Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Політична система України




Під політичною системою України розуміють сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів і ідей, пов'язаних із формуванням і здійсненням влади та управління суспільством.

Політична система України, як і політичні системи більшості інших пострадянських країн, являє собою пе­рехідну форму, для якої характерні здійснення демокра­тичних перетворена подолання спадщини тоталітаризму в політичній, соціально-економічній та духовно-ідео­логічній сферах.

В Україні сформувалися і конституційне закріплені демократичні політичні інститути та форми виявлення політичної влади. Однак громадянському су­спільству ще властиві певна нерозвиненість а також досі збережена залежність від державних структур.

Для ви­значення політичних систем країн, що здійснюють перехід від комуністичного варіанту тоталітаризму до демокра­тичного суспільства, часто використовують визначен­ня «посткомуністичні політичні (суспільні) системи», або «посткомунізм».

Україна обрала демократичний тип політичної системи.

Сьогодні у нашій державі відбувається активний процес становлення нового типу політичної системи, що відображається у формуванні системи органів місцевого самоврядування, запровадженні інституту парламентсько-президентської влади, поділі політичної влади та наявності механізму стримувань і противаг.

Політична система України характеризується як:

· відносно стабільна (на поверхні) система, яка спроможна легко трансформуватися в нестабільну в наслідок поглиблення конфліктів між основними політичними блоками, в т.ч. й в середині державного механізму;

· система з відносно низьким темпом соціальних процесів та недостатньо сприйнятлива до соціальних новацій;

· молода самостійна система, фактично не має достатньо ефективних сучасних традицій парламентаризму та досвіду самостійного функціонування;

· централізована з деякими елементами регіоналізації та децентралізації;

· система, що здійснює не весь комплекс функцій, які є необхідними для забезпечення нормального функціонування цивілізованого суспільства;

· перехід від закритої до відкритої;

· система, що діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації.

З точки зору особливостей політичної природи інститутів влади політична системи України характеризується як:

ü перехідна до правового типу парламентсько-президентської республіки;

ü легітимна для більшості населення;

ü перехідна до втілення консенсуальної моделі розв'язання соціальних конфліктів (але при збереженні можливості на практиці суто конфронтаційної моделі);

ü миролюбна, неагресивна:

ü позбавлена власної глобальної (загальнопланетарної) системи забезпечення національних інтересів;

ü система, яка поки що нездатна забезпечити зростання рівня й якості добробуту усіх основних верств населення, але яка зберігає елементи „соціальної держави ",

ü світська (на відміну від релігійної чи атеїстичної);

ü етатизована (одержавлена);

ü система з недостатньо високим інтелектуальним рівнем політики;

ü система з політичним домінуванням певних соціальних верств „реформованої традиційної номенклатури", нової „номенклатури", „нуворишів", олігархічних кланів та ін.

 

Основними напрямами формування і розвитку політичної системи України є:

 

Ø побудова демократичної соціальної правової держави;

Ø утвердження громадянського суспільства;

Ø подальший розвиток й вдосконалення політичних відносин, політичних принципів та норм;

Ø зростання політичної свідомості та політичної культури суспільства і особи;

Ø вдосконалення діяльності засобів масової інформації.

Ø створення механізму втримання та противаг основних гілок та інститутів влади.

Ø втілення в практику положень конституційної реформи та консолідації суспільства. (Див.:додатки1, 2.)

Висновки

Таким чином, аналіз існуючих політичних систем і політичного життя су­спільства приводить до наступних висновків.

В основі функціонування політичної системи лежіть розбіжність особистого суспільного життя, тому основна задача політичної системи - регламентація діяльності та поведінки людей. В політичних системах незалежно від їх природи, існує безперервний поділ влади між її елементами, влада концентрується в руках організованої меншості.

Суб’єкти політичної системи можуть переслідувати різні або протилежні цілі, що являються джерелом внутрішніх конфліктів. Ці конфлікти можуть усуватись шляхом згоди та насилля.

Функціонування кожної політичної системи обумовлене наявністю тих чи інших відносин з іншими політичними системами.

Сутність політичного образу життя суспільства характеризується як процес виробництва (відновлення) політичних зв’язків між людьми і елементами політичної системи. Специфіка політичних зв'язків визначається політичною діяльністю.

Політична діяльність - це одна з форм соціальної активності людей, яка направлена на реалізацію їх політичних інтересів. Кінцевою метою всякої політичної діяльності є оволодіння та використання людьми державної влади для захисту своїх життєвих інтересів.

Магістральним шляхом удосконалення політичної системи є її демократизація, в основі якої лежить процес підвищення статусу людини як суб’єкта політичної діяльності, поваги людської особистості та верховенство закону.

 

 

Схема №1






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных