Охарактеризуйте поняття легітимності влади, типології легітимності політичної влади.

Легітимність означає підтримку з боку населення, саме вона в першу чергу забезпечує стабільність і стійкість влади. Легітимність це виправдання законності влади. Вебер відзначав панування спирається на згоду, що визначає його легітимність, в ній він бачив гарантію стабільності суспільства, підтримки соціального порядку і підкреслював, що соціальна поведінка, а також соціальні відносини можуть бути орієнтовані індивідами на їхнє уявлення про існування легітимного порядку. З його точки зору легітимність порядку може бути гарантована лише внутрішньо, а саме емоційною відданістю, вірою в абсолютну значимість порядку. У поняття легітимності входить довіра з боку народу до існуючої влади. Носій законної легітимної влади може правити безбоязно, спираючись на згоду народу. Володар що не спирається на законність відчуває страх перед народом. Насильництво що здійснюється ним, породжує насильництво інших, через страх він змушений вдаватися до всезростаючого терору, а це призводить до того що страх переважає над іншими почуттями у суспільстві. Тому щоб влада не перетворилася у всемогутність, необхідна легітимність. Тільки при наявності якої існує воля, оскільки легітимність сковує владу. типи легітимності за Вебером: традиційний тип – базується на вірі в священний характер звичаїв, традицій, норм які на протязі століть регулювали життя людей та їхню поведінку. Харизматичний – оснований на вірі у виняткові якості, природний дар, тобто харизму керівника, якого інколи обожнюють, створюють культ особистості. Раціонально-правовий – заснований на вірі в силу права, закону, на визнанні добровільно прийнятих загальних правил, встановлених юридичних норм, які спрямовані на регулювання відносин планування і підкорення.

15. розкрийте поняття політичної еліти, структуру, функції, типології.

У перекладі з фр.слово еліта означає краще, відбірне, вибране у рисах політичних носіїв. - це певна група, прошарок суспільства, яка концентрує у своїх руках держ владу і займає владні посади, керуючи суспільством. Терміном політична еліта наділяються люди, що оволоділи найбільшою кількістю позитивних якостей, цінностей і пріоритетів, займають панівні або найбільш впливові позиції в суспільній ієрархії. Сенс політичної еліти полягає у здійсненні авторитетного керівництва у сфері політики. Еліта це не сукупність індивідів, що діють самі по собі. Це люди близькі за походженням, що діють між собою, пов’язані спільними цінностями, цілями. Політична еліта поділяється на вищу, що безпосередньо впливає на прийняття загальнозначущих для всього суспільства рішень, і середню – службовці, менеджери, інженери, вчені тощо. Типологія політичних еліт. У науковій літературі є чимало типологій політичних еліт, в основі яких є найрізноманітніші.ознаки та дослідницькі підходи. За способом формування еліт виділяються "відкриті" та "закриті" еліти. "Відкриті" еліти допускають спонтанний прихід нових членів; пріоритетною цінністю є найвищий професіоналізм у певній сфері діяльності. "Відкрита" еліта є публічною, її члени дбають про свою репутацію. Натомість "закриті" еліти регулюють мобільність своїх членів за допомогою спеціальних органів; поповнення нових членів відбувається повільно, критеріями добору найчастіше є відданість системі чи вождю.

Н. Мак'явеллі, а вслід за ним й В. Парето, поділяли еліту залежно від форми здійснення влади - на прихильників відкритого насильства і тих, хто віддає перевагу гнучким методам. О. Копт вважав, що зі зміною типу суспільства, змінюється й тип еліти: еліта священиків, чаклунів, учених.

За способом приходу до влади еліти поділяються на легітимні та нелегітимні. Легітимними є еліти, які отримали владу при добровільній підтримці мас, а нелегітимними - ті, що панують над більшістю за допомогою примусу, насильства.

За ідеологічними цінностями еліти бувають авторитарні, тоталітарні, демократичні, ліберальні. За видами політичної діяльності еліти поділяються на державну (адміністративну, депутатську), муніципальну, партійну та еліту громадських організацій. За основними сферами життєдіяльності суспільства виділяються політична, економічна, соціальна, культурна, релігійна еліти.До найважливіших функцій відносяться: функція соціального моніторингу, яка передбачає постійне вивчення інтересів різних соціальних груп і побудову субординації цих інтересів; стратегічна функція, що має на увазі ініціювання соціальних змін і вироблення політичних ідеологічних доктрин, конституцій, законів, програм реформ; інтегративна функція - об'єднання суспільства на основі сформульованих елітою цінностей, подолання між групових непорозумінь і конфліктів; у здійсненні цієї функції бере участь не тільки правляча еліта, але й опозиційна; організаційна функція - створення дієвого механізму втілення у життя політичних задумів; створення і корекція інститутів політичної системи; призначення кадрового апарату органів управління; функція рекрутування (висування) зі свого середовища політичних лідерів: політики державного масштабу не можуть з'явитися нізвідки, вони, як правило, пов'язані з певними сегментами самої еліти

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: