Причини кризового екологічного стану в Україні

Полісся: причини змін природних властивостей екосистем

Україна – одна з найбільших за територією, чисельністю населення й ресурсним потенціалом країн Європи, член-засновник ООН, після отримання статусу незалежної держави, внаслідок негативного впливу цілого комплексу факторів, переживає тяжку екологічну кризу. Вона є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. Складні екологічні проблеми, що виникли в найрозвиненіших, найбільш індустріалізованих і урбанізованих регіонах планети характерні і для України.

Об’єктивний аналіз сучасної екологічної ситуації, причин і джерел погіршення екологічного стану природного середовища України став можливим лише кілька років тому завдяки розсекреченню великої кількості архівних матеріалів. Причинами виникнення нинішньої екологічної ситуації виявилися такі:екстенсивне використання всіх видів ресурсів;довготривале концентрування на невеликих площах великої кількості промислових, хімічних комплексів, незадовільна структура виробництва за рахунок надмірного розвитку енерго- та ресурсомістких галузей, що виступають основними забруднювачами довкілля;перехімізація сільського господарства;відсутність об’єктивних довгострокових екологічних експертиз;недостатність інвестицій у сфері охорони природи;різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесів в Україні у зв’язку з найбільшою техногенною катастрофою XX ст. – аварією на Чорнобильській АЕС;відсутність дійового державного контролю за виконанням законів про охорону природи й системи ефективного покарання за шкоду довкіллю.

Ці та інші причини сприяли формуванню нинішньої екологічної ситуації, і тому в 1991 р. територію всієї держави парламент України офіційно оголосив зоною екологічного лиха.

Серед багатьох екологічних проблем в Україні найбільш гостро в останній час постали такі проблеми:

гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на ЧАЕС;поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води;стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті.

Українське полісся Широка смуга Українського Полісся займає північну частку країни. Вона протягається від північно-західних до північно-східних рубежів України, у межах значною площею Поліської низовини і південну частину великої природної зони змішаних лісів Східно-Європейської рівнини.

В регіоні переважає сільськогосподарський напрям, що базується на використанні переважно осушених земель. Більшість вчених схиляються до думки, що райони меліорації стали справжніми зонами екологічного лиха. В областях Українського Полісся, де проведено осушення земель, відбувається неконтрольоване зниження рівня ґрунтових вод, зменшення потужності органічної маси, обміління рік, дефіцит прісної води. Рівень ґрунтових вод знизився на 1,1-1,8 м, порушились умови відтворення дикої флори і фауни, різко зменшились площі та кількість болотних видів рослин і тварин, триває винищення лісів. Страшного удару екосистемам Полісся завдала Чорнобильська катастрофа.

Українське Полісся потребує розробки програми екологічного оздоровлення й відтворення. Адже це разом з Карпатами - легені України.

Незадовільною є екологічна ситуація в південних областях України, де відбувалося зрошення. Сьогодні тут розгортається інтенсивний процес підтоплення й засолення ґрунтів. Нині 14,8% загальної площі поливних земель еродують, 1,5% - перезволожені, понад 4% - солонцюваті й засолені. Збільшення мінералізації ґрунтових вод загрожує вторинним засоленням земель.

Третій ангел затрубив, і упала з неба велика зірка, що горіла, ніби світильник, і упала на третю частину рік і на джерела вод. Ім’я цій зірці „полин” і третя частина вод стала полином, і багато хто з людей померли від вод, тому що вони стали гіркі.

Райони Українського Полісся Поліська низовину є своєрідну природну провінцію зони змішаних лісів Східно-Європейської рівнини. Вона підрозділяється втричі великих регіону (підпровінції), відмінні своєрідними географічними умовами: північну (лівобережжя Прип'яті, повністю розташовану біля Білорусі), південну (правобережжі Прип'яті та Дніпра, переважно розташовану за межах сучасної України) і східну (лівобережжя Дніпра, північна частину якого лежить території Білорусі, й Російської Федерації, а південна – України). Отже, Українське Полісся охоплює майже зовсім південну підпровінцію (правобережжі Прип'яті та Дніпра) і південну частина східної підпровінцію (лівобережжя Дніпра). По природним й у меншою мірою, адміністративно-територіальним ознаками (зокрема яка дала регіонам власні назви) Українське Полісся поділяють ми такі фізико-географічні області: Волинське Полісся (найбільш знана по природним умовам, завдяки чому їй присвячується окрема стаття), Житомирське Полісся, Київське Поліссі, Чернігівське Поліссі і Новгород-Сіверське Поліссі.

Житомирське Полісся Найважливішими визначальними ознаками Житомирського Полісся з інших поліських областей є як високе гіпсометричне становище, значна роль кристалічних порід у будову сучасного рельєфу, значне поширення вузьких і щодо глибоко врізаних річкових долин, наявність великих лесових островів і менш заболоченість території. Визначальним чинником природного своєрідності Житомирського Полісся, що посідає більшу частину Житомирської та північно-східні райони Рівненській областей, є її положення не більше північно-західній (поліській) частини Українського щита. Для клімату Житомирського Полісся характерно проміжне становище між більш вологим і теплим кліматом Волинського Полісся і більше континентальним Східного (Лівобережного) Полісся. Розташування на кристалічних породах накладає відбиток на рельєф, внутрішні води, Грунт і характеру заболочування території. Будова поліській частини Українського щита складне й неоднорідне. Тут оголюються різні за складом і віку гірські породи, що утворюють окремі масиви. На крайньому північному заході поширені магматичні породи – рожеві, рожево-сірі граніти. На півночі і сході протягується масивосадочно-метаморфічних порід – овруцьких кварцитів і пісковиків. У західної та південної частинах поліського блоку поширені різноманітні граніти (житомирські, новоград-волинські, коростишівські), мигматити і гнейси, є найбільш древніми породами Українського щита. Східну частина поліського блоку становлять лабрадорити, габбро-норити і коростенські граніти. Надокембрійських кристалічних породах островами залягають каоліни і осадові відкладення крейдяного (піски з кременем), палеогенового і неогенового (пісковики, піски і глини) віку. Антропогенні відкладення також мають стала вельми поширеною, але від інших галузей незначною потужністю (до 10 м). Річкові долини Житомирського Полісся глибоко врізані вдокембрійські породи і окремі ділянки мають характер долин прориву –канйоноподібну форму з стрімкими скелястими схилами заввишки до 25-30 м. Такі відтинки долини має Вже у Коростені, Случ в Новоград-Волинському, Уборть в Олевську, Ірша у Володарськ-Волинському, Кам'янка у Житомира та інших. Ріки Житомирського Полісся відрізняються швидшим течією, наявністю перекатів і навіть порогів (на окремі ділянки), чітко позначених руслом, високим підйомом води (під час паводків) і мають значні енергетичні ресурси. Це найменш заболочена частина Українського Полісся, де великі болотні масиви поширені тільки північному заході і півночі, які загальна площа займає до 3% території. Природні умови Житомирського Полісся сприятливі у розвиток промисловості будівельно-декоративних матеріалів, фарфорово-фаянсові, лісооброблювачів, паперової, буровугільної, торфовидобувної, харчової та легкої. У сільське господарство регіон спеціалізується на вирощуванні льону, картоплі, хмелю та розвитку м'ясо-молочного тваринництва. Найважливішими населеними пунктами цього поліського ділянки є Житомир, Новоград-Волинський, Коростень, Коростишів і Овруч.

Київське Поліссі Київське Поліссі (тоді як Житомирським) належить понад низький гіпсометричний рівень (абсолютні позначки 100-180 м), а глибина розчленовування тут значно менша і перевищує 25-50 м. Київське Поліссі лежить на жіночих схилі Українського щита до тектонічної западині у сфері розвитку осадових порід. Кристалічні породи тут ніде не оголюються, а поступово занурюються у східному напрямі під осадкову товщу. Західну кордон Київського Полісся зазвичай проводять за найбільш східним поліським виходам на денну поверхню кристалічних порід лінією Народичі – Радомишль –Ходорків, а східну – долиною Дніпра. По геологічною будовою цей поліський регіон істотно відрізняється від Чернігівського Полісся, що за межах Дніпровсько-Донецької западини, де кристалічний фундамент перебуває значно глибша. У київському Поліссі немає ряду горизонтів (девонських і кам'яновугільних відкладень), можна зустріти на Чернігівщині, амезозойські і кайнозойські породи мають значно меншу потужність. Найбільшого впливу на сучасні фізико-географічні умови надають палеогенові відкладення (піски і глини, оголюються у деяких річкових долинах), потужність яких зростає від 25 м (ніяких звань) до 100 метрів і більш (Сході). Важливе значення у структурі поверхні, грунтоутворні, формуванні підземних вод мають антропогенні відкладення середньою потужністю 20-30 м. Агрокліматичні умови Київського Полісся сприятливі у розвиток інтенсивного сільського господарства:безморозний період триває 160-180 днів, кількість опадів становить 490-620 мм на рік, а сніжний покрив зберігається у середньому 95 днів. Велику роль рельєфі у Київському Поліссі грають річкові долини Дніпра, Прип'яті, Ужа, Тетерева, Здвижа, Ірпеня та інших., формують кілька терас, що сягають значної ширини. Поширені також оловніформи рельєфу, представлені дюнами, піщаними грядами і пагорбами. У районі Вишгорода,Бородянки, Димера і Чорнобиля зустрічаються невеликі лісові острова із відмінним характером грунтів й у рослинності. Угрунтовому покрові Київського Полісся переважають дерново-підзолисті, дерново-лугові, болотні і світло-сірі грунту.

Значна частина коштів території Вінницької області покрита лісами, краще що збереглися у північній частині частини й у Києва, і луками, поширеними на заплавах і вододільних просторах. Серед болотних масивів найпоширеніші низинні, зрідка зустрічаються перехідні болота, а верхові відсутні. Природними багатствами Київського Полісся є лісу, річки, грунту, торф, пісок, і глини. Сільське господарство тут спеціалізується на вирощуванні городніх і зернових культур, льону і розвитку тваринництва. У південно-східної частини регіону побудована Київська гідроелектростанція з великим водоймищем, вплинув на природні умови значній своїй частині Київського Полісся.

Чернігівське Поліссі Клімат Чернігівського Полісся характеризується як помірно-континентальний, з великим зволоженням протягом року, великий відносної вологістю і слабкими вітрами, а про порівнянню із західними поліськими областями його відрізняє значна амплітуда температур і менша висота снігового покрову. Чернігівське Поліссі простирається Дніпра ніяких звань до лінії, пролягаючі від гирла р. Ревни (басейн Знову) – Пагорби –Короп –Кролевець. Виділення Чернігівського Полісся на окрему фізико-географічну область зумовлено його становище у межах Дніпровсько-Донецької западини. Найдавнішими відкладеннями, залягаючими тут вище місцевих базисів ерозії, є палеогенові іногенне, які надають безпосередній вплив сучасні природні умови регіону. Серед антропогенових відкладень регіону найпоширеніші – льодовикові, водно-льодовикові і алювіальні. Усю територію області немає не більше максимального зледеніння, а й у багатьох місцях морена розмита, й з характерних рис Чернігівського Полісся служить наявність значної кількості лесових островів. Чернігівське Поліссі є аккумулятивну низовину із широкою розвитком ерозійних форм рельєфу – сучасні й давні річкові долини, тераси річок. Річкова мережу області досить густа – річки мають незначне падіння, спокійний перебіг і добре вироблені меандри. У долинах найбільших річок (Дніпро, Десна,Снов і Сейм) багато дрібних заплавних озер, а найбільші (Святе, Стибин та інших.) сформувалися на терасах. На Чернігівському Поліссі розміщено значну кількість болотних масивів (загальна площа торф'яних боліт становить близько 5% території) переважно низинного типу. Найбільшими болотними масивами Чернігівського Полісся єЗамглай (8334 га),Остерский (10558 га), Сновский (9400 га),Смолянка (4288 га), Дочгали (3600 га), Видра (2458 га), Паристое (2340 га), Мнево (1745 га) та інших. Упочвенном покрові переважають дерново-підзолисті, значні площі зайняті болотяними і сірими лісовими (найбільш родючими), але в лесових терасових островах, з близьким рівнем грунтових вод, зустрічаються засолені грунту (лугові содові солончаки і солонці), чого немає у інших галузях Полісся. Особливістю природної рослинності Чернігівського Полісся є відносно менший проти іншими регіонами Українського Полісся лісистість, складова 15-18%, а основними лісорубними породами тут є сосна, дуб, береза, осика і чорна вільха. Найважливішим природним надбанням Чернігівського Полісся є лісу, родючі грунту, річки, торф і будівельне сировину. Існують геологічні передумови відкриття тут родовищ горючих з корисними копалинами (нафти і, можливо, газу).

Новгород-Сіверське Поліссі Великі річкові долини Новгороду-Сіверского Полісся глибоко врізані в корінні породи, але в їх схилах розвинені яри і балки. На крейдових відкладеннях утворилися карстові форми рельєфу, представлені воронками і провалами. Займаючи східну частину Українського Полісся йогоНовгород-Северская частина є перехідною зоною між лісової і лісостеповій областями Середньоросійської височини. У адміністративному відношенні Новгород-Сіверське Поліссі займає північно-східну частина Чернігівської і північно-західні райони Сумської областей, але в сході його обступають відрогиСередньоросійської височини. Кліматичні умови Новгород-Сіверського Полісся від інших поліських областей найбільшої континентальності рівнинних лісових просторів країни. Болота тут займають значно менші площі й не утворюють великих масивів.

Новгород-Сіверське Поліссі розміщено на південно-західному схилі Воронезького масиву, а глибина залягання кристалічного фундаменту тут коштує від 100 м (басейн р. Зноб) до 500-600 м (Новгород-Сіверський – 384 м, Глухів – 512 м). На відміну від сусіднього поліського району він має інше геологічне будова, що виражається в рельєфі, гідрогеологічних умовах і процесу грунтоутворення. Фундамент перекривають моноклінні малопотужні осадові відкладення верхнього палеозою, мезозою і кайнозою. Особливо значної ролі у формуванні сучасних фізико-географічних умов області грають високо підняті над місцевим базисом ерозії, часто оголені в річкових долинах крейдяні відкладення, представлені мергелем і крейдою. У окремих місцях на крейдових породах збереглися плями мають незначну потужність палеогенових відкладень. Найчастіше крейдяні породи перекриваються невеличкий товщеюантропогенових опадів, представлених мореною,водно-льоловиковими,алюмінювими, елювіальними відкладеннями і лісосуглинками. Важливими природними багатствами Новгород-Сіверського Полісся є лісу, родючі грунтів та річки. Серед з корисними копалинами важливе значення має сировину виготовлення будівельних матеріалів, зокрема крейда. На правобережжі Десни відомо Разлецьке родовище фосфоритів.

Білоруське полісся Білоруське полісся, складова частина Поліської низовини. На заході поступово перетворюється на Прибужську рівнину, Сході - в Придніпровську низовину, північ від - горно-рівнинну частина Білорусі, Півдні - в Українське Полісся. Займає більшу частину Брестської, Гомельської, невелику частину Півдні Мінської і крайній південному заході Могилевскої області. Протяжність із Заходу Схід більш 500 км, із півночі на південь близько 200 км. Фізико-географічні райони (по У. А.Дементьеву):Брестскьке Поліссі, Загороднє, Можирське Поліссі, Припятському Поліссі, Гомельське Поліссі (дивіться карту до статті Фізико-географічного районування). Основні форми рельєфу утворилися внаслідок діяльності дніпровського і сожського льодовиків і особливо талих вод, що випливали з-під нього, і вод поозерського льодовика (надходили по долинЗельвянки,Щари,Березини, Дніпра й інших). Антропогенні відкладення - водно-льодовикові, давні й сучасні алювіальні і озерноєсупісні і піски, з оловні піски,лісовидні суглинки. Велику роль формуванні рельєфу зіграли аккумулятивну діяльність Прип'яті та її головних приток, процеси заболочування знижених ділянок в голоціні. Відрізняється сприятливі умови для гідравлічної зв'язку глибинних водоносних горизонтів з поверхневими. Поверхня Білоруського полісся -водяно-льодовикова і озерно-алювіальна піщана низина зі стародавніми надпойменними терасами, слабким нахилом південну-сході, у невеликому ділянці ніяких звань (в басейні Західного Бугу), з близькими до поверхні рівнем залягання грунтових вод. Абсолютні висоти 100 - 150 м, у найбільш зниженою частини з майже пласким рельєфом перебувають болота (найбільші масиви Поддубичі, Великий Ліс, Вигонощанське болото, Загальський масив) і заболочені ділянки з піщаними дюнами, невеликими пагорбами,озерними улоговинами і старовинними береговими валами Прип'яті та її приток, частково переробленими з оловими процесами. Зустрічаються окремі крайові льодовикові освіти -Мозирська гряда, Хойниксько-Бражинське висоти, Юровична піднесеність та інші. Клімат теплий,нестійко-вологий, на південному сході перехідний до Лісостепного. Середня температура січня від -4,4 ніяких звань до ->7°С Сході (мінімальна -36 °С), липня - від +18 до19°С (максимальна +38°С). Вегетаційний період 193 - 208 діб. Осадків 540 - 645 мм на рік. Основні річки — Прип'ять з її притоками, Дніпро з Березиною і Сожем, Західний Буг з Мухавцем. Малі ухили русел та його широкі заплави утворюють сприятливі умови для акумуляції річкової води під час повені і літніх зливових паводків. Поруч із великими озерами (>Червоне, Вигонощанське Чорне, Спорівське, Бобровічне, Біле) багато невеликих озер в заплавах річок. Створено великі водосховища (>Солегірське, Локтиші,Погост), густа мережу меліоративних каналів. Ґрунти дерново-підзолисті, дерново-підзолисті, заболочені, дерново-болотні, торфино-болотні, низинні і верхові, заплавні дерново-глейкові, дернові і дернові перегнійно-карбонатні. Під лісом близько 43 % території; соснові і широко листкове сосни лісіс поширені вододілах внадпойменних терасах, невеликі ділянки широколистково-ялинкових лісів розташовані на півметровій північної околиці Білоруського полісся,широколисткового лісу, переважно діброви, перехідні на вологих родючих ділянках у ясено-дубових і ясенові - на моренних височинах, рівнинах і надпойменних терасах, масивочернопольвих пухнасто березових лісів - на низинних болотах. На вирубках березові, осикові, в заплавах річок дубові і вільхові лісу. Луги заплавні, різнотравні, злакові, осоко-різнотравні і різнотравні бобові і низинні, Злаково-осокові різнотравні і різнотравні осокові мохові. Низинні луки малопродуктивні, потребують докорінної поліпшення. Мальовничі ландшафти йдуть на відпочинку. Діють зони відпочинку республіканського і місцевого значення, курорти Горваль, Білий Берег,Ченки, Озеро Біле. На території Білоруського полісся Прип'ятський ландшафтно-гідрологічний заповідник,Телеханское заповідно-мисливське господарство, 12 заказників. Полісся — історико-етнографічна область, частина колишньої прабатьківщини слов'ян, давня етноконтактна зона. Полісся розташоване на території чотирьох держав: Білорусі, України, Польщі та Росії. Як і Карпати, воно зберегло найдавніші релікти праслов'янської та праукраїнської культури, що є постійними об'єктами вивчення дослідників-археологів, істориків, фольклористів, етнографів. А ще — багатостраждальна земля, яку спіткала ядерна катастрофа Чорнобиля. Можливо, саме останній фактор спричинився до активізації наукових досліджень поліської народної культури, яка зазнала у ХХ столітті нищівного удару. Історико-етнографічний регіон Полісся приваблює увагу науковців та дослідників-аматорів особливостями традиційно-побутової матеріальної і духовної культури, мови його населення. Виразно специфічними є і сучасні етнокультурні процеси цієї території. Як не згадувалось у попередніх розділах, цей у минулому екологічно найчистіше і благополучний регіон Європи сьогодні теж потребує природоохоронних заходів і соціальних змін регіональної екологічної політики. У регіоні переважає сільськогосподарська антропогенна діяльність, що базується на використанні переважно осушених земель, хоч деякі райони, де розвинена видобуток з корисними копалинами (граніти, піски, нафту й війни газ, торф) страждають від значного негативної дії гірничодобувної промисловості. Особливо шкідливі природи розробки сотень кар'єрів, що є дренажом грунтових вод, є причиною знищення великих площ грунтів, забруднення довкілля нафтопродуктами і газопаливними продуктами вибухових робіт. Величезний шкода Поліссю завдали науково необгрунтовані меліорації, осушення боліт, які б грали колись дуже важливу гідрологічну роль регуляторів річкового стоку великих територіях. Інтенсивне осушення тут почалося з 1966 року. Спочатку з допомогою знищених боліт площа сільськогосподарських угідь збільшилася на 1,6 млн. га, але до 1992 року площа дефляційно-небезпечних, кислих і змитих грунтів сягнула 24,4%, 47,1% і 17,7% загальній площі сільськогосподарських угідь. Рівень грунтових вод знизився загалом на 1,81,0 м, близько 50% дрібних річок став жертвою необоротних змін режиму стоку, у яких значно погіршилися екологічні умови і поменшало риби та інших організмів. Порушилися умови відновлення дикої флори і фауни, різко зменшилися площі болотних видів рослин та тварин, триває винищування лісів. Страшний удар екосистемам Полісся заподіяла, як згадувалося, Чорнобильська катастрофа. Останнім часом Західному Поліссю, перлині Полісся України Національному парку стала загрожувати нова небезпека. У Білорусі, на 15 км північніше парку почалося будівництво величезного комбінату будівельних матеріалів. Одне з його об'єктів – кар'єр глибиною 35 метрів – викликає загибель мережі озер цього, зокрема Наслідки Чорнобильської катастрофи. На Чорнобильської техногенної аварії, що стали аварією глобального масштабу, необхідно акцентувати більшої уваги. Як виглядає сьогодні відомо з численних фактівученим-екологам, жодна катастрофа двадцятого століття вони мали важких екологічних наслідків, як Чорнобильська. Ця трагедія не регіонального, не національного, а глобального масштабу. Через війну катастрофи вже загинуло багато тисяч жителів (50% з тих, хто брав участь у ліквідації аварії). Колективна доза опромінення сьогодні становить 20 мільйонів людей під час ліквідації аварії. Сильним радіоактивним забрудненням уражена 5 мільйонів га території України, більшість яких - сільськогосподарські угіддя, забруднене більш 1,5 мільйона га лісів. Більше 15 тисяч жителів живуть у зоні небезпечної життя і здоров'я забруднення, їжака близько 1,5 мільйона чоловік проживає біля, де радіоактивний тло на десятки разів перевищує допустимі норми. Дезактивні роботи, з яких було витрачено в 1986-1989 роках мільйони, бажаних результатів не дали. У водах Дніпра, Прип'яті, Київського водосховища концентрація радіонуклідів і крізь після аварії був у 10-100 разів більше, як на аварії, а донних відкладеннях, особливо мулових, збагачених органікою, нагромадилася величезна кількість радіоактивного бруду. Велику небезпеку становлять для довкілля близько 100 тимчасових могильників навколо АЕС, у яких містяться понад 40 кримінальних млн. м3 твердих відходів та саркофаг над четвертим блоком, який вибухнув. Там залишилося величезну кількість радіоактивного бруду, надійність нерозповсюдження якій зовсім не гарантована. Могильники вже нині протікають, саркофаг з часом просідає і деформується, з роками стає дедалі радіоактивним. Вплив Чорнобильської аварії для здоров'я людей дуже багато і буде проблемою як нам, але й кількох наступних поколінь. Вже 1991-92 років у Житомирської та Київській області, як в Білорусі, за даними МОЗ України, у жительок забрудненій радіонуклідами території помітно збільшилася кількість недоношених дітей і калік. Кількість важких ускладнень вагітності збільшилася 2-3,5 разу, є серйозні генетичні зміни здоров'я. Загрозуючи збільшується кількість випадків захворювання на рак, підвищується смертність. Наслідки цю трагедію вічні, глобальні, і тепер можна лише казати про здібності біосфери пристосовуватися до нових умов середовища.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: