Правові заходи охорони вод

Докладний перелік основних водоохоронних заходів, що утворюють цілісну систему, спрямовану на охорону вод від забруднення, засмічення і виснаження, і їх раціональне використання містить Водний кодекс. Вони сконцентровані як в спеціальному розділі IV, так і в інших розділах чинного Водного кодексу.

До основних водоохоронних заходів відносяться: освіта водоохоронних зон (ст. 87 ВКУ), прибережних захисних смуг (ст. 88 ВКУ), смуг відведення (ст. 91 ВКУ), берегових смуг водних шляхів (ст. 92 ВКУ), зон санітарної охорони (ст. 91 ВКУ) обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах (ст. 89 ВКУ), обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах (ст. 90 ВКУ) і т.д.

Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, запобігання їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, яка регулюється. Правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлені Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затверджена Постановою КМУ.

У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг і смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до ст. ст. 88-91 ВКУ.

У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронних зон забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скиду очищених стічних вод. В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища, водного господарства та геології

Прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізку води.

Смуги відведення встановлюються для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках з особливим режимом користування (ст. 63 ЗКУ та ст. 91 ВКУ).

Берегові смуги водних шляхів встановлюються на судноплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством.

Основні принципи і механізм встановлення берегових смуг водних шляхів та користування ними визначає Порядок встановлення берегових смуг водних шляхів та користування ними.

В рамках берегових смуг водних шляхів дозволяється: влаштування причалів, установка пристроїв для навантаження і розвантаження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання вантажів та механічної тяги суден; установка берегових навігаційних знаків і т.д.

Зони санітарної охорони встановлюються з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб, які поділяються на пояси особливого режиму. Зони санітарної охорони водних об'єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання. Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних та гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі зон санітарної охорони та їх окремих поясів.

Зони санітарної охорони поверхневих і підземних водних об'єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водовідвідного каналу, другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, призначеної для охорони джерел водопостачання від забруднення.

Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря має певні особливості, пов'язані як з правовим режимом, так і з характером і видами діяльності в цьому виді водних об'єктів. Перш за все, у внутрішні морські води і територіальне море забороняється скидати з суден і плавучих засобів, платформ та інших морських споруд і повітряних суден хімічні, радіоактивні та інші шкідливі речовини, а також радіоактивні або інші відходи, матеріали, предмети та сміття, які можуть спричинити забруднення моря (ст. 102 ВКУ).

Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення здійснюється відповідно до Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення. Дія Правил поширюється на внутрішні морські води, територіальне море України, на охорону вод гирлових ділянок річок, що впадають в море, прибережних захисних смуг морів і островів у внутрішніх морських водах.

Лекція 15.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: