Географія посівів овочевих культур, садівництва, виноградарства, субтропічного і тропічного землеробства в світі.

Найбільшими виробниками винограду є Франція та Італія. Щороку вони збирають його близько 6 млн т кожна. Помітними виробниками є Іспанія, Росія, США, Аргентина, Німеччина, Португалія, ПАР, Румунія. 80 % зі браного у світі винограду використовується для виготовлення вина, 7 % — для приготування родзинок. У США частка винограду, що використовується для виробництва вина, менша, зате з нього тут виготовляють багато років, варення, родзинок.

Садівництво розвинене в багатьох країнах. Найпоширеніше плодове дерево у світі — яблуня. Вирощують також груші, сливи та інші плоди. Оливки культивують переважно країни Середземномор'я.

Поділяється на овочівництво відкритого (вирощування капусти, огірків, томатів, столового буряку, цибулі, петрушки, часнику, редису та ін.) та закритого грунту, де використовуються зимові теплиці (огірки, томати, цибуля на перо, салат, шпинат, редис та ін.), весняні теплиці (огірки, томат, салат та ін., а також розсада капусти й томатів), парники, утеплений грунт, плівкові укриття та ін. В Україні овочівництвом займаються повсюдно. Ареалами високотоварного виробництва овочів у світі є країни Середземномор'я, Західної Європи, а також США.

Субтропічний пояс займає площу близько 2,5 млрд. га і розташовується як в північній так і в південній півкулі.

Землеробське використання субтропічного поясу становить 17%, що в 2,4 рази перевищує аналогічний показник тропічного поясу. Кліматичні умови дають можливість вирощувати два урожаї сільськогосподарських культур за рік. Головні масиви землеробських площ приурочені до заплав головних рік. Середня розораність рівнинних територій субтропіків становить близько 18%, а гірських – 14%. За існуючими прогнозами, землеробські площі в межах цього поясу можуть бути збільшені в 1,5 рази. Але для успішного функціонування субтропічного землеробства слід вирішити цілий ряд агрономічних і меліоративних проблем:

· раціональні сівозміни;

· додаткове зрошення;

· потреба в добривах;

· захист ґрунтів від водної та вітрової ерозії;

· окультурення ґрунтів.

Тропічний пояс займає більше 5,6 млрд. га (42% від загальної площі суші), а гірські території в його межах охоплюють 0,7 млрд. га (12,8% від площі поясу).

Майже половину площі поясу (45%) займають вологі області, а посушливі – 30%. Незважаючи на значну територію, сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур орографічні і кліматичні умови, оброблювальні площі тропічного поясу становлять тільки 29% від площі світового землеробства. Землеробська освоєність цього поясу є дуже низькою і становить в середньому 7,4%. При цьому сприятливі температурні умови дозволяють отримувати в тропіках три урожаї різних культур за рік, а також вирощувати багато сільськогосподарських культур, які неможливо культивувати в інших грунтово-біокліматичних поясах. Тропічний пояс є найбільш перспективним для подальшого розширення землеробських площ, оскільки вологі тропіки мають найсприятливіше співвідношення тепла і вологи. Землеробські площі можуть бути збільшені більше ніж у 3 рази. Але освоєння нових площ ріллі в тропіках і підвищення продуктивності вже існуючих пов'язано з вирішенням багатьох специфічних проблем:

· впровадження специфічних систем сівозмін;

· захист земель від водної ерозії;

· боротьба з латеритоутворенням.

Центральною проблемою в тропічному землеробстві є необхідність внесення добрив під кожен урожай, що обумовлено низькою ємністю вбирного комплексу та промивним водним режимом грунтів. Все це зумовить необхідність збільшення виробництва мінеральних добрив і впровадження заходів захисту довкілля, сільськогосподарської продукції від акумуляції підвищених доз агрохімікатів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: