Охарактеризуйте сутність, походження, структуру та функції політики.

Термін “політика” походить від давньо-грецького слова “polis” (місто-держава) та його похідних: “politike” (мистецтво управляти державою), “politeia” (конституція), “polites” (громадяни), “politica” (державний діяч) та ін. Політика-організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб.

Метою політики є забезпечення панування одних суспільних груп над іншими, один інтересів-над іншими, або узгодження соціальних інтересів, забезпечення оптимального можливого в даному суспільстві та в конкретних умовах здійснення суспільних процесів. Засобами політики є право, сила, мораль. Призначення політики у тому, щоб на основі спільних інтересів об’єднувати усі верстви суспільства і спрямовувати їх дії на вирішення важливих суспільно-державних завдань.

Коли виникла політика як усвідомлений і специфічний вид соціальної діяльності? Є дві точки зору щодо відповіді на поставлене запитання- немарксистська і марксистська. Представники першої точки зору (Д. Пікклз, Р. Даль та ін..) вважають, що політика виникла одночасно з формуванням стійких груп людей, об’єднаних спільним інтересами та цілями. В цих групах виникають відносини панування і підпорядкування, поступово формуються відповідні органи політичної влади та політичні інститути. Представники марксистської точки зору вважають, що політика виникає лише на етапі класового розшарування суспільства. Основним суб’єктом політики виступає панівний у суспільстві клас, який визначає зміст і спрямування політики у державі.

У політиці виділяють три рівні її функціонування:

1) мегарівень відноситься до діяльності таких міжнародних організацій як Європейський Союз, Організація Об’єднаних Націй, НАТО та ін.;

2) макрорівень характеризує державу як ціле, державну владу, її структуру;

3) мікрорівень, охоплює окремі структури і організації (політичні партії, громадські організації, профспілки тощо).

Структура і функції політики. У структурі політики можна виділити такі елементи: політична свідомість, політичні інститути і політичні відносини. Політична свідомість виражає сутність усвідомленості суб’єктами політики законів і тенденцій розвитку політичної діяльності. Політичні інститути -це сукупність організацій та установ (держава, її органи, політичні партії тощо), що впорядковують політичні та інші відносини у суспільстві. Політичні відносини виражають стійкі зв’язки між громадянами і владою, державою та громадянським суспільством; у їх центрі-інтереси та потреби суб’єктів політики.

У структурі політики також виділяють економічну, соціальну та культурну політику. У свою чергу економічна політика поділяється на промислову, сільськогосподарську, фінансову та ін.. Соціальну політику можна диференціювати на політику у сфері охорони здоров’я, соціального забезпечення, побутового обслуговування. Культурна політика включає у себе політику у царині освіти, науки, культури, мистецтва.

У залежності від масштабів, спрямованості, змісту завдань політика поділяється на внутрішню та міжнародну. Внутрішня політика охоплює основні напрями діяльності держави щодо регулювання економічних, політичних, соціальних та інших відносин між людьми в середині суспільства. Міжнародна політика спрямовується на забезпечення безпеки держави, вона покликана створювати сприятливі умови для досягнення основних завдань внутрішньо політики.

Найчастіше серед функцій політики виділяють такі:

- фунцію управління -розробка основних напрямків економічного, соціального, духовного розвитку суспільства;

- прогностична функція -визначення перспектив суспільного розвитку, створення різноманітних моделей майбутнього стану політичної системи тощо;

- функція інтеграції полягає у об’єднанні різноманітних груп суспільства довкола фундаментальних ідей, інтересів, цінностей;

- мобілізаційно-організаційна функція проявляється у мобілізації матеріальних, духовних, трудових ресурсів для ефективного вирішення суспільних завдань;

- ідеологічна функція полягає у розробці певного суспільного ідеалу, який включає політичні та соціальні цінності;

- виховна функція спрямована на соціалізацію індивідів, тобто їх включення у політичне життя;

- інноваційна функція спрямована на творчеосмислення політичної дійсності, способи і методи її зміни. Тобто, політика має своїм завданням створювати нові-прогресивніші-форми соціальної організації життя;

2. Охарактеризуйте: становлення і розвиток політології як науки і навчальної дисципліни, її обєкт, предмет, методи дослідження та функції.

Поняття «політологія» утворилося з двох грецьких слів-politike (державні справи) і logos (вчення).

Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала формуватися в другій половині ХIX ст. У 1857 р. Ф. Лейбер починає читати цей курс у Колумбійському коледжі, в 1880 р. у цьому ж колежді створюється перша школа політичної науки, що поклало початок активному формуванню в США системи політологічних навчальних і наукових закладів. 1903 роком датується створення Американської асоціації політичних наук.

Політологія - це наука про політика, про закономірності і випадковості розвитку політичного процесу, про функціонування політичної системи і влади, про сутність, форми, методи діяльності суб’єктів політики.

Головне завданні політології як навчальної дисципліни -опрацювання і таке викладення загальнотеоретичного і практичного матеріалу, щоб відповідно до завдань політологічної підготовки спеціалістів будь-якого профілю, у доступній формі дати їм необхідний мінімум наукових політологічних знань.

Обєктом дослідження політології є сфера політики, політична дійсність, політичне життя особи й суспільства. Політична сфера вивчається й аналізується у поєднанні з особливостями її розвитку, функціонування, зв’язками з економічною та духовною сферами суспільства.

Предметом політології є конкретні прояви, процеси, відносини політичної дійсності, які вивчаються політологами.

Як і будь-яка інша суспільствознавча наука, політологія оперує сукупністю категорій-загальними поняттями про політику, невіддільні від законів. Категорії є важливим інструментарієм пізнання політичного життя суспільства. Умовно їх можна поділити на чотири групи:

- загальні (політика, влада, демократія, свобода, менталітет тощо)

- структурні (політична система, політична організація, держава, політична партія, громадсько-політичний рух та ін.)

- функціонування (політична діяльність, політичний процес, політична боротьба, політичний конфлікт та ін.)

- розвитку (політична еволюція, політична революція, політична трансформація та ін.)

Політологія як суспільствознавча та навчальна дисцип­ліна виконує ряд теоретичних та практичних функцій.

Описова функція полягає у пошуку відповідей на запи­тання: якою насправді є політична дійсність? у чому її при­рода та специфіка? хто виступає суб'єктом політики?

Пояснювальна функція дозволяє знайти відповіді на запи­тання: чому певні факти політичної дійсності існують? чому ці факти мають саме такі властивості?

Інструментальна (технологічна) функція пов'язана з по­шуками відповідей на запитання щодо вибору форм і видів політичної дії з метою досягнення бажаного результату.

Іноваційна функція прагне надати прогнозам і висновкам максимальну наукову обгрунтованість і максимальну конт­рольовану форму.

Прогностична функція полягає у відповіді на запитання: якою буде політична дійсність у майбутньому або коли відбудуться певні події. Результатом цієї функції є поява прогнозних гіпотез. Велике значення мають дослідження комплексних політичних проблем, бо вони дають можливість створити цілісну картину майбутнього розвитку ос­новних сфер політичного життя, передбачити можливість настання негативних наслідків, спланувати шляхи і засоби оптимізації політичного керівництва й управління. В умо­вах сучасної української реальності зростає роль прогнозу­вання політичної поведінки соціальних суб'єктів та наслідків проведення політичних акцій.

Серед інших функцій політології - методологічна (охоп­лює способи, методи і принципи теоретичного дослідження політики і практичної реалізації набутих знань), світогляд­на (утверджує цінності, ідеали, норми, які характеризують цивілізовану політичну систему, політичну культуру соці­альних суб'єктів), функція політичної соціалізації (забезпе­чує процес включення людини в політичну сферу життя сус­пільства і формування певного типу політичної культури).

Прикладна (управлінська) функція розробляє критерії ефективності діяльності парламенту, партій, рухів, лідерів, забезпечує провідною інформацією про стан справ і знання засобів ефективного впливу.

Нормативна функція проявляється в регламентації відно­син між суб'єктами політичного життя.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: