Методичні рекомендації. 1. Вивчіть базові поняття та терміни: регуляція функцій, нервова регуляція, гормони, нервові імпульси

1. Вивчіть базові поняття та терміни: регуляція функцій, нервова регуляція, гормони, нервові імпульси, вегетативна нервова система, соматична нервова система.

2. Прочитайте рекомендовану літературу та зробіть конспект систем органів багатоклітинних тварин.

3. Запишіть з чого складається ендокринна система та як здійснюється нервова регуляція в організмі людини.

Основними си­стемами органів багатоклітинних тварин є опорно-рухова, травна, видільна, кровоносна, дихальна, нервова, ендокринна та статева.

Травна система забезпечує надходження в організм поживних речо-вин, їхнє перероблення, всмоктування продуктів травлення та виведення з організму неперетравлених решток їжі. Травлення — сукупність про-цесів, що забезпечують механічне та хімічне (за участю травних фермен-тів) розщеплення їжі на компо­ненти, які можуть засвоюватись організмом та включатись в обмін речовин. Як правило, травлення починається в по-рожнині кишеч­нику (позаклітинне, або порожнинне травлення), а завер-шу­ється в клітинах його епітелію (внутрішньоклітинне травлен­ня). Ферменти, розміщені на поверхні епітеліальних клітин кишечнику, забез-печують мембранне, або пристінкове, трав­лення. У найпростіших та де-яких багатоклітинних тварин (напри­клад, губок) існує лише внутрішньо-клітинне травлення.

Багато тварин вводять свої травні ферменти в тіло інших орга­нізмів (павуки, деякі клопи, попелиці, цикади, деякі круглі черви) або інші субстрати (личинки мух, що мешкають у гниючій органіці), а потім усмоктують перетравлені або напівперетравлені речовини в кишечник (позаорганізмове, або зовнішнє травлення).

Кровоносна система складається із судин і центрального пульсую-чого органа — серця (в організмів, позбавлених серця, напри­клад, кіль-частих червів, ланцетників, його функції беруть на себе деякі судини, стінки яких мають добре розвинені м’язи). Кровонос­на система може бути замкненою та незамкненою). Якщо кров протікає тільки по системі судин і не потрапляє в порожнину тіла, така кровоносна система має назву замкненої (кільчасті чер­ви, більшість хордових тварин). Якщо ж судини відкриваються в порожнину тіла і частина кровообігу відбуваєть-ся в проміжках між органами, кровоносна система називається незамкне-ною (членис­тоногі, молюски). При цьому кров змішується з порожнин-ною ріди­ною, утворюючи рідину подвійної природи - гемолімфу.

Кровоносна система забезпечує транспорт та перерозподіляє по­живні речовини, гази, біологічно активні сполуки, виведення про­дуктів обміну. Кровоносна та лімфатична системи, крім того, забез­печують захисні реакції організму.

Дихальна система забезпечує газообмін між організмом і до­вкіллям. Деякі мешканці водойм і суходолу не мають диференційованої дихальної системи (війчасті черви, нематоди, дрібні кліщі та ракопо­дібні, деякі кільчасті черви), газообмін у них відбувається крізь зво­ложені покриви тому у посушливих місцях вони існувати не можуть.

Кисень, який надходить в організм, транспортується по ньому за участю розподільних механізмів (кровоносної системи, порожнинної рідини та ін.). Лише у членистоногих, які мають трахеї, кисень безпо­середньо надходить до органів і тканин по їхніх розгалуженнях.

Органи виділення (екскреції) - це спеціалізовані утвори, різ­номанітні за будовою та функціями (система видільних канальців плоских червів, метанефридії кільчастих червів, нирки молюсків, зелені залози річкового рака, мальпігієві судини наземних чле­нистоногих, нирки хребетних тощо). Крім цих спеціалізованих ор­ганів, у виділенні продуктів обміну можуть брати участь й інші ут­вори (у ссавців - потові та сальні залози, розташова-ні в шкірі, органи дихання, у комах - жирове тіло тощо).

Опорно-рухова система забезпечує зміну положення тіла тва­рин, рухи окремих органів та організму в цілому. У різних груп чер­вів опорно-рухова система представлена шкірно-м’язовим міш­ком та гідроскелетом (порожнинна або міжклітинна рідина, яка тисне на стінки тіла та підтри-мує його форму, а також може діяти як антагоніст м’язів, що згинають тіло). В інших тварин є твердий зовнішній (членистоногі) чи внутрішній (хордові) скелет, до пев­них елементів якого прикріплюються м’язи.

Статева система тварин представлена статевими залозами, які проду-кують статеві клітини, та протоками, через які вони виводять­ся. Статева система виконує функцію розмноження, завдяки чому забезпечується безперервна послідовність поколінь.

Регуляція життєвих функцій організмів тварин у цілому, а також

окремих його органів, узгодження їхньої діяльності, підтри­мання певного фізіологічного стану та гомеостазу здійснюється нер­вовою, ендокринною та імунною системами, які тісно взаємопов’язані.

Нервова система регулює життєві функції за допомогою ре­флексів. Вона дає змогу швидко сприймати зміни умов довкілля чи внутрішнього середовища організму і реагувати на них. Інфор­мація у вигляді нервових імпульсів передається по певних шля­хах, які дістали назву рефлекторних дуг. По них нервові імпуль­си передаються від рецепторів чи спеціалізова-них органів чуттів до певних ділянок нервової системи, де відбуваються їх аналіз та від­повідна реакція. Від цих ділянок імпульси прямують до робо-чих ор­ганів. Нервові імпульси мають електричну природу, але в місцях контакту двох сусідніх нейронів (у синапсах) імпульси передаються

хімічним шляхом за допомогою сполук-медіаторів (від лат. медіа­тор — посередник), наприклад, ацетилхоліну.

Ендокринна система. Ендокринні залози розвинені у більшості типів тварин. Вони не сполучаються просторово, їхня робота узгод­жується або завдяки нервовій регуляції, або ж гормони, що вироб­ляються одними залозами внутрішньої секреції, можуть впливати на роботу інших (так, у ссавців цю функцію виконують гормони гі­пофіза). В свою чергу, гормони, що виробляються залозами внут­рішньої секреції, впливають на роботу нервової системи.

Особливе місце в регуляції функцій організму належить нейрогор- монам — біологічно активним речовинам, що виробляються особ­ливими нейросекреторними клітинами гіпоталамуса, епіфіза, моз­кової речовини надниркових залоз, нервових вузлів вегетативної (автономної) нервової системи хребетних, особливих нейросекреторних органів безхребетних тварин тощо. Нейрогормони надходять у кров, міжклітинну або спинно-мозкову рідину і дистанційно впли­вають на роботу певних органів. Нейро-секреторні клітини виявлені у всіх тварин, які мають нервову систему.

У хребетних тварин існує тісний зв’язок між гіпоталамусом та гіпофізом, так звана гіпоталамо-гіпофізарна система. Він полягає в тому, що синтезовані клітинами гіпоталамуса нейрогор­мони надходять по крово-носних судинах у передню частку гіпофіза. Там нейрогормони стимулю-ють або гальмують секрецію певних гор­монів, які, у свою чергу, діють на інші залози внутрішньої секреції.

Гуморальна регуляція може здійснюватись й іншими біологічно активними речовинами (наприклад, концентрація вуглекислого газу в крові впливає на діяльність дихального центру хребетних тварин, концентрація іонів кальцію та калію – на діяльність серця та ін.). Вона відбувається повільніше, ніж нервова, але на відміну від останньої справляє триваліший вплив на фізіологічний стан як окремих органів та їхніх систем, так і організму в цілому.

Важливу роль у забезпеченні життєдіяльності організму відіграє імунітет. Імунітет (від лат. імунітас - звільнення від чогось) – це здатність організму до захисту власної цілісності, несприйнятливості збудників певних захворювань. У створенні імунітету беруть участь неспецифічні та специфічні механізми.

До неспецифічних механізмів імунітету (вроджений імунітет) нале-жать бар’єрна функція епітелію шкіри та слизових оболонок внутрішніх органів, бактерицидна дія деяких ферментів (напри­клад, ферменту слини, слізної рідини, гемолімфи членистоногих - лізоциму), кислот (молочної та жирних, що виділяються з секретом потових і сальних залоз, соляної кислоти, яка міститься у складі шлункового соку тощо),

а також клітини різних тканин, здатні зне­шкоджувати сторонні частинки та мікроорганізми.

Специфічні механізми імунітету (набутий імунітет) забезпе­чуються наявністю імунної системи, яка розпізнає і знешкоджує чужорідні частин-ки і мікроорганізми, які сприймає як сторонні (ан­тигени). Антигени – суб-станції біологічного походження, які роз­пізнаються організмом, як сторон-ні і спричинюють імунну відповідь організму. До складу імунної системи організму хребетних тварин входять вилочкова (або загрудинна) залоза (тимус), червоний кіст­ковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли тощо. Імунна система за­безпечує гуморальний (вироблення антитіл, які зв’язують певні антигени і таким чином їх знешкоджують) і клітинний (підвищен­ня концентрації певних груп лімфоцитів, здатних вибірково фагоцитувати певні антигени) імунітет.

У більшості багатоклітинних організмів основними системами

органів є опорно-рухова, травна, дихальна, кровоносна, видільна, нервова, ендокринна тощо, кожна з яких виконує специфічні, притаманні їй функції. Органи та їхні системи утворюють єдиний цілісний організм, здатний до обміну речовин, розмноження, розвитку та саморегуляції.

Питання до самоконтролю.

1. Які основні системи органів тварин вам відомі?

2. Що таке гормони?

3. Яким чином регулюються життєві функції організму?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: