Елітарна модель демократії. Її основні інститути.

З плюралістичною теорією демократії співзвучна елітарна концепція демократії. Політична еліта визначається як самостійна, привілейована група або сукупність груп безпосередньо пов язана з володарюванням або тиском на владу. Попередниками сучасної елітарної демократії були Платон, Карлейль, Ніцше та ін. Найзагальнішими рисами (інститутами), притаманними елітарним теоріям є:

· поділ суспільства на еліту і маси;

· тлумачення політичної нерівності як підвалини соціального життя;

· володіння владою завдяки приналежності до “обраної меншості”;

· розгляд історії як сукупності соціальних циклів, що характеризуються пануванням певних типів еліт.

Таким чином, концепція елітарної демократії, по-суті, стверджує, що ідеал народовладдя в сучасну епоху (як і раніше) не реалізується значною мірою. Народ представляє в системі політичної влади пануюча еліта.Автори стверджують, що в будь-якому суспільстві реальна влада має належати політичній еліті, яка розглядається не лише як група, котрій притаманні необхідні для управління прлітичні якості, але і як захисник демократичних цінностей, здатний стимулювати властивий масам ідеологічний політичний ірраціоналізм, емоційну неурівноваженість.

Народу ж належить право періодичного контролю за складом еліти.

У розробленої Шумпетером моделі елітивимоги демократії зводяться до методу утворення влади: Демократичний метод - це той порядок створення інституту для досягнення політичних рішень, приякому окремі (соціальні сили) одержують право на прийняття рішень задопомогою конкурентної боротьби за голоси народу». Відповідно до цієїмоделі, соціально диференційовані співтовариства як суб'єкти володіютьпостійним правом вирішального голоси у всіх питаннях, а здійснюють це правоза допомогою свого роду «політичного поділу праці». При такому положенніпануюча еліта, обрана на певний строк, приймає функції політичногопредставництва більшості населення, позбавленого на цей же термінможливості діяти і словом, і вчинками. Таким чином, перевага демократії впорівнянні з формами панування меншості майже цілком складається в засобахутворення влади більшості. Ця влада, в силу своєї природи, повиннащонайменше створити умови для гласності, політичного чергування і хоча бобмеженого контролю. На основі нормативних принципів оцінки викладенаконцепція не знаходить у реальному житті всебічного підтвердження.

32. Проблеми демократії в праці Алексіса де Токвіля "Про демократію в Америці"

"Демократія в Америці" - це водночас емпіричний опис функціонування американської демократії, збірка загальних думок про функціонування держави та осмислення державно-правового минулого європейських країн.. Головна ідея праці - визнання історичної неминучості занепаду аристократії та постійного і неухильного руху у напрямі свободи і демократії. Він стверджує, що поступовий розвиток рівності є факт провіденційний і наявні всі його головні ознаки: він існує у всьому світі, поступово і з кожним днем дедалі більше виходить з-під влади людини, і всі події, як і всі люди, служать цій рівності. Розуміючи рівність як демократію, він зазначає: "Незважаючи на всі недоліки, правління демократії все-таки більш, ніж будь-яке інше здатне сприяти процвітанню... суспільства". Разом з тим Токвіль велику увагу приділяв організації державної влади, що за демократії має особливо велике значення. Зокрема, аналізуючи американську державно-правову систему, він підкреслював важливе значення "системи стримувань та противаг" і теорії розподілу влад, які знайшли закріплення в американській конституції.. Під цим оглядом він особливо відзначає незалежність судової влади, яка, спираючись на принцип верховенства конституції перед звичайними законами, захищає основи громадянської та політичної свободи від посягань з боку законодавців. Демократизм американського суспільного життя і стабільність політичного устрою пояснюються, згідно з Токвілем, демократизмом американських звичаїв (моралі). Коріння свободи і демократизму американських звичаїв мислитель вбачав насамперед у системі громадського самоврядування, що склалася історично в Новій Англії

А проте ні добрі закони, ні інші чинники не врятували Америку від стану, який Токвіль, слідом за Дж.Адамсом та іншими, назвав "тиранією більшості". Він називав "нечестивим і мерзенним" таке правило, коли у справі управління більшість може чинити все, що завгодно. На його думку, існує вищий закон - "справедливість", яким встановлено "межі права кожного народу" і водночас право кожного індивіда апелювати "від верховної влади народу до верховної влади всього людства". Токвіль вбачав "тиранічний" прояв американської демократії найперше у пануванні громадської думки. Ця думка у зв’язку з прагненням кожного здобути підтримку інших громадян в умовах демократії неминуче стає думкою мас і тому володіє колосальною примусовою силою, яку неможливо порівняти ні з якими законами

"Коли люди рівні за своїм становищем, то завжди громадська думка величезною силою тисне на розум кожного індивіда; вона керує ним, охоплює і пригнічує його; це залежить не стільки від політичних законів, скільки від складу самого суспільства

Токвілю характерне протиставлення рівності і свободи. Він вважав, що в демократичних республіках рівність є більшою соціальною цінністю, ніж свобода. Тоді як потреба у свободі є життєво важлива для небагатьох, рівність робить щасливим кожного. Тому, хоча демократичні суспільства і прагнуть до свободи, це прагнення підпорядковане більш стійкому і масовому прагненню до рівності, задля якої вони, у кінцевому підсумку, ладні відмовитися від свободи.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: