Проблема відчуттів в античній психології.

Почуття в системі атомістичного матеріалізму розглядались в зв'язку з етичними проблемами, як основа для етики. Демокріт розглядав почуття задоволення і незадоволення як показники корисного і шкідливого

Задоволення і страждання є критерієм того, до чого слід прагнути, а чого уникати. Метою життя Демокріт вважав такий стан душі (евтюмія), при якому душа живе безтурботно і спокійно, не обтяжена ні страхами, ні пристрастями (духовний спокій).

По Епікуру головними факторами що порушують спокій душі є страх смерті і страх перед Богами, від яких нібито залежить наша доля. («Приучай себя к мысли, что смерть не имеет к нам отношения. Ведь есе хорошее и дурное заключается в ощущении, а смерть есть лишение ощущений». - Епикур)

По Лукрецію почуття залежать повністю від розуму.

Стоїки зробили значний вклад у вченні про афекти. Афекти - це нерозумна і неприродна активність душі, що пов'язана з хибним уявленням про речі. Стоїки виділяли 26 афектів в залежності від часу і об'єктів, до яких вони відносяться і розподіляли їх по 4 класам: задоволення (радість, насолода, веселість); незадоволення (і його різновиди - співчуття, заздрість, сум, страждання, суперництво, горе, смущение, образа, відчай); бажання (його різновиди - потреба, ненависть, гнів, любов, злість, досада); страх (боязливість, нерішучість, сором, переляк, потрясіння, неспокій).

Стоїки виділяли 3 стадії наростання афектів:

1) під впливом зовнішніх явищ відбуваються фізіологічні зміни в організмі. Афекти як і будь-які інші прояви душі є тілесними, без тілесних змін - немає афектів;

2) виникає усвідомлення того, що відбулося і як потрібно реагувати;

3) має втрутитися розум. Можливі два випадки: а) розум не дає можливості виникнути афекту; б) якщо розум є слабкий чи обтяжений забобонами, він відволікається на невірне судження і тоді виникає афект.

Таким чином, хоча афекти є нерозумними, свою основу мають в розумі, а саме в невірному судженні, тому афект - помилка розуму. (Де не має розуму, там немає

афектів: у дітей, тварин, психічнохворих). Моральна задача стоїків зводилась не до пом'якшення афектів, а до їх безумовного викорінення.

Шляхи боротьби з афектами:

- не дати афекту можливість

отримати зовнішнє вирішення (зовн. вираження
підкріплює афект);

- не перебільшувати афект уявою;

- відтягнути останній етап наростання афективного стану (напр. порахувати до 10) іцим створити відстань між афектом і мимовільною реакцією;

- намагатися подумати про щось інше (напр. при емоції страху подумати про приклади мужності, витримки);

- намагатися зрозуміти ті дії, на які штовхає афект тощо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: