Антропогенний вплив

Значення атмосфери

Попри те, що маса атмосфери становить лише одну мільйонну частку маси Землі, вона відіграє вирішальну роль у різних природних циклах (кругообігу води, вуглецевому циклі і азотному циклі).

Атмосфера забезпечує:

· фотосинтез та дихання;

· захист живих організмів від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання, що відбувається завдяки наявності озонового шару;

· перенесення тепла і вологи;

· регулювання сезонного й добового коливання температури (якби не існувало атмосфери Землі, добові коливання температури на поверхні сягали б 200° C);

· існування атмосфери обумовлює низку складних екзогенних процесів:

· вивітрювання гірських порід,

· активність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо.

Відповідно до зміни температури з висотою в атмосфері виділяють такі шари:

· тропосфера — до 8—10 км у полярних областях та до 18 км — над екватором. У тропосфері зосереджено майже 80 % атмосферного повітря, майже всю водяну пару, тут утворюються хмари і випадають опади. Теплообмін у тропосфері здійснюється здебільшого конвективно. Процеси, що відбуваються в тропосфері, безпосередньо впливають на життя та діяльність людей. Температура у тропосфері з висотою знижується в середньому на 6 °C на 1 км, а тиск — на 11 мм рт. ст. на кожні 100 м. Умовною межею тропосфери вважають тропопаузу, у якій зниження температури з висотою припиняється.

· стратосфера — від тропопаузи до стратопаузи, яка розташована на висоті близько 50—55 км. Характеризується незначним збільшенням температури з висотою, яка сягає локального максимуму на верхній межі. На висоті 20—25 км у стратосфері розташовано шар озону, який захищає живі організми від згубного впливуультрафіолетового випромінювання.

· мезосфера — розташована на висотах 55—85 км. Температура поступово падає (від 0 °C у стратопаузі до −70 — −90 °C у мезопаузі).

· термосфера — пролягає на висотах від 85 до 400—800 км. Температура зростає з висотою (від 200 K до 500—2000 K у термопаузі).

За ступенем іонізації атмосфери в ній виділяють нейтральний шар (нейтросферу) — до висоти 90 км, та іонізований шар — іоносферу — вище 90 км.

За однорідністю атмосферу поділяють на гомосферу (однорідну атмосферу постійного хімічного складу) та гетеросферу (склад атмосфери змінюється з висотою). Умовною межею між ними є гомопауза на висоті близько 100 км.

Умовною межею атмосфери й космічного простору іноді вважають лінію Кармана, що пролягає на висоті 100 км. Вважається, що вище цієї межі неможливі аеродинамічні польоти (внаслідок надто низької густини атмосфери), тому для польотів можна застосовувати лише ракети. Однак навіть на висоті більше 100 км опір атмосфери для космічних кораблів досить відчутний.

Верхня частина атмосфери, де концентрація молекул знижується настільки, що вони рухаються переважно балістичними траєкторіями, майже без зіткнень між собою, має назву екзосфера. Вона починається на висоті близько 550 км, складається переважно з гелію та водню й поступово переходить у міжпланетний простір.

Будова атмосфери

Сталість складу повітря – найважливіша умова існування людства. Тому будь-які зміни його складу розглядаються як забруднення. У нормі атмосферне повітря містить наступні компоненти: азот – 78%, кисень – 20%, аргон – 0,9%, вуглекислий газ – 0,03%, озон – менше 0,001%. Співвідношення між основними компонентами повітря в процесі розвитку цивілізації істотно не змінилося, проте в період промислової та науково-технічної революцій збільшився обсяг емісії в атмосферу газів і аерозолів техногенного походження. Розвиток сучасної економічної бази міст супроводжується підвищенням концентрації, кооперування, комбінування та інтенсифікації виробничого процесу промислових підприємств. Наслідком стрімкого зростання виробництва, що характеризується многоотходной технологією, є багатокомпонентне забруднення атмосфери. Масштаби забруднення вельми значні: викид вуглекислого газу становить 20 млрд. Т / рік (приблизно 0,7% вуглекислого газу, що міститься в атмосфері); викид двоокису сірки – 200 млн т / рік (більш ніж в 2 рази перевищує природне надходження в атмосферу сірки у формі газоподібних сполук); викид фреонів – 1 млн т / рік; викид свинцю – 0,4 млн т / рік (більш ніж на 2 порядки перевищує надходження з природних джерел). За останні 100 років викиди вуглекислого газу в атмосферу зросли в 30 разів, свинцю – в 20 разів, двоокису сірки – в 15 разів. Джерела забруднення атмосфери можуть бути природні (виверження вулканів, лісові пожежі, розкладання живих організмів) і штучні (промисловість, транспорт, ЖКГ). В останні десятиліття антропогенні фактори забруднення повітря стали значно перевищувати за масштабами природні. Наприклад, техногенне надходження в навколишнє середовище широко використовуваних у виробництві та побуті хімічних сполук (більше 100 тис. З 3 млн відомих) в 10-100 разів перевищує їх природне надходження при вулканізації і вивітрюванні гірських порід. Якщо все вулкани Землі щорічно викидають на поверхню близько 3 млрд. Т речовини, то людина дістає із земних надр понад 120 млрд. Т різних руд, горючих копалин, будівельних матеріалів. Основними джерелами забруднень атмосфери є енергетика, автомобільний і авіаційний транспорт, підприємства чорної і кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості. Причому значимість тих чи інших джерел забруднення повітря на різних територіях змінюється в залежності від рівня науково-технічного прогресу, стратегії взаємодії техніки і природи, рівня благоустрою населених місць і багатьох інших соціально-економічних факторів.

Антропогенний вплив

Питання про антропогенному впливі на атмосферу знаходиться в центрі уваги фахівців і екологів всього світу. І це не випадково, так як глобальні екологічні проблеми сучасності – "парниковий ефект", порушення озонового шару, випадання кислотних дощів, пов'язані саме з антропогенним забрудненням (впливом на) атмосфери.
Охорона атмосферного повітря – ключова проблема оздоровлення навколишнього середовища. Атмосферне повітря займає особливе положення серед інших компонентів біосфери. Значення його для всього живого на Землі неможливо переоцінити. Людина може перебувати без їжі п'ять тижнів, без води – п'ять днів, а без повітря всього лише п'ять хвилин. При цьому повітря повинен мати певну чистоту і будь-яке відхилення від норми небезпечно для здоров'я.

Атмосферне повітря виконує і складну захисну екологічну функцію, оберігаючи Землю від абсолютно холодного Космосу і потоку сонячних випромінювань. В атмосфері йдуть глобальні метеорологічні процеси, формуються клімат і погода, затримується маса метеоритів.
Атмосфера має здатність до самоочищення. Воно відбувається при вимиванні аерозолів з атмосфери опадами, турбулентному перемішуванні приземного шару повітря, відкладенні забруднених речовин на поверхні землі і т. д. Однак у сучасних умовах можливості природних систем самоочищення атмосфери серйозно підірвані. Під масованим натиском антропогенних забруднень в атмосфері стали виявлятися вельми небажані екологічні наслідки, в тому числі і глобального характеру. З цієї причини атмосферне повітря вже не повною мірою виконує свої захисні, теплорегулюючі і життєзабезпечуючі екологічні функції.

Використана література:

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%82%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0_%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96

2. Боголюбов С.А. Захист екологічних прав: Посібник для громадян і громадських організацій. - М., 1996.

3. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи екології. — К.: Либідь, 1993.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: