Контроль знань з теми

Варіант І

1. До сполук, розчинних у воді, належать:

а) ліпіди;

б) моносахариди;

в) полісахариди;

г) амінокислоти.

2. Процес відновлення природної структури білка після її порушення називають:

а) деструкцією;

б) денатурацією;

в) ренатурацією;

г) біосинтезом.

3. Збереження спадкової інформації в клітині забезпечують:

а) ліпіди;

б) нуклеїнові кислоти;

в) амінокислоти;

г) вуглеводи.

4. До біополімерів належать:

а) глюкоза;

б) білки;

в) крохмаль;

г) амінокислоти.

5. До складу нуклеотидів входять залишки:

а) залишки нітратної основи;

б) пентози;

в) хлоридної кислоти;

г) фосфатної кислоти.

6. Водневі зв’язки підтримують структуру білків:

а) первинну;

б) вторинну;

в) третинну;

г) четвертинну.

7. Найбільше енергії виділяється при розщепленні:

а) ліпідів;

б) вуглеводів;

в) вітамінів;

г) білків.

8. Наявність циклічних молекул є характерною рисою:

а) білків;

б) нуклеотидів;

в) ліпідів;

г) вітамінів.

9. Полісахаридом є

а) сахароза;

б) глюкоза;

в) крохмаль;

г) амінокислота.

10. Клітини вивчає наука:

а) мікологія;

б) гістологія;

в) цитологія;

г)генетика.

11. Чим визначається специфічність дії ферментів?

12. Що таке денатурація? За яких умов вона відбувається?

Варіант ІІ

1. Прискорення біохімічних реакцій забезпечують:

а) алкалоїди;

б) гормони;

в) ферменти;

г) вітаміни.

2. Спадкову інформацію від ядра до місця синтезу білка передає:

а) ДНК;

б) іРНК;

в) рРНК;

г) тРНК.

3. Амінокислотні залишки сполучаються у поліпептидний ланцюг завдяки:

а) водневим зв’язкам;

б) ковалентним зв’язкам;

в) іонним зв’язкам;

г) пептидним зв’язкам.

4. До органогенних елементів належить:

а) Фтор;

б) Ферум;

в) Нітроген;

г) Фосфор.

5. Активність складних ферментів визначається:

а) їхнім розташуванням у клітині;

б) кількістю амінокислотних залишків;

в) наявністю небілкової частин;

г) молекулярною масою.

6.Життєві функції в організмі людини регулюють:

а) гормони;

б) вітаміни;

в) антибіотики;

г) алкалоїди.

7. Білки входять до складу:

а) клітинних мембран;

б) клітинних стінок рослин;

в) молекул АТФ;

г) до складу молекул ДНК.

8. Воски відносять до класу:

а) ліпіди:

б) білки;

в) вуглеводи;

г) гормони.

9. Жиророзчинними є групи вітамінів:

а) вітамін С, вітамін В12, вітамін Д;

б) вітамін А, вітамін Е, вітамін Д;

в) вітамін А, вітамін С, вітамін Д;

г) вітамін С, вітамін К, вітамін В6

10. Целюлоза відноситься до:

а) моносахаридів;

б) полісахаридів;

в) дисахаридів;

г) білків.

11. Що спільного та відмінного між структурою АТФ і ДНК?

12. Яка роль ферментів в живому організмі?

ЗАНЯТТЯ № 10

Тема. Історія вивчення клітин. Методи цитологічних досліджень. Загальний план будови клітини.

Мета: розглянути особливості будови клітин прокаріотів та еукаріотів.

Література: Загальна біологія: (Підруч. для учнів 10-11 кл. серед. загальноосвіт. шк.) М.Є.Кучеренко та інш. – К.: Генеза, 2000. – 464с. § 8,9

л.2. Тагліна О.В. Біологія. 10 кл. (рівень стандарту, академічний рівень). Підруч. для загальноосв. навч. закл. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 256с.: іл. §16,17.

ПЛАН

1. Історія вивчення клітин.

2. Методи цитологічних досліджень.

3. Загальна характеристика клітин.

4. Клітинна теорія.

1. Клітина – основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система. Будова і функції клітин вивчає наука цитологія

Вивчення клітин пов’язане з відкриттям мікроскопа. У 1665 р. англійський вчений Р. Гук відкрив клітину рослинних тканин. Уперше під мікроскопом клітини тварин розглянув А.Левенгук у 1674 р. Подальший розвиток науки про клітину відбувся на початку ХIX ст. в цей час було зібрано чимало інформації про структуру клітин різних типів, що стало передумовою створення клітинної теорії, яка вплинула на розвиток не лише цитології, але й усієї біології.

Протягом XVIII ст. суттєвих зрушень у науці про клітини не відбувалося через недосконалу конструкцію мікроскопів. А от у ХІХ ст. мікроскоп значно вдосконалили, крім того, створили методики забарвлення клітин. Це призвело до цілої низки відкриттів. В 1837 р. Карл Бер відкрив яйцеклітину ссавців. В 1831 р. Роберт Броун описує ядра рослинних клітин. У той же період Матіас Шлейден довів, що всі рослини складаються з клітин. В 1839 р. Теодор Шванн, порівнюючи клітини рослин і тварин і спираючись на висновки М. Шлейдена, сформулював клітинну теорію.

2. Методи цитологічних досліджень. Як ви вже знаєте, першим приладом, який дав можливість вивчати клітини,був світловий мікроскоп. Методи дослідження з використанням цього приладу називають світловою мікроскопією. За допомогою цього приладу можна вивчати загальний план будови клітин та окремих органел, розміри яких не менше ніж 200 нм. Сучасні світлові мікроскопи мають кратність збільшення у 2-3 тис. разів.

В першій половині ХХ сторіччя був відкритий електронний мікроскоп. Електронна мікроскопія здатна збільшувати зображення об’єктів у сотні тисяч разів. Препарати для електронної мікроскопії певним чином обробляють 9 золотом, платиною, іншими важкими металами), після чого органели та інші клітинні структури набувають різного ступеня поглинання електронів і тому виділяються на екрані чи фотоплівці.

Методом скануючої електронної мікроскопії можливе вивчення структури поверхні клітин, окремих органел.

Живі клітини досліджують методом прижиттєвого вивчення. Під світловим мікроскопом спостерігають загальну будову клітин або певні процеси їхньої життєдіяльності (рух клітин, переміщення цитоплазми, поділ).

Щоб з’ясувати місця та перебіг тих чи інших біохімічних процесів у клітині, застосовують метод мічених атомів:до клітини вводять речовину, в якій один із атомів певного елемента заміщений його радіоактивним ізотопом. За допомогою особливих приладів, здатних фіксувати ці ізотопи, можна прослідкувати за міграцією цих речовин у клітині, їхнім перетворенням, виявити локалізацію.

Для вивчення окремих клітинних структур застосовують метод центрифугування. Клітини попередньо подрібнюють і в особливих пробірках поміщають у центрифугу. Оскільки різні клітинні структури мають різну щільність, вони при дуже швидких оборотах центрифуги осідатимуть шарами.

3. Загальна будова клітин. Будь-яка клітина складається з поверхневого апарату, цитоплазми, органел, та інших внутрішньоклітинних структур.

Поверхневий апарат клітини утворений плазматичною мембраною, надмембранними та підмембранними структурами. Він обмежує внутрішній вміст клітини, захищає його від впливів зовнішнього середовища, через нього здійснюється обмін речовин між клітиною та довкіллям.

Цитоплазма – це внутрішнє середовище клітини, що міститься між плазматичною мембраною і ядром. Вона являє собою колоїдний розчин органічних і мінеральних речовин. Внутрішнє середовище клітини характеризується відносною сталістю будови та властивостей (гомеостаз).

Цитоплазма клітин складається з цитозолю, цитоскелета, органел і включень. У клітинах прокаріотів цитоскелет і органели відсутні. Цитозоль забезпечує взаємозв’язок усіх компонентів клітини. Крім того, у ньому відбуваються важливі біохімічні реакції. Для успішного виконання цих функцій цитозоль має специфічну будову. Для того щоб органели клітини були розташовані в певних її місцях, цитозоль має бути досить щільним. Але для того, щоб органели можна було переміщати від потреб клітини, він має бути достатньо рідким. Тому цитозоль є напіврідкою субстанцією, щільність якої може змінюватися в досить широких межах.

Зміна щільності цитозолю відбувається завдяки його переходам у стани гель-золь. У стані гелю окремі білкову компоненти цитозолю полімеризуються, утворюючи пружну сітку з високою в’язкістю. У стані золю великі молекули білків у складі цитозолю розщеплюються на малі фрагменти, знову утворюючи рідке середовище з досить низькою в’язкістю.

Хімічний склад цитозолю досить різноманітний і може коливатися в широких межах. Це пов’язано з тим, він є зв'язуючою структурою для інших компонентів клітини й місцем проведення біохімічних реакцій, унаслідок яких постійно зникають одні речовини й синтезуються інші. У цитозолі відбувається синтез і розщеплення глюкози, жирних кислот, нуклеотидів, амінокислот. Одним з найважливіших процесів, які відбуваються в цитозолі, є синтез білка на рибосомах.

Включення - це запасні сполуки або продукти обміну речовин. Вони розташовані в цитоплазмі у вигляді крапельок ліпідів чи твердих кульок. Включеннями у складі цитоплазми частіше за все є продукти життєдіяльності клітини. У вигляді включень можуть накопичуватися глікоген, крохмаль, білки, жири та інші сполуки.

Рух цитоплазми в клітині пов'язаний із переходами цитозолю між станами золь-гель. Він відбувається з витратами енергії та може змінювати свою інтенсивність залежно від впливу різних факторів.

Органели – це постійні клітинні структури, які, виконуючи певні функції, забезпечують процеси життєдіяльності клітини. Органелами клітин рослин, тварин і грибів є ядро, ендоплазматична сітка, рибосоми, лізосоми, мітохондрії, пластиди, комплекс Гольджи.

4.Основні положення клітинної теорії:

- клітина являє собою основу структурної і функціональної організації рослин і тварин;

- клітини тварин і рослин подібні за будовою і розвиваються аналогічно;

- клітини не з’являються звідкись, а розмножуються поділом материнської клітини;

- клітини всіх організмів мають мембранну будову;

- ядро клітини є її головним регуляторним органоїдом;

- клітини утворюють тканини, органи, системи органів.

- клітинна будова живих організмів – свідчення єдності їхнього походження.

1859 р. Рудольф Вірхов довів, що клітини виникають лише з клітин-попередників. Це призвело до того, що наприкінці ХІХ століття цитологія стала самостійною наукою.

ЗАНЯТТЯ № 11

Тема. Клітинні мембрани: хімічний склад, будова і функції.

Мета: розглянути особливості будови клітинних мембран і механізми транспорту речовин крізь них.

Література: Загальна біологія: (Підруч. для учнів 10-11 кл. серед. загальноосвіт. шк.) М.Є.Кучеренко та інш. – К.: Генеза, 2000. – 464с. § 10.

л.2. Тагліна О.В. Біологія. 10 кл. (рівень стандарту, академічний рівень). Підруч. для загальноосв. навч. закл. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 256с.: іл.

ПЛАН

1.Загальна характеристика клітинних мембран.

2. Хімічний склад мембран.

3. Функції мембран.

4. Транспорт речовин через мембрани.

1. Усі клітини сформовані системою мембран, які забезпечують взаємодію клітин між собою та з навколишнім середовищем. Клітини еукаріот оточені плазматичною мембраною. У біологічних мембранах відбуваються процеси, пов’язані зі сприйманням і передачею інформації, що надходить із довкілля, формуванням і передачею збудження, перетворенням енергії та іншими проявами життя.

2. Нині загальноприйнятою є модель мозаїчної будови мембран. Відповідно до цих уявлень біологічна мембрана утворена двома рядами ліпідів, у які на різну глибину із зовнішнього і внутрішнього боку занурені численні різноманітні молекули білків. До зовнішнього боку мембран можуть прикріплюватися вуглеводневі компоненти. Зовнішню частину кожного із шарів ліпідів утворюють їх гідрофільні головки, а внутрішню – гідрофобні хвости. Дві сторони мембрани можуть відрізнятися між собою за складом і властивостями. Більша частина мембранних ліпідів належить до фосфоліпідів. Саме вони надають обом шарам мембрани «рухливих» властивостей – можливість молекул мембранних ліпідів і білків відносно вільно переміщуватися в межах мембрани Таким чином мембрани складаються з ліпідів, поверхневих та внутрішніх білків та вуглеводів. Молекули білків і ліпідів рухливі, що забезпечує динамічність плазматичної мембрани. Товщина плазматичної мембрани близько 10 нм.

3. Функції мембран:

1. Бар’єр, що відокремлює внутрішній вміст клітини від зовнішнього середовища.

2. Пропускає в клітину або з неї різні речовини, маючи властивість напівпроникності.

3. Рецепторна (розпізнавання хімічних речовин, фізичних чинників).

4. Забезпечує зв’язок між клітинами в тканинах багатоклітинних організмів.

Мембрани є бар´єрами з вибірковою проникністю, які регулюють обмін речовин між клітиною й навколишнім середовищем, а також між окремими компонентами всередині клітини. Бар’єрні функції мембран виконують, у першу чергу, ліпіди.

Більшу частину транспортних функцій виконують білки. Вони можуть

утворювати в мембрані наскрізні канали або транспортувати деякі речовини у зв’язаному вигляді.

4. Транспорт через мембрану здійснюється за рахунок дифузії (за градієнтом концентрації) або активного переносу (проти градієнту концентрації) з витратою енергії.

Дифузія – це процес, за якого речовини проникають крізь мембрани через певні ділянки або пори внаслідок хаотичного теплового руху молекул без витрати енергії. Дифузія різних речовин через мембрану залежить від її проникності для них.

Вибірковість проникнення речовин через мембрани забезпечує процес пасивного транспорту. Існує кілька механізмів пасивного транспорту:

- транспорт речовин з участю рухомих білків-переносників, які на одній поверхні мембрани приєднують транспортовану речовину, а на іншій вона звільняється;

- Перенесення речовин за рахунок зміни конфігурації внутрішніх білків, що перетинають мембрану, наприклад, коли молекула білка повертається навколо своєї осі.

Пасивний транспорт, як і дифузія, триває до того моменту, поки не зрівня-ються концентрації речовин зовні та всередині клітини.

Активний транспорт речовин через біологічні мембрани пов’язан з витратами енергії. Її джерелом може бути енергія, яка звільняється при розщепленні молекул АТФ.

Великі молекули крізь мембрани не проходять. Вони надходять в клітину в результаті фагоцитозу і піноцитозу.

Фагоцитоз – це захоплення і поглинання великих часток.

Піноцетоз – процес захоплення і поглинання крапельок рідини з розчине-ними в ній речовинами.

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Ізмаїльський технікум механізації та електрифікації сільського господарства

«Затверджую»

Заступник директора з НР

_________

«___» ________ 2013 р.

Інструкційна карта

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: