Росії, пов'язував здобуття українським народом свободи з перетворенням Росії в демократичну правову державу.

17.ЗМІ в Україні, проблема їх становлення і розвитку

В Укр 10 тис.періодичних видань;бл 500 аудіовізуальних тасмедіа; 9% друкованих ЗМІ в руках Д, 91% - приватні.

Реальна влада зосереджується в руках інфократії (соц..прошарок, який контролює інформ ресурси).Вони володіючи ефективними засобами мають контроль над свідомістю людей, створює інформац тоталітаризм.

18.Зміст і завдання соціальної Політики.

У політології соц. Політика розгляд як особливий напрямок діяльності суб’єктів соц.-пол життя,спрямований на забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів.Суб’єкти СП:спеціалізм установи та організації, що реалізують соц. Ф-ції Д.Об’єкт:сус-во,його класи,соц. Спільноти і цілісності.Завдання СП: 1.надання пріоритетного знач соц. Орієнт ек,2.регул всієї сис-ми соц. Відносин на основі оптимального взаємозв’язку особ., груп і заг держ інтересів,3.своєчасне виявл і розв’яз конфліктів,4.заходи по оздоровленні соц.-моральних цінностей,5.ств. стимулів для якісної праці,6.дотримання принципу соц. Справедливості.

19.Предмет політології. Політологія в сис-мі сусп. Наук.

Політологія – це наука про політику,про законом і випадковості розв політ процесу, про функціоня політ сис-ми і влади,про форми і методи діяльності субєктів політики,проблеми міжнародних відносин.Об’єкт: політ життя, події, прогнози,теорії,сфера політики.Предмет:політична сис-ма сус-ва.

Предметом політол як науки є дослідж тенденцій та законів ф-ння і розвитку політичного життя соц. Спільностей,що відображають реальний процес включення їх у ді-ть по реалізації політ влади і політ інтересів.Тісно пов’язана з:історією,ТДП, економікою…

20.Політичне життя:суть і основні форми.

Політичне життя – частина сусп. Життя пов’яз з свідомою політ д-тю людей,їхніх політ структур щодо реаліз їхніх соц.-політ інтересів у процесі форм і здійснення політ влади. Політ стаб.сус-ва – такий стан рівноваги політ життя для якого є характ в основному сталість і збереж ф-ня політ інститутів,порівняно рівний перебіг політ прцесів,рівний перебіг сус-ва.Політ стагнація – це застій,окостеніння форм що призвод до припин політ розвитку,до краху політ сис-ми.Політ нестабільність – це стан політ життя,який перебув в пост кризі що веде до розв політ нестабільністю.

21.Суть економічної політики.

Економ політика – поведінка Д в сфері ек країни.Це сукупн держ заходів впливу на ек процеси,а ключовим і визначальним у ек і політ д-ті є співвідношення е-ки і політ. Неправильне розуміння співвідношу ек і політ призводить до ек кризи,зниження рівня життя і інфляції.Співвідношення ек і політики має бути оптимальним.Воно визнач через поняття «екон. Політика».

Ек політика – свідома,цілеспрямована д-ть держ органів,пол. Партій і сусп. Організацій в екон сфері,що здійсн в інтересах сус-ва.

Поняття влади.

Влада з грец.-панувати,володіти. Влада – право і можливість розпоряджатися чимось і кимось підкорюючи своїй волі. Влада – вплив однієї частини сусп.. на поведінку іншої у бажаному для себе напрямку. 1.Влада має єдиний принцип діяльності – командування в різних її формах (розпорядж.,наказ,переконання). 2.Універ властивість – загальність.Вона існує у всіх сферах сусп. Відносинах. 3.влада має здатність проникати у всі сфери діяльності. 4.влада має можливість або зв’яз. Людей і групи або протиставляти їх. Влада є наслідком виникнення сусп. Етапів, прошарків і відповідних відносин між ними. Вона потрібна: а)для організ соц. Вир-ва;б)для узгодж інтересів; в)підтримання життєздатності сусп.

23.Кирило-Мефодіївське тов.про держ-пол устрій. Костомаров,Гулак,Куліш,Шевченко.

К-М товариство за короткий час встигло висунути соціальний ідеал,який перевищ існуючі на той час в усій Рос імп політичні парадигми,надовго визначив головні напрями українського нац. Відродження. Проте з цілого ряду причин ідея власної укр. Державності не знах не лише підтримки,але навіть і визнання серед більшості провідних мислителів і гром діячів.Більше того,боячись,що навіть перші паростки нац. Відродж можуть бути знищені,ці люди(Костомаров,Гулак,Куліш) підкреслено запевняли царський уряд у відсутності в них будь-яких сепаратистських намірів.Їхнє завдання – «вжити всіх сил,щоб дати народові змогу просвітитися,самоусвідомитись,усвідомити свої потреби і вміти їх заявити».В малорос. Землях

будителями нац. Свідомості стали «Кобзар»Т.Шевченка,вистави перших укр. Театральних груп тощо,і водночас не знаходили бодай зацікавленості прямі політ заклики чи самовіддані револ-терорист вчинки. В особі Драгоманова(1841-1895) укр. Громада одерж мислителя,який вперше підняв укр. Питання на європ рівень і тому може по праву вважатися батьком укр. Політології.Його журнал «Громада» відіграв свою роль:познайомили європейську громадськість з багатою і тривалою історією укр. Народу,його традиціями,культурою,соц.-ек становищем і політ устремлінням.

24.Стадії виборчого процесу.

Виборчий процес із виборів народних депутатів включає такі етапи: а)складання списків виборців, б)утворення територіально виборчих округів, в)утворення виборчих дільниць, г)утворення виборчих комісій, д)висування та реєстрація кандидатів у депутати, е)проведення передвиборної агітації, є)голосування, ж)встановлення результатів виборів депутатів. Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням.

25.Структура та функції політології.Методологія політології.

Ф-ції: раціоналізації,описова,роз’яснювальна, прогностична. Методи(підхід):загальні; специфічні(системний,поведінковий,кількісний,порівняльний);загальнологічні. Структура політології складається з об’єкту і предмету. Об’єкт – політ. Життя, події, прогнози, теорії, сфера політики. Предмет – політична система сус – ва і влада

26.Теократичні вчення Ф.Аквінського.

Фома Акв – італ філософ,теолог(1225-1274). Його праця «Про панування владик» і «Сума теології». Він вважав: 1.людина є політ істотою, поодинці люди не можуть задов. Свої потреби.

2. Метою державності є спільне благо забезп умов для гідного життя.3.Питання походж. І сутн д-ви розгляд з позиції і в інтересах католицьк церкви.4.правитель може бути узурпатором,тираном.5.серед форм держ правління він розглядає: монархію,аристократію,тиранію.

Він говорив що вся влада від Бога.

27.Унітарна держава,її суть.

Держава – це сувер пол.-терит орг. Влади певної частини населення в соц.-неоднорідному сусп.,що має спец апарат управління і примусу,а також здійсн упр аг-сусп справами. Форма Д устрою – спосіб терит організації Д,що визначається принципами взаємовідносин Д як цілого і її терит складових.

За держ устроєм держ є:унітарна та федеративна.Унітарна(проста) держава,де частини її не мають свого суверенітету,всіх ознак державності.Деякі унітарні держ(Іспанія,Італія,Португалія, Україна) включають автономні утворення.

28.Глобальні політичні проблеми суч і шляхи їх вирішення.

Поняття глобальних проблем людства. Глобальні проблеми – це проблеми від вирішення яких залежить подальший соц. прогрес, доля цивілізації. Визначальною особливістю цих проблем є їхня комплексність, системність та загальний хар-р, зумовлені зростаючою єдністю сучасного світу, тенденціями до посилення взаємозв’язку і взаємозалежності існуючих економ. і політ. структур. Глоб. проблеми можна розділити на 4 основні групи: 1) соціально-політичного характеру: запобігання ядерній війні; припинення гонки озброєнь; мирне вирішення регіональних, міждержавних, міжнаціональних конфліктів; зміцнення системи загальної безпеки; будівництво світу без насилля. 2) соціально-економічного характеру: подолання економічної відсталості і зв'язаних з нею злиденності й культурної відсталості; забезпечення ефективного виробництва та економічного зростання країн світу; пошук шляхів вирішення енергетичної, сировинної та продовольчої кризи; оптимізація демографічної ситуації, особливо у країнах, що розвиваються; освоєння в мирних цілях навколоземного простору та Світового океану; 3) соціально-екологічні, що зумовлені подальшим погіршенням природного середовища проживання людей. З особливою гостротою постає необхідність здійснення заходів для поліпшення атмосфери, гармонійного розвитку живої й неживої природи, раціонального ви­користання природного потенціалу планети; 4) стосовно прав Людини, включаючи людський вимір суспіль­ного прогресу: дотримання соціальних, економічних та індивідуаль­них прав і свобод; ліквідація голоду, епідемічних захворювань, не­уцтва; духовний розвиток особистості; подолання відчуження лю­дини від природи, суспільства, держави, інших людей в результаті власної життєдіяльності''.

29.Основні концепції громад сусп..

Громад сус-во – сукупн сусп. Відносин (екон,дух-мор,сім-побут) та інститутів,що надають людині можливість реалізувати свої громад права,яка виражає різні потреби,інтереси та цінності членів сусп. Античні часи – ГС розум просто як обєднання гром що підкор певній політ владі як правило у формі аристократ чи монархії.Навіть мислителі нового часу корист словами гром сус-во і держ як синонімами.Гегелю,який розгляд цей феномен як особл стадію в діалект русі від сімї до держави в складному процесі іст трансформ від середньовіччя до Нового часу.За Гегельом:ГС-це комплекс прив осіб,класів,груп,інститутів взаємодія яких регул цивільним правом які прямо незал від політ держави. Марксисти вваж що політ держ відзерк політ інтерес,а гром сус-во – прив інтерес.Вони звод структ гром сус-ва до сфери праці,вир-ва т обміну.

30. Законодавче закріплення влади, розподіл влади, її підконтрольність.

Розподіл влади поміж різними рівнями державного управління є однією з важливих передумов ефективності, відповідальності та підконтрольності державного урядування громадянам у демократичному суспільстві. У цьому сенсі молода українська держава ще не сформувала ефективної системи розподілу влади, розмежування їхніх функцій, повноважень, компетенції та відповідальності, тож відсутня інституціональна основа відповідальності й підконтрольності державного урядування громадянам.

Однією з найскладніших і все ще нерозв’язаних проблем української політичної трансформації та політичної реформи у сфери формування системи демократичного державного управляння є відсутність реального, ефективного й дієвого місцевого самоврядування. Попри декларації Конституції та національного законодавства, і досі реально відсутній необхідний рівень ресурсного забезпечення місцевого самоврядування (його матеріальної та фінансової основ), не визначено чітко територіальні основи місцевого самоврядування. Численні спроби реформування сфери місцевого самоврядування без вирішення цих фундаментальних принципів прирікають їх на невдачі й залишаються лише деклараціями.
Робиться висновок про те, що найперспективнішою сферою розвитку демократичних реформ у країні є формування міцних основ правової держави як базового принципу, який регламентує розподіл повноважень і діяльності органів влади.

31.Міфологічні витоки політичної думки Старод.світу.

Зародж політ думки пов’яз з тим ступенем сусп. Розв коли виник прив власність, виникає державність.Перші більш-менш чітко вираж ідеї про різні форми держ існування з’явил в ІІІ-ІІ тис.до н.е. Для держави деспотичного періоду характерні: 1.адмін-команд управл сусп.2.поглинання держ власності і госп ф-цію низових одиниць.3.центр перерозпод держ ресурсів.Міфолог витоки політ думки Старод світу виходять з ст.Єгипту (Птахетеп), Вавілону, Китаю(Конфуцій), Індії(Буддизм), Греції(Сократ,Плат,Аріст), Риму(Цицерон,Аврелій Августин-Блаженний).

32.Сусп як цілісна сис-ма зв’язків і відносин людей.

Сусп – організм надзвич складний. Характериз він різноманітними внутрішніми зв’язками,взаємодією, взаємовпливом,взаємозалежністю багатьох соц. Спільностей,а також особистостей.Така залежність і активність зв’язків випливають з широти наявних інтересів – загальнонародних,заг.нац.,соц.-клас,аг-держ тощо.Разом з тим сусп. – багаторівнева проявляє себе через певні відносно самостійні сфери:ек,соц.,правову, військову,ідеологічну та ін..

33.Форми держ правління і держ устрій.

Держава – це сувер пол.-терит орг. Влади певної частини населення в соц.-неоднорідному сусп.,що має спец апарат управління і примусу,а також здійсн упр аг-сусп справами. Форма держ правління – спосіб організації Д влади зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держ влади:монархія і республіка.Монархія – Д влада належить одній особі: 1.абсолютна;2.конституційна: а)дуалістична,б)парламентарна;3.теократична. Республіка – всі вищі органи Д влади, які обираються або формуються парламентом:президентська,парламентська,

Змішана. Форма Д устрою – спосіб терит організації Д,що визначається принципами взаємовідносин Д як цілого і її терит складових:1.Унітарна(проста) держава,де частини її не мають свого суверенітету,всіх ознак державності.Деякі унітарні держ(Іспанія,Італія,Португалія, Україна) включають автономні утворення.2.федеративна – де частини її мають суверенітет,усі ознаки державності. Поділ на федерацію – союзні дер-ви і конфедерації – об’єднання,союзи Д,що створюються для виконання певних завдань.

34.Уявлення про владу у ст..Єгипті,Вавилоні,Китаї та Індії

Зародж політ думки пов’яз з тим ступенем сусп. Розв коли виник прив власність, виникає державність.Перші більш-менш чітко вираж ідеї про різні форми держ існування з’явил в ІІІ-ІІ тис.до н.е. Для держави деспотичного періоду характерні: 1.адмін-команд управл сусп.2.поглинання держ власності і госп ф-цію низових одиниць.3.центр перерозпод держ ресурсів.Міфолог витоки політ думки Старод світу виходять з ст.Єгипту (Птахетеп-божествені порядки справедливі, вічні і незмінні), Вавілону(282 статті закону Хамураппі – вся непокора, порушення ведуть до покарань-смерті), Китаю(Конфуцій-шляхентність визначалась не за походженням, а за чесністю і знанями), Індії(Буддизм).

35.Політична філософія Н.Маекіавеллі.Поняття і суть Макіавелізму

Доба Відродження.Нікколо Макіавеллі (1469-1527) («Государ»)одним із перших порушив питання про сенс політики як сфери діяльності (ціннісно-нейтральний підхід, необхідність конкретного аналізу тощо).

Макіавелізм – мета виправдовує засоби.(тобто для досягнення влади можна використ. Усі способи-легальні, нелегальні(шантаж, залякування)

36.Політичні концепції в Києво-Мог акад.П.Могила,Прокопович

Петро Могила(1597-1647).В політ пит орієнтувався на угоду з Польщею. а)розвивав ідею верх права церкви;б)виступав за підвищення ролі держави.Просвітн напрям у політ знайшов глибоке відображення у працях Феофана Прокоповича(1681-1736).Вважав,що держ влада потрібна,щоб стримувати злі пристрасті люд і охороняти суспільство.

37.Федеративна держава,її суть.

Держава – це сувер пол.-терит орг. Влади певної частини населення в соц.-неоднорідному сусп.,що має спец апарат управління і примусу,а також здійсн упр аг-сусп справами.

Форма держ правління – спосіб організації Д влади зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держ влади.

федеративна – де частини її мають суверенітет,усі ознаки державності. Поділ на федерацію – союзні дер-ви і конфедерації – об’єднання,союзи Д,що створюються для виконання певних завдань.

38.Вибори:поняття,принципи.

Вибори – це демократичний спосіб формування органів державної влади. Принципи: гласність, відкритість, законність, публічність

1. Обов'язковість виборів означає, що вибори є єдино легітимним способом формування державної влади.

2. Періодичність виборів, дозволяє гарантувати змінність виборних осіб за підсумками голосування.

3. Загальність виборчого права. Цей принцип означає, що всі громадяни, які досягли віку соціально-політичної дієздатності, незалежно від їхньої статі, раси, національності, соціального становища, релігійних і політичних переконань, мають право вибирати (активне виборче право) і бути обраними (пасивне виборче право) в органи влади. Вік соціально-політичної дієздатності визначається законом.

4. Альтернативність вибору передбачає наявність двох і більше претендентів на владу і змагальність між ними. Немає сенсу проводити вибори з одного кандидата, однак, і при видимій альтернативності виборів ця умова може бути не виконана.

5. Рівні права кандидатів дозволяють реалізувати пасивне виборче право громадянина. Всі кандидати повинні мати однакову можливість для висування, агітації, доступу до засобів масової інформації.

6. Дотримання закону при проведенні виборів на усіх стадіях.

7. Вільне волевиявлення виборців і гарантії таємниці голосування. Таємниця голосування необхідна для того, щоб уникнути можливого переслідування виборців збоку державних органів і громадських об'єднань за політичними мотивами. Більше того, громадянин має право не ходити на вибори (принцип добровільного голосування).

8. Прозорість виборів дозволяє забезпечити відкритий характер виборів і довір'я до них. Даний принцип реалізується в наданні громадськості права спостерігати за виборчим процесом через інститут спостерігачів (в тому числі міжнародних) та ЗМІ, а також права знати, від кого і звідки кандидати і партії отримують гроші та скільки їх витрачають на виборчу кампанію.

39.Економічна політика України та її особлив розв на суч етапі.

Всю сукупн причин нинішнього соц.-ек. Стану Укр можна поділ на 3 групи:1.ті,що були успадковані від СРСР,2.ті,що зроблені так званими «реформаторами»,3.необхідність трансформації неефект ек с-ми.Ці обставини зумовлені встановленням сильної виконавчої влади.Було ж зроблено навпаки – курс на самоусунення Д від управління (втручання) ринком (треба було посилити цей вплив). Визначним завданням ЕП є подолання корупції та тіньової економіки.Осн завдання Укр Д в галузі ек: 1.реформ енерг сектора,2.надання людям ек свободи,3.стабілізація нац. Валюти,4.створення умов для подолання кризи,5.розв аграрного сектора,6.захист вітчизняного виробника, 7.легалізація тіньових капіталів,8.боротьба з ек злочин.

40.Політітичний ідеал Реформ.Погляди М.Лютера та Т.Мюнцера

Реформація.Почин з І пол.16ст. в Зх і Ц Європі розгорнувши досить широкий сусп. Рух:антифеодальний,політичний за змістом і релігійний (антикатол) за своєю ідеолог формою. Оскільки найб. Метою цього руху була перебудова церк орг. І взаємовідн між церквою і державою(реформація).В зв’язку з тим що розв капіталізм почали, висувати тих в кого зріс соц. Статус.

Лідером реформації був Лютер.Провідні ідеї:1.безум посух народу світській владі,2.закони і примус з боку Д,3.світська влада не є спеціальною. Мюнцер(1490-1525).Релігійно-філософ погляди засновані на ідеї встановлення влади.

41.Основні шляхи і чинники формування політичної культ.

Політична культура – частина духовної культури с-ва,що охоплює сукупн історично виниклих стійких ідей, переконань,цінностей норм,зразків поведінки,які виявляються в ді-ті людей і забезпеч.спадковість політ життя.Основні напрями формування ПК: а)цілеспрям. Освітньо-просвітительська духовно-ідеологічна діяльність Д,пол.партій,церква,ЗМІ,рухів,організацій.б)помітний вплив бізнесу,науки,осв.установ,сім’ї,ВНЗ.

42.Політичні погляди Канта,Гегеля.

Імануїл Кант.Знання яке передує досвіду.Сукупність умов які обмежують свавілля – право.Право покл регулювати зовн поведінку людини.Мислями і почуттями повинна керувати мораль.

Георг Гегель(1770-1831).У його розумінні держава є вираженням узагальнених інтересів,узагальненої волі,забезпечує їхню єдність і реалізацію.Ця думка з кінця 19 ст. стала вихідною в політиці багатьох держав Європи і Пн Америки,де спостеріг поступовий спад революц напруги,перехід до політики,консенсусу,згоди і сусп. Порядку.Він говорив що громад сусп. Є сферою.

43.Розвиток політичної думки в Київській Русі

Мислителі Київської Русі розум держ владу як відносини панування і підкорення.Осн ознаками влади вони вважали: справедливість,правду,примус і силу.1.Філософ-іст твір «слово про закон і благодать» митрополита Ілларіона.Тут у своєму есе він намаг довести необгрунт притен Візант на кер руської церкви.2.Політ ідеї залиш слід у тогочасних літописах.У Лаврентіївському та Іпатіївському списках дойшла повість «Минулих літ»написана Нестором та Сильвестром.3.Політ ідеолог К Д дістала відображ у Руській правді – Ярослава Мудрого – перший писаний закон.4. «Слово о полку Ігоревім»17ст.

44.Політичні партії в Україні.

ПП – добровільна гром-пол організація певних соц. Верств населення,яка скл на ідеологічній основі та в своїй діяльності спрямована на завоювання,утримання та використання політ влади.

Сьогодні суч ПП в Україні за їх ідеологічними і політико-соц концепціями можна поділити на групи. 1.ліві – КПУ,ПЗВ(П захисн Вітчизни);2.лівий центр – соц.-демокр, партія труда…;3.центриські(ліберали) – лібер-демократ; 4.правий центр(націонал-демократи) – Зелена Партія, БЮТ, Наша Україна;5.права(націонал-радикали) – Укр нац.-радик партія…

45.Нації і національні відносини в сучасному світі.

Нація – це найбільш сталий тип етносу вона склад в результ зміцнення соц. Зв’язків,економічних,політичних.Основні риси нації:спільність мови,території,ек зв’язків,псих складу,культури та самосвідомості.

Націон відносини – це віднос між людьми що належ до різних етносів,вони вбир. В себе ек.,політ.,психологічні, ідеологічні, терит,мовне та ін. відносини які чинять виріш вплив на всі сторони життя багатонац дер-ви.Нац.відносини є 3 типів:

1.рівноправність,2.панування,3.підкорення.

Нац.відносини мають свій прояв на 3-х рівнях:1.внутрішньонац.;2.міжнац відносини:на рівні а)внутрішньодержавному,б)внутрішньорегіон;3.міжнац на держ рівні.

46.Політико-правові погляди Г. Гроція і Г. Гегеля

Держава, на думку Гуго Гроція, є "досконалий союз вільних людей, які уклали заради додержання права і спільної користі". Тут видно вплив Аристотеля і Ціцерона. В державі, підкреслює Гуго Гроцій, панує громадянська влада, яка виступає верховною, якщо її дії не підкорені іншій владі і не можуть бути чужою владою скасовано. Вперше Гуго Гроцій висловлює думку про справедливі війни. З точки зору прихильників теорії суспільного договору, суспільству і державі передує повна анархія і "війна всіх проти всіх" або, за деякими міркуваннями, ідилія свободи. Спільною рисою природного становища, де тривалий період нібито перебували люди, виступає необмежена особиста свобода. Її люди свідомо вирішили поступитися на користь держави для забезпечення своєї безпеки, приватної власності та інших особистих прав. Вчення Гуго Гроція відіграло значну роль у вивільненні теорії держави і права від опіки теології, середньовічної схоластики. Бурхливі політичні зміни і перетворення в Західній Європі тоді виділяють центром політичного життя то Голландію, то Англію, то Сполучені Штати Америки, то Францію, Іспанію, Італію, то Німеччину.

Одним з визначних теоретиків природного права є голландський філософ-матеріаліст Бенедикт Спіноза (1632- 1677рр.). Вчення Спінози сформувалось в умовах багатьох політичних змін і зокрема, після визволення Нідерландів від іга іспанської феодальної монархії і зробивши її розвинутою капіталістичною країною. Метою вчення Бенедикт Спіноза вважав завоювання панування над природою і удосконаленням людини.

47.Динаміка конфліктів і кризових політичних ситуацій

Конфлікт (зіткнення)- це зіткнення 2ох або більше сил з метою регулювання сусп. процесів.

Стадії: 1. Перед конфліктна стадія, 2початок конфл, 3. Ескалація,4.кульмінаційна точка конфл,5. Спад конфл, 6.завершення конфлікту, 7.постконфліктний синдром

Типологія:

За сферою розгортання:внут, зовн.

За часом протікання: тривалі, короткочасні

Із погляду публічності: відкриті, закриті, вертикальні, горизонтальні

За масштабом політ перетворень: часткові, радикальні

Конфлікти: політ. Класові. Соц. Ідеолог. Культ. Політ.

Політ конфлікт - зіткнення, протиборство різних соц. Політ сил, суб’єктів політики в їх прагненні реалізувати цілі пов’язані з боротьбою за взяття, утр. і викор. Влади.

48. Проблеми демократизації сучасної України.

За 20 років незалежності Україна повністю не оволоділа цінностями західної демократії та в достатній мірі не виробила їх, демократичних цінностей. Відчуження влади від народу і народу від влади, правова вседозволеність і корумпованість державних службовців, соціальна незахищеність більшості населення, не підконтрольність владних структур, патентне функціонування неконституційних і недержавних центрів прийняття державних рішень – все це, як і багато іншого, далеке від демократії та правової держави. В Україні в останні роки посилюється роль регіональних еліт у розподілі ресурсів, яка супроводжується шляхом перерозподілу впливу між елітами. В історії українського народу завжди маніпулювала привабливими гаслами консолідації суспільства. Серед них були і державницька ідея в різних варіантах, національна, комуністична, приватновласницька, які спотворили демократичні принципи, перетворили їх на ілюзію, на форму політичного формування владної верхівки над усім життям суспільства. Сьогодні Україна шукає свою демократичну ідентичність і елементи її вже є – це альтернативність виборів, партійно-політичний плюралізм, публічність політики.

49.Політичні погляди утопічного соціалізму 16-17СТ.Томас Мор Томаззо Кампанелла

На відміну віл тих хто захищав прив. Власн., Томас Мор і Кампанелла обстоювали ідеї соц. Рівності і головним ворогом вважали прив. Власн.

Праця Т.Мора «Утопія» - засуджував злиденність, нерівність.

Кампанелла – «Місто Сонця»(1602р) – Наслідує Мора, - Причиною всіх соц.. бід вважає прив. Власн. Ідеальним сусп. ладом, який відповідає інтересам народу, є той, який заснований на сусп. власності.

50.Формування і розвиток марксистської теорії К. Маркс і Ф. Енгельс

Спираючись на вчення соціалістів-утопістів, видатні німецькі мислителі Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895), відкрито заявили про свою позицію захисту інтересів робітничого класу і послідовно дотримувалися її протягом усього свого життя. Вони поставили за мету з'ясувати умови і вказати шляхи звільнення трудящих від будь-яких форм експлуатації та соціального гноблення.

Виник марксизм у 40-х роках XIX ст. Соціалізм перетворився з утопії в науку завдяки двом відкриттям К. Маркса - матеріалістичному розумінню історії і теорії додаткової вартості. Суть матеріалістичного розуміння історії полягає у визнанні первинності суспільного буття і вторинності суспільної свідомості.

Політику, право, державу марксизм вважає вторинними явищами суспільного життя, похідними від його економічного базису. Надбудова є відносно самостійною стосовно економічного базису і справляє на нього активний зворотний вплив.

К. Маркс і Ф. Енгельс створили теорію додаткової вартості, згідно з якою додаткова вартість утворюється шляхом привласнення капіталістами продукту неоплачуваної частини праці найманих робітників. Так була обгрунтована головна ідея марксизму - ідея всесвітньо-історичної ролі робітничого класу (пролетаріату) як могильника капіталізму і творця соціалістичного суспільства - "Маніфест Комуністичної партії" (1848), написаній як політична програма створеного ними в 1847 р. "Союзу комуністів" - першої революційної партії робітничого класу. В результаті перемоги цієї революції встановлюється політичне панування робітничого класу - "диктатура пролетаріату".

Вчення про державу диктатури пролетаріату посідає центральне місце в марксизмі. К. Маркс і Ф. Енгельс виходили з того, що за своєю сутністю держава - це знаряддя класового панування, "організація для систематичного насильства одного класу над іншим". Такою за своєю природою є й держава диктатури пролетаріату, яка приходить на зміну зламаній старій буржуазній державній машині, її принципова відмінність від буржуазної держави полягає в тому, що вона покликана покінчити з поділом суспільства на класи і з державою взагалі.

51.Політикні конфлікти. Причини виникнення та способи їх розвязання

Політичний конфлікт - зіткнення, протиборство різних соц. Політ сил, суб’єктів політики в їх прагненні реалізувати цілі пов’язані з боротьбою за взяття, утр. і викор. Влади.

Причини політ. конфл.: -несоціальні. –соц. –комбіновані.

Причини конфл:-погана інформ –недосконалість людської психіки –соц. Нерівність –дифіцит життєвих благ –протилежність інтересів –боротьба за кращі позиції в суспільстві.

У світовій практиці є 2 способи розв’язання політ. Конфл.: -Мирний (суд, переговори) -Воєнний

Способи запобігання, регулювання політ конфліктів: Компроміс(УГОДА)- взаємні поступки, Концненсус(ЗГОДА)-рішення або договір на основі загальної згоди.

52.Функції політичної культури

Культура -сукупність цінностей створених цивілізацією.

ПК-частина духовної культури суспільства, що охоплює сукупність історично виниклих стійких ідей, переконань, цінностей, норм, які виявляються в діяльності людей і забезп. Спадковість політ. Життя.

ФУНКЦІЇ: -інтегративна(досяг згоди у межах існуючих політ системах), -комунікативна(транслюв політ культури від покоління до покоління та накопичування політичного досвіду), - забезпечення соц. прогресу, -нормат-регулятивна, -пізнавальна(вивч політ уявлення, знання, міфи, чутки та політ ідеологію), -прогностична(передб можливість варіанти розвитку у певних політ ситуаціях).

53. Типологія політичного лідерства

Традиційне лідерство – віра підлеглих законна, оскільки воно існує завжди

Легально-раціональне – вибір політ. Лідера через демократичні процедури

Харизматична – ця особа виділяється яскраво вираженими ознаками

ЩЕ типи:непримиренно-войовничий, стабілізуючий(роль гаранта), компрадорський(продається за гроші), консерваційний, революційний, реформаторський

54. Елітарні концепції Г. Моска В. Паретто

Теорії еліт багатоманітні. Одну групу серед них становлять концепції еліти І. Моски, В. Парето і Р. Міхельса, які належать до так званої макіавеллістської школи.

Г. Моска виклав свої погляди на еліту у праці "Основи політичної науки" (1896), Головна ідея цієї праці полягає в тому, що в усіх суспільствах існують два класи: клас, який управляє, і клас, яким управляють.

Перший клас завжди складає незначну меншість суспільства. Влада завжди перебувала й повинна перебувати в руках меншості. Коли вона переходить з одних рук в інші, то завжди переходить від однієї меншості до іншої, але ніколи - від меншості до більшості. Вчений вважав, що найважливішою здатністю меншості є здатність до управління іншими людьми, а також матеріальне, моральне та інтелектуальне переважання над ними. Г. Моска виокремив дві тенденції у розвитку політичного класу, який пізніше назвав аристократичною і демократичною. Перша проявляється у прагненні політичного класу стати спадковим якщо не юридично, то фактично - шляхом відтворення на власній основі, а друга - в оновленні складу політичного класу за рахунок найбільш здібних до управління, активних представників нижчих верств суспільства. В. Парето поділяє еліту на правлячу і неправлячу - контреліту. Правляча еліта це всі ті, хто прямо чи опосередковано бере участь в управлінні суспільством. Контреліта - це люди, які наділені характерними для еліти психологічними властивостями, але внаслідок свого соціального статусу і різного роду бар'єрів не мають доступу до управління. Так відбувається зміна правлячих еліт, яку В. Парето назвав "законом циркуляції еліт". За В. Парето, існують два головних типи еліт, які послідовно змінюють один одного: еліта "левів" та еліта "лисів". Кожен тип еліти має певні переваги на тому чи іншому етапі суспільного розвитку, та з часом вони перестають відповідати потребам керівництва суспільством. Еліта вироджується й відповідно до закону циркуляції еліт поступається місцем контреліті, яка за допомогою мобілізованих нею невдоволених мас установлює своє політичне панування. Маси від такої зміни еліт нічого не виграють і залишаються об'єктом панування та експлуатації. Тому В. Парето зробив песимістичний висновок щодо "масової циркуляції еліти або просто революції" і стосовно демократії.

55.Методи радикалізму у вирішенні політичної теорії та практики

Радикалізм ( докорінний) – це політ течія яка обстоює розрив з визнаною традицією, виступає за рішучі методи у виражені питань політ. Практики без змін засад у соц. Житті.Характеристика:1)перевага рішучих методів перетворень 2)зведення до простих форм вирішення складних питань 3)заперечують диктаторські методи 4)обстоюють демократичні перетворення 5) прагнення поліпшення соц. Законодавства.

Екстремізм (Крайній) – це схильність до крайніх поглядів і методів у політиці та ідеології.

Особливості екстремізму:1) ігнорування реального аналізу політ ситуації 2) прагнення прискорити події 3) нерозуміння законів виходу країни з кризи 4) ставка на силові методи.

Екстримізм: правий – ідеологія фашизму і неофашизму, Лівий – анархізм, троцькізм.

Анархізм (безвладдя, безладдя, стихійність, неорганізованість) – це соціально – політична течія спрямована на звільнення від всіх форм влади, заперечення держави, як форми регулювання суспільства, утвердження нічим не обмеженої свободи людини.

Тероризм (страх, жах) – являє собою політичну практику, одну з форм державної політики, в основі якої лежить залякування, провокації, дестабілізація суспільства насильством.

56.Просвітництво раціоналістичні і традиційні концепції політики і влади

Найбільшого розмаху набуло просвітництво – впливовий Європейський загально-культурний рух, який виступав за: 1) поширення раціонального знання, 2) подолання релігійного невігластва, 3) запровадження у сусп. життя цінностей, що базуються на повазі до людської гідності.

Монтеск’є(1689-1755) Відомий філософ, письменник «Про дух законів» - Доводив, що виникнення держави, права, законів є розуміння об’єктивних закономірностей. Суть політ свободи полягає в тому, що робити можна не те що хочеш, а те, що дозволено законом. «Свобода - є право робити те, що дозволяє закон».

Вольтер(1694-1778) – французький філософ – просвітитель.:1) Критикував вади феодального устрою 2) Виступав проти церкви і релігійного фанатизму 3) Обгрунтував принцип політ свободи 4) Невідємною рисою справедливості суспільства вважав свободу думки, совісті.

57. Україна на шляху побудови правової держави

Відс. Єдиної правлячої партії, існування багатоукладної ек-ки, відсутність єдинї ідеології,

порушення прав людини, занепад моралі, сприяння правлячої еліти не перебуваючи в правлячому колі.

58. Політичні вчення США в період боротьби за незалежність.

Політико-правова думка у США швидко розвивалася за двома напрямками.

Представники першого — Б. Франклін, Т. Пейн і Т. Джефферсон виборювали ідеї демократичної республіки, прав і свобод громадян, самостійності штатів і народного суверенітету.Другий напрямок — централістів-федерапістів представляли Дж. Адамс, А. Гамільтон і Дж, Медісон.Представник американського Просвітництва Бенджамін Франклін (1706—1790) пропагував ідею про право кожного народу на самовизначення, на укладення суспільного договору та його переукладення в разі, якщо він уже не відповідатиме інтересам підданих. Англію та Північноамериканські штати він розглядав як дві рівні й суверенні частини імперії, кожна з яких ухвалює власне законодавство. Б. Франклін запропонував план конфедерації штатів під назвою "Сполучені колонії Північної Америки".Ідеї республіканського самоуправління обстоював і учасник Великої французької революції англієць Томас Пейн (1737—1809), який потім переїхав до Північноамериканських колоній. У праці "Здоровий глузд" (1776 р.) він проголошував, що проблема незалежності Америки є питанням лише доцільності та економічної вигоди. Т. Пейн уважав, що походження та існування влади грунтується виключно на згоді підлеглих. Радикальних демократичних поглядів дотримувався Томас Джефферсон (1743—1826). Основні державно-правові концепції мислитель виклав у "Примітках про штат Віргінія" та "Декларації незалежності". Т. Джефферсон був палким прибічником природного права у широкому розумінні. Він пропонував повернути народові права, передбачені законами природи. Серед таких прав він називав право на життя, свободу, свободу совісті, власність, а також право на самовизначення Північноамериканських колоній.

59.Характеристика ключових глобальних роблем сучасності

Глобальні проблеми сучасності – це найбільш суттєві глоб пробл які торкаються життєвих інтересів усіх відносин людей. Особливості глобальних проблем: -планетарний характер, -загрожують загибелі людства, -

Є такі групи ГПС: - пробл соц. Характеру, - соц. – еон пробл, - соц. – еколог. Пробл, - пробл людини (голод,…)

60. Національне питання – це питання про причини виникнення недовіри, ворожнечі, конфліктів між національностями і націями і існуючою системою влади. З іпшого боку проблеми в багатонаціональному суспільстві.

Щоб вирішити нац. Питання необхідно ліквідувати гноблення іворожнечу між націями.

Причини загострення нац. Питання: - Історичне минуле, - Територіальні прич, - Соц – екон причини, - Етнодемографічеі, - Нац культ, мовні.

Принцип розв’язання нац. Пит.: - Демократизм, - Компроміс, - Рівноправність усіх націй.

61.Функції засобів масової інформації

ЗМІ - мережа установ які забезпечують збір, обробку і поширення інформації на масову аудиторію.

Функції: - Інформаційно – просвітницька, - Порівняльна оцінююча, - Контрольно – критична, - Комунікативна, - Прогностичн.

Функції ЗМІ:

1. Інформаційна(отримання розповсюдження відомостей найбільш важливих для влади громадян)

2. Просвітницька (спрямована на збагачення знань задоволення потреб реципієнтів)

3. Аксіологічна (порівняльна оцінююча функцій це порівняння схожих аналогічно явищ процесів і зясування на цій основі недоліків і переваг)

4. Функція соціалізації (засвоєння людських політичних норм і адаптуватися до соціальної дійсності)

5. Контрольно -критична (спрямована на здійснення суспільного контролю)

6. Мобілізаційна (проявляється у спонукані людей до певних політичних дій чи бездіяльності)

7. Функція зворотнього зв’язку

8. Комунікативна (спрямована на встановлення а розвитку зв’язку між рецітив.)

9. Футурологічна (прогностична)

62. Політичні на правові ідеї в Росії 18-19 ст.

Державно-правові погляди другої половини XVIII ст„ можна поділити на три основні течії: офіційну ідеологію; консервативно-аристократичну ідеологію; політико-правову ідеологію Просвітництва.Офіційну, тобто державну політико-правову ідеологію, було закріплено у практичній діяльності імператриці Катерини II (1729—1796). Вона здійснювала заходи щодо укріплення абсолютизму та розширення меж імперії за рахунок насильницького приєднання до Росії Північного Причорномор'я та Криму, Північного Кавказу, західноукраїнських, білоруських та литовських земель. Щоби зняти соціальну напруженість у суспільстві, Катерина II взяла на озброєння деякі ідеї західноєвропейського Просвітництва і робила спроби пристосувати їх для збереження абсолютизму. За формою устрою держава повинна бути поділеною на губернії, які обирають по п'ять депутатів для участі в роботі уряду, що являє собою продовження виконавчої влади монарха. З другої половини 60-х pp. XVIII ст. у Росії почала складатись ідеологія Просвітництва, яка значно вплинула на формування й подальший розвиток політико-правових концепцій. Виразниками ідей Просвітництва були представники передового дворянства та демократично орієнтованої інтелігенції.Найпомітнішою постаттю з-поміж них був професор права Московського університету Семен Юхимович Десницький (1740—1789) — автор новітньої теорії держави і права, який пропонував здійснити реформи державного правління і правової системи.

63.Структура політики

Політика її структура.

Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) як соц. явище – багатобарвне та складне явище:

- це мистецтво управління д-вою;

- це участь гром-н у справах д-ви (сусп. інститути та об’єднання гром-н)

- напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

- засіб чи інструмент, за доп. якого в сусп. досяг. інтереси тих чи інших соц. груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знах. при владі.

Структура:

- пол відносини і пол діяльнісь(відображає стійкий характер взаємодії сусп груп між собою із інститутами влади)

- пол свідомість (показує принципову залежність пол життя від свідомого відношення громодян до своїх владнозначущих інтересів)

- пол інтерес (це внутр. джерело пол поведінки людей)

- пол організація (пол об’єднання громадян, гром. рухи).

64.Поняття субєкту і обєкту політики

Субєкт – це носій практичної діяльності, джерело активності, що спямоване на об’єкт.(Держава, народ, люди, партії.)

Обєкт – це на що суб’єкт спрямовує свою діяльність.(Влада, суспільство в цілому, політична система)

65. Поняття націоналізму, національного патріотизму

Націоналізм-теорія і практика етнічних і соціально-політичних відноси у сус-ві, які ґрунтуються на само ідентифікації нації у розвязанні політичних, державних, ек-их, соціокультурних проблем сус-ва, розвитку зумовлених рівнем розвитку країни. Нац-ий патріотизм – світогляд, ідеологія, політика і психологія соц.-ої субординації на етнічній основі, проповідь нац.-ої вищості або зверхності та, на основі цього, необхідності підпорядкування одних націй іншим.

66.Політичні вчення Нового часуРадикалізм Жан-Жака Руссо

Політичні вчення французького просвітництва стали ідейною зброєю Великої французької революції (1789 р.), сприяли виникненню і розвитку прогресивних політичних і соціально-економічних ідей в країнах Європи та ін. Один з визначних французьких просвітителів, філософ, Жан-Жак Руссо в працях "Бесіди про походження і основи нерівності між людьми". викладає радикальний характер політичних поглядів, піддає різкій критиці феодально-станові відносини, вказує причини нерівності, появи і розвитку приватної власності. Разом з тим ідеалізується первіснообщинний лад, відкидаючи учення Томаса Гоббса про те, що в первісному суспільстві йде "війна всіх проти всіх". Оперуючи наявністю різних політичних вчень, На зміну природному стану приходить громадянське суспільство. З виникненням приватної власності відбувається поділ суспільства на багатих і бідних, між ними розпалюються жорстокі суперечності, непримиренність. Нерівністьсоціальна, економічна веде і до нерівності політичної. Прийняті ж закони безповоротно знищили природну свободу, остаточно закріпили власність, перетворили хитру узурпацію в непорушне право і заради вигоди небагатьох прирекли відтоді весь людський рід на працю, рабство і злидні. З переродженням держави в деспотію настає беззаконня, відсутність всяких владних структур, а панує тільки тиранія В природному ж становищі все тримається на силі, на законі сильнішого. Повстання проти тиранії є правомірним актом, як і розпорядження, що їх давав підлеглим деспот, управляючи державою.

В протилежність Гоббсу, який в теорії суспільного договору виправдовував абсолютистську монархічну державу, Жан-Жак Руссо висловлювався за утворення такої держави, що забезпечує демократичні-права. Величезні переваги Жан-Жака Руссо і полягають у відстоюванні демократичних прав і свобод. При всій відносній прогресивності політичних поглядів Жан-Жака Руссо вони ж ідеалістичні як і погляди інших просвітителів XVIII ст. Його вплив на сучасників особливо в період буржуазних революцій, заслонив вплив Вольтера і Монтеск'є. Якобінці використовували вчення Руссо про закони як відображення спільної волі і необмеженого суверенітету народу для забезпечення і утвердження революційної диктатури.

67. Філософсько-політичні погляди Полібія. Демократія і античність.

Полі́бій (грец. Рολιβιος, лат. Polybius, близько 201 до н. е., Мегалополь, Аркадія — близько 120 до н. е.) — давньогрецький історик, державний і військовий діяч, автор «Загальної історії» («Історії») в 40 томах, що охоплюють події у Римі, Греції, Македонії, Малій Азії та в інших регіонах з 220 до н. е. по 146 до н. е. З книг «Історії» повністю збереглись тільки перші 5, інші дійшли в більш-менш детальних переказах. Всі інші праці Полібія не збереглись. Керуючись вченням стоїків про передбачення, він прийшов до метафізики історії, яка розглядала останню як боротьбу народів і окремих особистостей проти влади долі. Погляди Полібія на зміну державних форм, як їхнього кругообігу в рамках визначеного замкнутого циклу подій, формувалися під впливом концепцій Платона та Арістотеля. Демократією Полібій вважає такий устрій, при якому вирішальна сила належить рішенням більшості народу, панує підпорядкування законові та традиційна пошана до богів, батьків і старших. Але, поступово відходячи від цих цінностей, натовп вибирає собі вождем відважного честолюбця (демагога), а сам усувається від державних справ. Таким чином, демократія вироджується в охлократію. Цей процес Полібій характеризує наступним чином: "Коли розгніваний народ, слухаючи тільки голос власного гніву, відмовляє владі у підпорядкуванні, не визнаючи її навіть рівноправною з собою, і всі справи бажає вирішувати сам. Після цього держава прикрасить себе найблагороднішим іменем вільного народного правління, а насправді стане найгіршою з держав — охлократією".

68.Сутність політичної системи її структура і функції

Рівень розв. Будь-якої країни визначається рівнем розв. Її політ сист.(ПС) чіткістю її структури та функцінув.

Політ сист є центральною у політол.

Політ. Сфера через впорядкування політ життя організується у ПС.

До ПС входять: держава, партії, гром орг.,трудові колективи.

ПС – це цілісна упорядкована система відносин ідей, цілей,методів та інститутів пов’язаних з політикою її розробкою та практичним здійсненням.

Сутність полягає в регламентуванні поведінки людей. Регламентування відбувається за допомогою влади.

Призначення ПС –забезп. Цілісності та єдності людей у суспільстві.

Структура ПС: 1) політ інститути держ влади(глава держ, уряд) 2)політ інститути регіональної влади (представники федерацій чи автономій) 3) політ інстит місцевого само вряд 4)політ інстит які забезп формув плоіт влади(виборча, партійна сист) 5)політ культура(знання, цінності, стиль політ мислення) 6) Субєкти політ процесу(громадяни, партії, мафії)

ПС можна типологізувати за різними критеріями: за основу типол. Беруть тип сусп. і тип політ режиму.

За типом сусп.: 1) з погляду формацій:-рабовласн, -феодальне, -буржуазне, -соціаліст, -посткомуністичне.

2) З культурологічного: - західне, - східне, -Латино – америк,…

3) З погляду цивілізаційного підходу: -аграрне, -індустріальне, -пост індустр.

Або: -Високорозв, -середньорозв, -перехідне, -слаборозвинене.

За типом політ режиму(держ. режим):

-тоталітарний, -Авторикарний, -Демократичний.

69.Основні причини виникнення міжнаціональних конфліктів і шляхи їх подолання

Поліичний конфлікт-зіткнення двох протилежних сил з метою завоювання, утримання та використання влади.

Погана інформація і непорозуміння, недосконалість людської психіки, соц.-на нерівність, дефіцит життєвих благ, егоїстичність людей, протилежність інтересів людей, боротьба за кращі позиції в сус-ві.

70.Політичний режим. Суть тоталітарної держави

Політичний режим –це система методів, прийомів і засобів здійснення державної влади.

Тоталітарний політ режим – характеризується абсолютним контролем держави над усіма галузями життя і повним підкоренням людини..

Тоталітаризм як соціальний і політичний феномен.

У сучасній політичній теорії розрізняють такі основні типи політичних режимів: демократичні, авторитарні та тоталітарні. Найбільш реакційним режимом є тоталітарний. Це насильницьке політичне панування групи «вибраних», яких очолює «вождь» (фюрер, дуче). Основні ознаки цього режиму: тотальний контроль за всіма сферами життя суспільства, заборона конституційних прав і свобод, демократичних організацій, репресії, мілітаризація суспільного життя, панування однієї загальновизнаної ідеології. За умов тоталітаризму особистість цілком підкорено владі.

71.Форми державного правління і державноий устрій

Форма держ правління –спосіб організації держ влади зумовлений принципом формування і взаємовідносин вищих органів влади. Розрізняють: Монархію і Республіку

Монархія – влада зосереджена в руках монарха ВИДИ: Дуалістична – коли є монарх і парламент. Парламентарна – влада монарха обмежена (він царює, але не править).

Республіка – це така форма держ правління за якої всі вищі вищі органи держ влади або обираються або формуються парламентом.

Форма держ устрою – спосіб територіальної організації держави що визначаються принципами взаємовідносин держави як цілого і її територіальних складових.

Форми держ устрою: 1) Унітарна – складається з адміністративних або політ – адмін.. одиниць. –єдина констит. –єд. Суд. – єдине громадянство.2) Федерація – це союзна держ. Терит якої склад. з держ. Утворень, наділених юридичною і певною політ. Самостійністю.

3)Конфедерація – це форма союзу держав

За якою державо зберігає свій суверенітет повністю.

4) Унія – обєднання 2-х держав.

5) Імперія – це держава яка об’єднує декілька.

72. Демократія і ЗМІ поняття риси

Демократія – форма державно-політичного устрою сусп., яка ґрунтується на визнаі народу джерелом влади і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, що населяють певну державу.

ЗМІ - мережа установ які забезпечують збір, обробку і поширення інформації на масову аудиторію.

ЗМІ здатні: - створювати або скидати з п’єдесталу вождів. – трактувати події у вигідному для певних сил світлі. – впливати на психологію мас.

ЗМІ – газети, радіо, теле. прог.

Риси ЗМІ: - Вони працюють на непостійну аудиторію, - мають спеціальні технічні засоби, - вони носять публічний х-р.

73.Політико-правові погляди Цицерона

Один з ідеологів римської аристократії, знаменитий оратор Марк Тулій Ціцерон (106-43 рр. до н. е.) в діалогах "Прадержаву" і "Про закони", наслідуючи Платона, виклав вчення про державу. В дусі вчення аристократії твердить, що держава виростає, природно, з сім'ї, що державна влада вручена мудрецям, здатним наблизитись до осягнення світового божественного Розуму. Якби люди жили за заповітами і звичаями батьків, то держава могла б стати вічною. Мета держави - охорона майнових інтересів громадян. Права мудрих і гідних громадян, включаючи право власності, випливають безпосередньо з природи, з природного закону. Марк Ціцерон твердить, що держава не тільки природний організм, але й штучне утворення, "народне встановлення", визнає рівність всіх людей від природи, і можливість досягнення мудрості кожним, хто одержить освіту. Майнові і соціальні відмінності між людьми виникають не від народження, а, отже, в силу відносин приватної власності, що встановлюються в суспільстві. Приватна власність не буває від природи, а виникає або ж на базі давнього володіня нею, або ж володіння за законом і згодою та ін. Позитивно оцінюючи значні багатства і договори в житті суспільства, Ціцерон приходить до висновку, що держава тримається на кредиті, народ вручає свої права монарху в кредит за справедливе управління суспільством. Погляди Цицерона: 1) визначає державу як справу надбання народу 2) причину походження держави він вбачає у вродженій потребі людей жити разом 3) Війна вимушений стан.

Поділив війни на справедливі і неспр.

74.Конституція Пилипа Орлика

Пилип Орлик (1672-1742) був генеральним писарем гетьмана України Івана Мазепи - другою за посадою особою в державі. Поразка Карла XII та І. Мазепи під Полтавою змусили П. Орлика емігрувати, він жив у різних європейських країнах. По смерті І. Мазепи в 1709 П. Орлик 5 травня 1710 р. у м. Бендерах був обраний козацькою радою гетьманом України.

Найвідомішим політико-правовим документом часів гетьманування П. Орлика є договір між ним та старшиною й запорозькими козаками "Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького", відомий ще як "Конституція Пилипа Орлика", або "Бендерська Конституція". Договір, розроблений групою козацьких старшин на чолі з П. Орликом, було укладено 16 квітня 1710 р. на козацькій раді в Бендерах.

Основна частина конституції містить статті, в яких ідеться про державний устрій України як козацької держави.

Конституція П. Орлика не набула чинності, вона залишилася лише проектом політико-правового документа. Вона має велике значення як свідчення того, що українська політична думка розвивалася в руслі передових західноєвропейських політичних традицій.

Конституція містить низку демократичних і прогресивних ідей:

обмеження влади гетьмана,

представницьке управління,

поділ державної влади,

закріплення прав і свобод особи,

справедливість у розподілі суспільних благ,

підтримка соціальне незахищених верств населення тощо.

Найбільше значення конституції полягає в тому, що в ній здійснено всебічне (історичне, політичне і правове) обгрунтування ідеї незалежності України як суверенної держави.

75.Функції політики

Функції – це завдання, які виконує політика. Функції: - прогностична, - виховна, - організаційна, - інтегруюча, - інноваційна, - ідеологічна, -управлінська.

- задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства;

- раціоналізація конфліктів і протиріч, спрямування їх у русло цивілізаційного діалогу громадян і держави;

- примус в інтересах окремих верств населення або всього суспільства в цілому;

- інтеграція різних верств населення за рахунок підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства;

- соціалізація особистості (включення її у складний світ суспільних відносин);

- забезпечення послідовності та інноваційності соціального розвитку як суспільства в цілому, так і самої людини.

76.Політичні концепції Вебера

Особливе місце в розвитку науки про політику належить німецькому соціологу Максу Веберу (1864-1920 рр.). Йому належить розробка теорії демократії, центральною ланкою якої стало вчення про механізм соціального контролю над відособленим від суспільства бюрократичним апаратом. Головна увага приділяється техніці відбору політичної еліти, яка має підкоряти собі бюрократію. Тут розроблено дві взаємозв'язані проблеми: виділення типів панування і способи легітимізації (визнання законності) типів панування. Макс Вебер розглядав панування як монопольну владу, а владу як здатність нав'язувати свою волю з допомогою примусу, сили, наказу тощо. І тут Макс Вебер зупиняється на розкритті змісту і суті поняття панування. Панування - такі відносини між управляючими і управлінцями, за яких управлінець може нав'язувати управляючому свою волю шляхом примусу, наказу тощо. Відносини влади звичайно носять подвійний характер, що складається як взаємозв'язок наділених владою і підкорених їй. Володіючи владою, управлінці не тільки опираються на фізичний примус, але й переконання підлеглих у власній необхідності підкорятися, оправдання своєї позиції і дії. Жодна система законів, моральних або інших, не прийде в рух без бажання і волі людей сприйняти систему. Панування, за Максом Вебером, це узаконене насилля, яке буває трьох типів: традиційне, харизматичне і легальне. Традиційне панування засноване на звичаї. Для його легітимізації потрібна віра людей в законність влади. Це станове, соціальне панування. Харизматичне панування засноване на звичці. Для його легітимізації потрібна віра людей політичному лідеру, володарю. Легітимізація тут відбувається завдяки вірі в особливі політичні якості володаря. Легальне панування основане на праві. Спосіб його легітимізації - віра в раціональність норм, які зобов'язують одних людей підкорятися іншим. Бюрократія є ідеальним типом легального панування, втіленням раціональності влади. Демократизацію Макс Вебер розумів як мобілізацію мас політичними лідерами, розглядав її як діючий засіб протидії тотальній бюрократизації. Тоді ж харизматичний лідер урівноважує і спроби узурпації влади з боку олігархічних груп самого громадянського суспільства. Макс Вебер надає особливе значення інституту президентства, а президента розглядає як обраного вождя нації.

77. Соціальний феномен політики.

Політика як соціальне явище відбивається не тільки теоретичною, науковою, але й буденною свідомістю людей. Людина сприймає явища політики крізь призму своїх переживань, індивідуальних та групових потреб та інтересів, доступних засобів їх задоволення, розповсюджених стереотипів та міфів. Політика, так чи інакше, є предметом інтересу переважної більшості громадян: за даними щорічного соціологічного моніторингу, який здійснює Інститут соціології НАНУ, протягом 1992-2001 років цікавились політикою 60—67% громадян України. Відповідно полярні позиції у ставленні до політики займали 33-40% респондентів, серед яких чисельність тих громадян, яких дуже цікавить політика, коливалась у межах 9-12% дорослого населення країни. Разом із тим, кожний четвертий або п'ятий громадянин не розміщував себе в полі інтересу до політики. Поряд із різними проявами інтересу до політики у буденній свідомості розповсюджені різноманітні інтерпретації та ставлення до цього явища, одні з яких відбивають відношення до політики як до важливого аспекту суспільного життя, інші - як до "брудної справи".

78.Політичні партії. Сучасні партійні системи

Політ партія(ПП) – це добровільна гром – політ організація певних соц. Верств населення, які склалися на ідеологічній основі і у своїй діяльності спямовані на завоювання, утримання і вико. Політ влади.

Плоіт партії виникають з різних причин, але в 1 чергу цьому сприяють: - загостр сусп. конфліктів, - соц. нерівність, - наявність певних інтересів у соц. групах,

- причини нац. Характеру, - різні погляди на соц. устрій. Ознаки ПП: - зв'язок партій з певним класом або соц. групою, - наявність певної ідеології, - існування організаційної структури, - установка на завоювання, утр, і викор влади. Структура: - лідер, - партійний апарат, - ідеологи, - рядові члени партій.

Сучасні партійні системи характер за 2 ознаками: якісною і кількісною.

При авторивареій пат сист – може існувати декілька партій але 1 закріплена. Утиталітарній -1 партія.

За кількісним критерієм: - Багатопарт системи. – Дво, Одно.

79.Національна політика в Україні на сучасному етапі

Принципи нац. Політики: - демократизм, - толерантність, - повага ло звичаїв, традицій.

Ос новні напрямки нац. Політики: - Забезпеч рівних конституційних прав на свободу громадян.

– Перетвореня багатокультурності в консолідації факторів формування громадського сусп. – Розвиток самобутності культури. – Створення сприятливих умов для розв етнічних меншин. – Інтеграція нац. меншин.

80. Культ особи:суть, передумови виникнення, боротьба з ним, трагічні наслідки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: